Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 813/3420/14

адміністративне провадження № К/9901/25792/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Васильєвої І.А., суддів: Юрченко В.П., Чумаченко Т. А.,

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Миколаївської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13.06.2014 (суддя Клименко О. М.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2016 (головуючий суддя Ніколін В. В., судді: Гінда О. М., Качмар В. Я.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ходорівський м`ясокомбінат» до Миколаївської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

У травні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Ходорівський м`ясокомбінат» (далі - позивач, товариство) звернулось до суду з позовом до Миколаївської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - ОДПІ, відповідач), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.12.2013 №0000932200 про збільшення товариству суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість (ПДВ) на 570' 107,00 грн, з яких 456' 086,00 грн - за основним платежем, 114' 021,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Обґрунтовуючи позов, позивач зазначав про безпідставність оскаржуваного індивідуального акта, оскільки до фінансової відповідальності товариство було притягнуто за вчинення іншого податкового правопорушення, не встановлене актом перевірки. Позивач наголошував на тому, що згідно з податковим повідомленням - рішенням контролюючи орган визначив суму грошового зобов`язання на підставі норм підпункту 54.3.1 пункту 54.3 статті 54, пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу (ПК) України за не подання в установлені строки податкової (митної) декларації, тоді як актом перевірки встановлено порушення товариством норм 10, 12, 13 підрозділу 2 розділу XX ''Перехідні положення'' ПК України щодо перерахування суми ПДВ на спеціальний рахунок переробного підприємства для виплати компенсації сільськогосподарським товаровиробникам та її виплати.

Львівський окружний адміністративний суд постановою від 13.06.2014, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2016, позов товариства задовольнив та скасував податкове повідомлення-рішення від 19.12.2013 №0000932200.

Ухвалюючи судове рішення, суд першої інстанції виходив із того, зокрема, що суми ПДВ, не перераховані на спеціальний рахунок або перераховані з порушенням терміну, а також суми компенсації, не виплачені сільськогосподарським товаровиробникам або виплачені з порушенням терміну, вважаються такими, що використані не за призначенням і підлягають стягненню до державного бюджету згідно з пунктом 13 пункту 1 підрозділу 2 розділу XX ''Перехідні положення'' ПК України, однак контролюючий орган не врахував цієї норми та не вжив заходів щодо стягнення сум до бюджету як такі, що використані не за призначенням. Натомість приймаючи спірне податкове повідомлення - рішення контролюючий орган повторно здійснив донарахування податку вже перерахованого товариством на спеціальний рахунок для виплати компенсації.

Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін постанову суду першої інстанції, з таким обґрунтовуванням погодився.

Відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу на зазначені судові рішення, в якій, посилаючись, зокрема, на те, що суди попередніх інстанцій порушили норми матеріального та процесуального права, просив скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити рішення про відмову в позові.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 09.09.2016 (провадження №К/800/17090/16) відкрив касаційне провадження у цій справі.

Позивач правом на подання заперечень на касаційну скаргу не скористався.

15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-VIII ''Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів'', яким КАС України викладено в новій редакції.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII ''Перехідні положення'' КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Вказана касаційна скарга була передана на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Касаційний перегляд справи здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України ''Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ'' від 15.01.2020 №460-ІХ, відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону, та в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до частини першої статті 341 КАС України.

Верховний Суд, перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи відповідача, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права в межах, встановлених статтею 341 КАС України, виходить з такого.

Як встановили суди у цій справі, за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки товариства з питань правильності та своєчасності виплати сум компенсації сільськогосподарським товаровиробникам за період з 01.10.2012 по 30.09.2013 ОДПІ складено акт від 09.12.2013 №253/22003356670 із висновками про порушення товариством норм пунктів 10, 12, 13 підрозділу 2 розділу XX ''Перехідні положення'' ПК України (далі - акт перевірки).

Таке порушення полягало у не дотриманні товариством терміну перерахування на спеціальний рахунок ПДВ для виплати компенсації сільськогосподарським товаровиробникам та не виплаті на їх користь компенсації на загальну суму 456' 086,00 грн.

На підставі акта перевірки та норм підпункту 54.3.1 пункту 54.3 статті 54, пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу (ПК) України відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення, з приводу правомірності якого виник спір.

У судовому процесі суди також встановили, що у період з 01.10.2012 по 30.09.2013 товариство відповідно до вимог пункту 10 підрозділу 2 розділу XX ''Перехідні положення'' ПК України перерахувало ПДВ на спеціальний рахунок для виплати компенсації на суму 456' 086,00 грн, яка, однак, не була виплачена сільськогосподарським товаровиробникам.

Обставин щодо неподання товариством податкових декларацій у акті перевірки не зафіксовано.

Ці обставини сторони не заперечують.

Особливості справляння ПДВ у період до 01.01.2015 юридичними особами, які зареєстровані платниками ПДВ, при здійсненні ними операцій з постачання власної виробленої продукції (молока, молочної сировини, молочних продуктів, м`яса, м`ясопродуктів, іншої продукції переробки тварин (шкур, субпродуктів, м`ясо-кісткового борошна), виготовленої з поставлених молока або м`яса в живій вазі сільськогосподарськими підприємствами, визначеними розділом V Кодексу, іншими юридичними і фізичними особами, у тому числі фізичними особами - підприємцями, які самостійно вирощують, розводять, відгодовують продукцію тваринництва, визначену розділом V Кодексу (далі - переробні підприємства) передбачені підрозділом 2 розділу XX ''Перехідні положення'' ПК України.

Відповідно до абзацу першого підпункту 6 пункту 1 підрозділу 2 розділу XX ''Перехідні положення'' ПК України переробне підприємство позитивну різницю між сумою податкових зобов`язань звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту звітного (податкового) періоду, визначену у податковій декларації з податку на додану вартість щодо діяльності з постачання продукції, сплачує до спеціального фонду Державного бюджету України та на спеціальний рахунок, відкритий ним в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у таких розмірах:

у 2012 році - до спеціального фонду Державного бюджету України - у розмірі 30 відсотків, а на спеціальний рахунок - у розмірі 70 відсотків;

у 2013 році - до спеціального фонду Державного бюджету України - у розмірі 40 відсотків, а на спеціальний рахунок - у розмірі 60 відсотків;

у 2014 році - до спеціального фонду Державного бюджету України - у розмірі 50 відсотків, а на спеціальний рахунок - у розмірі 50 відсотків.

Переробне підприємство суму податку на додану вартість, перераховану на спеціальний рахунок, використовує виключно для виплати сільськогосподарським товаровиробникам компенсації за продані ними молоко і м`ясо в живій вазі (далі - компенсація).

Відповідно до абзацу першого підпункту 12 пункту 1 підрозділу 2 розділу XX ''Перехідні положення'' ПК України виплата компенсації сільськогосподарським товаровиробникам (юридичним особам за платіжними дорученнями шляхом перерахування на їх окремі рахунки, відкриті в обслуговуючих банках, фізичним особам - готівкою безпосередньо з каси переробного підприємства або згідно з договорами доручення) здійснюється переробним підприємством до 20 числа місяця, наступного за звітним (податковим) періодом.

Підтвердженням виплати сільськогосподарським товаровиробникам компенсації є Відомості про виплачені суми компенсації сільськогосподарським товаровиробникам.

Суми податку на додану вартість, не перераховані на спеціальний рахунок або перераховані з порушенням терміну, встановленого цим пунктом, а також суми компенсації, не виплачені сільськогосподарським товаровиробникам або виплачені з порушенням терміну, встановленого цим пунктом, вважаються такими, що використані не за призначенням і підлягають стягненню до державного бюджету (підпункту 13 пункту 1 підрозділу 2 розділу XX ''Перехідні положення'' ПК України).

Таким чином, суми ПДВ перераховані на спеціальний рахунок, але не виплачені на спеціальний рахунок, вважаються такими, що використані не за призначенням та підлягають стягненню на підставі підпункту 13 пункту 1 підрозділу 2 розділу XX ''Перехідні положення'' ПК України.

Своєю чергою пункт 123.1 статті 123 ПК України передбачає відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 25 або 50 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу.

Підпунктом 54.3.1 пункту 54.3 статті 54 ПК встановлено, що контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію.

Як вже було зазначено обставини про те, що позивач не подав в установлені строки податкову декларацію, за що пунктом 123.1 статті 123 ПК України ?передбачена відповідальність у формі штрафу на суму самостійно визначеного контролюючим органом грошового зобов`язання, актом перевірки встановлено не було. Водночас, відповідальність, що встановлена підпунктом 13 пункту 1 підрозділу 2 розділу XX ''Перехідні положення'' ПК України для переробних підприємств за перерахування на спеціальний рахунок з порушенням терміну суми компенсації та її невиплата сільськогосподарським товаровиробникам, не була застосована контролюючим органом до позивача.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підсумовуючи результат касаційного перегляду справи, Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що спірне податкове повідомлення - рішення прийнято не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, не спростований доводами відповідача у касаційній скарзі.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Миколаївської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13.06.2014 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2016 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

СуддіІ.А. Васильєва В.П. Юрченко Т. А. Чумаченко