Історія справи

Постанова КАС ВП від 03.02.2026 року у справі №320/4088/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2026 року

м. Київ

справа № 320/4088/23

адміністративне провадження № К/990/33835/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Уханенка С. А.,

суддів - Жука А.В., Мацедонської В.Е.,

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Чотирнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), за участю третьої особи - Офісу Генерального прокурора, про визнання протиправним та скасування рішення, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора на рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 січня 2024 року (головуючий суддя - Головенко О.Д.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2024 року (головуючий суддя - Заїка М.М., судді - Голяшкін О.В., Швед Е.Ю.),

ВСТАНОВИВ:

І. Суть спору

1. У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Чотирнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) (далі - Чотирнадцята кадрова комісія), в якому просив: визнати протиправним з моменту прийняття та скасувати рішення Чотирнадцятої кадрової комісії від 05 грудня 2022 року №1 про неуспішне проходження атестації ОСОБА_1 .

1.1. Позов обґрунтовано тим, що наказом Київської міської прокуратури від 04 березня 2021 року № 368к його звільнено з органів прокуратури з 12 березня 2021 року на підставі підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України від 19 вересня 2019 року №113-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (далі - Закон №113-IX), у зв`язку з неуспішним проходженням атестації. Підставою прийняття такого наказу було рішення П`ятої кадрової комісії від 17 лютого 2020 року № 15 про неуспішне проходження атестації, ухваленого щодо позивача за результатами проходження ним співбесіди. ОСОБА_1 оскаржив рішення П`ятої кадрової комісії та наказ про звільнення до суду і надалі був поновлений на займаній посаді на виконання судових рішень у справі № 640/1192/21 за наказом від 15 вересня 2022 року № 1620к.

1.2. Позивач указує, що оскільки він не пройшов третій етап атестації, він був зобов`язаний повторно пройти співбесіду, у зв`язку з чим рішенням Чотирнадцятої кадрової комісії від 14 листопада 2022 року було сформовано і схвалено графік проведення співбесід прокурорів місцевих прокуратур, а його включено до складу групи прокурорів для проходження співбесіди - 05 грудня 2022 року.

1.3. Водночас перед проведенням співбесіди, кадровою комісією було надіслано на його електронну пошту повідомлення, із пропозицією надати письмові пояснення щодо придбання транспортного засобу. Однак, не зважаючи на те, що у встановлені строки він подав комісії письмові пояснення та скановані копії документів на підтвердження цих пояснень, за результатами проведення співбесіди, 05 грудня 2022 року Чотирнадцята кадрова комісія прийняла рішення про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації.

1.4. Позивач указує, що під час проходження ним атестації, він успішно пройшов перші два етапи, склавши іспит у формі анонімного тестування, з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора (перший етап) та склавши іспит у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки (другий етап). Успішне проходження попередніх етапів було умовою допущення позивача до проведення співбесіди. Посилаючись на те, що під час співбесіди він правильно вирішив практичне завдання та надав пояснення щодо усіх уточнюючих питань, однак комісія дійшла безпідставного висновку про його невідповідність вимогам професійної компетенції, професійної етики та доброчесності, з чим він не погоджується і вважає такий висновок суб`єктивним.

ІІ. Встановлені судами обставини справи

2. З липня 2012 року ОСОБА_1 працював в органах прокуратури на різних посадах, а з 15 грудня 2015 року - на посаді першого заступника керівника Київської місцевої прокуратури №10 міста Києва.

3. З 25 вересня 2019 року набрав чинності Закон України № 113-IX, відповідно до якого було запроваджено реформування органів прокуратури, у зв`язку з чим усі прокурори були попереджені про майбутнє звільнення. У разі наявності у них бажання продовжити службу в органах прокуратури, у встановлений строк вони мали подати заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури, у якій зазначити про намір пройти атестацію.

4. Пройшовши попередні два етапи атестації, ОСОБА_1 був допущений до третього етапу - співбесіди, за результатами якої, кадровою комісією було прийняте негативне рішення стосовно нього.

5. Наказом Київської міської прокуратури від 04 березня 2021 року № 368к відповідно до підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX, ОСОБА_1 звільнено з посади першого заступника керівника Київської місцевої прокуратури №10 міста Києва та органів прокуратури з 12 березня 2021 року, у зв`язку з неуспішним проходженням атестації, на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру». Підставою звільнення указано рішення П`ятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) від 17 грудня 2020 року №15 та наказ Генерального прокурора № 2ш від 17 лютого 2021 року.

6. Позивач оскаржив своє звільнення до суду і судовими рішеннями у справі № 640/1192/21 (що набрали законної сили) його поновлено на попередньо займаній посаді у Київській місцевій прокуратурі №10 міста Києва з 15 березня 2021 року.

7. На виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 640/1192/21, наказом керівника Київської міської прокуратури від 15 вересня 2022 року № 1620к ОСОБА_1 поновлено на посаді першого заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 10 міста Києва з 15 березня 2021 року, визначивши його робоче місце в Голосіївській окружній прокуратурі міста Києва (наказ від 15 вересня 2022 року № 1621к)

8. 14 листопада 2022 року рішенням Чотирнадцятої кадрової комісії сформовано та схвалено графік проведення співбесід прокурорів місцевих прокуратур, згідно з яким, ОСОБА_1 був включений до складу групи прокурорів для проходження співбесіди - 05 грудня 2022 року, оскільки на підставі підпункту 4 пункту 7 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX він був зобов`язаний повторно пройти заключний (третій) етап атестації прокурорів місцевих прокуратур - співбесіду, з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності.

9. Керуючись пунктами 13,17 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX та пунктом 6 розділу І, пунктом 16 розділу ІV Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора від 03 жовтня 2019 року № 221 (далі - Порядок №221) за результатами проведення співбесіди, 05 грудня 2022 року, Чотирнадцята кадрова комісія ухвалила рішення № 1 про неуспішне проходження прокурором атестації, з тих підстав, що комісією було виявлено обставини, що свідчать про невідповідність першого заступника керівника Київської місцевої прокуратури №10 міста Києва ОСОБА_1 вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності.

10. Підставою прийняття такого рішення указано:

- придбання автомобіля марки Land Rover Discovery 2007 року випуску вартістю 215 730,00 грн у 2014 році, за відсутності документів, що підтверджують походження коштів на придбання цього автотранспортного засобу;

- керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння у 2018 році, за фактом чого на ОСОБА_1 08 січня 2018 року складено протокол серії БД № 116178 про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та проводилася службова перевірка;

11. У письмовій відповіді на запитання комісії та усно під час співбесіди, ОСОБА_1 пояснив, що придбав вказаний автомобіль за кошти матері - ОСОБА_2 , яка є фізичною особою-підприємцем та передала йому ці кошти для купівлі автомобіля, як подарунок. Крім того, за результатами додаткової перевірки ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві було установлено, що вартість майна, вказаного ОСОБА_1 у декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характер) за 2014 рік відповідає наявній податковій інформації про його доходи, отримані ним із законних джерел.

12. Постановою Печерського районного суду міста Києва від 29 січня 2018 у справі № 757/3328/18-п закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

13. Також за дисциплінарною скаргою прокурора міста Києва на підставі матеріалів службової перевірки (проведеної за фактом керування ОСОБА_1 автомобілем, у стані алкогольного сп`яніння) було відкрите дисциплінарне провадження № 11/2/4-274дс-53-дп-18, яке надалі було закрите рішенням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 25 квітня 2019 року № 188дп-18.

14. Предметом спору у цій справі є рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації.

ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

15. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 24 січня 2024 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2024 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Чотирнадцятої кадрової комісії від 05 грудня 2022 року № 1 про неуспішне проходження атестації ОСОБА_1 .

16. Вирішуючи спір та задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що судовими рішеннями в адміністративній справі № 640/1192/21 визнано протиправним та скасовано рішення П`ятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) від 17 грудня 2020 року № 15 про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації та поновлено його назайманій посаді. Також, аналізуючи матеріали справи, суди встановили, що оскаржуване рішення ґрунтується передусім на обставинах та підставах, за яких було прийняте попереднє рішення кадрової комісії про неуспішне проходження позивачем атестації, яке вже було предметом судового розгляду у справі № 640/1192/21, визнане судом протиправним та скасовано. Ураховуючи те, що відповідачем не було надано суду належних доказів, які підтверджують висновки, викладені в оскаржуваному рішення кадрової комісії щодо невідповідності ОСОБА_1 вимогам професійної компетенції, професійної етики та доброчесності, а його зміст обґрунтований виключно висновком про наявність у комісії «обґрунтованих сумнівів» щодо відповідності позивача вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності, без наведення у такому рішенні аргументів, які б засвідчували об`єктивність такого рішення, суди дійшли висновку про протиправність рішення Чотирнадцятої кадрової від 05 грудня 2022 року № 1 та скасували його.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції, вимоги касаційної скарги та аргументи сторін

17. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанцій, Офіс Генерального прокурора подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та відмовити в позові.

18. Заявник зазначив, що вирішуючи спір, суди неправильно застосували норми законодавства, що регулюють процедуру проходження прокурорами атестації у процесі реформування системи органів прокуратури.

19. Так, за приписами пункту 7 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX прокурори та слідчі органів прокуратури, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів і слідчих у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом. Предметом атестації є оцінка професійної компетентності прокурора, професійної етики та доброчесності прокурора (пункт 12 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX).

19.1. Офіс Генерального прокурора указує, що ОСОБА_1 подав заяву у строк і за визначеною формою про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та про намір пройти атестацію, у зв`язку з чим його було допущено до проходження атестації. Такі дії позивача, що на думку Офісу, свідчать про те, що ОСОБА_1 надав персональну згоду на те, що у разі прийняття кадровою комісією рішення про неуспішне проходження ним атестації, його буде звільнено на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру», у відповідності до вимог підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ. Така згода, за твердженням заявника, є свідченням усвідомлення прокурором наслідків неуспішного проходження атестації.

19.2. У касаційній скарзі заявник наголошує, що пунктом 13 розділу ІІ Закону № 113-ІХ передбачено, що співбесіда є обов`язковою складовою процедури атестації, оскільки її проведення здійснюється з метою виявлення відповідності кандидата вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності, а відповідно до змісту підпункту 3 пункту 15 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX та пункту 9 розділу IV Порядку № 221 критеріями дотримання прокурорами правил професійної етики та доброчесності, є, зокрема, відповідність витрат і майна прокурора та членів його сім`ї, а також близьких осіб задекларованим доходам, дані щодо відповідності поведінки прокурора вимогам професійної етики.

19.3. Офіс Генерального прокурора вважає, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми підпунктів 9, 11, 12, 13, 15, 17 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ, частину першу статті 4, пункт 8 частини першої статті 11, Закону України «Про запобігання корупції», пункт 2 частини п`ятої статті 5 Законом України «Про очищення влади», пункт 8 розділу І, підпункти 15, 16 розділу IV Порядку № 221, пункт 12 Порядку роботи кадрових комісій, затвердженого наказом Генерального прокурора від 17 жовтня 2019 року № 233 (далі - порядок № 233), пункт 10 частини першої статті 3, пункт 4 частини четвертої статті 19, статтю 36 Закону України «Про прокуратуру», частини першої, другої статті 11, частини другої, третьої статті 21, частини другої статті 31, статей 32, 33 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів та окремих положень Порядку №221 щодо оцінки кадровою комісією поведінки, яка дискредитує позивача як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури в площині відповідності критерію професійної етики.

19.4. Заявник також вважає, що під час розгляду справи, судами попередніх інстанцій не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 14 липня 2022 року у справі № 640/1083/20, від 28 вересня 2023 року у справі № 640/39174/21, від 15 вересня 2022 року у справі № 380/4314/21, від 04 серпня 2022 року у справах № 200/8155/20-а та №160/12019/20 щодо застосування вищеуказаних норм в частині повноважень кадрової комісії досліджувати декларації позивача та надавати їм оцінку в площині визначення відповідності прокурора критерію доброчесності.

19.5. Офіс Генерального прокурора підкреслює, що кожен прокурор повинен дотримуватися високих стандартів професійної підготовки та етичної поведінки як під час виконання службових обов`язків, так і у повсякденному житті, оскільки робота на посадах в органах прокуратури передбачає підвищену відповідальність перед державою та суспільством. Тому вимоги щодо обов`язків працівників прокуратури є більш суворими і вимагають від них додержуватись та поважати вимоги закону. Проте позивачем допущено поведінку, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури в площині відповідності критерію професійної етики. Саме такі факти як окремо, так і в сукупності дали Комісії обґрунтовані підстави для висновку про невідповідність ОСОБА_1 критеріям професійної компетентності, професійної етики та доброчесності та були підставою для прийняття оскарженого рішення.

20. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11 жовтня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора з тих підстав, що ця справа має значення для формування практики, оскільки питання відповідності прокурора вимогам професійної етики та доброчесності в аспекті проходження ним атестації, виходячи із приписів статей 11, 21, 31, 32 Кодексу професійної етики та поведінки прокурора, пункту 2 розділу І Порядку організації роботи з питань внутрішньої безпеки в органах прокуратури України у взаємозв`язку з положеннями розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX та розділу ІV Порядку № 221, потребує правової оцінки Верховного Суду шляхом формування ним відповідного висновку щодо застосування положень указаних норм у межах дискреційних повноважень кадрових комісій під час проведення співбесіди та прийняття відповідного рішення.

21. Ухвалу про відкриття касаційного провадження від 11 жовтня 2024 року направлено учасникам справи через підсистему «Електронний суд» та засобами поштового зв`язку та отримано ними, проте відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи та їхніх представників не надійшли.

V. Джерела права й акти їхнього застосування

22. За правилами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

23. Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України, установлені Законом України від 14 жовтня 2014 року №1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон України «Про прокуратуру»).

24. Законом №113-IX запроваджено реформування системи органів прокуратури, у зв`язку із чим до Закону України «Про прокуратуру» були внесені зміни, зокрема, в частині чисельності прокурорів органів прокуратури та змінено назви прокуратур.

25. Пунктом 6 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ визначено, що з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру».

26. Підпунктом 4 пункту 7 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) установлено, що положення щодо проходження атестації, передбаченої цим розділом, поширюються на прокурорів та слідчих органів прокуратури, які звільнені до набрання чинності цим Законом з органів прокуратури, щодо яких набрало законної сили рішення суду про поновлення на посаді прокурора у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, у тому числі у разі прийняття судом рішення про поновлення на посаді прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах.

26.1. Прокурори та слідчі органів прокуратури, зазначені в підпунктах 1-4 цього пункту, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації.

27. Атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором, з урахуванням особливостей, визначених пунктом 7 цього розділу (пункт 9 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ). Атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями Офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур, утворення, визначення складу, періоду та порядку роботи яких, здійснюється Генеральним прокурором ( пункт 11 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ). Предметом атестації, зокрема, є оцінка професійної етики та доброчесності прокурора (підпункт 2 пункту 12 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ).

28. Проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання є одним із етапів атестації (підпункт 2 пункту 13 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ).

29. Пунктом 15 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ установлено, що для проведення співбесіди кадрові комісії вправі отримувати в усіх органах прокуратури, у Раді прокурорів України, секретаріаті Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, Національному антикорупційному бюро України, Державному бюро розслідувань, Національному агентстві з питань запобігання корупції, інших органах державної влади будь-яку необхідну для цілей атестації інформацію про прокурора, в тому числі інформацію про:

1) кількість дисциплінарних проваджень щодо прокурора у Кваліфікаційно-дисциплінарній комісії прокурорів та їх результати;

2) кількість скарг, які надходили на дії прокурора до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та Ради прокурорів України, з коротким описом суті скарг;

3) дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності: а) відповідність витрат і майна прокурора та членів його сім`ї, а також близьких осіб задекларованим доходам, у тому числі копії відповідних декларацій, поданих прокурором відповідно до законодавства у сфері запобігання корупції; б) інші дані щодо відповідності прокурора вимогам законодавства у сфері запобігання корупції; в) дані щодо відповідності поведінки прокурора вимогам професійної етики; г) матеріали таємної перевірки доброчесності прокурора;

4) зайняття прокурором адміністративних посад в органах прокуратури з копіями відповідних рішень.

29.1. Фізичні та юридичні особи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування мають право подавати до відповідної кадрової комісії відомості, які можуть свідчити про невідповідність прокурора критеріям компетентності, професійної етики та доброчесності. Для цього графік проведення співбесід із зазначенням прізвища, імені та по батькові прокурора, його посади, заздалегідь оприлюднюється на офіційному вебсайті Генеральної прокуратури України або Офісу Генерального прокурора.

30. Кадрові комісії за результатами атестації прокурора ухвалюють одне із таких рішень: рішення про успішне проходження прокурором атестації або рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. Повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів, крім випадків її проходження прокурорами та слідчими органів прокуратури, зазначеними в підпункті 3 пункту 7 цього розділу, забороняється (підпункт 17 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ).

31. На виконання вимог Закону № 113-IX наказом Генерального прокурора від 03 жовтня 2019 року затверджено Порядок № 221 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), відповідно до розділу IV якого, проводяться співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності і виконання практичного завдання для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурора.

32. До початку співбесіди прокурор виконує практичне завдання з метою встановлення комісією його рівня володіння практичними уміннями та навичками (пункт 2 розділу IV), а положення пунктів 9,10 розділу IV Порядку №221 кореспондують з приписами пункту 15 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ.

33. Пунктом 11 розділу IV Порядку №221 установлено, що дослідження вказаної інформації, відомостей щодо прокурора, який проходить співбесіду (далі - матеріали атестації), здійснюється членами кадрової комісії.

33.1. Перед проведенням співбесіди члени комісії можуть надіслати на електронну пошту прокурора, яка вказана у заяві про намір пройти атестацію, повідомлення із пропозицією надати письмові пояснення щодо питань, пов`язаних з матеріалами атестації. У цьому випадку протягом трьох днів з дня отримання повідомлення, але не пізніше ніж за день до дня проведення співбесіди, прокурор може подати комісії електронною поштою письмові пояснення (у разі необхідності - скановані копії документів).

34. Співбесіда полягає в обговоренні результатів дослідження членами комісії матеріалів атестації щодо дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності, а також рівня професійної компетентності прокурора, зокрема, з огляду на результати виконаного ним практичного завдання (пункт 12 розділу IV Порядку №221).

35. Співбесіда прокурора складається з таких етапів: 1) дослідження членами комісії матеріалів атестації; 2) послідовне обговорення з прокурором матеріалів атестації, у тому числі у формі запитань та відповідей, а також обговорення питання виконаного ним практичного завдання. Співбесіда проходить у формі засідання комісії (пункт 13 розділу IV Порядку №221). Члени комісії мають право ставити запитання прокурору, з яким проводять співбесіду, щодо його професійної компетентності, професійної етики та доброчесності (пункт 14 розділу IV Порядку №221). Після завершення обговорення з прокурором матеріалів атестації та виконаного ним практичного завдання члени комісії без присутності прокурора, з яким проводиться співбесіда, обговорюють її результати, висловлюють пропозиції щодо рішення комісії, а також проводять відкрите голосування щодо рішення комісії стосовно прокурора, який проходить атестацію. Результати голосування вказуються у протоколі засідання (пункт 15 розділу IV Порядку №221).

36. Залежно від результатів голосування комісія ухвалює рішення про успішне проходження прокурором атестації або про неуспішне проходження прокурором атестації (пункт 16 розділу IV Порядку №221).

37. Також наказом Генерального прокурора від 17 жовтня 2019 року №233 затверджено Порядок №233, відповідно до пункту 12 якого рішення про неуспішне проходження атестації повинно бути вмотивованим із зазначенням обставин, що вплинули на його прийняття.

38. Основні принципи, моральні норми та правила прокурорської етики, якими повинні керуватися прокурори при виконанні своїх службових обов`язків та поза службою, визначені Кодексом професійної етики та поведінки прокурорів, затвердженим Всеукраїнською конференцією прокурорів 27 квітня 2017 року (далі - Кодекс етики).

39. Відповідно до статті 1 цього Кодексу, його завданням, зокрема, є: забезпечення компетентного та ефективного здійснення прокурорами своїх професійних обов`язків на підставі додержання принципів верховенства права, законності, справедливості, неупередженості, визначення морально-етичних стандартів внутрішньої та зовнішньої комунікації.

40. Правову основу регулювання відносин у сфері професійної етики та поведінки прокурорів становлять: Конституція України, закони України «Про прокуратуру», «Про захист суспільної моралі», «Про запобігання корупції», «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» та інше законодавство, що стосується діяльності органів прокуратури, накази Генерального прокурора та цей Кодекс (стаття 3 Кодексу етики).

41. Статтею 11 Кодексу етики, зокрема, передбачено, що прокурор повинен постійно дбати про свою компетентність, професійну честь і гідність. Своєю доброчесністю, принциповістю, компетентністю, неупередженістю та сумлінним виконанням службових обов`язків сприяти підвищенню авторитету прокуратури та зміцненню довіри громадян до неї.

42. Статтею 21 Кодексу етики регламентовано недопущення поведінки, що може зашкодити репутації.

42.1. Так, прокурор діє на підставі закону, неупереджено, незважаючи на приватні інтереси, особисте ставлення до будь-яких осіб, на свої ідеологічні, релігійні або інші особисті погляди чи переконання.

42.2. Прокурору слід уникати особистих зв`язків, фінансових і ділових взаємовідносин, що можуть вплинути на неупередженість і об`єктивність виконання професійних обов`язків, скомпрометувати звання прокурора, не допускати дій, висловлювань і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний суспільний резонанс.

42.3. Поза службою поводитися коректно і пристойно. При з`ясуванні будь-яких обставин з представниками правоохоронних і контролюючих органів не використовувати свій службовий статус, у тому числі посвідчення прокурора з метою впливу на посадових осіб.

43. Питання взаємовідносин з громадянами урегульовані статтею 31 Кодексу етики.

44. Оцінка дотримання норм професійної етики та поведінки прокурора може проводитися під час дисциплінарного провадження та надаватися при вирішенні питань щодо підвищення по службі, присвоєння класного чину, підготовці характеристик та рекомендацій (стаття 32 Кодексу етики).

45. Підстави для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності визначені статтею 43 Закону України «Про прокуратуру», а дисциплінарне провадження здійснюється відповідним органом (частина перша статті 44 Закону України «Про прокуратуру»).

45.1. Процедура дисциплінарного провадження, порядок її проведення, складання і затвердження відповідного висновку, порядок прийняття рішення у дисциплінарному провадженні, види дисциплінарних стягнень та процедура оскарження рішення, прийнятого за результатами дисциплінарного провадження урегульовані нормами статей 45 - 50 Закону України «Про прокуратуру». Частиною п`ятою статті 48 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що у разі відсутності підстав для накладення на прокурора дисциплінарного стягнення Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів своїм рішенням закриває дисциплінарне провадження.

46. Загальні засади організації роботи з питань внутрішньої безпеки в органах прокуратури, спрямованої на забезпечення додержання прокурорами Генеральної прокуратури України, регіональних, місцевих, військових прокуратур, Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, слідчими (далі - прокурори) Присяги прокурора, правил прокурорської етики, запобігання вчиненню дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, а також щодо дотримання законодавства у сфері запобігання корупції іншими працівниками прокуратури регламентовані Порядком організації роботи з питань внутрішньої безпеки в органах прокуратури України, затвердженим наказом Генеральної прокуратури України від 13 квітня 2017 року № 111 (далі - Порядок № 111).

47. Пунктом 2 Розділу І Порядку № 111 передбачено, що до дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, зокрема, належать керування транспортними засобами у стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння або відмова від проходження огляду з метою виявлення стану сп`яніння та ненадання документів, які підтверджують, що прокурор не перебував у такому стані.

48. За правилами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

VI. Позиція Верховного Суду

49. Питанням, що належить вирішити в межах розгляду цієї справи судом касаційної інстанції є застосування приписів статей 11, 21, 31, 32 Кодексу професійної етики та поведінки прокурора, пункту 2 розділу І Порядку № 111 у взаємозв`язку з положеннями розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX та розділу ІV Порядку № 221, шляхом формування відповідного висновку, за обставин, установлених судами у цій справі.

50. Також ключовими аргументами касаційної скарги є:

- співбесіда є обов`язковою складовою процедури атестації;

- відповідність витрат і майна прокурора та членів його сім`ї, а також близьких осіб, задекларованим доходам, є критерієм дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності, як і оцінка поведінки, що дискредитує позивача як представника прокуратури та може зашкодити її авторитету;

- повноваження кадрової комісії досліджувати декларації позивача та надавати їм оцінку у площині визначення відповідності прокурора критерію доброчесності є дискреційними.

51. Відповідаючи на визначене питання, Верховний Суд зазначає таке.

52. Як установлено судами попередніх інстанції, обставинами, що свідчать про невідповідність ОСОБА_1 вимогам критеріїв професійної етики та доброчесності прокурора у рішенні Чотирнадцятої кадрової комісії від 05 грудня 2022 року № 1 указано:

- 10 січня 2014 року ОСОБА_1 набув право власності на автомобіль Land Rover Discovery 2007 року випуску, вартістю 215 730,00 грн, що за висновками комісії, свідчить про придбання ним у власність транспортного засобу за заниженою вартістю, а також невідповідність витрат і майна його задекларованим доходам;

- 08 січня 2018 року щодо позивача було складено протокол про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 130 КУпАП. Підставою складання протоколу стало те, що під час зупинки працівниками патрульної поліції, з підстав не ввімкнення покажчику повороту при здійсненні маневру, ОСОБА_1 був перевірений на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу «Драгер» і у нього в крові виявлено 1,28% проміле алкоголю.

53. Встановлюючи обставини справи та перевіряючи докази надані сторонами у справі на підтвердження своїх аргументів, судами попередніх інстанцій було встановлено, що указані події вже досліджувалися кадровою комісією під час первісної співбесіди, проведеної з позивачем 17 грудня 2020 року, за результатами якої, П`ятою кадровою комісією було прийнято рішення від 17 грудня 2020 року № 15 про невідповідність позивача вимогам критеріїв професійної етики та доброчесності прокурора. Однак, ОСОБА_1 оскаржив указане рішення комісії в судовому порядку і воно було предметом оцінки в іншій справі № 640/1192/21, в якій суди визнали неправомірним рішення П`ятої кадрової комісії від 17 грудня 2020 року № 15 та скасували його. Судові рішення у справі № 640/1192/21 набрали законної сили та виконані відповідачем.

53.1. Також у матеріалах справи міститься постанова Печерського районного суду міста Києва від 29 січня 2018 у справі № 757/3328/18-п про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 130 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

53.2. Стосовно цього випадку прокуратурою міста Києва було ініційовано службове розслідування, за результатами якого встановлено, що такий факт мав місце, у зв`язку з чим, до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів передано матеріали щодо притягнення ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності. Проте, розглянувши матеріали дисциплінарного провадження, 25 квітня 2019 року Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів прийняла рішення № 188дп-18 про закриття дисциплінарного провадження стосовно першого заступника керівника Київської місцевої прокуратури №10 міста Києва ОСОБА_1 . Підставою закриття в цьому рішенні указано, що: «…Будь-яких інших даних про порушення ОСОБА_1 правил прокурорської етики, вчинення інших правопорушень, особою яка подала дисциплінарну скаргу, не надано та в ході перевірки не встановлено. Отже, в наявних в розпорядженні Комісії відомостях, відсутні дані, які б підтверджували, як вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, так і його дії, які можна було б розцінити як порушення правил прокурорської етики».

53.3. Що стосується придбання у 2014 році транспортного засобу за заниженою вартістю та невідповідність витрат і майна прокурора та членів його сім`ї, задекларованим доходам, то як слушно зауважили суди першої та апеляційної інстанції, відповідачем не було надано суду належних та достатніх доказів такого порушення. Натомість позивач надав письмові пояснення з приводу джерела коштів для придбання авто, в яких указав, що авто придбав за кошти матері, доходи якої, за вказаний період давали змогу надати кошти для придбання автомобіля, чого не було з`ясовано та перевірено. У деклараціях за 2013 - 2014 роки позивач у зв`язку з цим не відображав доходу у вигляді подарованих коштів. Прокуратурою м. Києва було скеровано до ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві запит про проведення додаткової перевірки у зв`язку з неповнотою попереднього висновку ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві від 28 грудня 2015 року № 59934/10/26-59/17-03 від 28.12.2015 стосовно ОСОБА_1 і в ході додаткової перевірки ДПІ отримувала у позивача пояснення щодо джерел коштів для придбання автомобіля у 2014 році, витребовувала додаткові відомості та матеріали. За результатом відповідної перевірки, уповноважений орган констатував, що вартість майна, вказаного ОСОБА_1 у декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характер) за 2014 рік виповідає наявній податковій інформації про доходи, отримані ним із законних джерел. Протилежного відповідачем в оскарженому рішенні не зазначено і мотивів, що спростовують доводи ОСОБА_3 не наведено.

54. Верховний Суд зауважує, що у постановах від 29 вересня 2022 року (справа № 260/3026/20), від 20 жовтня 2022 року (справа № 640/18156/20), від 06 жовтня 2022 року (справа № 640/777/20), від 08 листопада 2022 року (справа № 640/1559/20), від 26 червня 2025 року (справа № 440/4268/20), від 19 травня 2025 року (справа № 420/15162/23) та інші, Судом сформовано правову позицію щодо дискреційних повноважень кадрової комісії під час проведення співбесіди на третьому етапі атестації прокурорів, процедура проведення якого визначена пунктом 9 розділу IV Порядку №221.

54.1. Так, в указаних постановах Верховний Суд висловив правову позицію щодо застосування п. 7, 9, 11, 12, 15, 17 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ в аспекті дискреційних повноважень кадрових комісій (під час атестації прокурорів) і меж судового контролю у справах про оскарження рішень останніх за наслідками третього етапу атестації (співбесіди), щодо обґрунтованості і вмотивованості рішення кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації як необхідної умови його відповідності критеріям, визначеним статті 2 КАС України. Також Суд з-поміж іншого, зауважив, що рішення цього органу (кадрової комісії) можуть піддаватися судовому контролю, що аж ніяк не заперечує й не протирічить його дискреційним повноваженням під час атестування прокурорів й ухвалення за наслідками цієї процедури відповідних рішень.

54.2. Не заперечуючи наявність у кадрової комісії дискреційних повноважень надавати оцінку дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності, а також рівня професійної компетентності та ухвалювати рішення за наслідками проходження прокурорами атестації, Верховний Суд указав, що така дискреція не може бути свавільною, а повинна ґрунтуватися на приписах закону. Тобто межі дискреції кадрової комісії щодо, зокрема, атестації прокурорів не можуть бути неосяжними та повинні підлягати зовнішньому публічному контролю. Процес атестації, як і рішення в результаті цього процесу, мають бути зрозумілим як учасникам цих відносин, зокрема прокурорам, так і незалежному сторонньому спостерігачу.

54.3. Належна мотивація рішення (як форма зовнішнього вираження дискреційних повноважень) дає можливість перевірити, як саме (за якими ознаками) відбувалася процедура атестації і чи була дотримана процедура його прийняття. Обсяг і ступінь мотивації рішення залежить від конкретних обставин, які були предметом обговорення, але у будь-якому випадку має показувати, приміром, що доводи/пояснення прокурора взято до уваги і, що важливо, давати розуміння чому і чим керувалася комісія, коли оцінювала прокурора під час проведення співбесіди, тобто встановити мотиви ухваленого рішення. Особливо-виняткової значимості обґрунтованість/вмотивованість рішення набуває тоді, коли йдеться про непроходження прокурором атестації, з огляду на наслідки, які це потягне.

54.4. Надалі розвиваючи висловлену правову позицію, Верховний Суд у справах №440/4268/20) та № 420/15162/23 констатував, що рішення можна вважати вмотивованим, якщо в ньому зазначено обставини, що мають значення для правильного вирішення кожного з перелічених у Порядку №221 питань, які мають бути дослідженні під час атестації прокурора; є посилання на докази, на підставі яких ці обставини встановлено; є оцінка доводів та аргументів особи, щодо якої застосовується процедура атестації; є посилання на норми права, якими керувалася Комісія. Таке рішення повинно містити судження Комісії щодо професійної, особистої, соціальної компетентності прокурора, його доброчесності та професійної етики, відтак його здатності на належному рівні здійснювати покладені на нього законом обов`язки на займаній посаді.

54.5. Отже, рішення про неуспішне проходження атестації повинно бути достатньою мірою (зрозумілою сторонньому спостерігачу) обґрунтованим, тобто у ньому, серед іншого, зазначаються не лише загальні причини чи/та обставини його прийняття, але й мотиви з посиланням на відповідні докази, які б створювали підстави для негативних висновків. Також таке рішення повинно відповідати критеріям ясності, чіткості, доступності та зрозумілості.

55. Повертаючись до обставин справи, що розглядається та, перевіряючи судові рішення, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що зміст та підстави рішення Чотирнадцятої кадрової комісії № 1 практично відтворюють зміст та підстави рішення П`ятої кадрової комісії від 17 грудня 2020 року, прийнятого за результатами попередньої атестації позивача на стадії проведення співбесіди та надалі скасованого за рішенням суду у справі № 640/1192/21.

56. Верховний Суд також зауважує, що поведінка ОСОБА_1 з працівниками поліції та наслідки перевірки на стан алкогольного сп`яніння були приводом для призначення службової перевірки, матеріали якої надалі були передані Кваліфікаційно-дисциплінарній комісії прокурорів. Проте, рішенням від 25 квітня 2019 року № 188дп-18 дисциплінарне провадження стосовно першого заступника керівника Київської місцевої прокуратури №10 міста Києва ОСОБА_1 було закрите.

56.1. Указані обставини спростовують аргументи Офісу Генерального прокурора щодо законності та обґрунтованості оскарженого рішення комісії, оскільки повторно досліджуючи указані події, кадровою комісією фактично продубльовано свої попередні висновки, а рішення Чотирнадцятої кадрової комісії не містить нових самостійних фактів, що тлумачать ці події в іншому світлі. Суд зауважує, що у цьому рішенні комісією не наведено жодних доказів у підтвердження власних висновків, що пояснюють чому цим обставинам надано протилежну оцінку, відмінну від висновків Кваліфікаційно-дисциплінарній комісії прокурорів у рішенні від 25 квітня 2019 року № 188дп-18. Також є чинною постанова Печерського районного суду міста Києва від 29 січня 2018 у справі № 757/3328/18-п про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 130 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. У рішенні Чотирнадцятої кадрової комісії не указано доказів, на спростування указаного судового рішення.

57. З огляду на викладене, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що рішення Чотирнадцятої кадрової комісії насамперед ґрунтується на обставинах та підставах, що слугували при прийнятті попереднього рішення про неуспішне проходження позивачем атестації, яке вже було предметом судового розгляду та визнано судом протиправним та скасовано. Отже підстави для скасування судових рішень відсутні.

58. Інші мотиви та аргументи заявника зводяться до тлумачення норм законодавства, з посиланням на власну оцінку обставин справи та переоцінки доказів, а тому не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

59. Ураховуючи викладене, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для формування висновку щодо застосування приписів статей 11, 21, 31, 32 Кодексу професійної етики та поведінки прокурора, пункту 2 розділу І Порядку № 111 у взаємозв`язку з положеннями розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX та розділу ІV Порядку № 221, оскільки обставини справи, що розглядаються, пов`язані безпосередньо з оцінкою доказів у справі, а висновки судів ґрунтуються на співставленні попередньо прийнятого рішення кадровою комісією (що було скасовано в судовому порядку) зі змістом рішення Чотирнадцятої кадрової комісії, що є предметом у цій справі.

60. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

61. За таких обставин, колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

VІI. Судові витрати

62. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасником справи, на користь якого ухвалено судове рішення, за наслідками перегляду справи в суді касаційної інстанції, судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 3 341 343 349 350 355 356 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора залишити без задоволення.

2. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 січня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2024 року залишити без змін.

3. Судові витрати не розподіляються.

4. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: С.А. Уханенко

Судді: А.В. Жук

В.E. Мацедонська