Історія справи

Постанова КАС ВП від 03.02.2026 року у справі №803/1051/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2026 року

м. Київ

справа № 803/1051/16

адміністративне провадження № К/990/15927/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Єзерова А.А. та Чиркіна С.М., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 803/1051/16

за позовом Державної служби геології та надр України

до Товариства з обмеженою відповідальністю «НІМБ-7»

про анулювання спеціального дозволу на користування надрами,

за касаційною скаргою Державної служби геології та надр України

на рішення Волинського окружного адміністративного суду (у складі судді Плахтій Н.Б.) від 03 грудня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Коваля Р.Й., Гуляка В.В., Ільчишин Н.В.) від 05 березня 2025 року

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У липні 2016 року Державна служба геології та надр України (далі - Держгеонадра; позивач) звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «НІМБ-7» (далі - ТОВ «НІМБ-7»; відповідач) про анулювання спеціального дозволу на користування надрами від 28 грудня 2006 року № 4168.

2. На обґрунтування позовних вимог Держгеонадра покликалися на те, що 19 січня 2016 року отримали лист Рожищенської районної ради Волинської області від 11 січня 2016 року № 2/03-14/2-16, копію рішення Районної ради від 22 грудня 2015 року № 3/7 «Про раціональне використання орендованих земельних ділянок по розробці та добуванню корисних копалин на території Рожищенського району» та звернення депутатів Рожищенської районної ради від 22 грудня 2015 року № 3/7 щодо припинення (анулювання) права користування надрами ТОВ «НІМБ-7». Державна інспекція сільського господарства у Волинській області провела перевірку, за результатами якої встановила самовільне відхилення від проєкту землеустрою, самовільне зайняття земельних ділянок і зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу. У зв`язку з цим Держгеонадра прийняли наказ від 18 лютого 2016 року № 65, яким зупинили дію спеціального дозволу від 28 грудня 2006 року № 4168 та надали ТОВ «НІМБ-7» термін 30 днів для усунення порушення.

3. Волинський окружний адміністративний суд постановою від 09 серпня 2016 року задовольнив позов.

4. Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що Державна інспекція сільського господарства у Волинській області 19 вересня 2013 року за результатами перевірки вимог земельного законодавства склала акт № 000624 про самовільне відхилення ТОВ «НІМБ-7» від проєкту землеустрою, що призвело до самовільного зайняття земельної ділянки, орієнтовною площею 0,5 га, зняття та перенесення ґрунтового покриву без спеціального дозволу. ТОВ «НІМБ-7» не усунуло порушень у наданий Держгеонадрами строк, що є підставою для анулювання спеціального дозволу на користування надрами.

5. 29 жовтня 2024 року ТОВ «НІМБ-7» звернулося до суду із заявою про перегляд постанови Волинського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2016 року за нововиявленими обставинами з підстав, передбачених пунктами 1 та 2 частини другої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

6. На обґрунтування вимог заяви ТОВ «НІМБ-7» зазначало, що Головне управління Держгеокадастру у Волинській області в акті перевірки від 27 липня 2021 року № 341-ДК/318/АП/09/01-21 підтвердило дотримання ТОВ «НІМБ-7» земельного законодавства щодо земельної ділянки площею 6,9957 га, яка розташована на території Рожищенської територіальної громади Луцького району Волинської області та прилеглих земельних площ, зокрема і у 2013 році на момент складання головним спеціалістом відділу оперативного контролю за дотриманням вимог земельного законодавства Управління контролю за використанням та охороною земель Державної інспекції сільського господарства у Волинській області ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1) акта перевірки від 19 вересня 2013 року № 000624.

02 вересня 2024 року до Луцького міськрайонного суду Волинської області з Луцької окружної прокуратури надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12021030580002660 стосовно ОСОБА_1 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 366 Кримінального кодексу України (службове підроблення; далі - КК України), а ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 вересня 2024 року у справі № 161/16326/24 кримінальне провадження було закрите, а ОСОБА_1 - звільнено від кримінальної відповідальності за дії на підставі пункту 2 частини першої статті 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності. Зазначені обставини підтверджують внесення ОСОБА_1 як головним спеціалістом недостовірних відомостей до акта перевірки від 19 вересня 2013 року № 000624.

На думку ТОВ «НІМБ-7», у наказі Держгеонадр від 18 лютого 2016 року № 65 відсутні дані про зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами. Крім того, ТОВ «НІМБ-7» не отримувало жодних повідомлень про зупинення дії спеціального дозволу та необхідності усунення виявлених порушень.

7. Держгеонадра подали заперечення, в якому просили відмовити у задоволенні заяви ТОВ «НІМБ-7» про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами за недоведеністю підстав перегляду.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

8. Волинський окружний адміністративний суд рішенням від 03 грудня 2024 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2025 року, скасував постанову Волинського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2016 року та прийняв нове рішення, яким відмовив у задоволенні позовних вимог Держгеонадр про анулювання спеціального дозволу ТОВ «НІМБ-7» на користування надрами.

9. Суди першої та апеляційної інстанцій мотивували своє рішення тим, що єдиним доказом порушення ТОВ «НІМБ-7» вимог законодавства у сфері користування надрами, який наявний у матеріалах справи та досліджений судом при прийнятті постанови від 09 серпня 2016 року, є акт перевірки № 000624, складений 19 вересня 2013 року головним спеціалістом ОСОБА_1, яка звільнена від кримінальної відповідальності за нереабілітуючою підставою за внесення до зазначеного акта неправдивих відомостей про порушення ТОВ «НІМБ-7» вимог земельного законодавства у частині самовільного зайняття земельної ділянки, орієнтовною площею 0,5 га, та зняття і перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок без спеціального дозволу, що мало наслідком позбавлення ТОВ «НІМБ-7» спеціального дозволу на користування надрами від 28 грудня 2006 року № 4168.

Також суди виходили з того, що матеріали справи не містять доказів ознайомлення Держгеонадр перед прийняттям оскаржуваного наказу з актом перевірки від 19 вересня 2013 року № 000624, а інших доказів на підтвердження порушення ТОВ «НІМБ-7» вимог законодавства у сфері користування надрами у справі не надано.

10. Суд апеляційної інстанції у постанові додатково вказав, що відповідно до висновку судової земельно-технічної експертизи від 30 травня 2024 року межі ділянки видобутку піску повністю знаходяться у межах земельної ділянки з кадастровим номером 0724583500:02:002:0035 за правовстановлюючими документами та документацією із землеустрою. При цьому апеляційний суд послався на постанову Верховного Суду від 24 листопада 2021 року у справі № 326/1062/16-а.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

11. Не погодившись із судовими рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій, позивач подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2025 року, і відмовити ТОВ «НІМБ-7» у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

12. На обґрунтування касаційної скарги Держгеонадра покликаються на те, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували статтю 361 КАС України, а також не врахували правову позицію щодо застосування пункту 1 частини другої статті 361 КАС України у питанні юридичної суті нововиявлених обставин, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 802/2196/17-а та у постанові Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 809/824/17; висновок Верховного Суду, сформульований у постанові від 19 жовтня 2021 року у справі № 823/957/17, щодо неможливості вважати нововиявленою обставиною висновок експертизи, отриманий після ухвалення судового рішення, та висновки щодо застосування статті 26 Кодексу України про надра, викладені у постановах від 10 жовтня 2018 року у справі № 802/4846/13-а, від 26 червня 2018 року у справі № 802/923/14-а та від 10 жовтня 2018 року у справі № 812/1735/17.

13. ТОВ «НІМБ-7» подало відзив, в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення; зазначає, що позивач не надав достатніх та належних доказів, які підтверджують порушення ТОВ «НІМБ-7» вимог законодавства у сфері користування надрами, а підстави для анулювання Товариству спеціального дозволу на користування надрами відсутні.

Покликається на правові позиції щодо застосування положень статті 361 КАС України у питанні поняття, ознак та правової природи нововиявлених обставин, викладені у постановах Верховного Суду від 02 травня 2018 року у справі № 303/3535/16, від 30 січня 2020 року у справі № 127/2-а-4944/11, від 03 лютого 2021 року у справі № 826/20239/16, від 10 червня 2021 року у справі № 759/7715/19; висновки щодо застосування статті 361 КАС України у питанні мети інституту перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 та у постанові Верховного Суду від 21 січня 2021 року у справі № 820/1400/17; правову позицію щодо застосування пункту 2 частини другої статті 361 КАС України у питанні підстав перегляду за фактами завідомо неправдивих показань та фальшивості доказів, викладену у постанові Верховного Суду від 24 січня 2021 року у справі № 326/1062/16-а та від 28 жовтня 2024 року у справі № 815/5156/16.

Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

14. 15 квітня 2025 року позивач подав до Верховного Суду касаційну скаргу.

15. Верховний Суд ухвалою від 27 червня 2025 року відкрив касаційне провадження.

16. 07 липня 2025 року відповідач подав відзив на касаційну скаргу.

17. Верховний Суд ухвалою від 25 листопада 2025 року призначив справу до розгляду у відкритому судовому засіданні з викликом сторін на 09 грудня 2025 року о 14 годині 30 хвилин.

18. 09 грудня 2025 року Верховний Суд відклав судове засідання на 27 січня 2026 року о 14 годині 30 хвилин.

19. 27 січня 2026 року Верховний Суд у судовому засіданні після заслуховування пояснень сторін вирішив продовжити розгляд справи у порядку письмового провадження.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи

20. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також ураховуючи межі касаційного перегляду справи, визначені статтею 341 КАС України, Верховний Суд виходить із такого.

21. Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

22. Відповідно до частин першої, другої і третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

23. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

24. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

25. Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Волинського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року та постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2025 року не відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи є обґрунтованими з огляду на таке.

26. Судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, відповідно до частини першої статті 361 КАС України може бути переглянуто за нововиявленими обставинами.

27. Відповідно до частини другої статті 361 КАС України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі; .

28. Згідно з частиною четвертою статті 361 КАС України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

29. КАС України не дає визначення терміну «нововиявлені обставини», але за своєю правовою природою це юридичні факти (фактичні обставини) справи, які мають ключове значення для її вирішення по суті, існували під час первинного розгляду та ухвалення судового рішення, але не були і не могли бути відомі ні сторонам, ні третім особам, їхнім представникам, іншим учасникам адміністративного процесу, ні суду, за умови дотримання ними всіх вимог законодавства для об`єктивного, повного та всебічного розгляду справи й ухвалення законного та обґрунтованого судового рішення.

30. Суть перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами полягає у перевірці наявності чи відсутності таких обставин та лише у разі підтвердження - повторному розгляді справи для встановлення об`єктивної істини.

31. Також треба розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами. Процесуальні недоліки, такі як неповне встановлення фактичних обставин справи, не вважаються нововиявленими обставинами, але можуть бути підставою для перегляду рішення в апеляційному чи касаційному порядку.

32. Для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами з підстави, передбаченої пунктом першим частини другої статті 361 КАС України, має бути встановлено, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники розгляду справи не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї.

33. Для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами з підстави, передбаченої пунктом другим частини другої статті 361 КАС України, судове рішення (вирок суду або ухвала про закриття кримінального провадження) має бути ухвалено саме на підставі цих завідомо неправдивих доказів (неправдивого висновку експерта чи свідчень свідка, підробки письмових або речових доказів).

34. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже було оцінено судом у процесі розгляду справи.

35. Такі висновки узгоджуються з правовими позиціями, висловленими у постановах Верховного Суду від 02 травня 2018 року у справі № 303/3535/16, від 30 січня 2020 року у справі № 127/2-а-4944/11, від 03 лютого 2021 року у справі № 826/20239/16, від 10 червня 2021 року у справі № 759/7715/19.

36. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 також зазначила, що підставою перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники розгляду справи не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї. Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд вже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.

37. Обставини, які виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, не можуть визнаватися нововиявленими (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 802/2196/17-а).

38. Верховний Суд у постанові від 21 січня 2021 року у справі № 820/1400/17 підкреслював, що інститут перегляду судових рішень у адміністративних справах за нововиявленими обставинами є додатковою гарантією та можливістю реалізації основного завдання адміністративного судочинства - ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. За своєю суттю він докорінно відрізняється від права на апеляційне або касаційне оскарження судових рішень. Інститут перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами спрямований на забезпечення додаткової можливості особі домогтися перегляду судового рішення з підстав наявності таких обставин навіть після використання права апеляційного та/або касаційного перегляду судових рішень, якими закінчено розгляд справи, і особа позбавлена можливості повторно звертатись до суду з таким самим позовом (до того самого відповідача, про той самий предмет спору і з тих самих підстав) і вимагати нового розгляду адміністративного спору з урахуванням нової обставини, яка має суттєве значення для його вирішення, але не була врахована судом при ухваленні судового рішення.

39. Отже, перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є можливим лише за одночасної наявності таких умов:

- відповідна обставина об`єктивно існувала на час первісного розгляду справи;

- вона не була і не могла бути відомою заявникові та суду за умови належної процесуальної поведінки сторін;

- така обставина має істотне значення для вирішення справи, тобто за її врахування суд міг би дійти іншого правового висновку;

- перегляд не зводиться до переоцінки доказів або усунення процесуальних помилок, допущених під час первісного розгляду справи.

40. ТОВ «НІМБ-7» у заяві про перегляд за нововиявленими обставинами покликалося на дві підстави, передбачені пунктами 1 та 2 частини другої статті 361 КАС України:

- акт перевірки Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 27 липня 2021 року № 341-ДК/318/АП/09/01-21 та висновок судової земельно-технічної експертизи від 30 травня 2024 року;

- ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 вересня 2024 року про закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_1 у зв`язку із закінченням строків давності за службове підроблення (внесення недостовірних відомостей до акта перевірки від 19 вересня 2013 року № 000624).

41. Суд касаційної інстанції зазначає, що акт перевірки Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 27 липня 2021 року № 341-ДК/318/АП/09/01-21 та висновок судової земельно-технічної експертизи від 30 травня 2024 року не може вважатися нововиявленою обставиною у розумінні пункту 1 частини другої статті 361 КАС України, оскільки були складені після ухвалення постанови Волинського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2016 року, тобто, є новими доказами, отриманими після ухвалення судового рішення, ураховуючи правову позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13.

42. При цьому ТОВ "НІМБ-7" під час первісного розгляду справи у 2016 році не зазначало про неможливість проведення перевірки та складання такого акта.

43. Як зазначено вище, акт перевірки від 27 липня 2021 року та висновок судової земельно-технічної експертизи від 30 травня 2024 року є саме такими новими доказами, які не можуть слугувати підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.

44. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19 жовтня 2021 року у справі № 823/957/17, на яку посилаються Держгеонадра у касаційній скарзі, де зазначено, що висновок експертизи (або інший документ), отриманий після ухвалення судового рішення, не може вважатися нововиявленою обставиною, оскільки сторона мала можливість отримати такий документ під час розгляду справи.

45. Щодо ухвали суду у кримінальному провадженні як нововиявленої обставини, Верховний Суд виходить із такого.

46. Пункт 2 частини другої статті 361 КАС України передбачає можливість перегляду судового рішення у разі встановлення як вироком суду, так і ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності факту фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення.

47. Стаття 384 КК України передбачає відповідальність за завідомо неправдиве показання свідка, потерпілого, завідомо неправдивий висновок експерта, спеціаліста, складені для надання або надані органу, що здійснює досудове розслідування, виконавче провадження, суду, Вищій раді правосуддя, тимчасовій слідчій чи спеціальній тимчасовій слідчій комісії Верховної Ради України, подання завідомо недостовірних або підроблених доказів, завідомо неправдивий звіт оцінювача про оцінку майна, а також завідомо неправильний переклад, зроблений перекладачем у таких самих випадках.

48. Тобто пункт 2 частини другої статті 361 КАС України застосовується до ситуацій введення суду в оману під час судового розгляду.

49. При цьому законодавець не виокремив фальшивість (недостовірність, підробленість) доказів як самостійну підставу для перегляду за нововиявленими обставинами, щоб уникнути розширеного тлумачення цієї норми за межі диспозиції статті 384 КК України, а обмежив її діями, що кваліфікуються як введення суду в оману безпосередньо в межах судового процесу.

50. З огляду на це Верховний Суд доходить висновку, що пункт 2 частини другої статті 361 КАС України стосується дій учасника справи (сторони, її представника, свідка, експерта, перекладача), який подав до суду фальшивий (підроблений) письмовий речовий чи електронний доказ, що кваліфікується за статтею 384 КК України ("Введення в оману суду або іншого уповноваженого органу").

51. Водночас для застосування пункту 2 частини другої статті 361 КАС України необхідно щоб судове рішення у кримінальному провадженні (вирок або ухвала про закриття) чітко встановлювало факт фальшивості доказу, тобто факт вчинення дій, передбачених статтею 384 КК України.

52. Сам по собі факт встановлення у кримінальному провадженні внесення посадовою особою контролюючого органу недостовірних відомостей до офіційного документа (стаття 366 КК України) не є тотожним встановленню фальшивості доказу в розумінні пункту 2 частини другої статті 361 КАС України, оскільки така фальшивість має бути пов`язана з умисним введенням суду в оману саме в межах судового процесу та безпосередньо впливати на здійснення правосуддя.

53. У такому разі належним засобом доказування існування нововиявлених обставин, передбачених пунктом 2 частини другої статті 361 КАС України, викладених у заяві про перегляд судового рішення, слід вважати наявність вироку суду або ухвали про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, за наслідками здійснення кримінального провадження за статтею 384 КК України, яким були встановлені відповідні факти.

54. Такий правовий підхід до застосування пункту 2 частини другої статті 361 КАС України Верховний Суд викладав у постановах від 21 січня 2020 року у справі № 315/793/16-к та від 28 жовтня 2024 року у справі № 815/5156/16.

55. Водночас у постанові від 24 листопада 2021 року у справі № 326/1062/16-а, на яку посилався суд апеляційної інстанції у постанові та відповідач у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд зазначав, що під час вирішення питання про наявність підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, передбачених пунктом 2 частини другої статті 361 КАС України, дослідженню підлягає те, чи потягли за собою ухвалення незаконного рішення у справі, про перегляд якого подано заяву, встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів.

56. У постанові від 28 жовтня 2024 року у справі № 815/5156/16 Верховний Суд наголосив, що буквальне розуміння положень пункту 2 частини другої статті 361 КАС України дає підстави вважати, що завідомо неправдиві показання свідка, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість письмових, речових чи електронних доказів можуть розцінюватися як нововиявлені обставини у адміністративній справі за умови, якщо такі встановлені вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили.

57. Отже, питання умисної фальсифікації доказів мало бути встановлено компетентним судом. Суди попередніх інстанцій помилково вважали, що само по собі постановлення Луцьким міськрайонним судом Волинської області ухвали від 25 вересня 2024 року у справі № 161/16326/24 про закриття кримінального провадження та звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності, є підставою для перегляду постанови Волинського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2016 року за нововиявленими обставинами відповідно до пункту 2 частини другої статті 361 КАС України.

58. Крім того, Верховний Суд звертає увагу на те, що фальшивість доказів як підстава для перегляду за нововиявленими обставинами, передбачена пунктом 2 частини другої статті 361 КАС України, нерозривно пов`язана з порушенням принципу змагальності адміністративного процесу.

59. Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

60. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, створює умови для реалізації учасниками справи їхніх прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом, керуючи судовим процесом.

61. Принцип змагальності реалізується, відповідно до частини першої статті 77 КАС України, коли кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу.

62. Тому Верховний Суд вважає, що підстава для перегляду за нововиявленими обставинами, передбачена пунктом 2 частини другої статті 361 КАС України, стосується випадків, коли учасник процесу завідомо ввів суд в оману, що кваліфікується за статтею 384 КК України, і такий факт встановлений компетентним судом. Натомість встановлення факту службового підроблення офіційного документа посадовою особою (стаття 366 КК України), який був лише однією з передумов для прийняття адміністративного акта, не тотожне встановленню фальшивості доказу в розумінні пункті 2 частини другої статті 361 КАС України. Останнє передбачає умисне введення суду в оману учасником процесу або свідком/експертом (стаття 384 КК України), що безпосередньо викривлює здійснення правосуддя. У цій справі акт перевірки від 19 вересня 2013 року був об`єктом судової оцінки у 2016 році і відповідач не був позбавлений процесуальної можливості оспорити його належність, допустимість чи достовірність у межах первісного розгляду справи.

63. Невикористання права на апеляційне оскарження та пасивне очікування результатів кримінального розслідування протягом восьми років свідчить про свідоме прийняття учасником справи ризиків остаточності судового рішення (res judicata).

64. Верховний Суд наголошує, що фальшивість такого доказу може мати критичне значення для оцінки законності та обґрунтованості первісного судового рішення. Проте, виходячи з принципу правової визначеності та остаточності судових рішень (res judicata), самої лише констатації фальшивості документа недостатньо для задоволення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, якщо зазначений доказ не був єдиним і визначальним доказом, на якому ґрунтувалося первісне судове рішення, та сторона, яка звертається із заявою про перегляд, не використала в повному обсязі всі доступні їй процесуальні засоби захисту під час первинного розгляду справи та в апеляційному порядку, зокрема можливість оспорювання цього доказу, заявлення клопотань про призначення експертизи чи подання інших доказів.

65. ОСОБА_1 не була учасником судового розгляду у цій справі і не подавала до суду жодних доказів, показань чи висновків. Акт перевірки від 19 вересня 2013 року № 000624 було складено ОСОБА_1 у 2013 році під час реалізації службових повноважень як посадової особи контролюючого органу, а не як учасника або свідка у судовому процесі.

66. Кримінальне провадження стосовно ОСОБА_1 було порушено за статтею 366 КК України (службове підроблення), яка передбачає відповідальність за внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей при виконанні службових обов`язків. Зазначена норма безпосередньо не стосується процесу судового розгляду і не встановлює факту введення суду в оману.

67. Під час розгляду справи у 2016 році принцип змагальності не був порушений, оскільки обидві сторони мали рівні можливості подавати докази, заявляти клопотання, оскаржувати докази протилежної сторони. ТОВ «НІМБ-7» мало можливість оспорювати акт перевірки від 19 вересня 2013 року № 000624, заявляти клопотання про призначення судової експертизи, подавати інші докази на підтвердження своєї позиції. Проте відповідач не скористався цими процесуальними можливостями, як і правом на апеляційне оскарження постанови Волинського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2016 року, внаслідок чого судове рішення набрало законної сили.

68. Факт невикористання відповідачем усіх наявних засобів захисту, зокрема права на апеляційне оскарження судового рішення, підтверджує відсутність порушення принципу змагальності з боку позивача та вказує на пасивну процесуальну позицію самого відповідача.

69. Отже, пункт 2 частини другої статті 361 КАС України застосовується виключно тоді, коли учасник судового провадження (сторона, її представник, свідок, експерт чи перекладач) навмисно вводить суд в оману, подаючи завідомо неправдиві докази, показання чи висновки, що порушує принцип змагальності та спричиняє винесення неправомірного рішення.

70. Дії посадової особи органу контролю, вчинені поза рамками судового розгляду, не підпадають під цю підставу для перегляду справи відповідно до пункт 2 частини другої статті 361 КАС України, навіть якщо створений нею документ використано як доказ.

71. Верховний Суд наголошує, що перегляд за нововиявленими обставинами не є засобом виправлення наслідків пасивної процесуальної поведінки учасника справи. Право на перегляд не може бути використане як альтернативна форма апеляційного оскарження через багато років після набрання рішенням законної сили, якщо учасник справи мав, але не використав усі доступні йому засоби доказування (зокрема, оспорювання акта перевірки чи клопотання про експертизу) під час первинного розгляду.

72. Суди попередніх інстанцій, задовольняючи заяву про перегляд, фактично здійснили переоцінку доказів, що прямо заборонено частиною четвертою статті 361 КАС України.

73. Задоволення заяви про перегляд та скасування постанови Волинського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2016 року порушує принципи правової визначеності та res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду, яка виражається у тому, що жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, зокрема, у порядку перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами за відсутності для цього правових підстав.

74. Оцінюючи у цій справі як нововиявлені обставини висновок судової земельно-технічної експертизи від 30 травня 2024 року та акт перевірки від 27 липня 2021 року № 341-ДК/318/АП/09/01-21, суди попередніх інстанцій вийшли за межі екстраординарного перегляду та здійснили переоцінку доказів, оцінених у процесі розгляду справи, що прямо заборонено частиною четвертою статті 361 КАС України.

75. Більше того, аналіз постанови Волинського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2016 року свідчить про те, що суд при ухваленні рішення про задоволення позову виходив з комплексної оцінки наявних у справі доказів та обставин справи.

76. Зокрема, ініціатором звернення до Держгеонадр щодо анулювання спеціального дозволу виступила саме Рожищенська районна рада, яка листом від 11 січня 2016 року № 2/03-14/2-16 повідомила про прийняття рішення від 22 грудня 2015 року № 3/7 «Про раціональне використання орендованих земельних ділянок по розробці та добуванню корисних копалин на території Рожищенського району» та додала звернення депутатів Рожищенської районної ради від 22 грудня 2015 року № 3/7 щодо припинення (анулювання) права користування надрами ТОВ «НІМБ-7», в якому йшлося про заборгованість Товариства по орендній платі за 2011-2015 роки та наявність підстав для розірвання договору оренди землі № 041007800001, укладеного 05 травня 2010 року між Рожищенською районною державною адміністрацією Волинської області та ТОВ «НІМБ-7», крім того, згадується акт перевірки № 000624, складений 19 вересня 2013 року головним спеціалістом ОСОБА_1

77. На підставі звернення Рожищенської районної ради Держгеонадра прийняли наказ від 18 лютого 2016 року № 65, яким зупинили дію спеціального дозволу від 28 грудня 2006 року № 4168 та надали ТОВ «НІМБ-7» строк 30 днів для усунення порушень.

78. Рішення місцевої ради та звернення депутатів відображають волевиявлення органу місцевого самоврядування, є самостійними доказами, які не оскаржувалися у цій справі.

79. Суди попередніх інстанцій не врахували, що за вилучення з переліку доказів у справі акта перевірки від 19 вересня 2013 року № 000624 інша частина доказів (рішення Рожищенської районної ради від 22 грудня 2015 року № 3/7, наказ Держгеонадр від 18 лютого 2016 року № 65), яка оцінювалася судами при первісному розгляді справи, не була спростована під час перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами.

80. Так, акт перевірки від 19 вересня 2013 року № 000624 не був визначальним та єдиним доказом у цій справі, на підставі якого суд першої інстанції у 2016 році прийняв рішення. Ініціатором звернення до Держгеонадр щодо анулювання спеціального дозволу виступила саме Рожищенська районна рада, яка мала всю сукупність відомостей про порушення ТОВ «НІМБ-7» умов користування надрами та договору оренди землі, а Держгеонадра, приймаючи наказ про анулювання спеціального дозволу на користування надрами від 28 грудня 2006 року № 4168, виходили з комплексної оцінки обставин, де акт перевірки був лише одним із елементів, що підтверджували систематичне невиконання Товариством умов користування надрами.

81. Інститут перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами є виключним та екстраординарним способом захисту прав, який не може підміняти собою апеляційне чи касаційне оскарження і не повинен використовуватися для повторного перегляду обставин справи, які могли бути встановлені під час первинного розгляду або в апеляційному/касаційному порядку.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

82. Відповідно до частини першої статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

83. Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 369 КАС України за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі.

84. Суди попередніх інстанцій, задовольняючи заяву ТОВ «НІМБ-7» про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, встановили нові фактичні обставини справи, які не досліджувались судом у 2016 році, та здійснили переоцінку доказів у справі, що прямо заборонено частиною четвертою статті 361 КАС України.

85. Задоволення заяви про перегляд та скасування постанови Волинського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2016 року порушує принципи правової визначеності та res judicata.

86. За таких обставин рішення Волинського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2025 року слід скасувати, а у задоволенні заяви ТОВ «НІМБ-7» про перегляд постанови Волинського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2016 року відмовити.

Керуючись статтями 341 345 351 355 356 359 369 КАС України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної служби геології та надр України задовольнити.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2025 року у справі № 803/1051/16 скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «НІМБ-7» про перегляд постанови Волинського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2016 року за нововиявленими обставинами відмовити.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2016 року у справі № 803/1051/16 залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: Я.О. Берназюк

Судді: А.А. Єзеров

С.М. Чиркін