Історія справи

Ухвала КАС ВП від 20.08.2018 року у справі №820/2244/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

02 жовтня 2018 року

справа №820/2244/17

адміністративне провадження №К/9901/59231/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Горобина» на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2018 року у складі колегії суддів Подобайло З.Г., Григорова А.М., Тацій Л.В. у справі № 820/2244/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Горобина» до Офісу великих платників податків ДФС (Харківське управління) про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

У травні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Горобина" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати дії Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС (далі - податковий орган, відповідач у справі) по проведенню камеральної перевірки Товариства щодо своєчасності сплати до бюджету нарахованої суми податкових зобов'язань з акцизного податку за період з 24 вересня 2016 року по 15 грудня 2016 року - протиправними, скасувати податкове повідомлення-рішення від 30 березня 2017 року № 0000145009, що прийняте податковим органом на підставі акту камеральної перевірки від 23 лютого 2017 № 195/28-10-50-09-08/31162928, з мотивів безпідставності його прийняття.

28 листопада 2017 року постановою Харківського окружного адміністративного суду (суддя Мороко А.С.) адміністративний позов Товариства задоволено в повному обсязі, визнано протиправними дії податкового органу по проведенню камеральної перевірки Товариства щодо своєчасності сплати до бюджету нарахованої суми податкових зобов'язань з акцизного податку за період з 24 вересня 2016 року по 15 грудня 2016 року, скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача від 30 березня 2017 року № 0000145009.

19 липня 2018 року постановою Харківського апеляційного адміністративного суду скасовано постанову суду першої інстанції в частині визнання протиправними дій податкового органу по проведенню камеральної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Горобина" щодо своєчасності сплати до бюджету нарахованої суми податкових зобов'язань з акцизного податку за період з 24 вересня 2016 року по 15 грудня 2016 року та в частині скасування податкового повідомлення-рішення Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС від 30 березня 2017 року № 0000145009 в частині зобов'язання сплатити штраф в розмірі 912969,73 грн. та прийнято в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено. В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року залишено без змін.

Відмовляючи в частині позовних вимог, суд апеляційної інстанції висновувався на аналізі положень підпунктів 75.1.1, 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пунктів 76.1, 76.3 статті 76, пункту 200.10 статті 200, пункту 31.1 статті 31, пункту 54.1 статті 54, пункту 50.1 статті 50, пунктів 57.1, 57.3 статті 57, пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України, встановив те, що перевірка проведена виключно на підставі даних декларації з акцизного податку за травень 2016 року та інтегрованої картки платника за 2016 рік щодо своєчасності сплати грошових зобов'язань, спростував висновки суду першої інстанції в частині протиправності дій податкового органу по проведенню камеральної перевірки, її меж, оскільки питання своєчасності сплати грошових зобов'язань в розумінні пункту 76.3 статті 76 цього Кодексу відносяться до інших питань, перевірка яких проводиться з урахуванням строку 1095 днів. Судом апеляційної інстанції визнано правомірним податкове повідомлення-рішення в частині застосування штрафу в сумі 914 195 грн 73 коп з огляду на доведеність податкового правопорушення щодо порушення Товариством термінів сплати податкового зобов'язання у розмірі 4564848,63 грн по податковій декларації від 21 червня 2016 року №9103257588. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 30 березня 2017 року № 0000145009 в частині зобов'язання сплатити штраф в розмірі 328,80 грн. та 897,20 грн., оскільки сума 4570978,63 грн., яка зазначена відповідачем в акті перевірки, визначена контролюючим органом як загальна сума несвоєчасно сплачених грошових зобов'язань з акцизного податку по деклараціям позивача № 9103257588 від 21 червня 2016 року, № 9172819040 від 20 вересня 2016 року та № 9197342210 від 20 жовтня 2016 року, факт нарахування штрафу проводився за порушення строків сплати грошових зобов'язань з акцизного податку по вказаним трьом деклараціям, однак перевірка, на підставі якої складено акт від 23 лютого 2017 року № 195/28-10-50-09-08/31162928, проводилась лише по одній декларації № 9103257588 від 21 червня 2016 року та відображено лише порушення по одній декларації.

У серпні 2018 року позивач подав касаційну скаргу на постанову суду апеляційної інстанції, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення ним норм процесуального права, просить скасувати це судове рішення та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Касаційна скарга утримує три групи доводів. По-перше, позивач вказує на обставини, які свідчать про особисту зацікавленість колегії суду в розгляді апеляційної скарги, що вбачається з безпідставного, на думку Товариства, поновлення відповідачу строку на апеляційне оскарження та відкриття провадження. По-друге, Товариство вказує на неправильне застосування судом апеляційної інстанції статті 76 Податкового кодексу України, оскільки вона не існувала станом на 21 липня 2016 року, адже за позицією позивача камеральна перевірка по декларації за травень 2016 року №9103257599 від 21 червня 2016 року могла бути проведена відповідачем лише до 21 липня 2016 року, обґрунтовуючи такий довід посиланням на положення пункту 56.21 статті 56 Податкового кодексу України, Методичні рекомендації щодо організації та проведення камеральних перевірок податкової звітності платника податків, крім перевірок податкової декларації про майновий стан і доходи та податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця, затверджені Наказом Міністерства доходів і зборів України від 14 червня 2013 року № 165. По-третє, позивач зазначає про не надання оцінки судом апеляційної інстанції обставинам щодо дій ревізору під час проведення перевірки стосовно того, що перевірка проводилась за період з 24 вересня 2016 року по 15 грудня 2016 року, а досліджувалась декларація за травень 2016 року, ревізором не враховано вимоги пункту 216.1 статті 216 Податкового кодексу України тощо.

16 серпня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито провадження за касаційною скаргою Товариства, витребувано справу № 820/2244/17 з суду першої інстанції.

05 вересня 2018 року справа № 820/2244/17 надійшла на адресу Верховного Суду.

06 вересня 2018 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив податкового органу на касаційну скаргу Товариства, в якому відповідач просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції, в межах доводів касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення вимог касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили.

Податковим органом проведено камеральну перевірку Товариства щодо своєчасності сплати до бюджету нарахованої суми податкових зобов'язань акцизного податку за період з 24 вересня 2016 року по 15 грудня 2016 року по декларації з акцизного податку за травень 2016 року № 9103257588, про що складено акт від 23 лютого 2017 року № 195/28-10-50-09-08/31162928, яким встановлено затримку сплати позивачем узгодженої суми зобов'язань з акцизного податку за період з 24 вересня 2016 року по 15 грудня 2016 року, чим порушено пункт 57.1 статті 57, підпункт 222.1.1 пункту 222.1 статті 222 Податкового кодексу України.

На підставі висновків акту перевірки від 23 лютого 2017 року № 195/28-10-50-09-08/31162928 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 30 березня 2017 року № 0000145009, яким на підставі статті 126 Податкового кодексу України за затримку більше 30 календарних днів сплати грошового зобов'язання з акцизного податку в сумі 4570978,63 грн, зобов'язано позивача сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 914195,73 грн.

Суд здійснює касаційний перегляд постанови суду апеляційної інстанції з урахуванням положень статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Суд відхиляє доводи заявника касаційної скарги щодо зацікавленості суду апеляційної інстанції у розгляді апеляційної скарги податкового органу з огляду на їх безпідставність, відсутність жодних доказів, які вказують на упередженість суду, вирішення питання щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження здійснюється на власний розсуд суду з врахуванням певних обставин щодо його пропуску та не доводить зацікавленість суду у розгляді апеляційної скарги відповідача.

Щодо доводів позивача про неправильне застосування судом апеляційної інстанції статті 76 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 76.1 статті 76 Податкового кодексу України (в редакції Закону № 1797-VIII від 21 грудня 2016 року, чинній на час проведення перевірки), камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Пунктом 76.2. цієї статті визначає, що порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Пункт 76.3. статті 76 цього Кодексу, камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання.

Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.

За положеннями пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України, яка регулює строки давності та їх застосування, контролюючий орган має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Підпункт 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент проведення камеральної перевірки) визначає, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Аналіз наведених норм, в редакції, яка діяла на час проведення перевірки, свідчить про те, що предметом камеральної перевірки окрім питань правильності оформлення податкових декларацій можуть бути й інші питання, зокрема своєчасність сплати грошових зобов'язань.

Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що з 01 січня 2017 року з моменту набрання чинності Законом №1797-VIII від 21 грудня 2016 року у податкового органу з'явились підстави для проведення камеральних перевірок платників податків щодо своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах, та з урахуванням положень статті 102 Податкового кодексу України, такою перевіркою може бути охоплено період в 1095 днів, що настали за останнім днем граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання.

Як встановлено судом апеляційної інстанції в межах спірних відносин відповідачем в приміщені контролюючого органу проведена камеральна перевірка Товариства відповідно до вимог статті 75 Податкового кодексу України саме щодо своєчасності сплати до бюджету нарахованої суми податкових зобов'язань з акцизного податку. Дана перевірка проведена виключно на підставі даних декларації з акцизного податку за травень 2016 року та інтегрованої картки платника за 2016 рік щодо своєчасності сплати грошових зобов'язань.

Камеральну перевірку проведено відповідачем 10 березня 2017 року, тобто після набрання чинності Законом України №1797-VIII, а відтак Суд вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції про те, що податковий орган, провівши таку перевірку та встановивши порушення Товариством вимог податкового законодавства із прийняттям оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, діяв в межах наданих повноважень та відповідно до приписів чинного законодавства. Зазначене спростовує доводи суду першої інстанції стосовно того, що камеральну перевірку контролюючий орган може проводити не пізніше 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації та свідчить про правильне застосування судом апеляційної інстанції положень наведених норм матеріального права до спірних правовідносин.

Доводи заявника касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції в цій частині не спростовують.

Щодо правомірності/протиправності спірного податкового повідомлення-рішення.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, контролюючим органом проведеною перевіркою встановлено затримку більше 30 календарних днів сплати позивачем узгодженої суми зобов'язань з акцизного податку за період з 24 вересня 2016 року по 15 грудня 2016 року в сумі 4 570 978,63 грн, у зв'язку з чим зобов'язано позивача сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 914 195,73 грн.

Підпунктом 222.1.1 пункту 222.1 статті 222 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних відносин) передбачено, що суми податку перераховуються до бюджету платниками акцизного податку протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації за місячний податковий період.

Відповідно до пункту 223.2. статті 223 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних відносин), платник податку з підакцизних товарів (продукції), вироблених або переобладнаних на митній території України; імпортер алкогольних напоїв та тютюнових виробів; суб'єкт господарювання роздрібної торгівлі, який здійснює реалізацію підакцизних товарів; оптовий постачальник електричної енергії подає щомісяця не пізніше 20 числа наступного періоду контролюючому органу за місцем реєстрації декларацію акцизного податку за формою, затвердженою у порядку, встановленому статтею 46 цього Кодексу.

Згідно пунктом 126.1. статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 21 червня 2016 року позивачем подано декларацію акцизного податку за травень 2016 року за реєстраційним № 9103257588 з терміном сплати 30 червня 2016 року. Сума грошових зобов'язань самостійно визначена платником у даній декларації складає 7545797,0 грн.

На підставі даних інтегрованої картки платника податків судом апеляційної інстанції встановлено, що станом на 12 вересня 2016 року сума недоїмки по акцизному податку по податковій декларації № 9103257588 від 21 червня 2016 року у Товариства складала 4 564 848,63 грн., яка погашена позивачем 15 грудня 2016 року, тобто з простроченням понад 30 днів, тому суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про правомірність застосування податковим органом до Товариства штрафу в розмірі 20% погашеної суми податкового боргу в сумі 912969,73 грн. згідно податкового повідомлення-рішення від 30 березня 2017 року № 0000145009.

Доведеність складу податкового правопорушення щодо несвоєчасної сплати Товариством сум узгодженого податкового зобов'язання обумовлює правомірність застосування податковим органом до платника податків спірним податковим повідомленням-рішенням штрафу в розмірі 912969,73 грн. та обґрунтованість висновків суду апеляційної інстанції щодо безпідставності позовних вимог в цій частині.

Враховуючи те, що контролюючим органом включено до суми недоїмки по сплаті грошових зобов'язань з акцизного податку суми по деклараціям № 9172819040 від 20 вересня 2016 року та № 9197342210 від 20 жовтня 2016 року, які не були предметом дослідження під час камеральної перевірки, що призвело до завищення контролюючим органом загальної суми податкових зобов'язань Товариству, а відтак і невірного застосування суми штрафної санкції у розмірі 328,80 грн та 897,20 грн, Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення в частині нарахування штрафу в цих розмірах.

Посилання платника податку на податкові векселі в розумінні статті 225 Податкового кодексу України є неприйнятним, оскільки у межах спірних відносин податкові векселі виступають способом забезпечення виконання податкового зобов'язання та вважаються погашеними векселедавцем у разі сплати суми податку в повному обсязі та в зазначений у податковому векселі строк, чого за долученими до матеріалів справи податковими векселями позивач не здійснив.

Суд визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні постанови, внаслідок чого касаційна скарга Товариства залишається без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Горобина» залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2018 року у справі № 820/2244/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер