ПОСТАНОВА

Іменем України

03 квітня 2020 року

Київ

справа №804/3102/15

адміністративне провадження №К/9901/26542/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Нікопольської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2015 року (суддя Прудник С.В.)

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2016 року (судді: Божко Л.А (головуючий), Прокопчук Т.С., Лукманова О.М.)

у справі № 804/3102/15

за позовом ОСОБА_1

до Нікопольської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Нікопольської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - Нікопольська ОДПІ, контролюючий орган), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10 листопада 2014 року № 0012831703.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтував тим, що контролюючий орган за результатами проведеної перевірки дійшов помилкового висновку про отримання ним додаткового блага у розумінні підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України в результаті анулювання (прощення) банком суми боргу та про виникнення у зв`язку з цим обов`язку сплатити податок на доходи фізичних осіб.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 19 листопада 2015 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2016 року, задовольнив адміністративний позов.

Судові рішення мотивовані тим, що штрафи та пеня за користування кредитом, нараховані банком відповідно до умов договору та анульовані за його рішенням, не є доходом платника податків у розумінні Податкового кодексу України, який підлягає оподаткуванню, відтак позивач не зобов`язаний був включати до річної податкової декларації за 2013 рік суму анульованої банком заборгованості в загальному розмірі 40 305,50 грн по нарахованій пені за користування кредитом та штрафним санкціям.

Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Нікопольська ОДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 повністю. Зокрема, скаржник зазначив, що суди попередніх інстанцій не в повній мірі дослідили склад прощеного боргу та залишили поза увагою той факт, що загальна сума анульованого банком позивачу боргу складає 77 239,39 грн, яка включає, зокрема, й основну суму боргу (тіло кредиту). З огляду на це контролюючий орган вважає, що судами неправомірно скасовано податкове повідомлення-рішення від 10 листопада 2014 року № 0012831703 у повному обсязі.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 16 грудня 2016 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Нікопольської ОДПІ.

Позивач не скористався своїм правом подати заперечення/відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду справи.

21 лютого 2018 року справу в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року; далі - КАС України) передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до статті 159 КАС України (в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року), яка кореспондується з положеннями статті 242 КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій встановили, що 15 жовтня 2014 року на підставі підпункту 78.1.2 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України відповідно до наказу від 13 жовтня 2014 року № 1369 Нікопольська ОДПІ провела документальну позапланову невиїзну перевірку з питання повноти і своєчасності декларування та оподаткування доходів у вигляді додаткового блага платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 за період з 01 січня до 31 грудня 2013 року, за результатами якої склала акт від 22 жовтня 2014 року № 3052/04-07-1703.3095316574.

У ході перевірки контролюючим органом встановлено порушення позивачем підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті 167 Податкового кодексу України, внаслідок чого останньому визначено суму податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб за 2013 рік у розмірі 12 901,30 грн.

Підставою для такого висновку стало виявлення Нікопольською ОДПІ факту отримання ОСОБА_1 у 2013 році доходу у вигляді додаткового блага в результаті анулювання (прощення) ПАТ «КБ "Надра"» за його самостійним рішенням кредитної заборгованості у сумі 77 239,39 грн, що підтверджується листом банку від 30 квітня 2014 року № 1265.

10 листопада 2014 року на підставі вищевказаного акта перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № 0012831703, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 16 126,62 грн, зокрема 12 901,30 грн - за основним платежем та 3225,32 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків та зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 162.1 статті 162 Податкового кодексу України визначено, що платниками податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Відповідно до пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України об`єктами оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

За змістом пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця (підпункт 164.1.2 пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України).

Підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 Податковим кодексом України визначено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

Згідно з підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).

У свою чергу, додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу) (підпункт 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, визначений підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України та є вичерпним.

Так, відповідно до підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на дату анулювання (прощення) боргу) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається, серед іншого, дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Аналіз змісту спірних правовідносин та їх нормативного регулювання свідчить про те, що до предмету доказування цієї категорії адміністративних спорів віднесено встановлення правового статусу і складу прощених кредитором сум боргу, а також встановлення факту дотримання кредитором умов щодо належного повідомлення боржника (в тому числі шляхом укладання відповідного договору про прощення (анулювання) боргу) та щодо включення суми прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, в якому такий борг було прощено.

Проте колегія суддів зазначає, що судами попередніх інстанцій належним чином не виконано покладеного на них обов`язку щодо з`ясування всіх обставин у справі, зокрема не надано оцінку тій обставині, що загальна сума анульованого банком позивачу боргу склала 77 239,39 грн.

Так, судами не встановлено склад прощеного банком боргу, чи входять суми основного зобов`язання за кредитним договором, пені та штрафів до неї, та, як наслідок, не з`ясовано дійсного обсягу податкових зобов`язань, обов`язок щодо декларування та сплати яких виникає у платника податків після отриманням додаткового блага у вигляді прощеної (анульованої) суми боргу за кредитним договором.

Таким чином, висновок судів попередніх інстанцій про скасування податкового повідомлення-рішення від 10 листопада 2014 року № 0012831703 у повному обсязі є передчасним, оскільки суди не вжили визначених законом заходів для з`ясування всіх обставин справи, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, визначеного у нормах статті 7, частин четвертої та п`ятої статті 11 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та закріпленого у частині четвертій статті 9 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року).

Вищенаведені порушення судами норм процесуального права призвели до передчасних висновків щодо суті спору, отже судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Нікопольської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2016 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова