Історія справи

Ухвала КАС ВП від 05.08.2018 року у справі №816/2220/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

02 жовтня 2018 року

справа №816/2220/17

адміністративне провадження №К/9901/56861/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач)

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2018 року у складі колегії суддів Присяжнюк О.В., Донець Л.О., Русанової В.Б. у справі № 816/2220/17 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фламма" до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

11 грудня 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фламма» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про зобов'язання Головного управління ДФС у Полтавській області провести коригування даних інтегрованих карток Товариства, шляхом виключення з них відомостей про наявність податкового боргу станом на 01 травня 2017 року, а саме: боргу по податку на прибуток в сумі 347 635 грн. 94 коп.; боргу по податку на додану вартість станом 01 травня 2017 року в сумі 1 463 439 грн. 80 коп.; виконати дії по скасуванню безпідставно нарахованої станом на 01 травня 2017 року пені у розмірі 357 011 грн. 80 коп. з податку на додану вартість та пені у розмірі 51 490 грн. 94 коп. по податку на прибуток; відобразити у повній мірі в інтегрованій картці сплату податку на додану вартість у розмірі 113 173 грн.

30 січня 2018 року під час розгляду справи у суді першої інстанції позивач уточнив позовні вимоги та просив визнати незаконними дії по нарахуванню та обліку податкового боргу позивача (основний платіж та пеня); зобов'язати податковий органу провести коригування даних інтегрованих карток платника податків, шляхом виключення з них відомостей про наявність податкового боргу, який складається з суми недоїмки по основному платежу та нарахованої і погашеної пені: станом на 31 грудня 2015 року - 343 053 грн. 22 коп. по податку на додану вартість, у тому числі за основним платежем 298 472 грн. 59 коп. та по пені 44 580 грн. 63 коп.; 85 461 грн. 56 коп. з податку на прибуток, у тому числі за основним платежем 58 607 грн. 38 коп. та по пені 26 854 грн. 18 коп.; станом на 31 грудня 2016 року - 1 261 705 грн. 46 коп. по податку на додану вартість, у тому числі за основним платежем 1 056 026 грн. 56 коп. та по пені 205 678 грн. 90 коп.; 43 918 грн. 18 коп. з податку на прибуток, у тому числі за основним платежем 41 798 грн. та по пені 2 120 грн. 18 коп.; станом на 31 грудня 2017 року - 433 648 грн. 44 коп. по податку на додану вартість, у тому числі за основним платежем 433 648 грн. 44 коп. - 43 918 грн. 18 коп. з податку на прибуток, у тому числі за основним платежем 41 798 грн. та по пені 2 120 грн. 18 коп., з мотивів протиправності такої бездіяльності податкового органу.

30 січня 2018 року рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 30 січня 2018 року у складі судді Головка А. Б. у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції висновувався з необґрунтованості вимог платника податків внаслідок того, що не встановлено, які норми Податкового кодексу України та Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 07 квітня 2016 року № 422 (далі - Порядок № 422) відповідачем порушено під час адміністрування податків, зборів, платежів позивача з 01 січня 2017 року.

Суд першої інстанції зауважив, що усі процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративній справі, урегульовано у статтях 370-383 розділу ІV "Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах" Кодексу адміністративного судочинства України, якими не передбачено можливості вирішення в порядку позовного провадження вимог особи-позивача, що випливають з обставин невиконання або неналежного виконання судового рішення відповідачем.

25 червня 2018 року постановою Харківського апеляційного адміністративного суду рішення суду першої інстанції скасовано, визнано протиправними дії Головного управління ДФС у Полтавській області по нарахуванню та обліковуванню податкового боргу Товариства, зобов'язано Головне управління ДФС у Полтавській області провести коригування даних інтегрованих карток Товариства, шляхом виключення з них відомостей про наявність податкового боргу станом на 01 червня 2017 року, а саме: боргу по податку на прибуток в сумі 347 635 грн. 94 коп.; боргу по податку на додану вартість станом 01 травня 2017 року в сумі 1 463 439 грн. 80 коп.; виконати дії по скасуванню безпідставно нарахованої станом на 01 травня 2017 року пені у розмірі 357 011 грн. 80 коп. з податку на додану вартість та пені у розмірі 51 490 грн. 94 коп. по податку на прибуток. В іншій частині позову відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги у частині, суд апеляційної інстанції виходив з того, що податковим органом безпідставно внесено дані до інтегрованих карток платника податків про наявність податкового боргу у Товариства та нараховано пеню на вказану суму боргу. Недостовірність відповідних даний та протиправність проведення відповідних коригувань встановлена судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у частині, суд апеляційної інстанції висновувався з того, що вимоги Товариства про зобов'язання відповідача відобразити у повній мірі в інтегрованій картці сплату податку на додану вартість у розмірі 113 173 грн. є передчасними.

Щодо уточнених позовних вимог, то, як зазначив суд апеляційної інстанції, вони не підтверджені даними інтегрованих карток і не розглядалися судом першої інстанції.

20 липня 2018 року відповідач подав касаційну скаргу до Верховного Суду, в якій посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме положень Порядку № 422, статті 72, 90, 242, 308 Кодексу адміністративного судочинства України, доводить, що судом апеляційної інстанції розглянуто позовні вимоги, які не були предметом розгляду у суді першої інстанції, вказує, що Головне управління ДФС у Полтавській області не є відповідачем у справі, на яку посилається суд апеляційної інстанції як на таку, що має преюдиційне значення.

Скаржник вважає, що судом апеляційної інстанції надано невірну оцінку обставинам справи, на підставі цього просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Крім того, касаційна скарга містить клопотання про зупинення виконання оскаржуваного судового рішення.

27 липня 2018 року касаційна скарга передана судді-доповідачу.

01 серпня 2018 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу залишено без руху та надано десятиденний строк для усунення недоліків касаційної скарги з моменту отримання цієї ухвали.

16 серпня 2018 року відповідачем усунуто недоліки касаційної скарги в установлений судом строк.

20 серпня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за наслідком усунення недоліків касаційної скарги в установлений судом строк та витребувано з Полтавського окружного адміністративного суду справу № 816/2220/17.

05 вересня 2018 року справа № 816/2220/17 надійшла до Верховного Суду.

10 вересня 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив позивача на касаційну скаргу податкового органу, в якому платник податків спростовує доводи касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Товариство зареєстровано як юридична особа, перебуває на обліку в Кременчуцькій ОДПІ та є платником податку на додану вартість.

17 березня 2015 року Кременчуцькою ОДПІ винесено податкову вимогу №1053-25176 про сплату боргу та прийнято рішення про опис майна Товариства у податкову заставу від 16 червня 2015 року №17538/10.

19 серпня 2015 року постановою Полтавського окружного адміністративного суду у справі № 816/2926/15, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2015 року, визнано противоправними та такими, що підлягають скасуванню, податкову вимогу від 17 березня 2015 року № 1053-25176 та рішення про опис майна Товариства у податкову заставу від 16 червня 2015 року № 17538/10; зобов'язано податковий орган відкоригувати дані особових карток Товариства, шляхом виключення з них сум боргу та внести до обліку податків і зборів (інтегрованих карток) відомості про сплату Товариством податків та інших обов'язкових платежів, а саме: податку на прибуток за 2014 рік на суму 219 154 грн., авансових внесків з податку на прибуток за березень, квітень, травень, червень, липень 2015 року на загальну суму 104 495 грн., податку на додану вартість за лютий 2015 року на суму 133 233 грн., податку на додану вартість за березень 2015 року на суму 205 848 грн., суми штрафу, нарахованого платником самостійно у зв'язку з виправленням помилки за березень 2015 року, відповідно до платіжного доручення № 41 від 13 липня 2015 року.

Підставою прийняття вказаних рішень судами стало те, що у судовому засіданні встановлена своєчасна оплата відповідних податкових зобов'язань Товариством та вина банківської установи у несвоєчасному їх зарахуванні на відповідні казначейські рахунки.

Позивачем у подальшому за власною ініціативою вході проведення листування з податковим органом з'ясовано, що відповідні коригування інтегрованих карток не проведено.

31 серпня 2017 року Листом № 6054/10/16-03-07-27 Кременчуцької ОДПІ повідомлено позивача, що з 01 січня 2017 року державні податкові інспекції здійснюють лише сервісне обслуговування платників податків, з питання виконання постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2015 року у справі № 816/2926/15 в частині коригування інтегрованих карток шляхом виключення Товариства сум податкового боргу по податку на прибуток та податок на додану вартість запропонувала звернутися до Головного управління ДФС у Полтавській області.

На відповідне звернення позивача до Головного управління ДФС у Полтавській області позивач відповіді не отримав.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно відомостей інтегрованих карток платника у Товариства станом на 01 травня 2017 року обліковується податковий борг по податку на прибуток у розмірі 347 635 грн. 94 коп., борг по податку на додану вартість у розмірі 1 463 439 грн. 80 коп., у зв'язку з чим Товариству нараховано пеню у розмірі 357 011 грн. 80 коп. з податку на додану вартість та пеню у розмірі 51 490 грн. 94 коп. по податку на прибуток.

Контролюючим органом не здійснено коригування даних інтегрованих карток шляхом виключення з них сум боргу та внесення до обліку податків і зборів відомостей про сплату Товариством податків та інших обов'язкових платежів, з урахуванням постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2015 року.

Касаційна скарга податкового органу підлягає перегляду в межах доводів та вимог відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Положеннями пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

При цьому, пункт 59.5. цієї статті передбачає, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

Відсутність податкового боргу у платника податків підтверджено судовим рішенням Полтавського окружного адміністративного суду у справі № 816/2926/15, яке набрало законної сили. Цим же судовим рішенням, з метою відновлення порушених прав позивача, податковий орган зобов'язав провести відповідне коригування показників інтегрованих карток платника податків.

Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що не здійснення відповідного коригування призводить до порушення прав і законних інтересів платника податків. Відсутність механізму виконання судового рішення або його складність, на що посилається податковий орган у касаційній скарзі, не може визнаватися визначальною обставиною такого невиконання.

Аргументація податкового органу щодо відсутності обов'язку проведення такого коригування внаслідок того, що не він був безпосередньо зобов'язаний виконати судове рішення є неприйнятною з огляду на положення статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, якою визначено обов'язковість судових рішень не тільки для відповідача у справі, але й для інших органів, підприємств, установ та організацій. У межах спірних відносин така обов'язковість пов'язана з переходом функцій від одного органу до іншого в системі Державної фіскальної служби.

Враховуючи, що починаючи з 01 січня 2017 року на підставі Закону України від 21 грудня 2016 року № 1797-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" (далі - Закон № 1797) функцію контрольно-перевірочної роботи закріплено виключно за контролюючими органами обласного та центрального рівнів, відповідні позовні вимоги, заявлені до Кременчуцької ОДПІ, не забезпечили б ефективний спосіб захисту порушених прав позивача, які і так тривалий час залишаються не відновленими в супереч наявному судовому рішенню, яке підлягає обов'язковому виконанню.

Доводи податкового органу щодо необхідності застосування правової позиції Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі 826/15618/16 є безпідставними оскільки у справі, що розглядається, вже встановлено на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, факт протиправної поведінки податкового органу та безпідставне внесення недостовірної інформації до інтегрованої картки платника податків. Вилучення такої недостовірної інформації є безумовним обов'язком податкового органу.

Верховний Суд відхиляє аргумент податкового органу щодо порушення судом апеляційної інстанції приписів статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки він суперечить встановленим обставинам справи - суд апеляційної інстанції виходив виключно з первинних позовних вимог, які досліджувалися у суді першої інстанції, про що безпосередньо вказано у судовому рішенні.

Верховний Суд визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2018 року у справі № 816/2220/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Р.Ф.Ханова

Судді І.А.Гончарова

І.Я.Олендер