Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 серпня 2018 року

Київ

справа №826/16024/17

адміністративне провадження №К/9901/4150/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,

суддів - Бевзенка В. М.,

Шарапи В.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2017 року (головуючий суддя - Кармазін О.А.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04 січня 2018 року (головуючий суддя - Горяйнов А.М., судді - Костюк Л.О., Троян Н.М.) у справі

за позовом ОСОБА_3

до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та Державної казначейської служби України

про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди,-

в с т а н о в и в :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. 07 грудня 2017 року ОСОБА_3 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - відповідач 1, Департамент ДВС) та Державної казначейської служби України (далі - відповідач 2, ДКСУ), в якому просив:

1.1. визнати протиправною бездіяльність Департаменту ДВС щодо: не виконання рішення суду на підставі виконавчого документа №2а-6331/11/2670 від 27.05.2015 року (ВП № 47958598) згідно з вимогами Закону України "Про виконавче провадження"; не виконання вимог Закону України "Про звернення громадян" щодо порядку розгляду звернень громадян та повідомлення про результати розгляду;

1.2. визнати невиконання посадовими особами Департаменту ДВС приписів Закону України "Про виконавче провадження" як недбале виконання посадових обов'язків;

1.3. зобов'язати Департамент ДВС надати доручення начальнику відділу примусового виконання рішень, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, щодо проведення дій, передбачених Законом "Про виконавче провадження" щодо примусового виконання рішення суду у виконавчому провадженні №47958598, недопущення порушень Закону України "Про звернення громадян";

1.4. стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 відшкодування моральної шкоди, завданої тривалим невиконанням судового рішення, в розмірі 10000,0 грн. шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку ДКСУ.

2. Позовні вимоги вмотивовані тим, що 24.06.2015 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання виконавчого листа №2а-6331/11/2670 від 27.05.2015 року, виданого Окружним адміністративним судом м. Києва, відповідно до якого зобов'язано Генеральний штаб Збройних Сил України (Фінансове управління) вчинити дії щодо виплати ОСОБА_3: одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби; грошової компенсації; внесення до довідки про додаткові види грошового забезпечення та премії для обчислення пенсії протягом останніх 24 місяців проходження військової служби фактично здійснені виплати грошового забезпечення за перерахунком. Відповідно до вказаної постанови державного виконавця, як вказує позивач, боржника зобов'язано виконати її вимоги в строк до семи днів з дати винесення (отримання) постанови, а також терміново повідомити про результати її виконання. Разом з тим, позивач зазначає, що у зв'язку із ігноруванням боржником вказаної постанови та її невиконанням, а також у зв'язку із невжиттям державним виконавцем заходів примусового виконання рішення суду, починаючи з 27.11.2015 року він звертався до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України зі скаргами на дії державного виконавця щодо невжиття ним заходів примусового виконання рішення суду (виконавчого документа №2а-6331/11/2670 від 27.05.2015 року), однак жодної відповіді отримано не було.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2017 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 січня 2018 року, позовну заяву ОСОБА_3 залишено без розгляду.

4. Залишаючи позовну заяву ОСОБА_3 без розгляду, суди зазначили, що про порушення своїх прав у спірних відносинах позивач був обізнаний ще в листопаді 2015 року, що не може свідчити про дотримання позивачем строку звернення до суду, як загального, встановленого ч. 2 ст. 99 КАС України, так і спеціального, встановленого ч. 2 ст. 181 КАС України. При цьому, суди вказали, що позовна заява не містить доводів в обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду та підтверджуючих доказів. Крім того, апеляційний суд визнав помилковими посилання ОСОБА_3 в апеляційній скарзі на ч. 4 ст. 99 КАС України, оскільки досудовий порядок вирішення спору, який є предметом даного позову, не застосовувався та не передбачений законом. Так, бездіяльність Департаменту ДВС Міністерства юстиції України щодо вчинення належних дій за результатами вирішення скарги від 30 вересня 2017 року позивач оскаржив безпосередньо до суду. Крім того, суд зазначив, що вимога про стягнення на користь ОСОБА_3 моральної шкоди, завданої тривалим невиконанням судового рішення, в розмірі 10000 грн. 00 коп. може бути заявлена в адміністративному позові виключно разом із вимогою вирішити публічно-правовий спір. Оскільки можливість розгляду зазначеної вимоги в порядку адміністративного судочинства безпосередньо пов'язана з іншими вимогами, що заявлені позивачем до Департаменту ДВС Міністерства юстиції України, апеляційний суд прийшов до висновку, що така вимога може бути заявлена в адміністративному позові також у межах строку, встановленого для звернення з вимогою вирішити відповідний публічно-правовий спір.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

5. 25 січня 2018 року ОСОБА_3 (далі - скаржник) звернувся до Суду з касаційною скаргою на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04 січня 2018 року.

6. В касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04 січня 2018 року та направити справу для продовження розгляду.

7. В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначає, що судом першої інстанцій помилково обґрунтовано оскаржувану ухвалу посиланням на звернення його у листопаді 2015 року до державного виконавця, оскільки ним фактично оскаржується бездіяльність Департаменту ДВС під час вирішення скарги на протиправну бездіяльність начальника відділу примусового виконання рішень від 30 вересня 2017 року. Також, скаржник вважає, що судами помилково не застосовано положення ч. 4 статті 99 КАС України щодо встановлення строку звернення до суду в разі досудового порядку вирішення спору. Крім того, ОСОБА_3 зазначив, що висновок суду апеляційної інстанції в частині відсутності в разі оскарження дій або бездіяльності керівника органу ДВС вищого рівня іншого способу захисту, ніж звернення до суду, оскільки загальне керівництво діяльністю органів ДВС здійснюється заступником Міністра юстиції України.

8. Ухвалою Верховного Суду від 02 серпня 2018 року зазначену адміністративну справу призначено до розгляду.

ІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

9. Частина 1 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства (КАС України): адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

10. Частина 2 статті 99 КАС України: для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

11. Частина 4 статті 99 КАС України: якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то для звернення до адміністративного суду встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

12. Частина 1 статті 100 КАС України: адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

13. Частина 1 статті 181 КАС України: учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

14. Частина 2 статті 181 КАС України: позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів &lп;…&?н;.

15. Частина 2 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII: рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

16. Частина 3 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII: рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня &?е;…&g ;.

17. Стаття 20 Закону України «Про звернення громадян» від 02 жовтня 1996 року №393/96-ВР: звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

18. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

19. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).

20. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

21. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 07.11.2015 року позивач звернувся зі скаргою до відділу примусового виконання рішень, однак відповіді не отримав. Також, 09.02.2016 року повторно звернувся до відділу зі скаргою щодо не розгляду мого звернення від 27.11.2015 року та не надання відповіді по суті, не вжиття заходів щодо примусового виконання рішення, однак відповіді не отримав. 29.07.2017 року позивач втретє звернувся до відділу примусового виконання рішень зі скаргою щодо невиконання рішення суду та невжиття передбачених законом заходів примусового виконання рішення суду, однак відповіді не отримав. 30.09.2017 року позивач також звернувся зі скаргою на протиправну бездіяльність начальника відділу примусового виконання рішень до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, однак станом на 07.12.2017 року відповіді також не отримав.

22. Оскільки предметом позовних вимог ОСОБА_3 в даній адміністративній справі є визнання протиправною бездіяльності Департаменту ДВС щодо невиконання рішення суду на підставі виконавчого документа №2а-6331/11/2670 від 27.05.2015 року, Суд погоджує висновки судів попередніх інстанцій про недотримання ним встановленого статтею 181 КАС України (в редакції,чинній на час звернення позивача до суду з даним позовом) десятиденного строку звернення до суду.

23. Колегія суддів вважає вірними висновки судів стосовно того, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду підставами для розгляду справи є лише наявність підтверджених належними доказами поважних причин, тобто, обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне вчинення відповідних дій.

24. Суд також вважає правомірними висновки судів попередніх інстанцій про безпідставність посилань ОСОБА_3 на приписи ч. 4 ст. 99 КАС України (в редакції,чинній на час звернення позивача до суду з даним позовом), оскільки досудового порядку вирішення спору, який є предметом даного позову, не застосовано.

25. Також колегія суддів вважає помилковим посилання скаржника в касаційній скарзі на положення Закону України «Про звернення громадян», оскільки скарга від 30.09.207 року направлялась ним в порядку Закону України «Про виконавче провадження», а тому строки звернення до суду із зазначеними позовними вимогами регулюються безпосередньо цим законом та приписами статті 181 КАС України у відповідній редакції.

26. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

27. Враховуючи вищенаведене, відповідно до частини 1 статті 350 КАС України Суд касаційної інстанції вважає за необхідне залишити касаційну скаргу ОСОБА_3 області без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін, оскільки судами не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.

28. З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, підстави для скасування судових рішень відсутні.

29. Керуючись статтями 341, 343, 349-354, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

п о с т а н о в и в :

30. Касаційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

31. Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04 січня 2018 року - залишити без змін.

32. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.А. Данилевич

Судді В.М. Бевзенко

В.М. Шарапа