Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 жовтня 2018 року

Київ

справа №803/46/16

касаційне провадження №К/9901/13681/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Шипуліної Т.М.,

суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного підприємства «Захід Еко Продукт» на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2016 (головуючий суддя - Яворський І.О., судді: Дякович В.П., Нос С.П.) у справі №803/46/16 за позовом Приватного підприємства «Захід Еко Продукт» до 1. Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області; 2. Державного реєстратора Департаменту «Центр надання адміністративних послуг в місті Луцьку» Луцької міської ради Маковецького В.М. про визнання дій протиправними, скасування реєстраційного запису, визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Захід Еко Продукт» звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило:

визнати протиправними дії Державного реєстратора Департаменту «Центр надання адміністративних послуг в місті Луцьку» Луцької міської ради Маковецького В.М. щодо внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису від 21.12.2015 № 11981430018004898 про відсутність Приватного підприємства «Захід Еко Продукт» за місцезнаходженням;

скасувати запис від 22.12.2015 № 11981430018004898 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про відсутність Приватного підприємства «Захід Еко Продукт» за місцезнаходженням;

визнати протиправним та скасувати рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 23.12.2015 № 210 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Приватного підприємства «Захід Еко Продукт».

Волинський окружний адміністративний суд постановою від 29.02.2016 адміністративний позов задовольнив частково. Зобов'язав Державного реєстратора Департаменту «Центр надання адміністративних послуг в місті Луцьку» Луцької міської ради Маковецького В.М. скасувати реєстраційний запис від 21.12.2015 №11981430018004898 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про відсутність Приватного підприємства «Захід Еко Продукт» за місцезнаходженням. Визнав протиправним та скасував рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 23.12.2015 №210 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Приватного підприємства «Захід Еко Продукт». У задоволенні іншої частини позову відмовив.

Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 22.09.2016 скасував постанову Волинського окружного адміністративного суду від 29.02.2016 та ухвалив нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

Приватне підприємство «Захід Еко Продукт» звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2016 скасувати та залишити в силі постанову Волинського окружного адміністративного суду від 29.02.2016. При цьому позивачем фактично не заперечується судове рішення суду першої інстанції у частині відмови в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, частини чотирнадцятої статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15.05.2003 №755-IV, пункту 184.2 статті 184 Податкового кодексу України, пункту 94 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270.

Зокрема, зазначає, що податковим органом не вжито всіх заходів для встановлення фактичного місцезнаходження позивача, а саме: шляхом спілкування (телефон, пошта, факс тощо); опитування власника приміщення-орендодавця щодо місцезнаходження за вказаною адресою платника податків, а також його посадових осіб. Також позивач наголошує на тому, що відділенням поштового зв'язку не доставлено поштове відправлення державного реєстратора позивачу, оскільки в той день та в той час адресат був відсутній за місцезнаходженням. Крім того, таке поштове відправлення повернулось державному реєстратору з відміткою «за закінченням терміну зберігання», а не «адресат відсутній за місцезнаходженням». Натомість, під час розгляду справи в судах попередніх інстанцій позивачем доведено фактичне місцезнаходження за вказаною в Єдиному державному реєстрі адресою (договір оренди, листи підприємств, рахунки на оплату комунальних послуг).

Переглядаючи оскаржені судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи на підставі встановлених фактичних обставин у справі правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 26.11.2014 місцезнаходженням Приватного підприємства «Захід Еко Продукт» є: Волинська область, м. Луцьк, вулиця Львівська, будинок 154.

З метою здійснення опису майна у податкову заставу на підставі рішення від 29.04.2015 № 185 посадовими особами відповідача-1 здійснено вихід за юридичною адресою позивача, за результатами якого складено акт від 20.10.2015 №296/23 про відсутність платника за адресою місцезнаходження.

До Головного оперативного відділу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області направлено запит від 23.10.2015 № 276 щодо встановлення місцезнаходження платника податків - Приватного підприємства «Захід Еко Продукт».

Згідно з довідкою оперативного управління Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 05.11.2015 № 913 проведено необхідні та достатні заходи щодо встановлення місцезнаходження платника податків, за результатами яких встановлено наступне: за вказаною адресою Приватне підприємство «Захід Еко Продукт» не знаходиться.

Внаслідок вказаної інформації органом доходів і зборів направлено Реєстраційній службі Луцького міського управління юстиції повідомлення від 17.11.2015 №20283/10/03-18-23 (форма №18-ОПП) про відсутність платника податків - Приватного підприємства «Захід Еко Продукт» за місцезнаходженням.

Реєстраційною службою Луцького міського управління юстиції надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення на юридичну адресу позивача повідомлення від 23.11.2015 №02-5.10/451 щодо необхідності подання державному реєстратору реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу.

Вказане поштове відправлення повернуто державному реєстратору з відміткою відділення поштового зв'язку «за закінченням терміну зберігання», у зв'язку з чим державним реєстратором 21.12.2015 внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запис №11981430018004898 щодо відсутності Приватного підприємства «Захід Еко Продукт» за його місцезнаходженням: 43000, Волинська область, місто Луцьк, будинок 154.

Рішенням Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 23.12.2015 №210 анульовано реєстрацію позивача як платника податку на додану вартість з 23 грудня 2015 року на підставі підпункту «ж» пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Задовольняючи позов в частині вимог про зобов'язання державного реєстратора скасувати запис в Єдиному державному реєстрі про відсутність позивача за місцезнаходженням та про визнання протиправним та скасування рішення про анулювання реєстрації платником податку на додану вартість, суд першої інстанції керувався тим, що відповідач не вжив всіх необхідних заходів, передбачених Порядком обліку платників податків і зборів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.12.2011 за № 1562/2030 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), та Положенням про організацію взаємодії підрозділів податкової міліції з іншими структурними підрозділами органів державної податкової служби для встановлення місцезнаходження платника податків, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 17.05.2010 № 336, (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), для встановлення місцезнаходження позивача, що призвело до передчасного та безпідставного направлення державному реєстратору повідомлення за формою № 18-ОПП про відсутність платника за місцезнаходженням, що, відповідно, обумовлює неправомірність прийнятого на підставі такого повідомлення рішення від 23.12.2015 № 210 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, мотивував своє рішення тим, що відомості про відсутність позивача за його місцезнаходженням, внесені державним реєстратором до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, є належною підставою для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість у розумінні підпункту «ж» пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до підпункту «ж» пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі, якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців наявний запис про відсутність юридичної особи або фізичної особи за її місцезнаходженням (місцем проживання) або запис про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу.

Порядок внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, визначений статтею 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15.05.2003 №755-IV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з абзацом 2 частини дванадцятої статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15.05.2003 №755-IV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі надходження (поштовим відправленням або в електронному вигляді в порядку взаємообміну) державному реєстратору від органу доходів і зборів повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням державний реєстратор зобов'язаний надіслати поштовим відправленням протягом п'яти робочих днів з дати надходження зазначеного повідомлення юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору реєстраційної картки.

Згідно з абзацом другим частини чотирнадцятої статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15.05.2003 № 755-IV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) якщо державному реєстратору повернуто рекомендованого листа, державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Зі змісту вказаних положень вбачається, що для дослідження правомірності здійснення державним реєстратором запису про відсутність юридичної особи за адресою місцезнаходження на підставі абзацу другого частини чотирнадцятої статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15.05.2003 № 755-IV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) суди повинні встановити такі обставини:

- факт встановлення співробітниками податкового органу відсутності юридичної особи за адресою місцезнаходження;

- надходження державному реєстратору від податкового органу повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням;

- надсилання рекомендованим листом протягом п'яти робочих днів з дати надходження зазначеного повідомлення юридичній особі запиту щодо подання державному реєстратору реєстраційної картки;

- повернення рекомендованого листа з відміткою відділення зв'язку про відсутність юридичної особи за адресою місцезнаходження.

Лише встановлення судами наявності усіх вищеперелічених обставин в сукупності могло слугувати підставою для висновку про те, що внесений державним реєстратором запис до Єдиного державного реєстру про відсутність позивача за адресою місцезнаходження відповідає встановленому законодавством порядку внесення змін до відомостей про юридичну особу.

Процедура встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податку до направлення державному реєстратору органом ДФС повідомлення встановленого зразка передбачена розділом XII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2011 за № 1562/2030 (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 12.4 розділу XII Порядку щодо кожного платника податків, щодо якого виявлена відсутність його за місцезнаходженням (місцем проживання) та не з'ясоване його фактичне місцезнаходження (місце проживання), підрозділ органу ДПС, який з'ясував зазначений факт, готує та передає підрозділам податкової міліції запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків за встановленою формою.

В силу приписів пункту 12.5 розділу XII Порядку якщо за результатами заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи підрозділами податкової міліції буде підтверджено відсутність такої особи за місцезнаходженням або встановлено, що фактичне місцезнаходження юридичної особи не відповідає зареєстрованому місцезнаходженню, керівник (заступник керівника) контролюючого органу протягом трьох робочих днів приймає рішення про надсилання до відповідного державного реєстратора повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за формою N 18-ОПП (додаток 24) для вжиття заходів, передбачених частиною дванадцятою статті 19 Закону.

Аналогічні правила встановлення місцезнаходження платника податків закріплені і в Положенні про організацію взаємодії підрозділів податкової міліції з іншими структурними підрозділами органів державної податкової служби для встановлення місцезнаходження платника податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 17.05.2010 № 336 (далі - Положення).

Так, згідно із підпунктами 3.1.1, 3.1.2 пункту 3.1 розділу II Положення щодо кожного платника податків, який відсутній за місцезнаходженням (місцем проживання) та місцезнаходження (місце проживання) якого не з'ясовано, структурний підрозділ органу ДПС проводить такі заходи: шляхом спілкування (телефон, пошта, факс, виїзд за місцезнаходженням тощо) із платником податків з'ясовує його фактичне місцезнаходження (місце проживання); за допомогою Єдиного банку даних платників податків встановлює місце проживання засновників і керівників платника податків та отримує інформацію стосовно інших платників податків, де зазначені особи є засновниками чи керівниками.

Відповідно до пункту 3.2 розділу II Положення у разі підтвердження відсутності платника податків за місцезнаходженням (місцем проживання) структурний підрозділ органу ДПС, який є ініціатором запиту, готує за відповідною формою запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків та направляє до підрозділу податкової міліції.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що підрозділ податкового органу надсилає повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням державному реєстратору для вжиття заходів, передбачених абзацом другим частини чотирнадцятої статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15.05.2003 № 755-IV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), лише після здійснення передбачених Порядком обліку платників податків і зборів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.12.2011 за № 1562/2030 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), та Положенням про організацію взаємодії підрозділів податкової міліції з іншими структурними підрозділами органів державної податкової служби для встановлення місцезнаходження платника податків, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 17.05.2010 № 336, (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), заходів для встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи.

Таке правозастосування узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 15.04.2014 у справі № 21-4а14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Червоний сердолік» до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області, Державного реєстратора Департаменту державної реєстрації юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців Харківської міської ради про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, який має враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

У справі, що розглядається, суд першої інстанції встановив, що доказів на підтвердження виконання визначених наведеними Порядком та Положенням заходів для встановлення фактичного місцезнаходження Приватного підприємства «Захід Еко Продукт» відповідачем не подано.

Зокрема, відсутні докази щодо здійснення податковим органом телефонних дзвінків, направлення листів засобами поштового зв'язку, факсом, встановлення місця проживання засновників і керівників позивача та інше.

Наявний в матеріалах справи рапорт старшого оперуповноваженого ВПНП РСГД Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області, в якому зафіксовано усне повідомлення особи про те, що Приватне підприємство «Захід Еко Продукт» за адресою: 43000, Волинська область, місто Луцьк, будинок 154, не знаходиться і їй не відоме, не є належним та допустимим доказом вчинення заходів з метою встановлення місцезнаходження у розумінні процесуального закону, оскільки не містить жодних відомостей про особу, якою надано пояснення, її відношення до будівлі за такою адресою тощо.

Судом апеляційної інстанції, в свою чергу, не встановлено інших обставин та не досліджено будь-яких нових доказів.

Отже, враховуючи те, що підставою для анулювання реєстрації позивача як платника податку на додану вартість послугувала наявність в Єдиному державному реєстрі запису про його відсутність за вказаним місцезнаходженням, внесеного реєстратором за наслідками проведеної органом доходів і зборів процедури з порушенням зазначених вище нормативних положень, суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог шляхом зобов'язання державного реєстратора скасувати реєстраційний запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про відсутність Приватного підприємства «Захід Еко Продукт» за місцезнаходженням, а також визнання протиправним та скасування рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 341, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Захід Еко Продукт» задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2016 у справі №803/46/16 скасувати.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 29.02.2016 у справі №803/46/16 залишити в силі.

Стягнути на користь Приватного підприємства «Захід Еко Продукт» судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2480,4 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят гривень 40 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Державного реєстратора Департаменту «Центр надання адміністративних послуг в місті Луцьку» Луцької міської ради Маковецького В.М.

Стягнути на користь Приватного підприємства «Захід Еко Продукт» судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2480,4 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят гривень 40 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Т.М.Шипуліна І.Я. Олендер Р.Ф. Ханова