Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 жовтня 2018 року

Київ

справа №807/528/15

адміністративне провадження №К/9901/7676/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,

суддів - Бевзенко В.М.,

Шарапи В.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження

касаційні скарги Прокуратури Закарпатської області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2015 року (головуючий суддя - Ільчишин Н.В., судді - Пліш М.А., Шинкар Т.І.) у справі

за позовом ОСОБА_2

до Прокуратури Закарпатської області

про визнання дій протиправними, скасування наказу, поновлення на рівнозначній посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, -

в с т а н о в и в :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У березні 2015 року ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 звернулась до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Прокуратури Закарпатської області про визнання дій протиправними, скасування наказу № 114 к від 17.02.2015р., поновлення на рівнозначній посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

2. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 зазначила, що наказом № 114 к від 17.02.2015р. позивача звільнено з посади спеціаліста 1 категорії Закарпатської міжрайонної прокуратури з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері та з органів прокуратури Закарпатської області з 19.02.2015р. у зв'язку зі скороченням штату працівників на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України. При звільненні з роботи на підставі ч.1 ст.40 КЗпП України, якою керувався відповідач, повинні братися до уваги також приписи ст.42 КЗпП України, яка регламентує переважне право на залишення на роботі при скороченні чисельності або штату працівників. Крім того, наказом Генерального прокурора України від 05.12.2014р. № 144 ш, працівників що працювали у спеціалізованих прокуратурах, зараховано до резерву Генеральної прокуратури України, а у штатному розписі прокуратури області додатково встановлені посади спеціаліста 2 категорії секретаріату та спеціаліста 2 категорії режимно-таємної частини, які позивачу запропоновані не були. Відтак, вважає своє звільнення незаконним з тих підстав, що відповідачем не дотримано порядку вивільнення працівників та допущено порушення норм трудового законодавства.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

3. Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 червня 2015 року відмовлено у задоволені позовних вимог.

4. Відмовляючи у задоволені адміністративного позову, суд першої інстанції зазначив, що Прокуратура Закарпатської області не мала можливості запропонувати позивачу роботу за тією ж професією в зв'язку з відсутністю такої, а також були відсутні рівнозначні посади. Посади державних службовців в апараті Прокуратури Закарпатської області, встановлені за рахунок резерву Генеральної прокуратури України, які зазначає позивач, а саме: спеціалістам 2 категорії режимно-таємної частини прокуратури області та спеціаліста 2 категорії секретаріату прокуратури області є вищими, порівняно з тою, яку обіймала ОСОБА_2, а тому позивач могла претендувати на їх заміщення виключно на конкурсних засадах. Інші посади, які були встановлені у штатному розписі прокуратури Закарпатської області згідно наказу Генерального прокурора України № 144 ш від 05.12.2014, віднесені до прокурорських, на які позивач не могла претендувати. Позивачем у встановленому законом порядку не було оскаржено рішення конкурсної комісії. Тобто, позивачем не було використано її право на оскарження рішення конкурсної комісії. Крім того, конкурс на заміщення вакантних посад державних службовців проводився вже після звільнення позивача із займаної посади. Процедура надання згоди профспілковим комітетом прокуратури області на розірвання трудового договору зі ОСОБА_2 була проведена у відповідності до законодавства.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

5. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

6. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2015 року задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_3 Скасовано постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 17.06.2015 року у справі №807/528/15 та прийнято нову, якою позов ОСОБА_2 до Прокуратури Закарпатської області про визнання дій протиправними, скасування наказу, поновлення на рівнозначній посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу задоволено частково. Визнано протиправними дії Прокуратури Закарпатської області та скасовано наказ №114к від 17.02.2015 року «Про звільнення ОСОБА_2.». Зобов'язано Прокуратуру Закарпатської області вирішити питання щодо призначення ОСОБА_2 на рівнозначну посаду. Стягнуто з Прокуратури Закарпатської області в користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 19.02.2015 року по 14.12.2015 року в розмірі 61072,11 грн. В задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.

7. Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи адміністративний позов частково, зазначив, що з дати затвердження штатного розпису здійснюється прийняття працівників на нові посади при проведенні реорганізації. До моменту введення нового штатного розпису та закінчення двомісячного строку попередження працівники продовжують працювати на попередніх посадах і умови їх праці не змінюються. Виконання обов'язків власника або уповноваженого ним органу щодо працівників, які прийняті, поновлені на посаді, встановлених ст.29 КЗпП України, можливе лише за ініціативними діями обох сторін у трудових правовідносинах (працівника та працедавця). З часу попередження позивача про наступне звільнення і до її звільнення з посади в органах прокуратури відповідачем, на виконання статті 49-2 КЗпП України, не пропонувалися позивачу вакантні посади. Позивачці 08.07.2013 року було присвоєно 12 ранг державного службовця в межах 6 категорії посад (наказ №669 від 08.07.2013 року), що спростовує висновок суду першої інстанції про не можливість перебування на посаді в Прокуратурі Закарпатської області та зайняття відповідних посад вакантних на момент звільнення ОСОБА_2 Наказ № 114 к від 17.02.2015 року про звільнення ОСОБА_2 з посади спеціаліста 1 категорії Закарпатської міжрайонної прокуратури з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері та з органів прокуратури Закарпатської області було винесено протиправно, дії відповідача не відповідають нормам чинного законодавства України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

8. Прокуратура Закарпатської області (далі - скаржник) у грудні 2015 року звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2015 року.

9. В касаційній скарзі Прокуратура Закарпатської області, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2015 року і залишити в силі постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 червня 2015 року.

10. В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначив, що пропонувати вакантні посади у вищестоящій Прокуратурі Закарпатської області не входило до повноважень керівника спеціалізованої прокуратури, оскільки таким правом прийняття та звільнення працівників в апараті області, у тому числі й на посади державних службовців, наділений виключно керівник прокуратури області. Працівники Закарпатської міжрайонної прокуратури з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері самостійної первинної профспілкової організації не створили та входили до профспілкового комітету Прокуратури Закарпатської області, згоду якої на звільняння ОСОБА_2 отримано скаржником. Вважає, що оскільки посади державних службовців в апараті Прокуратури Закарпатської області (спеціаліста 2 категорії режимно-таємної частини прокуратури області та спеціаліста 2 категорії секретаріату прокуратури області) є вищими порівняно з тою, яку обіймала ОСОБА_2, остання могла претендувати на їх заміщення виключно на конкурсних засадах, а факт присвоєння ОСОБА_2 12 рангу державного службовця у межах 6 категорії посад під час її попередньої діяльності не може розглядатися як такий, що надавав переважне право на заміщення посади державного службовця у вищестоящій прокуратурі без проведення процедури конкурсного відбору.

11. ОСОБА_2 надала заперечення на касаційну скаргу, якими просила залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2015 року без змін. Вважає нормативно необґрунтованим посилання скаржника на обов'язковість зайняття вакантної посади виключно на підставі конкурсу. На думку позивача, її ранг та категорія посад відповідають вимогам вакантної посади спеціаліста 2 категорії Прокуратури Закарпатської області. Посилається на те, що її включено до резерву Генеральної прокуратури України, а посада спеціаліста 2 категорії Прокуратури Закарпатської області мала бути заміщена саме за рахунок резерву, а тому у відповідача не було підстав проводити конкурс. Зазначає, що посилання на відсутність у керівника спеціалізованої прокуратури повноважень на пропозицію вакантних посад в Прокуратурі Закарпатської області не може сприйматись як підстава для не виконання вимог ст.49-2 КЗпП України.

12. Ухвалою Верховного Суду від 01 жовтня 2018 року зазначену адміністративну справу призначено до розгляду.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

13. 12 січня 2009 року наказом прокурора області № 7 ОСОБА_2 було прийнято на роботу в органи прокуратури Закарпатської області на посаду оператора комп'ютерного набору секретаріату прокуратури області.

14. 18 жовтня 2010 року наказом прокурора області № 729 ОСОБА_2 звільнено з даної посади та призначено на посаду спеціаліста 2 категорії секретаріату прокуратури області та присвоєно 13 ранг державного службовця.

15. ОСОБА_2 08.07.2013 року було присвоєно 12 ранг державного службовця в межах 6 категорії посад (наказ №669 від 08.07.2013 року).

16. Відповідно до наказу прокурора області № 264к від 09.04.2014 року ОСОБА_2 звільнено з посади спеціаліста 2 категорії секретаріату прокуратури області в порядку переведення на посаду державного службовця в Закарпатську міжрайонну прокуратуру з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері на підставі п.5 ст. 36 КЗпП України.

17. Наказом виконувача обов'язків Закарпатського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері №9 від 10.04.2014р. ОСОБА_2 призначено на посаду спеціаліста 1 категорії Закарпатської міжрайонної прокуратури з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері.

18. Наказом Генерального прокурора України від 05.12.2014 року № 144ш, у зв'язку з прийняттям Закону України від 14.10.2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» та набранням чинності окремих його положень, з метою удосконалення організації роботи органів прокуратури Закарпатської області ліквідовано у структурі та штатному розписі прокуратури Закарпатської області Закарпатську прокуратуру з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері та Закарпатську міжрайонну прокуратуру з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері. Вказаним наказом їх загальну штатну чисельність 23 одиниці зараховано до резерву Генеральної прокуратури України та встановлено у штатному розписі прокуратури Закарпатської області за рахунок резерву Генеральної прокуратури 19 одиниць з відповідним фондом заробітної плати.

19. На виконання вказаного наказу, ОСОБА_2 18.12.2014 року була попереджена про звільнення із займаної посади та ознайомлена з підставами такого вивільнення, про що свідчить підпис позивача на попередженні.

20. Наказом від 17.02.2015 року № 114 к ОСОБА_2 було звільнено з посади спеціаліста 1 категорії Закарпатської міжрайонної прокуратури з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері з 19.02.2015 року у зв'язку зі скороченням штату працівників на підставі п.1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

21. Звільнення ОСОБА_2 здійснювалось прокурором області у зв'язку з тим, що на день звільнення Закарпатська міжрайонна прокуратура з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері припинила своє існування у зв'язку з ліквідацією, а наказом Генерального прокурора України № 60 к від 23.01.2015 року ОСОБА_4, який обіймав посаду Закарпатського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері Закарпатської області, звільнено із займаної посади.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

22. Частина шоста статті 43 Конституції України: громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

23. Пункт перший частини першої ст.40 Кодексу законів про працю України: трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

24. Частина друга ст.40 Кодексу законів про працю України: звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

25. Частина перша статті 42 Кодексу законів про працю України: при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

26. Частини 1 та 8 статті 43 Кодексу законів про працю України: розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, працівником органу внутрішніх справ, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

Власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір не пізніш як через місяць з дня одержання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

27. Частина 3 статті 39 Закону України від 15 вересня 1999 року № 1045-XIV «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»: у разі, якщо виборний орган первинної профспілкової організації не утворюється, згоду на розірвання трудового договору дає профспілковий представник, уповноважений на представництво інтересів членів профспілки згідно зі статутом.

28. Частини 1-3 ст.49-2 Кодексу законів про працю України: про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України «Про зайнятість населення», власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

29. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

30. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).

31. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

32. Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини 2 статті 40, частини 3 статті 49-2 Кодексу законів про працю України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. При цьому, роботодавець зобов'язаний запропонувати всі наявні вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

33. Оскільки обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини 3 статті 49-2 Кодексу законів про працю України роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися в установі протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

34. З огляду на те, що Закарпатська міжрайонна прокуратура з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері перебувала у структурі та штатному розписі Прокуратури Закарпатської області без статусу юридичної особи, ОСОБА_2 мали бути запропоновані всі наявні вакансії та роботи в Прокуратурі Закарпатської області (крім посад прокурорів та слідчих), у тому числі в прокуратурах, що перебували в її структурі, які вона могла виконувати, тобто ті посади, які відповідають її кваліфікації (освіта, стаж роботи тощо), які існували з дня попередження про вивільнення до дня звільнення ОСОБА_2 з посади.

35. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції не дослідив наявні у матеріалах справи докази щодо наявності в Прокуратурі Закарпатської області вакансій, на які посилається ОСОБА_2 у позовній заяві, відповідність позивача вимогам на ці посади (відповідний кваліфікаційний рівень освіти, стаж роботи тощо) у період з дня попередження про наступне вивільнення до дня звільнення ОСОБА_2 з посади та не встановив можливість пропонування таких посад ОСОБА_2 з огляду на її кваліфікацію в цей період (18 грудня 2014 року - 19 лютого 2015 року).

36. Пунктом 1 ч.2 ст.353 КАС України (в чинній редакції) передбачено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

37. Зважаючи на те, що допущені судом апеляційної інстанції порушення норм процесуального права не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, який процесуальним законом позбавлений можливості досліджувати докази і встановлювати обставини, рішення суду апеляційної інстанцій підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якому слід дослідити усі обставини і прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

38. Керуючись статтями 341, 343, 349, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

п о с т а н о в и в :

39. Касаційну скаргу Прокуратури Закарпатської області - задовольнити частково.

40. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2015 року - скасувати та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

41. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.А. Данилевич

Судді В.М. Бевзенко

В.М. Шарапа