Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 липня 2018 року

Київ

справа №265/3709/17

адміністративне провадження №К/9901/22461/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бучик А.Ю.,

суддів: Гімона М.М., Мороз Л.Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Геращенка І.В., Арабей Т.Г., Міронової Г.М. від 22.11.2017 у справі №265/3709/17 за позовом ОСОБА_2 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

В травні 2017 року позивач звернулася до суду з адміністративним позовом, уточнивши який, просила визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у переведенні з пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 року № 3723-ХІІ (далі - Закон № 3723-ХІІ) та зобов'язати відповідача перевести її на пенсію відповідно до Закону № 3723-ХІІ з 14.07.2016 року.

Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 08 вересня 2017 року позовні вимоги задоволено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року скасовано постанову Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 08 вересня 2017 року та прийнято нову постанову про відмову у задоволенні позову.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що суд апеляційної інстанції помилково виходив з того, що для переведення її на спірну пенсію необхідно 20 років стажу державної служби, оскільки вона має право на призначення пенсії на підставі п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" № 889-VІІІ від 10.12.2015 року (далі - Закон № 889-VІІІ) як особа, що станом на день набрання чинності Законом № 889-VІІІ (01.05.2016 року) займала посаду державної служби та мала не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених Законом № 3723-ХІІ. Вказує, що спір у вказаній справі стосується лише призначення пенсії відповідно до Закону № 3723-ХІІ, а не її виплати.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження за вищевказаною скаргою.

Справу передано до Верховного Суду.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що з 28.07.2015 року позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", після призначення пенсії вона продовжувала працювати.

14 липня 2016 року позивач звернулася до управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області (далі - УПФУ в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя) із заявою про переведення її на пенсію відповідно до Закону № 3723-ХІІ. Проте, рішенням №3218/2219 від 15.07.2016 року останній відмовлено у такому переведенні.

Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 26 вересня 2016 року у справі № 265/5235/16-а визнано протиправними дії УПФУ в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя щодо відмови ОСОБА_2 у переведенні з пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІ. Зобов'язано УПФУ в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя пенсію позивача, яка призначена відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» перевести на пенсію державного службовця, яку призначити та розрахувати відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ, починаючи з 14 липня 2016 року.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2017 року змінено постанову Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 26 вересня 2016 року у справі № 265/5235/16-а, а саме - абзац третій постанови змінено і викладено в наступній редакції: «Зобов'язати УПФУ в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя розглянути заяву ОСОБА_2 від 14 липня 2016 року про перевід пенсії». В решті постанову залишено без змін.

Рішенням УПФУ в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя (правонаступник - Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області) № 3218/2219/1 від 15.03.2017 року позивачу відмовлено у переведенні з пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію відповідно до Закону № 3723-ХІІ з посиланням на те, що надана позивачем при зверненні із заявою довідка про складові заробітної плати не відповідає вимогам нормативно-правових актів, а довідка відповідної форми надана нею після спливу 10 днів після звернення. Також зазначено, що порядок призначення пенсії державним службовцям відповідно до Закону № 889-VІІІ прийнято лише 14.09.2016 року, тобто станом на час звернення позивача із заявою про переведення (14.07.2016 року) такого порядку не було.

Не погоджуючись з відмовою відповідача, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, відмовляючи у переведенні позивача на пенсію відповідно до Закону №3723-ХІІ, діяв не на підставі, не у межах повноважень, та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, оскільки станом на день набрання чинності Законом № 889-VІІІ (01.05.2016 року) вона займала посаду державної служби та мала не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених Законом № 3723-ХІІ.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач не має права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених Законом № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, оскільки як державний службовець, яка на день набрання чинності Законом № 889-VІІІ займає посаду державної служби, не має 20 років стажу на зазначених посадах.

Дослідивши спірні правовідносини, суд касаційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону № 3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченому абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі, стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що необхідною умовою для наявності в осіб, які мають не менш як 10 років стажу державної служби, права на пенсію відповідно до згаданої статті є досягнення такими особами певного віку, та перебування на час досягнення пенсійного віку на посаді державної служби, наявність страхового стажу, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

При цьому зазначений вік визначається ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Тобто до 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом № 889-VІІІ) право на пенсію державного службовця мали особи, які:

а) досягли певного віку (передбаченого ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування) та мають передбачений законодавством страховий стаж;

б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Після 01.05.2016 року, відповідно до ст. 90 Закону № 889-VІІІ пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". При цьому законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ.

Так, відповідно до п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VІІІ державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно з п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VІІІ для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №889-VІІІ передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу державної служби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Водночас, для осіб, які станом на 01.05.2016 року займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, ст. 37 Закону №3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.

Аналізуючи зазначені норми чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ після 01.05.2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених ч. 1 ст. 37 Закону №3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VІІІ, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

З матеріалів справи встановлено, що позивач ІНФОРМАЦІЯ_1. Отже, пенсійний вік позивача, згідно ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" становить 57 років.

Перелік посад державної служби, які обіймали особи державні службовці, що належать до певної категорії посад, передбачених Законом № 3723-ХІІ, визначається Кабінетом Міністрів України (ст. 25 Закону № 3723-XII).

За приписами частин 1, 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 року № 283, цим Порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби. До стажу державної служби зараховується робота (служба): на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у ст. 25 Закону України «Про державну службу», а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців, зокрема, на посадах суддів.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 року №229 затверджений новий Порядок обчислення стажу державної служби, яким стаж державної служби обчислюється відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону № 889-VIII та до стажу державної служби зараховується, зокрема, час перебування на посадах суддів.

З 17 листопада 2003 року позивач перебуває на посаді судді, отже є держслужбовцем, має страховий стаж 41 рік, з них понад 13 років держслужбовця, з 28 липня 2015 року досягла пенсійного віку та на день набрання чинності Законом № 889-VIII (станом на 01.05.2016 року) займає посаду державної служби (вимоги п. 10 Прикінцевих та перехідних положень).

За таких обставин, коли позивач станом на 01.05.2016 року займала посаду державної служби, має не менш як 10 років стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, досягла пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", має необхідний страховий стаж, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права викладена у постанові Верховного Суду від 19 червня 2018 року (справа № 716/155/17).

Отже, враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням в силі постанови суду першої інстанції.

Згідно ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи те, що позивач сплатила за подання касаційної скарги судовий збір в сумі 768 грн., вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 345, 352, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року скасувати.

Постанову Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 08 вересня 2017 року залишити в силі.

Стягнути з Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області на користь ОСОБА_2 сплачений нею судовий збір в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

А.Ю. Бучик

М.М. Гімон

Л.Л. Мороз

Судді Верховного Суду