ПОСТАНОВА

Іменем України

03 липня 2019 року

Київ

справа №823/1103/16

касаційне провадження №К/9901/13489/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Єзерова А.А., Саприкіної І.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2016 (головуючий суддя: Бужак Н.П., судді: Костюк Л.О., Троян Н.М.) у справі №823/1103/16 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2018 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, в якому просив:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, викладене в листі за № 6214/6-16 від 25.07.2016, про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в адміністративних межах Білозірської сільської ради (за межами населеного пункту) Черкаського району Черкаської області площею 2,0 га кадастровий номер НОМЕР_1 у власність для ведення особистого селянського господарства;

зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області повторно розглянути заяву від 07.07.2016 ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в адміністративних межах Білозірської сільської ради (за межами населеного пункту) Черкаського району Черкаської області площею 2,0 га кадастровий номер НОМЕР_1 у власність для ведення особистого селянського господарства, з урахуванням висновків суду та прийняти відповідне рішення у відповідності до вимог законодавства.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що ним у порядку, визначеному ст. 118 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), було подано до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області заяву про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення бажаної земельної ділянки у власність, втім відповідач пропустив місячний строк розгляду заяви, у зв`язку з чим, ОСОБА_1 реалізував право на виготовлення проекту землеустрою за принципом мовчазної згоди. Виготовлений проект землеустрою погоджений у встановленому законом порядку, проведена його обов`язкова державна землевпорядна експертиза та поданий на затвердження відповідачу. Однак відповідач листом №6214/6-16 від 25.07.2016 відмовив у погодженні проекту землеустрою з тих підстав, що рішенням сесії Білозірської сільської ради від 26.11.2015 №3-19/VІІ відмовлено позивачу в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, а також проект землеустрою не містить рішення про надання дозволу на розробку цього проекту землеустрою.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 02.09.2016 адміністративний позов задоволено.

Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням колегії Держземагентства України №2/1 від 14.10.2014, введеним в дію наказом Держземагентства України №328 від 15.10.2014, обмежено існуючі права громадян на одержання у власність земельних ділянок, а також надано органам державної влади та місцевого самоврядування повноваження, які не передбачені Земельним кодексом України. Відтак, з огляду на те, що позивач подав усі необхідні документи для затвердження проекту землеустрою та надання у власність земельної ділянки, відмова Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, викладена у листі №6214/6-16 від 25.07.2016, є протиправною.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2016 постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 02.09.2016 скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відмовляючи позивачу у затвердженні проекту землеустрою, відповідач обґрунтовано врахував рішення сесії Білозірської сільської ради від 26.11.2015 №3-19/VІІ, яким було відмовлено позивачу в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства в адмінмежах Білогірської сільської ради за межами населеного пункту з підстав, що вказаний масив передбачений для надання учасникам АТО.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, у якій просив Верховний Суд скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2016 та залишити в силі постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 02.09.2016. В обґрунтування вимог касаційної скарги вказав, що судом апеляційної інстанції неповно з`ясовані обставини справи, що призвело до скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції. Крім того, зазначив на помилковість висновків суду апеляційної інстанції щодо необхідності врахування на стадії затвердження проекту землеустрою рішення органу місцевого самоврядування, прийнятого з питань надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.11.2016 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2016.

На адресу Вищого адміністративного суду України від Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області надійшли письмові заперечення на касаційну скаргу, у яких відповідач з посиланням на законність та обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції просив суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

В порядку ст. 31 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), п. 15 Перехідних положень КАС України за результатами автоматизованого розподілу від 14.06.2019 визначений склад суду.

Ухвалою Верховного Суду від 01.07.2019 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до ст. 345 КАС України.

Верховний Суд переглянув оскаржуване судове рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог ст. 341 КАС України з`ясував повноту фактичних обставин справи, встановлених судом, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій у межах спірних правовідносин встановлено, що 03.11.2015 позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки державної власності в адміністративних межах Білозірської сільської ради (за межами населеного пункту) Черкаської області площею 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства. До заяви було додано: копію документа, що посвідчує особу (паспорт); копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера; викопіювання з карти із зазначенням земельної ділянки.

У зв`язку з тим, що у встановлений ст. 118 ЗК України строк позивач не отримав від відповідача рішення за результатом розгляду його звернення, останній скористався правом на замовлення такого проекту самостійно.

На виконання вимог ст. 118 ЗК України позивач 16.12.2015 подав до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області повідомлення про те, що ним замовлено виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки державної власності в адміністративних межах Білозірської сільської ради Черкаського району Черкаської області (за межами населеного пункту) Черкаської області площею 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства. До повідомлення позивачем додано копію договору №722 від 11.12.2015, укладеного між ним та ДП «Черкаський науково-дослідний інститут землеустрою».

Вказане повідомлення зареєстровано відповідачем 16.12.2015 об 11 год. 56 хв., після чого 16.12.2015 о 12 год. 00 хв. зареєстровано лист відповідача №5800/0/300-15, яким позивачу відмовлено в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з посиланням на рішення Білозірської сільської ради №3-19/VІІ від 26.11.2015.

Висновком №8-28-0.5-772/15-16 від 03.02.2016 Управління Держгеокадастру у Черкаському районі Черкаської області відмовило позивачу в погодженні проекту землеустрою, посилаючись на відсутність у проекті рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

17.02.2016 позивач повторно звернувся з клопотанням до Управління Держгеокадастру у Черкаському районі Черкаської області, повідомивши, що законом передбачено можливість виготовлення проекту землеустрою без надання такого дозволу, в разі пропуску органом влади місячного строку розгляду заяви позивача. 02.03.2016 Управлінням Держгеокадастру у Черкаському районі Черкаської області прийнятий (затверджений) висновок №70/41-16 про погодження позивачу проекту землеустрою.

У висновку №467-16 від 21.04.2016, складеному за результатами проведення державної експертизи землевпорядної документації, зазначено, що представлений проект землеустрою відповідає вимогам земельного законодавства та діючим нормативно-методичним документам, встановленим нормам і правилам та оцінюється позитивно. При цьому, в зауваженнях до проекту зазначено про необхідність врахування рішення Білозірської сільської ради №3-19/VІІ від 26.11.2015 про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою при прийнятті рішення про затвердження проекту.

За змістом положень п.п. 12, 87, 107 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051, державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49 - 54 цього Порядку. Заявникові безоплатно надається витяг з Державного земельного кадастру для підтвердження внесення до Державного земельного кадастру відомостей, в тому числі виправлення виявлених помилок відповідно до пункту 144 цього Порядку, про державну реєстрацію земельної ділянки. Відомості Державного земельного кадастру є офіційними і вважаються об`єктивними та достовірними, якщо інше не доведено судом.

17.06.2016 відомості про наведену земельну ділянку внесені до Державного земельного кадастру та присвоєно їй кадастровий номер НОМЕР_1 , про що позивачу видано витяг №НВ-7103828492016 від 17.06.2016.

07.07.2016 позивач звернувся до відповідача з заявою про затвердження проекту землеустрою. До заяви позивачем додано проект землеустрою та вищевказаний витяг з Державного земельного кадастру.

Проте, листом №6214/6-16 від 25.07.2016 Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області відмовило позивачу в затвердженні проекту землеустрою з посиланням на рішення Білозірської сільської ради №3-19/VІІ від 26.11.2015, а також на рішення уповноваженого органу про надання дозволу на його розробку.

Зазначена відмова, викладена у листі №6214/6-16 від 25.07.2016, і є предметом спору у цій справі.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд виходить з такого.

За змістом ст. 3 ЗК України земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з ч. 2 ст. 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Положеннями ч. 3 ст. 22 ЗК України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно з ч. 1 ст. 33 ЗК України громадяни України можуть мати на праві власності та орендувати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

За змістом ч. 1-3, 5 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Повноваження відповідних органів виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122, 123 ЗК України.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами встановлений ст. 118 ЗК України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Частиною 6 ст. 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. (......) органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

За змістом ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання (.....) відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє (.....) відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Таким чином, обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.

При цьому, законодавець передбачив, що особа має право замовити проект землеустрою щодо відведення бажаної земельної ділянки без згоди уповноваженого органу, якщо уповноважений орган у місячний строк не надав ні дозволу на його розроблення, ні мотивованої відмови у наданні такого дозволу. У разі реалізації особою цього права така має повідомити про це відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач реалізував право на замовлення проекту землеустрою щодо відведення бажаної земельної ділянки без згоди Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, про що письмово повідомив останнього.

В подальшому відповідач листом від 16.12.2015 №5800/0/300-15 повідомив ОСОБА_1 про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з посиланням на рішення Білозірської сільської ради №3-19/VІІ від 26.11.2015.

07.07.2016 позивач вдруге звернувся до відповідача з заявою про затвердження проекту землеустрою. До заяви позивачем додано проект землеустрою та витяг з Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки.

Листом №6214/6-16 від 25.07.2016 Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області відмовило позивачу в затвердженні проекту землеустрою з посиланням на рішення Білозірської сільської ради №3-19/VІІ від 26.11.2015, а також на ту обставину, що наданий проект не містить рішення органу про надання дозволу на його розробку.

Частиною 8 ст. 118 ЗК України передбачено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186 1 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 186 ЗК України проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому статтею 186 1 цього Кодексу, і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин.

Оригінал відповідної документації із землеустрою подається розробником для погодження територіальному органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а іншим органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування та іншим суб`єктам, які здійснюють погодження документації із землеустрою, - копії такої завіреної розробником документації (ч. 15 ст. 186 ЗК України).

Частинами 5, 6 ст.186-1 ЗК України визначено, що органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Підставою для відмови в погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Положеннями ч. 9 ст. 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Таким чином, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, зокрема, для ведення особистого селянського господарства, звертаються до відповідного органу з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, до якого додаються визначені ЗК України документи. Проект землеустрою підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, який надає висновок про його погодження або про відмову в такому погодженні. У двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідний орган приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

При цьому, єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому ст. 186-1 ЗК України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі. Результат розгляду з питань затвердження проекту землеустрою оформлюється відповідним органом у формі рішення, що прямо передбачено ч. 9 ст. 118 ЗК України.

Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку ст. 186-1 ЗК України норми цього Кодексу не містять. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватися саме на етапі погодження такого проекту.

Згідно відомостей, зазначених у висновку №70/41-16 від 02.03.2016, Управління Держгеокадастру у Черкаському районі Черкаської області погодило позивачу у встановленому законом порядку проект землеустрою. У висновку №467-16 від 21.04.2016, складеному за результатами проведення державної експертизи землевпорядної документації, зазначено, що представлений проект землеустрою відповідає вимогам земельного законодавства та діючим нормативно-методичним документам, встановленим нормам і правилам. Відомості про земельну ділянку внесені до Державного земельного кадастру, про що свідчить витяг від 17.06.2016 №НВ-7103828492016.

У той же час, як зазначалось вище, відповідач листом відмовив позивачу у затвердженні проекту землеустрою .

Щодо змісту та форми рішення відповідного органу з питань затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Верховний Суд вважає за необхідне зазначити таке.

У ч. 9 ст. 118 ЗК України зазначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки, приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та її надання.

Правовий статус Головних управлінь Держгеокадастру в областях визначено відповідним Положенням про Головне управління Держгеокадастру в області, яке затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 № 333 (далі - Положення № 333) та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 за № 1391/29521.

Пунктом 8 Положення № 333 передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.

Згідно з п. 84 Типової інструкції з діловодства в територіальних органах Держгеокадастру, затвердженої наказом Держгеокадастру від 15.10.2015 № 600, (далі Інструкція № 600) накази видаються як рішення організаційно-розпорядчого характеру. За змістом управлінської дії накази видаються з основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, адміністративно-господарських, кадрових питань.

Пунктом 123 Інструкція № 600 визначено, що службові листи складаються з метою обміну інформацією між установами як: відповіді про виконання завдань, визначених в актах органів державної влади, дорученнях вищих посадових осіб; відповіді на запити, звернення; відповіді на виконання доручень установ вищого рівня; відповіді на запити інших установ; відповіді на звернення громадян; відповіді на запити на інформацію; ініціативні листи; супровідні листи.

Отже, відповідно до положень вказаних нормативно-правових актів визначено, що за результатами розгляду будь-яких основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, останнім має видаватися відповідний наказ. При цьому листи складаються у разі надання відповіді на звернення громадян.

Таким чином, рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову у його затвердженні повинно оформлятися розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі наказу Головного управління Держгеокадастру в області. Відповідно, такі рішення не можуть оформлятися листами у відповідь на клопотання заявника.

Відсутність належним чином оформленого наказу Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову у його затвердженні, не зважаючи на надсилання заявнику листа за наслідками розгляду заяви, свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом.

Отже, у спірному випадку має місце протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Розглядаючи цей спір, суди попередніх інстанцій не надали правової оцінки зазначеним обставинам та не врахували того, що оскаржуване рішення, оформлене у вигляді листа № 6214/6-16 від 25.07.2016, не є належним рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні наведених норм.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

Статтею 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Відтак ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Оскільки протиправна бездіяльність відповідача полягає у неприйнятті ним жодного з тих рішень, які передбачені законодавцем, належним способом захисту прав позивача є зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області прийняти відповідне рішення, тобто рішення про затвердження або рішення про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення бажаної земельної ділянки у власність.

Що стосується підстав (рішення Білозірської сільської ради №3-19/VІІ від 26.11.2015) на які відповідач послався у своєму листі при відмові у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, Верховний Суд виходить з такого.

Судами встановлено, що на виконання доручення віце-прем`єр-міністра - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України Гройсмана В. Б. від 08.10.2014 № 37732/0/1-14 наказом Держземагентства України № 328 від 15.10.2014 року «Про введення в дію рішень колегії Держземагентства України» введено в дію рішення колегії Держземагентства України від 14.10.2014 (протокол засідання № 2) «Про обов`язкове направлення на розгляд до місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності» № 2/1.

Відповідно до п. 2 цього рішення начальники головних управлінь Держземагентства в областях, м. Києві за зверненнями юридичних та фізичних осіб щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які не перебувають у їхньому користуванні, що надходитимуть з 15.10.2014 року, забезпечують обов`язкове направлення на розгляд місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності на етапі надання згоди на розроблення відповідної документації із землеустрою.

Отже, зазначеним рішення колегії Держземагентства України № 2/1 фактично визначено ще одного суб`єкта земельних правовідносин при вирішенні питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, яким є місцева рада.

На виконання цього рішення відповідач надіслав на розгляд до Білозірської сільської ради лист з приводу можливості надання гр. ОСОБА_1 дозволу на розроблення проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га у власність.

За результатами розгляду цього питання Білозірська сільська рада на 3 сесії VII скликання прийняла рішення від 26.11.2015 №3-19/VІІ про відмову гр. ОСОБА_1 в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства в адмінмежах Білогірської сільської ради за межами населеного пункту в зв`язку з тим, що вказаний масив передбачений для надання учасникам АТО (п. 2 цього Рішення).

Зазначене рішення, а також те, що наданий проект не містить рішення органу про надання дозволу на його розробку, слугувало підставою для відмови позивачу у затвердженні проекту землеустрою.

Колегія суддів звертає увагу, що як зазначалось вище, єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому ст. 186-1 ЗК України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі. У той же час, перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватись саме на етапі погодження такого проекту, а не на етапі його затвердження.

У спірному випадку Управління Держгеокадастру у Черкаському районі Черкаської області погодило позивачу проект землеустрою (висновок №70/41-16 від 02.03.2016). За результатами проведеної державної експертизи землевпорядної документації встановлено, що представлений проект землеустрою відповідає вимогам земельного законодавства та діючим нормативно-методичним документам, встановленим нормам і правилам (висновок №467-16 від 21.04.2016), відомості про земельну ділянку внесені до Державного земельного кадастру та присвоєно їй кадастровий номер НОМЕР_1 .

Отже, позивач при зверненні до відповідача з заявою про затвердження проекту землеустрою подав усі передбачені законодавством документи необхідні для прийняття рішення.

Статтею 122 ЗК України визначені повноваження, в т.ч., органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування.

Так, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства; б) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва.

Частиною четвертою наведеної статті визначено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Згідно з п. 1. Положення №333, Головне управління Держгеокадастру в області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане. Підпунктом 13 п.4 цього Положення передбачено, що Головне управління Держгеокадастру в області розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.

Отже, відповідач є спеціально уповноваженим органом на розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення та відповідно наділений повноваженнями на прийняття самостійного рішення з питань, віднесених до його компетенції. Наявність у відповідача цих поноважень виключає необхідність участі у спріних правовідносинах місцевої ради.

За змістом ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно ст. 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За таких обставин, судові рішення у справі підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 345, 349, 351, 355, 356 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 02.09.2016 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2016 у справі №823/1103/16 скасувати та прийняти нове рішення про часткове задоволення позову.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області у вирішенні заяви ОСОБА_1 від 07.07.2016 вх. №12587/0/5-16-СГ про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Білозірської сільської ради (за межами населеного пункту) Черкаського району.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 вх. №12587/0/5-16-СГ від 07.07.2016 та вирішити питання про затвердження або про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки в адміністративних межах Білозірської сільської ради (за межами населеного пункту) Черкаського району Черкаської області площею 2,0 га кадастровий номер НОМЕР_1 для ведення особистого селянського господарства.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

А. А. Єзеров

І. В. Саприкіна