Історія справи

Ухвала КАС ВП від 07.05.2018 року у справі №817/1559/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 вересня 2018 року

Київ

справа №817/1559/17

адміністративне провадження №К/9901/49245/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду у складі головуючого судді Борискіна С.А. від 27 листопада 2017 року та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Охрімчук І.Г., суддів: Капустинського М.М., Моніча Б.С. від 28 березня 2018 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Акс-Буд» до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У жовтні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Акс-Буд» (далі - позивач, ТОВ «Акс-Буд») звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області (далі - відповідач, контролюючий орган) про скасування податкового повідомлення-рішення від 11 жовтня 2017 року №0007461401, яким йому збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» у розмірі 202 212, 00 грн.

2. На обґрунтування позовних вимог зазначив, що господарські операції з контрагентами ТОВ «Торгово-промислова компанія «Алюмакс-Дніпро», ТОВ «Алюпроф Система Україна» у періоді, що перевірявся, підтверджуються усіма необхідними первинними документами та призвели до фактичного руху активів, тобто носили реальний характер, у зв'язку із чим твердження відповідача щодо протиправного формування ТОВ «Акс-Буд» сум витрат за наслідками цих операцій є помилковим.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2018 року, позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області від 11 жовтня 2017 року №0007461401.

4. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що позивач мав право на формування витрат від здійснення господарських операцій з контрагентами ТОВ «Торгово-промислова компанія «Алюмакс-Дніпро» та ТОВ «Алюпроф Система Україна» з огляду на документальне підтвердження фактичного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань, здійснення розрахунків за ними та використання отриманих товарів (робіт, послуг) в межах здійснення власної господарської діяльності. Натомість відсутність документів, які засвідчують якість товару по отриманих товарно-матеріальних цінностях та товарно-транспортної документації, з урахуванням усіх встановлених обставин у справі, не свідчить про нереальність господарських операцій з вказаними контрагентами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління ДФС у Рівненській області подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

6. Ухвалою Верховного Суду від 07 травня 2018 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

7. Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 03 жовтня 2017 року №2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

8. Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток, згідно із оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір у цій справі, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 22 вересня 2017 року №924/17-00-14-01/34580879, оформленого за результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Акс-Буд» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року, валютного законодавства за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року, під час якої було виявлено порушення позивачем вимог зокрема:

- пункту 4.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток за 2015 рік на суму 202 212, 00 грн.

Висновки контролюючого органу обґрунтовані тим, що господарські операції із придбання ТОВ «Акс-Буд» товару у його контрагентів -ТОВ «Торгово-промислова компанія «Алюмакс-Дніпро» та ТОВ «Алюпроф Система Україна» не мали реального характеру, оскільки до перевірки позивачем не надано документів, які засвідчують якість товару, а також товарно-транспортних накладних.

На підставі акта та вказаних висновків контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 11 жовтня 2017 року №0007461404, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» у розмірі 202 212, 00 грн.

Судами встановлено, що господарські правовідносини між позивачем (покупець) та контрагентами ТОВ «Торгово-промислова компанія «Алюмакс-Дніпро» (постачальник) та ТОВ «Алюпроф Система Україна» (постачальник) відбувались у межах договорів постави алюмінієвих композитних панелей «Alufas» та алюмінієвого профілю «Aluprof» в асортименті, кількості та за ціню, обумовленими сторонами.

Реальність здійснення господарських операцій підтверджується наданими копіями належно оформлених первинних документів, зокрема, договору від 07 травня 2015 року №07/05-1, укладеного між позивачем та ТОВ «Торгово-промислова компанія «Алюмакс-Дніпро», з додатками; договору від 01 лютого 2011 року №12/02-11, укладеного між позивачем та ТОВ «Алюпроф Система Україна», та додаткової угоди від 01 квітня 2015 року №3 до вказаного договору; специфікацій, як містять дані про найменування продукції, одиницю її вимірювання, ціну та загальну вартість; видаткових накладних, яким зафіксовано факт передачі товару.

Оплата за придбаний у контрагентів позивача товар проводилась у готівковій та безготівковій формах, про що свідчать виписки про рух коштів на банківському рахунку, квитанції, акт звірки взаєморозрахунків, витяг із оборотно-сальдової відомості по рахунку: 631.

Транспортування придбаних алюмінієвих композитних панелей та профілів здійснювалося орендованим позивачем у службових цілях автомобілем ГАЗ, модель 330232414, 2008 року випуску, відповідно до нотаріально посвідченого договору з ОСОБА_4

Встановлено, що використання придбаного товару позивачем у виробничому процесі підтверджується договором поставки з ТОВ «Т-Стиль», відповідно до якого позивачем реалізовувалась фасадна світлопрозора алюмінієва конструкція та віконна конструкція даному контрагенту, договором підряду з: ТОВ «Нектар» ЛТД, ФОП ОСОБА_5, Обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельний кооператив «Соборний-1», ТОВ «Креатор-Буд», відповідно до яких позивач виконував роботи по виготовленню та встановленню алюмінієвих віконно-дверних фасадних огороджуючи конструкцій, вентильованого фасаду з композиту на об'єкті, про що свідчать специфікації виробів та конструкцій, акти прийняття виконаних робіт, виписки про рух коштів на банківських рахунках, видаткові накладні, звіт про дебетові і кредитові операції по рахунку позивача.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

9. У доводах касаційної скарги відповідач перелічує порушення, зазначені в акті перевірки, та вказує на те, що, дійшовши висновку про документальне підтвердження господарських операцій, суди першої та апеляційної інстанцій не звернули увагу на відсутність у позивача документів щодо транспортування та якості товару.

10. У визначені ухвалою строки відзив на касаційну скаргу не надходив.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

11. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

11.1. Пункт 44.1 статті 44.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу

11.2. Пункт 44.2 статті 44.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

11.3. Підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134.

Об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

11.4. Пункт 135.1 статті 135.

Базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

12. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»:

12.1. Стаття 1.

12.1.1. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

12.1.2. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

12.2. Частина перша статті 9.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

13. Фінансовий результат до оподаткування визначається платником податку на прибуток у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням відповідних коригувань.

При цьому правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування від'ємного значення фінансового результату (витрат) наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, і мають підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

14. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

15. Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

16. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній на час вирішення спору судом першої інстанції) та статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній на час вирішення спору судом апеляційної інстанції) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податкові зобов'язання, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції до 15 грудня 2017 року) та частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції після 15 грудня 2017 року), в силу яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

17. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

18. Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені в акті перевірки та з приводу яких судами попередніх інстанцій встановлено обставини у справі.

У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судами, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо заниження податкових зобов'язань. Зокрема судами досліджено первинні документи, які згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, є підставою для податкового обліку та які містять відомості які у повній мірі відображають суть господарських операцій та підтверджують їх фактичне здійснення.

19. Посилання контролюючого органу на відсутність товарно-транспортних накладних правомірно не прийнято судами до уваги, оскільки за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів та використання їх у власній господарській діяльності, ненадання такого документу як товарно-транспортна накладна, не може бути єдиною підставою для висновків про нереальність господарських операцій з придбання товару, оскільки відповідною транспортною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не послуги з придбання товару. В свою чергу, судами встановлено, що перевезення товару здійснювалося позивачем орендованим автомобілем самостійно.

20. Висновки відповідача про подальше використання позивачем не того товару, поставка якого передбачена умовами договорів, а аналогічного, який був у нього в наявності, є лише припущенням контролюючого органу з огляду на неподання ним доказів, які спростовують виконання сторонами договірних зобов'язань, зокрема й щодо відсутності у контрагентів позивача - ТОВ «Торгово-промислова компанія «Алюмакс-Дніпро» та ТОВ «Алюпроф Система Україна» товару, в асортименті та кількості, передбачених договорами, та неможливості його передачі у власність позивачу.

21. Не заслуговує на увагу і посилання контролюючого органу на ненадання позивачем документів щодо якості придбаного товару, оскільки сертифікаційні документи на товар, які, в свою чергу, не містять відомостей про учасників та умови господарської операції з поставки, не можуть слугувати підтвердженням або спростуванням реальності господарської операції; сертифікати якості не є документами первинного бухгалтерського або податкового обліку, що фіксують рух активів. А тому навіть їх відсутність не має вирішального значення для встановлення фактичного руху активів у процесі виконання поставок.

22. Судами попередніх інстанцій в повній мірі встановлено фактичні обставини справи, досліджено господарські операції позивача з зазначеними вище контрагентами, за якими Товариством було сформовано свій податковий облік, та надано об'єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених контролюючим органом, у зв'язку з чим відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а отже і наведені скаржником доводи в касаційній скарзі щодо цього не спростовують правильних по суті висновків судів попередніх інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

23. Згідно із статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

24. Враховуючи встановлені обставини справи, Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності беззаперечно свідчать про факт вчинення господарських операцій, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

25. У ході розгляду справи платником податків з огляду на приписи процесуального закону, що діяв на момент прийняття оскаржуваного рішення, підтверджено належними та допустимими доказами правомірність формування від'ємного значення фінансового результату (витрат) за реально вчиненими господарськими операціями.

26. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми Податкового кодексу України, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Головного управління ДФС у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2018 року слід залишити без задоволення.

27. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

28. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Рівненській області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2018 року у справі №817/1559/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко,

Судді Верховного Суду