Історія справи

Ухвала КАС ВП від 03.06.2018 року у справі №809/1568/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 квітня 2019 року

м. Київ

справа №809/1568/17

адміністративне провадження №К/9901/52925/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Кравчука В.М., суддів Коваленко Н.В., Стародуба О.П.,

розглянув у письмовому провадженні

касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2018 (колегія суддів у складі Кушнерика М.П., Ніколіна В.В., Рибачука А.І.)

у справі №809/1568/17

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області

про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій.

І. РУХ СПРАВИ

1. В листопаді 2017 ОСОБА_1 звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, в якому просив суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області про застосування у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки площею 0,12 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1 - за 2014, 2015, 2016 роки - коефіцієнту функціонального використання величиною 2,5 та за 2015, 2016 роки - локальних коефіцієнтів: земельна ділянка не забезпечена водопостачанням - 0,95; земельна ділянка не забезпечена каналізацією - 0,95; земельна ділянка не забезпечена тепломережою - 0,95; земельна ділянка не забезпечена газопостачанням - 1,00; земельна ділянка розташована в санітарно-захисній зоні - 1,00; земельна ділянка, що примикає до вулиці без твердого покриття - 1,00; земельна ділянка розміщена в зоні перевищення припустимого рівня шуму від доріг - 1,00;

- зобов'язати провести перерахунок нормативної грошової оцінки земельної ділянки площею 0,12 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1 - за 2014, 2015, 2016 роки із застосуванням коефіцієнту функціонального використання Кф 1,00 та за 2015, 2016 роки - локальних коефіцієнтів: земельна ділянка не забезпечена водопостачанням - 0,90; земельна ділянка не забезпечена каналізацією - 0,90; земельна ділянка не забезпечена тепломережою - 0,90; земельна ділянка не забезпечена газопостачанням - 0,90; земельна ділянка розташована в санітарно-захисній зоні - 0,80; земельна ділянка, що примикає до вулиці без твердого покриття - 0,90; земельна ділянка розміщена в зоні перевищення припустимого рівня шуму від доріг - 0,90.

2. Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.12.2017 позов задоволено повністю.

3. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2018 задоволено апеляційну скаргу Надвірнянської міської ради Івано-Франківської області, до якої приєдналось Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області. Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.12.2017 скасовано, прийнято нову, якою в задоволенні позову відмовлено.

4. 10.06.2018 від ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга. Просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Проти розгляду справи за відсутності сторін не заперечує.

5. Ухвалою від 18.06.2018 відкрито касаційне провадження.

6. 12.07.2018 від Надвірнянської міської ради Івано-Франківської області надійшов відзив на касаційну скаргу. Просить залишити в силі рішення суду апеляційної інстанції. Повідомити про розгляд справи.

7. 13.07.2018 від Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області надійшов відзив на касаційну скаргу. Просить залишити в силі рішення суду апеляційної інстанції.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

8. 11.12.2004 ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу купив недобудовану майстерню готовністю 51%, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

9. Рішенням Надвірнянської міської ради Івано-Франківської області № 239 від 14.04.2005 ОСОБА_1 надано дозвіл на продовження будівництва майстерні по ремонту автомобілів на АДРЕСА_2 (а.с.12), а рішенням № 47 від 14.02.2006 - дозвіл на переобладнання майстерні по ремонту автомобілів під гаражі на АДРЕСА_1 (а.с.13). На замовлення ОСОБА_1 виготовлено технічну документацію (а.с.20).

10. ОСОБА_1 не провів переобладнання майстерні під гаражі та не ввів даний об'єкт у експлуатацію.

11. 19.06.2014 між Надвірнянською міською радою (Орендодавець) та ОСОБА_1 (Орендар) було укладено договір оренди землі для будівництва та обслуговування майстерні по ремонту автомобілів (а.с.26-27). Об'єктом оренди є земельна ділянка загальною площею 0,1200 га, у тому числі по угіддях: 0,1200 га - землі транспорту (графа 45 по формі 6-зем), з них 0,0168 під будівлями і спорудами; 0,1032 га - під проїздами, проходами, площадками, яка знаходиться на АДРЕСА_1 (земельно-кадастровий НОМЕР_1). В пункті 16 договору вказано цільове призначення земельної ділянки - землі транспорту. У додатку до рішення міститься розрахунок орендної плати, погоджений сторонами.

12. Згідно з витягами з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_1 площею 0,12 га, наданими відділом у Надвірнянському районі міськрайонного управління Держгеокадастру у Надвірнянському районі та м. Яремчому ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області у 2014, 2015, 2016 застосовувався коефіцієнт Кф у значенні 2,5, нормативна грошова оцінка земельної ділянки (а.с.22-24), та в 2017 році -у значенні 1,00 (а.с.25).

13. Відповідно до даних державної статистичної звітності з кількісного обліку земель станом з 01.01.2014 по 01.01.2016, відомості про земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1, відсутні, що підтверджується листом № ПІ-10/0-65/6-17 від 29.09.2017 (а.с.32).

14. Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 27.02.2015 внесено запис припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за власним рішенням (а.с.82-83).

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

15. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що цільове призначення земельної ділянки, яку орендує позивач - «землі транспорту» для будівництва та обслуговування майстерні по ремонту автомобілів (п. 15, п. 16 договору оренди землі). Позивач вважає, що для категорії земель «землі транспорту» встановлено коефіцієнт (Кф) 1 незалежно від складу цих категорії земель. В той же час, коефіцієнт (Кф) 2,5 (комерційного призначення) застосовується виключно до земель з цільовим призначенням «землі промисловості». Тому коефіцієнт 2,5 не міг бути застосований до земельної ділянки, яку він орендує, цільове призначення якої є іншим. Також стверджував, що відповідач довільно відніс земельну ділянку до земель комерційного призначення за відсутності інформації у статистичній звітності кількісного обліку земель.

16. Відповідач проти позову заперечував. У рішенні міської ради № 1801-41/2041 від 19.06.2014 вказано цільове призначення земельної ділянки, згідно з розробленим проектом землеустрою, для будівництва та обслуговування майстерні по ремонту автомобілів. Зміни цільового призначення не було, оскільки ОСОБА_1 не переобладнав майстерню, об'єкт в експлуатацію не ввів. Функціональне використання земельної ділянки залишається відповідно до розробленого і затвердженого проекту землеустрою. Орендована позивачем земельна ділянка за функціональним призначенням не відноситься до жодного складу категорії землі транспорту, зв'язку. Значення коефіцієнту (Кф) 2,5 правильно визначено із віднесенням даної земельної ділянки за складом категорії земель і функцією використання до земель комерційного призначення.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

17. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, дійшов висновку, що цільове призначення земельної ділянки - землі транспорту, а не землі промисловості. Тому відповідач порушив порядок віднесення земель до категорії земель за функціональним використанням, встановлений Порядком нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, протиправно застосувавши у 2014, 2015, 2016 роках Кф величиною 2,5. Також відповідач протиправно застосовував у 2015, 2016 роках локальні коефіцієнти, не використовуючи чинне рішення Надвірнянської міської ради Івано-Франківської області № 1490-35/2013 від 24.10.2013, яким їх затверджено.

18. Суд апеляційної інстанції, відмовляючи в позові виходив з того, що Додатком 1 Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженого 27.01.2006 №18/15/21/11, який діяв до 17.02.2017, визначено, що за землі торгівлі транспортними засобами та їх ремонту (склад категорії земель) за функцією використання відносяться до земель комерційного використання (код розділу КВЕД - G), і до них застосовується значення коефіцієнта Кф - 2,5.

Водночас, коефіцієнт Кф у значенні 1,0 згідно з Додатку 1, табл. 1.1 цього ж Порядку застосовується виключно для земель транспорту, якими є землі наземного і підземного транспорту (землі шляхів, землі автомобільного, залізничного, трамвайного і тролейбусного, трубопровідного транспорту, землі метрополітену); водного транспорту; землі авіаційного транспорту; допоміжні транспортні послуги; землі пошти та зв'язку.

Цим же ж Наказом, землі поділялись за функцією використання земель.

Отже, спірна земельна ділянка відноситься до земель комерційного призначення з величиною Кф 2,5.

19. Також суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідачем правильно застосовано локальні коефіцієнти, які відповідають технічній документації грошової оцінки земель м.Надвірна, затвердженій міською радою в 2013 році.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ

20. Позивач у касаційній скарзі не погоджується з рішенням суду апеляційної інстанції з таких підстав:

А) до апеляційного розгляду допущено апеляційну скаргу Надвірнянської міської ради, якої не стосується предмет даного спору. Суд безпідставно поновив апелянту строк апеляційного оскарження, не навівши поважності причин пропуску такого. Суд вийшов за межі апеляційного розгляду, оскільки апелянт не оскаржував рішення суду першої інстанції в частині застосування локальних коефіцієнтів;

Б) порушенням норм матеріального права є помилковий висновок суду, що цільове призначення земельної ділянки «для будівництва та обслуговування майстерні по ремонту автомобілів» і, як наслідок, відніс її до земель комерційного призначення. Це суперечить п.16 договору оренди, в якому вказане цільове призначення землі транспорту. Зазначений класифікатор також не містить такого цільового призначення як «для будівництва та обслуговування майстерні по ремонту автомобілів».

В) неправильним вважає застосування локальних коефіцієнти, які є нижчими, ніж ті, які зазначені у технічній документації.

21. ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області заперечує проти задоволення касаційної скарги фактично з тих самих підстав, що й в суді першої та апеляційної інстанції.

22. Особа, що подала апеляційну скаргу, Надвірнянська міська рада у запереченнях на касаційну скаргу, зокрема, стверджує, що згідно з Додатком 1 Порядку землі торгівлі транспортними засобами та їх ремонту (склад категорії земель) за функцією використання відносяться до земель комерційного використання і до них застосовується Кф у значенні 2,5.

23. Крім того, міська рада акцентує увагу суду на тому, що позивач ще в 2014 році замовив витяг про нормативну грошову оцінку орендованої ним земельної ділянки і надав його разом з проектом землеустрою в міську раду для затвердження. Тобто про застосування до нього оскаржуваних коефіцієнтів у 2014-2016 років від достовірно знав, більше того зовсім не сплачував орендну плату за землю. Стягнення даного податкового боргу було предметом спору в суді (справа № 809/1269/17). Лише після цього ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду.

VI. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

24. Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги та мотиви судового рішення і вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково.

25. Ключовим правовим питанням у справі є правомірність застосування коефіцієнту функціонального призначення земельної ділянки у значенні " 2,5" за 2014, 2015, 2016 роки, наданої для будівництва та обслуговування майстерні по ремонту автомобілів та правильність застосування локальних коефіцієнтів за 2015, 2016 роки; предметом спору - рішення, дії відповідача, що виникли в 2014, 2015, 2016 роках.

26. Позивач звернувся до суду 14.11.2017. Отже, надання оцінки правомірності застосування відповідачем коефіцієнтів потребувало з боку судів в першу чергу перевірки дотримання строків звернення позивача до суду з цим позовом.

27. Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.

Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини набувають ознак стабільності.

28. Позивач безпосередньо у позовній заяві зазначав, що про порушення свої прав він дізнався випадково у вересні 2017 року; що на замовлення Надвірнянської міської ради відповідачем виготовлялись витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за 2014-2016 роки з метою стягнення з нього орендної плати. У зв'язку з цим звернувся із заявою від 04.10.2017 до відповідача щодо видачі витягів з технічної документації з нормативно-грошової оцінки на земельну ділянку за 2014-2016 роки. Листом від 09.10.2017 №311/86-17 відповідач направив ОСОБА_1 запитувані витяги.

29. Відповідач порушував питання застосування наслідків пропуску строку звернення до суду перед судом апеляційної інстанції, зазначаючи про це у апеляційній скарзі. Відповідач стверджував, що ОСОБА_1 ще в 2014 році одержав витяг про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки, був ознайомлений з його змістом. Відповідно до витягу 2014 року була розрахована орендна плата, укладено договір оренди. Про його обізнаність свідчить розписка від 08.07.2014 про одержання рішення міської ради про надання в оренду земельної ділянки, договору оренди землі, розрахунків орендної плати. Крім того, складовою проекту землеустрою, розробленого на замовлення ОСОБА_1, був витяг з технічної документації про нормативно-грошову оцінку від 21.03.2014 № 03-5/234, виданий відділом Держземагенства у Надвірянському районі.

30. Згідно з частиною 3 статті 3 чинного КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

31. Відповідно до частин 1, 2 статті 99 КАС України (в редакції, чинній на час звернення позивача до суду) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною 3 статті 99 КАС України було передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

32. Тобто, за змістом зазначеної норми, законодавець виходить не тільки з факту безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

33. День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення її прав, свобод чи інтересів.

34. Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

35. Відповідно до статті 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

36. При цьому, слід врахувати, що пропуск цього строку не є безумовною підставою для залишення адміністративного позову без розгляду, оскільки за наявності поважних причин його пропуску такий строк може бути поновлено судом за заявою особи, яка його подала.

37. Отже, наслідком пропущення процесуальних строків є залишення позовної заяви без розгляду. Виключенням з цього правила є факт визнання судом причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

38. Суд першої інстанції питання дотримання строків звернення до суду не з'ясовував, а суд апеляційної інстанції, не зважаючи на доводи апеляційної скарги, цього не перевірив та висновку щодо дотримання строку звернення до суду не зробив. Відтак, аргументи скаржника, які були конкретними, важливими і доречними, залишилися без відповіді.

39. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 322 КАС України постанова суду апеляційної інстанції повинна містити мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

40. Європейський суд у п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальний виклад кожного аргументу. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, пов'язані з законодавством, традиціями, юридичними висновками, формулюванням рішень, що існують у державах-учасницях. Водночас, у справах «Богатова проти України», «Проніна проти України», «Петриченко проти України» Європейський суд дійшов висновку, що, цілком проігнорувавши доводи заявників, навіть коли вони були конкретними, доречними та важливими, національні суди не дотримались свого зобов'язання за п. 1 ст. 6 Конвенції щодо вмотивованості судових рішень як елемента права на справедливий судовий розгляд.

41. З огляду на це, суд касаційної інстанції не може визнати законними і обґрунтованими судові рішення попередніх інстанцій, оскільки такі постановлені без повного та всебічного з'ясування обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, судами не надано оцінки матеріалам позовної заяви та доводам відповідача щодо пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом.

42. Відповідно до ч. 2, 4 ст. 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.

Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

43. За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що суди вирішили спір з порушенням норм процесуального права, яке є істотним, оскільки могло вплинути на вирішення справи. Зазначене є підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

44. З огляду на відсутність остаточного судового рішення, судові витрати, понесені учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, розподілу не підлягають.

Керуючись ст. 242, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року у справі №809/1568/17 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В.М. Кравчук

Суддя Н.В. Коваленко

Суддя О.П. Стародуб