Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 жовтня 2018 року

Київ

справа №576/1535/17

адміністративне провадження №К/9901/30718/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Мороз Л.Л.,

суддів: Бучик А.Ю., Гімона М.М.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу №576/1535/17

за позовом ОСОБА_1 до Глухівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Глухівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області на постанову Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 22 вересня 2017 року, ухвалену у складів головуючого судді Колодяжного А.О., та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді Любич Л.В., суддів Спаскіна О.А., Сіренко О.І.,

в с т а н о в и в :

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Глухівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області, в якому просила визнати неправомірним розпорядження відповідача від 03.08.2017 №139311 про перерахунок призначеної пенсії та поновити виплату раніше призначеної пенсії.

Постановою Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 22 вересня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2017 року, позов задоволено.

Визнано неправомірним розпорядження Глухівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області від 03.08.2017 №139311.

Зобов'язано Глухівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області поновити виплату ОСОБА_1 пенсії з 23.05.2017 у призначеному розмірі 60% від суми заробітної плати, у сумі 4495,53 грн. з урахуванням усіх складових заробітної плати, що зазначені у довідці про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 17.05.2017 №04-810/17.

Задовольняючи позов, суди дійшли висновку про те, що на всі виплати, включені у довідку, серед яких різниця між заробітною платою, визначеною за попередніми умовами праці та розміром заробітної плати, встановленим за новими умовами оплати праці, були нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а тому такі повинні бути враховані в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Глухівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області подало касаційну скаргу, у якій просить скасувати судові рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що Порядком призначення пенсій деяким категоріям осіб, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 року № 622, не передбачено врахування до заробітної плати для обчислення пенсії державним службовцям різниці між заробітною платою у разі зменшення її розміру в зв'язку зі встановленням нових умов праці. Відповідач вважає помилковими посилання судів на норми Законів України "Про оплату праці", "Про пенсійне забезпечення", "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки, на думку заявника, вони є загальними і до спірних правовідносин не застосовуються.

У поданих запереченнях ОСОБА_1 просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про залишення скарги без задоволення, а судових рішень - без змін, з огляду на нижченаведене.

Суди встановили, що ОСОБА_1 працювала секретарем Глухівського міськрайонного суду Сумської області.

З травня 2017 року позивач перебуває на обліку в Глухівському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Сумської області та з 23.05.2017 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", яка призначена з урахуванням поданих нею довідки про стаж державної служби, який становив 20 років 10 місяців і 12 днів, та довідки про складові про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 17.05.2017 № 04-810/17, до якої були включені усі виплати, у тому числі й різниця між заробітною платою, встановленою згідно з новими умовами праці в сумі 9569,54грн.

Однак, розпорядженням № 139311 від 03.08.2017 відповідач виключив з розрахунку складових заробітної плати для обчислення розміру пенсії, різницю між заробітною платою, встановленою згідно з новими умовами праці в сумі 9569,54 грн. та провів новий розрахунок пенсії, у результаті чого розмір пенсії зменшився.

Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивач звернулась до суду із вказаним позовом.

Статтею 90 Закону України «Про державну службу» встановлено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до Прикінцевих та Перехідних положень вказаного Закону для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менше як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст.25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Питання призначення пенсії державним службовцям врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб». Зокрема, п.4 даної Постанови визначено, що пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60% суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Законом України «Про державну службу», зокрема пп.7, 14 розділу XI Прикінцевих та Перехідних положень визначено, що умови оплати праці працівників органів державної влади, інших державних органів, їх апаратів (секретаріатів), державних підприємств, установ та організацій, органів влади Автономної Республіки Крим, які на день набрання чинності цим Законом є державними службовцями і посади яких відповідно до цього Закону не є посадами державної служби, визначаються Кабінетом Міністрів України і не можуть передбачати зменшення розміру їх заробітної плати.

Керівники державної служби мають право у разі зменшення у зв'язку з установленням нових умов оплати праці розміру заробітної плати (без премії) в окремих державних службовців на час роботи на займаній посаді виплачувати в межах видатків, передбачених на оплату праці, різницю між заробітною, платою, визначеною за попередніми умовами праці (без премії), та розміром заробітної плати, встановленим за новими умовами оплати праці.

На виконання зазначених норм вказаного Закону позивачу нараховувалася різниця між заробітною платою, визначеною за попередніми умовами оплати праці (без премії) та розміром заробітної плати, встановленим за новими умовами праці, з якої сплачувалися єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», про що і зазначено у довідці ТУ ДСА України в Сумській області від 17.05.2017 № 04-810/17.

Відповідно до ч. 1 ст.1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу,

Статтею 2 Закону України «Про оплату праці» визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітні плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами, і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає виплати (доходи), що враховуються в заробітну. плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. Зокрема, статтею 41 цього Закону передбачено, що до такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно із зазначеним Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

За змістом наведених норм чинного законодавства отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії.

Ураховуючи вищенаведене, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про необґрунтованість дій відповідача щодо проведення перерахунку пенсії, оскільки сума різниці між заробітною платою, встановленою згідно з новими умовами праці, на які нараховувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, має враховуватися при обчисленні розміру пенсії позивача, так як перевагу мають спеціальні норми, що визначають виплати (доходи) для обчислення пенсії, а саме, за наведених обставин - ст. 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

За змістом частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, Суд приходить до висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій не допущено неправильного застосування норм матеріального права, у зв'язку з чим касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 343, 350, 356 КАС України, Суд, -

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Глухівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області залишити без задоволення.

Постанову Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 22 вересня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2017 року у справі №576/1535/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик

М.М. Гімон ,

Судді Верховного Суду