Історія справи

Ухвала КАС ВП від 29.03.2018 року у справі №803/1100/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 803/1100/16

адміністративне провадження № К/9901/36549/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу №803/1100/16

за адміністративним позовом за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання нечинною та скасування вимоги про сплату боргу,

за касаційною скаргою Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду (суддя Плахтій Н. Б. ) від 14 квітня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: Хобор Р. Б., Попко Я. С., Сеник Р. П. ) від 27 червня 2017 року,

УСТАНОВИЛ:

І. РУХ СПРАВИ

1.26 липня 2016 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі - податковий орган, відповідач), у якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просив визнати нечинною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 15 липня 2016 року № Ф-1817-17 в частині донарахування боргу в розмірі 122601,27 гривень, в тому числі: 109429,47 гривень недоїмки та 13171,80
гривень штрафних санкцій.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 15 липня 2016 року №Ф-1817-17 є протиправною, оскільки висновки контролюючого органу про заниження позивачем єдиного соціального внеску на загальну суму 145845,04 гривень, з яких 36415,57 гривень за 2012 рік, 44577 гривень за 2013 рік, 64852,47 гривень за 2014 рік є необґрунтованими з тих підстав, що обставини щодо заниження валових витрат підприємцем були предметом судового розгляду у адміністративній справі № 803/517/16 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000941304 від 12 лютого 2016 року, за результатами якого оскаржуване податкове-повідомлення рішення скасоване, а тому застосування штрафних санкцій за відповідний період (2013-2014 роки) у розмірі 13171,80 гривень згідно з рішенням від 12 лютого 2016 року № 00000971304 та донарахування єдиного внеску в сумі 109429,47 гривень є неправомірними.

3. Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2020 року, позов задоволено.

Визнано протиправною та скасовано вимогу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС України у Волинській області про сплату боргу (недоїмки) від 15 липня 2016 року №Ф-1817-17 в частині сплати суми боргу в розмірі 122601,27 гривень, в тому числі: 109429,47 гривень недоїмки та 13171,80
гривень штрафних санкцій.

Присуджено на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області судовий збір у розмірі 1226,01 гривень (одна тисяча двісті двадцять шість гривень 01 копійка).

4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 13 липня 2017 року податковий орган звернувся з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2017 року, і ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.

5. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та встановлено строк для подачі заперечень на касаційну скаргу.

6. Заперечення на касаційну скаргу від позивача не надходили, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

7. Вищим адміністративним судом України справа до розгляду не призначалася.

8.15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року.

9. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, який набрав чинності 15 грудня 2017 року, касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

10.12 березня 2018 року касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2017 року передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (склад колегії суддів: ОСОБА_2 - головуючий суддя, Бившева Л. І., Хохуляк В.

В. ).

11. Ухвалою Верховного Суду від 22 березня 2018 року прийнято до провадження матеріали касаційної скарги Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2017 року та на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2017 року у справі №803/1100/16.

12. На підставі розпорядження в. о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду №2324/0/78-20 від 26 листопада 2020 року призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв'язку з ухваленням Вищою радою правосуддя рішення від 15 жовтня 2020 року № 2830/0/15-20 "Про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у зв'язку з поданням заяви про відставку".

13. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26 листопада 2020 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.

14. Ухвалою Верховного Суду справу прийнято до провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у попередньому судовому засіданні.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

15. Судами попередніх інстанції встановлено, що на підставі наказу від 15 травня 2015 року №1047, направлення від 21 грудня 2015 року № 002453 податковим органом в період з 21 грудня 2015 року по 13 січня 2016 року проведено документальну планову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2014 року, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за цей же період.

16. За результатами перевірки складено акт від 19 січня 2016 року № 106/17-01/ НОМЕР_1, відповідно до якого контролюючим органом виявлено порушення пункту 2 частини 1 статті 7, підпунктів 2, 3, 9 статті 9 розділу 3 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування", внаслідок чого підприємцем занижено єдиний соціальний внесок на загальну суму 145845,04 гривень, в тому числі за 2012 рік на 36415,57 гривень, за 2013 рік на 44577,00 гривень, за 2014 рік на 64852,47 гривень; пункту 44.1 статті 44, пунктів 177.2, 177.4 статті 177, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок з доходів фізичних осіб в сумі 343213,14 гривень, з яких: 20136,23
гривень за 2013 рік, 323076,91 гривень за 2014 рік.

17. На підставі акту перевірки № 106/17-01/ НОМЕР_1 від 19 січня 2016 року відповідачем 12 лютого 2016 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000941304, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, на 343213,10 гривень за основним платежем, на 85803,29 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями, виставлено вимогу №0000961304 по сплаті недоїмки з єдиного внеску в сумі 145845,00 гривень та прийнято рішення №0000971304 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 20454,91 гривень.

18. Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 31 травня 2016 року в адміністративній справі № 803/517/16, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2016 року, визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення №0000941304 від 12 лютого 2016 року.

Вказаним судовим рішенням у справі №803/517/16 встановлено безпідставність висновків контролюючого органу, викладених у акті перевірки від 19 січня 2016 року № 106/17-01/ НОМЕР_1, щодо заниження позивачем податку з доходів фізичних осіб на суму 343213,10 гривень, з яких: 20136,23 гривень за 2013 рік і 323076,91
гривень за 2014 рік.

19. Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2016 року у справі № 803/1258/16 визнано протиправним та скасовано рішення податкового органу про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 12 лютого 2016 року № 0000971304 у частині донарахування 109429,42
гривень єдиного соціального внеску.

20. Додатковою постановою Волинського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2016 року визнано протиправним та скасовано рішення податкового органу про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 12 лютого 2016 року № 0000971304 в частині застосування 13171,80 гривень штрафних санкцій.

21. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2017 року апеляційну скаргу податкового органу залишено без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2016 року та додаткову постанову Волинського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2016 року у справі № 803/1258/16 без змін.

22.15 липня 2016 року відповідачем сформовано і направлено ОСОБА_1 вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені №Ф-1817-17 в сумі 166299,90 гривень, в тому числі 145845,00 гривень недоїмки та 20454,91
гривень штрафних санкцій.

23. Вважаючи оскаржуване рішення податкового органу протиправним і таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

24. Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що судовими рішеннями в адміністративних справах №803/517/16 та №803/1258/16, які набрали законної сили, встановлено безпідставність висновків контролюючого органу, викладених у акті перевірки від 19 січня 2016 року №106/17-01/ НОМЕР_1, щодо заниження позивачем податку з доходів фізичних осіб на суму 343213,10
гривень, з яких: 20136,23 гривень за 2013 рік і 323076,91 гривень за 2014 рік, а також скасовано рішення від 12 лютого 2016 року № 0000971304 в частині донарахування за 2013-2014 роки 109429,47 гривень єдиного внеску та 13171,80
гривень штрафних санкцій.

25. Враховуючи те, судовими рішеннями у справах №803/517/16 та №803/1258/16 встановлено безпідставність висновків контролюючого органу про заниження позивачем податку з доходів фізичних осіб та скасовано рішення відповідача в частині донарахування позивачу єдиного внеску та штрафних санкцій, суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що вимога відповідача про стягнення недоїмки із єдиного внеску є протиправною у зв'язку з тим, що така недоїмка у позивача відсутня.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

26. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у справі.

27. Зокрема, скаржник звертає увагу на тому, що предметом судової справи №803/1258/16 було рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування фіскальним органом або платником податків своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 12 лютого 2016 року №0000971304, яким нараховані штрафні санкції в розмірі 20454,91 гривня. Рішенням від 12 лютого 2016 року №0000971304 сума єдиного внеску в розмірі 109429,42 гривні не нараховувалася і не могла нараховуватися, оскільки дана форма рішення передбачена виключно для донарахування штрафних санкцій.

28. Податковий орган зазначає, що вимога №Ф-0000961304 від 12 лютого 2016 року, якою було донараховано єдиний внесок в сумі 145845,00 гривень ОСОБА_1 в судовому порядку не оскаржувалася, що свідчить про те, що дана сума набула статусу узгоджених сум грошових зобов'язань.

29. Відтак, відповідач вказує на тому, що оскаржувана у даній справі вимога №Ф-1817-17 від 15 липня 2016 року була сформована на підставі даних облікової картки позивача та включила в себе загальну суму боргу, яка виникла внаслідок несплати узгоджених грошових зобов'язань по єдиному соціальному внеску у встановлений законом термін, а саме: суму недоїмки нараховану на підставі вимоги №Ф-0000961304 від 12 лютого 2020 року в сумі 145845.00 гривень та суму штрафних санкцій нарахованих на підставі рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування фіскальним органом або платником податків своєчасного нарахованого єдиного внеску від 12 лютого 2016 року №0000971304 в сумі 20454.91 гривень.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

30. Враховуючи положення пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" ~law19~, а також те, що касаційна скарга на судові рішення у цій справі була подана до набрання чинності ~law20~ і розгляд їх не закінчено до набрання чинності ~law21~, Верховний Суд розглядає цю справу у порядку, що діяв до набрання чинності ~law22~. Отже, застосуванню підлягають положення КАС України у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року.

31. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини 1 статті 341 КАС України, виходить з такого.

32. Приписами пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон) встановлено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб.

33. Відповідно до частини четвертої статті 25 Закону орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

34. При цьому недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (пункт 6 частини першої статті 1 Закону).

35. Згідно з пунктом 2 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 (далі - Інструкція) у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції у порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.

36. Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (тут і надалі в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій) передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

37. Отже, за змістом вказаної норми процесуального права учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи.

38. Водночас передбачене частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматись судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні.

39. Проте, для спростування преюдиційних обставин, передбачених наведеним процесуальним правилом, учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази.

40. Судами встановлено, що на підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 12 лютого 2016 року №0000941304, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, на 343213,10 гривень за основним платежем, на 85803,29 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями.

41. Вказане податкове повідомлення-рішення скасоване постановою Волинського окружного адміністративного суду від 31 травня 2016 року в адміністративній справі №803/517/16, яка набрала законної сили 10 жовтня 2016 року.

42. Крім того, податковим органом за результатами проведеної перевірки виставлено позивачу вимогу від 12 лютого 2016 року №0000961304 по сплату недоїмки з єдиного внеску в сумі 145845,00 гривень та прийнято рішення від 12 лютого 2016 року №0000971304 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 20454,91 гривень, яке було оскаржене в судовому порядку.

43. Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2016 року та додатковою постановою від 16 листопада 2016 року в справі №803/1258/16, які залишені без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2017 року, визнано протиправним та скасовано рішення відповідача про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 12 лютого 2016 року №0000971304 в частині донарахування 109429,42
гривень єдиного соціального внеску та в частині застосування 13171,80 гривень штрафних санкцій.

44. Відтак, рішенням суду в адміністративній справі №803/517/16, яке набрало законної сили, встановлено безпідставність і протиправність висновків контролюючого органу щодо заниження податку з доходів фізичних осіб на суму 343213,10 гривень, з яких: 20136,23 гривень за 2013 рік і 323076,91 гривень за 2014 рік. Рішенням суду в адміністративній справі №803/1258/16, яке набрало законної сили, визнано протиправним та скасовано рішення в частині донарахування 109429,42 гривень єдиного соціального внеску та в частині застосування 13171,80
гривень штрафних санкцій.

45. Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що донарахування позивачу єдиного внеску здійснено за актом перевірки із сум доходу, які контролюючий орган визнав заниженими. Скасування рішення податкового органу про донарахування позивачу податку з доходів фізичних осіб, свідчить про те, що вимога про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску, нарахованого на суми заниженого доходу за 2013-2014 року, є протиправною, оскільки дане порушення не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду.

46. Враховуючи те, що рішеннями суду в адміністративних справах №803/517/16 та №803/1258/16, які набрали законної сили, встановлено безпідставність висновків контролюючого органу, викладених у акті перевірки від 19 січня 2016 року №106/17-01/ НОМЕР_1, щодо заниження позивачем податку з доходів фізичних осіб на суму 343213,10 гривень, а також скасовано рішення від 12 лютого 2016 року №0000971304 в частині донарахування за 2013-2014 роки 109429,47 гривень єдиного внеску та 13171,80 гривень штрафних санкцій, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що вимога від 15 липня 2016 року №Ф-1817-17 в частині суми боргу 122600,42 гривень підлягає скасуванню як протиправна.

47. Жодні доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами попередніх інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

48. Відповідно до частини 3 статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

49. Згідно частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області залишити без задоволення.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2017 року у справі №803/1100/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов