Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 квітня 2018 року

Київ

справа №826/1343/16

касаційне провадження №К/9901/37825/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фідленс-Україна» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.11.2016 (суддя Арсірій Р.О.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2017 (головуючий суддя: Федотов І.В., судді: Ісаєнко Ю.А., Оксененко О.М.) у справі №826/1343/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фідленс-Україна» до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування наказу,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фідленс-Україна» звернулось до адміністративного суду з позовом Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДФС у м. Києві від 27.01.2016 № 201 «Про продовження строку проведення документальної планової виїзної перевірки»;

- визнати протиправними дії головних державних ревізорів-інспекторів Головного управління ДФС у м. Києві Морозевича Олексія Володимировича та Бурлі Людмили Іванівни щодо виходу 28.01.2016 на продовження перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Фідденс-Україна» на підставі наказу від 27.01.2016 № 201.

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 18.11.2016 адміністративний позов залишив без задоволення.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 17.01.2017 залишив постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.11.2016 без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фідленс-Україна» звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просило скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.11.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2017 та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України, частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент вирішення справи в судах попередніх інстанцій).

Зокрема, вказує на те, що згідно з наказом Головного управління ДФС у м. Києві від 17.12.2015 №1531 останнім днем проведення документальної планової виїзної перевірки є день із датою 27.01.2016. Вручення платнику податків наказу щодо продовження терміну проведення такої перевірки 28.01.2018, тобто після закінчення строку, на який було призначено проведення основної перевірки, є підставою для визнання такого наказу протиправним.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи на підставі встановлених фактичних обставин у справі правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі плану-графу проведення документальних планових перевірок платників податків на IV квартал 2015 року Наказом виконуючого обов'язків начальника Головного управління ДФС у м.Києві від 17.12.2015 №1531 призначено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Фідленс-Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період діяльності з 01.01.2014 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.01.2014 по 31.12.2014, тривалістю 20 робочих днів з 29.12.2015 по 27.01.2016.

Згідно з вказаним наказом посадовими особами відповідача було проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Фідленс-Україна».

На підставі доповідної записки Управління аудиту у сфері торгівлі та послуг від 27.01.2016 № 116/26-15-13-02-03 керівником Головного управління ДФС у м.Києві прийнято рішення про продовження терміну проведення перевірки відповідача, яке оформлено наказом від 27.01.2016 №201.

Копію наказу від 27.01.2016 №201 направлено 27.01.2016 на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фідленс-Україна» рекомендованим листом з описом вкладення та повідомленням про вручення.

З метою продовження проведення перевірки співробітниками Головного управління ДФС у м.Києві 28.01.2016 здійснено вихід за адресою господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Фідленс-Україна», а саме: 03039, м. Київ, проспект Голосіївський 42.

Посадові особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Фідленс-Україна» відмовилися допустити співробітників Головного управління ДФС у м.Києві до продовження проведення планової виїзної перевірки, про що керівником платника податків зроблена відмітка на копії наказу від 27.01.2016 №201.

За результатами повторного виходу 29.01.2016 за юридично адресою позивача для продовження проведення перевірки співробітники Головного управління ДФС у м.Києві до проведення такої перевірки знову допущені не були, у зв'язку з чим складено акт від 29.01.2016 про відмову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фідленс-Україна» у допуску посадових осіб Головного управління ДФС у м.Києві до проведення перевірки від 29.01.2016 №6/26-15-13-02 03.

Згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органам державної податкової служби надано право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пункту 77.1 статті 77 Податкового кодексу України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

Згідно з пунктом 77.4 статті 77 Податкового кодексу України про проведення документальної планової перевірки керівником контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Відповідно до пункту 77.6 статті 77 Податкового кодексу України застосування до порядку допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової виїзної перевірки положень пункту 81.1 статті 81 Кодексу, за змістом якої посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Враховуючи викладене, документальна планова виїзна перевірка здійснюється податковим органом відповідно до плану-графіку роботи контролюючого органу за умови вручення платнику податків під розписку або надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше, ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки, копії відповідного наказу та письмового повідомлення із зазначенням дати початку проведення перевірки.

Відповідно до положень пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України тривалість перевірок, визначених у статті 77 цього Кодексу, не повинна перевищувати 30 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - 10 робочих днів, інших платників податків - 20 робочих днів.

Продовження строків проведення перевірок, визначених у статті 77 цього Кодексу, можливе за рішенням керівника контролюючого органу не більш як на 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - не більш як на 5 робочих днів, інших платників податків - не більш як на 10 робочих днів.

Відповідно до абзаців 1, 2 підпункту 1.2.4 пункту 1.2 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, затверджених Наказом Державної фіскальної служби України 31.07.2014 № 22, продовження строків проведення документальних та фактичних перевірок здійснюється відповідно до статті 82 розділу II Кодексу за наказом органу державної фіскальної служби, яким було призначено таку перевірку. Статтею 82 розділу II Кодексу не обмежується кількість наказів про продовження строків перевірки за умови дотримання визначеної цією статтею тривалості перевірки та забезпечення надання платнику податків (посадовим особам платника податків або його законним (уповноваженим) представникам) копії зазначеного наказу та пред'явлення направлення з відміткою про продовження перевірки.

Продовження проведення перевірки розпочинається у перший робочий день за останнім робочим днем здійснення перевірки, зазначеним у направленні на перевірку. Наказ про продовження перевірки видається у ході проведення перевірки для недопущення перерви між датою закінчення перевірки згідно з першим направленням та датою продовження перевірки, зазначеною у відповідному наказі, на підставі доповідної записки керівника підрозділу органу державної фіскальної служби, який здійснював (очолював) таку перевірку, з викладенням підстав та причин необхідності такого продовження.

Зі змісту вказаних положень суд робить висновок про те, що продовження проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється на підставі відповідного наказу керівника податкового органу на строк, який за загальним правилом не може перевищувати 10 днів, та розпочинається у перший робочий день після здійснення перевірки.

При цьому, оскільки наказ щодо продовження проведення перевірки є реалізацією розпочатих заходів податкового органу на підставі первинного наказу про проведення перевірки, для забезпечення безперервності таких дій контролюючого органу копія наказу щодо продовження проведення перевірки вручається платнику у ході такої перевірки.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, проведена на підставі наказу 17.12.2015 №1531 документальна планова виїзна перевірка у період з 29.12.2015 по 27.01.2016 була продовжена наказом від 27.01.2016 № 201 на термін з 28.01.2016 по 10.02.2016 на підставі доповідної записки Управління аудиту у сфері торгівлі та послуг від 27.01.2016 № 116/26-15-13-02-03.

Нормативно-правовими актами не поставлено в залежність право податкового органу на продовження проведення перевірки від вручення платнику податків відповідного наказу до її початку.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фідленс-Україна» без задоволення, а оскаржуваних судових рішень судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фідленс-Україна» залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.11.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2017 у справі №826/1343/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Т.М.Шипуліна Л.І.Бившева В.В.Хохуляк