Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

03 травня 2018 року

справа №826/9674/16

адміністративне провадження №К/9901/4984/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Васильєвої І. А., Юрченко В. П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 листопада 2016 року у складі судді Іщука І. О. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року у складі колегії суддів Степанюка А. Г., Кузьменка В. В., Шурка О. І. у справі № 826/9674/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Елтек-Україна" до Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

У червні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю " Елтек-Україна " (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправними та скасувати податкових повідомлень-рішень від 15 червня 2016 року № 0003121402, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 242 352 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 60 588 грн., та № 0003131402, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 269 280 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 134 640 грн., з мотивів безпідставності їх прийняття.

29 листопада 2016 року постановою Окружного адміністративного суду міста Києва, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року, позовні вимоги задоволено повністю, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 15 червня 2016 року № 0003121402 та № 0003131402.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили із правомірності віднесення платником податків вартості придбаних послуг до складу витрат, що враховуються при визначенні податку на прибуток та сплаченого податку на додану вартість до складу податкового кредиту та недоведеності податковим органом складу податкового правопорушення, в основу якого покладено нереальність господарських операцій.

30 листопада 2017 року відповідачем подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, яку залишено без руху та надано тридцятиденний строк для усунення недоліків з моменту отримання цієї ухвали (суддя О.А.Веденяпін).

28 грудня 2017 року матеріали касаційної скарги передано до Верховного Суду.

29 грудня 2017 року ухвалою Верховного Суду матеріали касаційної скарги прийнято до свого провадження.

06 лютого 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за наслідками усунення відповідачем недоліків касаційної скарги, в установлений судом строк, та витребувано з Окружного адміністративного суду міста Києва адміністративну справу № 826/9674/16.

15 лютого 2018 року справа № 826/9674/16 надійшла до Верховного Суду.

В касаційній скарзі відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме положень пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, Скаржник доводить нереальність спірних господарських операцій та правомірність своїх дій при винесенні спірних податкових повідомлень-рішень, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій і прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

14 лютого 2018 року позивачем надано до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому він погоджується з висновками судів попередніх інстанцій та просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили.

Відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з Товариством «УСК Будмонтаж Сервіс», за період з 01 вересня 2014 по 31 жовтня 2014 року, за результатами якої складено акт перевірки від 25 травня 2015 року № 225/1/26-15-14-02-01/33154531 (далі - акт перевірки).

15 червня 2016 року на підставі акта перевірки та згідно з положеннями підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України винесено спірні податкові повідомлення-рішення.

Податковим повідомленням-рішенням № 0003121402 за порушення пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 242 352 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 60 588 грн. та на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.

Податковим повідомленням-рішенням № 0003131402 за порушення пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 269 280 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 134 640 грн., на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.

Склад податкових правопорушень, покладених в основу винесення спірних податкових повідомлень-рішень, доводиться податковим органом на підставі висновку про нереальність господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «УСК Будмонтаж Сервіс.

Господарські операції, покладені Товариством в основу формування витрат та податкового кредиту, здійснені за наслідками договору підряду про виконання робіт з комплектації систем гарантованого електроживлення від 26 серпня 2014 року №26/08-2014, за умовами якого Товариством сплачено вартість послуг у вересні-жовтні 2014 року на загальну суму 1 615 680 грн., у тому числі податок на додану вартість у сумі 269 280 грн.

Нереальність спірних господарських операцій обґрунтовується відповідачем відсутністю у контрагента позивача трудових ресурсів та основних засобів виробництва, а також даними підсистеми «Аналітична система» інтегрованої автоматизованої системи «Податковий блок».

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено виконання сторонами умов договору та підтвердження спірних господарських операцій належними і допустимими первинними документами податкового та бухгалтерського обліку.

За змістом положень пункту 138.2 статті 138, пункту 139.1 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, мають бути підтвердженими належними первинними документами податкового та бухгалтерського обліку.

Склад податкового правопорушення, передбаченого положеннями пунктів 198.1 статті 198, 198.3 статті 198, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України полягає у віднесенні до складу податкового кредиту, серед іншого, сум податку на додану вартість, що сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання послуг, якщо такі суми не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій висновувалися з того, що позивачем на підтвердження витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та формування податкового кредиту надано належні і допустимі первинні документи, які відображають реальність спірних господарських операцій, і є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що недоведення податковим органом складу податкових правопорушень, покладених в основу винесення спірних податкових повідомлень-рішень від 15 червня 2016 року № 0003121402 та № 0003131402, зумовлює безпідставність їх прийняття.

Жодних доводів щодо порушень судами попередніх інстанцій норм Податкового кодексу України, на підставі яких прийняті спірні податкові повідомлення-рішення або неправильного застосування їх судами, неправильного тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню, податковим органом в касаційній скарзі не наведено.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 листопада 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2017 у справі № 826/9674/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Васильєва

В.П.Юрченко