Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 420/10372/23

адміністративне провадження № К/990/31476/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж. М.,

суддів - Єресько Л. О., Жука А. В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Дяченка Олексія Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 31 травня 2023 року (суддя Скупінська О. В.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2023 року (колегія суддів у складі: Скрипченка В. О., Косцової І. П., Осіпова Ю. В.),

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та історія справи

1. 08 травня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі також - відповідач, ЧТЦКСП) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, в якому позивач просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 18 серпня 2018 року по 23 червня 2022 року включно;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 18 серпня 2018 року по 23 червня 2022 року включно в сумі 544 711,14 грн відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08 лютого 1995 року № 100.

2. ОСОБА_1 подав також клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду, яке мотивоване тим, що 24 червня 2022 року шляхом перерахунку суми на рахунок позивача відповідачем виконано рішення суду, яке набрало законної сили, про здійснення перерахунку та виплати індексації грошового забезпечення. Таким чином з дати такого перерахування позивач визначив період за який він просить нарахувати та виплатити йому середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні. При цьому зауважено, що позивач в період з 23 лютого 2022 року по час звернення до суду з цим позовом проходить службу у Військовій академії (м. Одеса). Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 29 вересня 2022 року у справі № 500/1912/22, проходження військової служби є поважною причиною для поновлення строків звернення до суду.

3. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 15 травня 2023 року клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду визнано необґрунтованим, а його адміністративний позов залишено без руху на підставі частини першої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), позивачу запропоновано надати суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду із даними позовними вимогами з наведенням поважних причин пропуску строку на звернення до суду з позовом.

4. 25 травня 2023 року до суду від позивача надійшла заява про поновлення строку звернення до суду, в обґрунтування якої зазначалося, що в ухвалах Верховного Суду від 22 серпня 2022 року у справі № 420/15397/21, від 29 серпня 2022 року у справі № 420/9187/21, від 31 серпня 2022 року у справі № 400/7421/21 касаційний суд у питанні поновлення строків звернення до суду приймає проходження військової служби як поважну причину для поновлення строків звернення до суду, незалежно від того, був позивач мобілізований чи проходив військову службу станом на 24 лютого 2022 року.

Короткий зміст оскарженого судового рішення

5. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 31 травня 2023 року, залишеною без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2023 року, адміністративний позов ОСОБА_1 повернуто відповідно до частини другої статті 123 КАС України.

6. Оскаржені судові рішення мотивовано тим, що запроваджений законодавцем в КАС України інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Поважними причинами пропуску строку звернення до суду, відповідно до вимог КАС України, визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій. Позивачем на підтвердження зазначених обставин належних та відповідних доказів не надано. В цій справі посилання виключно на проходження позивачем військової служби не є достатнім для висновку про поважність пропуску ним строку звернення до суду на 9 місяців (що є значним пропуском), оскільки позивач не зазначив, а також не уточнив, усуваючи указані судом недоліки, які безпосередньо обставини заважали позивачу звернутися до суду без пропуску указаного строку, з урахуванням зокрема того, що останній проходить військову службу в місті Одесі, яке не є і не було окупованим та яке не відноситься до територій безпосередніх бойових дій. Суди також акцентували увагу на відсутності територіальної віддаленості між місцем знаходження позивача (м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 10) і місцем знаходження Одеського окружного адміністративного суду (м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 14).

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

7. 15 вересня 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга, в якій скаржник просить скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 31 травня 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2023 року і направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

8. В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на те, що питання щодо поновлення строку на подання позову в цій справі, а також повернення позовної заяви, судами попередніх інстанцій вирішено із порушенням норм процесуального права. Суди помилково не врахували факт перебування позивача на військовій службі з 24 лютого 2022 року, що, на думку скаржника, є об`єктивною та самостійною причиною для поновлення пропущеного ним строку звернення до суду з позовом. Кошти на виконання судового рішення були перераховані відповідачем 24 червня 2022 року на картковий рахунок позивача із зазначенням призначення платежу « Perekaz koshtiv », тому, як зазначає скаржник, в день такого переказу йому не було зрозуміло, що з цього моменту він може розрахувати строк затримки розрахунку для звернення до суду із цим позовом. Лише після відповіді ЧТЦКСП для нього почав спливати строк для звернення до суду із цим позовом. Висновок про поважність причин для поновлення пропущеного військовослужбовцем строку звернення до суду викладено у постанові Верховного Суду від 29 вересня 2022 року у справі № 500/1912/22, що суди попередніх інстанцій не врахували. Крім того, у постанові Верховного Суду від 06 липня 2023 року у справі № 320/15312/21 теж зазначено про можливість поновлення строку апеляційного оскарження з підстав виконання військовою частиною завдань з відсічі і стримування збройної агресії на території України.

Позиція інших учасників справи

9. У жовтні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив ЧТЦКСП, у якому зазначено про те, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про значний пропуск позивачем визначеного законом строку для звернення до суду і не навів об`єктивних та непереборних обставин, які завадили йому дотриматися вимог закону щодо відповідного строку, у зв`язку із чим оскаржені судові рішення відповідають вимогам щодо їх законності та обґрунтованості та підлягають залишенню без змін.

Рух касаційної скарги

10. 15 вересня 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Дяченка О. В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 31 травня 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2023 року у цій адміністративній справі.

11. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 вересня 2023 року визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М., суддів: Жука А. В., Мартинюк Н. М. - для розгляду цієї адміністративної справи.

12. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду Н. Богданюк від 28 вересня 2023 року № 1656 призначено повторний автоматичний розподіл цієї справи через настання обставини, яка унеможливлює її розгляд у зв`язку із відпусткою судді Мартинюк Н. М.

13. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 вересня 2023 року визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М., суддів: Єресько Л. О., Жука А. В. - для розгляду цієї адміністративної справи.

14. Ухвалою Верховного Суду від 29 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження за скаргою Дяченка О. В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 31 травня 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2023 року у справі № 420/10372/23. Витребувано із Одеського окружного адміністративного суду матеріали справи № 420/10372/23.

15. Ухвалою Верховного Суду від 31 жовтня 2023 року закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

Позиція Верховного Суду

Релевантні джерела права та акти їх застосування. Оцінка висновків суду, судове рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи

16. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

17. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

18. Зазначеним вимогам процесуального закону оскаржені судові рішення відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є неприйнятними з огляду на таке.

19. Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

20. Згідно статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

21. Відповідно до частини третьої статті 9 КАС України кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

22. Згідно з частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

23. За частиною першою статті 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

24. Щодо строку на подання позову в цій справі судами попередніх інстанцій установлено, що предметом спору є стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки виплати розрахунку при звільненні.

25. Оскільки середній заробіток за час затримки виплат не є складовою заробітної плати, то на позовні вимоги розповсюджуються строки позовної давності, передбачені статтею 122 КАС України, частина п`ята якої передбачає місячний строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

26. За загальним правилом строк звернення до адміністративного суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

27. Було установлено судами, що сума невиплаченої позивачу індексації перерахована 24 червня 2022 року. Отже, перебіг строку звернення до суду з позовом у цій справі розпочався 25 червня 2022 року - на наступний день за днем остаточного розрахунку, а сплив зазначений строк 25 липня 2022 року.

28. Оскільки позивач звернувся до суду з цим позовом 08 травня 2023 року, то він пропустив місячний строк звернення до адміністративного суду, встановлений частиною п`ятою статті 122 КАС України.

29. Визначення законодавцем строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.

30. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановленого строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.

31. При цьому строк в один місяць визнано законодавцем достатнім для того, щоб у справах про проходження публічної служби особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.

32. За вимогами частин першої та другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

33. Згідно сталої та послідовної судовою практикою підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність тих обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами, тобто які об`єктивно та істотно перешкоджали б зверненню до суду та не залежали б від волевиявлення особи.

34. Суди попередніх інстанцій в цій справі установили, що єдина зазначена позивачем в суд першої інстанції обставина для поновлення строку звернення до суду - проходження ним з лютого 2022 року військової служби у м. Одесі, що саме по собі не може бути єдиною поважною причиною для поновлення строків звернення до адміністративного суду в цій справі.

35. Суди указали, що позивачем не зазначено жодних об`єктивних та непереборних обставин, що могли би свідчити про поважність причин значного пропуску ним строку звернення до суду з цим позовом.

36. Посилання позивача на постанову Верховного Суду від 29 вересня 2022 року у справі № 500/1912/22, згідно з якою проходження військової служби є поважною причиною для поновлення строків звернення до суду, суди попередніх інстанцій з належним обґрунтуванням визнали безпідставними, оскільки такі висновки здійснені судом касаційної інстанції за відмінних фактичних обставин ніж у справі, яка розглядається. Указано, що у справі № 500/1912/22 позивач відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022 «Про загальну мобілізацію» був мобілізований у першу хвилю (оперативні резервісти, колишні військовослужбовці та ветерани АТО та ООС), у зв`язку з чим подав позов до суду на 22 день після спливу строку звернення до суду. Проте у цій справі позивач пропустив строк звернення до суду на 9 місяців (що не є формальним), не був мобілізований, а проходить військову службу за контрактом в місті Одесі, яке не було і не є окупованим, не відноситься до територій бойових дій.

37. Також судами установлено, що позивач проживає у будинку сусідньому з будівлею суду (а саме за адресою: АДРЕСА_1 , тоді як адреса знаходження суду: АДРЕСА_1 ).

38. Колегія суддів Верховного Суду вважає законними та обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про те, що в цій справі позивачем ні у суді першої інстанції, ні у апеляційній скарзі, не наведено будь-яких даних, що підтверджені належними доказами, які свідчать про наявність обставин, які є об`єктивними, непереборними та істотно перешкоджали своєчасному зверненню до суду та не залежали від волевиявлення позивача.

39. У зв`язку із зазначеним, суди попередніх інстанцій мали достатні правові підстави для повернення позовної заяви позивачу у відповідності до частини другої статті 123 КАС України.

40. Доводи касаційної скарги таких висновків не спростовують.

41. Доводи скаржника про те, що суди не врахували факт перебування позивача на військовій службі з лютого 2022 року не відповідають дійсності, оскільки такі доводи судами попередніх інстанцій враховувались, оцінювались і щодо таких доводів судами надано належне обґрунтування про їх недостатність, оскільки такі доводи були єдиною підставою, на яку позивач у суді першої інстанції посилався для обґрунтування поновлення пропущеного ним строку звернення до суду.

42. Доводи касаційної скарги про те, що лише після відповіді ЧТЦКСП стосовно походження перерахованих коштів для нього почав спливати строк для звернення до суду із цим позовом не містять підстав для скасування оскаржених судових рішень, оскільки такі доводи не зазначалися як підстава поновлення пропущеного строку в суді першої інстанції, а також така підстава є не підтверджена належними та допустимими доказами.

43. Доводи скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків Верховного Суду є також неспроможними, оскільки у касаційній скарзі зазначені постанови Верховного Суду, які за встановленими фактичними обставинами є нерелевантними до обставин цієї справи, а релевантної практики скаржником не зазначено.

44. Доводи касаційної скарги в їх сукупності зводяться до незгоди скаржника із вирішенням судами питання щодо строку на звернення до суду із позовом, власного тлумачення скаржником характеру спірних правовідносин. Такі доводи не дають передбачених законом підстав для скасування оскаржених судових рішення, які відповідає вимогам щодо їх законності та обґрунтованості.

45. Зазначені скаржником доводи, у взаємозв`язку із дослідженими судами матеріалами справи, не дають Верховному Суду підстав вважати, що оспорений висновок судів першої та апеляційної інстанцій є непропорційним втручанням у право сторони спору на доступ до правосуддя або що цей висновок не є необхідним у демократичному суспільстві для забезпечення принципу верховенства права.

46. Застосовані судами попередніх інстанцій вимоги чинного законодавства щодо повернення позову через пропуск позивачем строку звернення до суду також не можна вважати дискримінаційним або нелегітимним обмеженням щодо позивача, оскільки судами виконано вимоги закону щодо надання йому можливості обґрунтувати поважність значного пропуску ним відповідного строку, однак позивач не реалізував таку можливість та не виконав свій процесуальний обов`язок із доведення обставин, на які посилався.

47. Практика Європейського суду з прав людини підтверджує те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (рішення у справах «Стаббігс на інші проти Великобританії», «Девеер проти Бельгії»).

48. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії»). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

49. Практики Європейського суду з прав людини свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, Європейський суд з прав людини виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об`єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

50. Крім того, чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, а також здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи.

51. З урахуванням зазначеного, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень не встановлено.

52. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Висновки щодо розподілу судових витрат

53. З огляду на результат касаційного розгляду, витрати понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.

Керуючись статтями 341 345 350 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Дяченка Олексія Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

2. Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 31 травня 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЖ.М. Мельник-Томенко Л.О. Єресько А. В. Жук