Історія справи

Ухвала КАС ВП від 22.03.2018 року у справі №125/1103/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 серпня 2019 року

Київ

справа №125/1103/17

адміністративне провадження №К/9901/37172/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Желєзного І. В., суддів Єзерова А. А., Саприкіної І. В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Ватаманюка Р. В., суддів Совриги Д. І., Курка О. П. від
13.02.2018

у справі №125/1103/17

за позовом ОСОБА_1

до Барської міської ради Вінницької області,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2, Барське бюро по приватизації державного житлового фонду,

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії

УСТАНОВИЛ:

І. РУХ СПРАВИ

1. У червні 2017 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до Барського районного суду Вінницької області з адміністративним позовом до Барської міської ради Вінницької області (далі також - відповідач), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2, Барське бюро по приватизації державного житлового фонду, в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Барської міської ради Вінницької області №138 від
27.04.2017 "Про надання дозволу на приватизацію житла" та зобов'язати відповідача утриматись від проведення приватизації зазначеного житлового приміщення без згоди позивача.

2. Постановою Барського районного суду Вінницької області від 15.08.2017 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення виконавчого комітету Барської міської ради Вінницької області №138 від
27.04.2017 "Про надання дозволу на приватизацію житла". У іншій частині позовних вимог відмовлено.

3. Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13.02.2018 скасовано постанову Барського районного суду Вінницької області від 15.08.2017 та прийнято нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

4.15.03.2018 відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просив постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13.02.2018 скасувати, а постанову Барського районного суду Вінницької області від 15.08.2017 залишити без змін.

5. Ухвалою Верховного Суду від 21.03.2018 відкрито касаційне провадження у справі.

6. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.08.2019 справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді Желєзного І. В., суддів Єзєрову А. А., Саприкіної І. В.

7. Заперечень, відзиву на касаційну скаргу відповідач та треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, не подали.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

8. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 15.02.2007 ОСОБА_1 виконавчим комітетом Барської міської ради Вінницької області видано ордер №2042 на право зайняття квартири АДРЕСА_1. У ордері на квартиру зазначено, що на момент його видачі до складу сім'ї позивача входили: ОСОБА_3 - дружина, ОСОБА_4 - донька, ОСОБА_5 - син.

9. Відповідно до даних свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 30.11.1996 ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1, актовий запис №201, її батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_1

10. Згідно даних копії свідоцтва про народження НОМЕР_2 від 13.02.2003 ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_2, актовий запис №29, його батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_1

11.20.05.2008 Відділом реєстрації актів цивільного стану Барського районного управління юстиції Вінницької області розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, про що у Книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено відповідний актовий запис №76, що підтверджується даними копії свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3.

12. Відповідно до даних висновку органу опіки і піклування Барської районної державної адміністрації Вінницької області №01-1-26/334 від 19.02.2016 місце проживання малолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, є доцільним з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2.

13. Згідно довідки Балківської сільської ради Барського району Вінницької області №490 від 04.03.2016 ОСОБА_1 проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2. Разом з ним проживає його син ОСОБА_5 та знаходиться на його утриманні.

14.22.02.2017 рішенням 4 сесії 8 скликання Барської міської ради Вінницької області "Про прийняття в комунальну власність об'єктів нерухомого майна по АДРЕСА_3 прийнято безоплатно у комунальну власність Барської міської об'єднаної територіальної громади, в особі Барської міської ради, на баланс Комунального підприємства "Барське будинкоуправління".

15.27.04.2017 рішенням Виконавчого комітету Барської міської ради Вінницької області №138 "Про надання дозволу на приватизацію житла" надано дозвіл ОСОБА_2 та членам її сім'ї на приватизацію квартири АДРЕСА_1 на підставі відповідної заяви ОСОБА_2 від 28.03.2017.

16. Відповідно до даних копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 від 19.09.2015 ОСОБА_4 зареєструвала шлюб з ОСОБА_6, після укладення шлюбу подружжю присвоєно прізвище: "ОСОБА_6".

17. Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 від 16.05.2017 ОСОБА_7 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4, актовий запис №115, її батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_6

18. Відповідно до даних копії договору найму житла від 19.11.2007 між Барським ЛВ УМГ та ОСОБА_1, останній та члени його сім'ї: ОСОБА_3 - дружина, ОСОБА_4 - донька, ОСОБА_5 - син, отримав у безстрокове користування житло - квартиру за адресою: АДРЕСА_4, загальною площею 59,6 кв. м, що складається з 2 кімнат.

19. Із відповіді Барської міської ради Вінницької області на звернення ОСОБА_1 №1240 від 22.06.2017 слідує, що приватизація квартири АДРЕСА_1 не проводиться у зв'язку з тим, що члени сім'ї, які знаходяться у конфліктних відносинах, не надали до органу приватизації передбачені Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду" відповідні документи, зокрема заяву про приватизацію, додаток 3 до "Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян", а також довідку про склад сім'ї (додаток 4 до вказаного Положення).

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

20. В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що 15.02.2007 під час роботи у Барському лінійному виробничому управлінні магістральних газопроводів філії "Управління магістральних газопроводів" "Черкаситрансгаз" ПАТ "Укртрансгаз" відповідно до рішення виконавчого комітету Барської міської ради від 15.02.2007 отримав ордер №2042 на зайняття квартири АДРЕСА_1. У ордері зазначено, що на момент його видачі до складу сім'ї позивача входили: ОСОБА_3 - дружина, ОСОБА_4 - донька, ОСОБА_5 - син. Рішенням 4 сесії Барської міської ради Вінницької області 8 скликання від 22.02.2017 житловий будинок АДРЕСА_5 прийнято безоплатно у комунальну власність Барської міської об'єднаної територіальної громади у особі Барської міської ради на баланс комунального підприємства "Барське будинкоуправління". ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище ОСОБА_8), донька позивача, на даний час повнолітня і має свою сім'ю, проживає окремо та не є членом сім'ї позивача. Шлюб між позивачем та ОСОБА_3 розірвано 20.05.2008.

Позивач зазначає, що на даний час право на придбання у приватну власність вказаної квартири має лише він як наймач житлового приміщення, а відтак рішення виконавчого комітету Барської міської ради Вінницької області №138 від
27.04.2017 є протиправним та підлягає скасуванню.

21. Представник відповідача просив відмовити позивачу у задоволенні позову, покликаючись на те, що рішенням 4 сесії Барської міської ради Вінницької області 8 скликання від 22.02.2017 житловий будинок АДРЕСА_5 прийнято безоплатно у комунальну власність Барської міської об'єднаної територіальної громади в особі Барської міської ради на баланс комунального підприємства "Барське будинкоуправління". Рішенням Виконавчого комітету Барської міської ради Вінницької області №138 від 27.04.2017 "Про надання дозволу на приватизацію житла" ОСОБА_2 та членам її сім'ї надано дозвіл на приватизацію квартири АДРЕСА_1. При прийнятті вказаного рішення відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.

22. Третя особа ОСОБА_2 просила відмовити у позові, посилаючись на те, що вона була вписана до ордеру №2042 на право зайняття квартири АДРЕСА_1, вселена у таку на законних підставах та зареєстрована у ній, відтак у відповідача були відсутніми підстави для відмови їй у наданні дозволу на приватизацію вказаної квартири.

23. Представник третьої особи Бюро по приватизації державного житлового фонду просив відмовити у позові, посилаючись на те, що усі члени сім'ї позивача мають рівні права на приватизацію.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

24. Суд першої інстанції, частково задовольняючи позов, виходив з того, що рішення виконавчого комітету Барської міської ради Вінницької області №138 від
27.04.2017 прийнято необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, зокрема, відповідачем не було встановлено, хто є наймачем вказаної квартири, хто є членами його сім'ї та хто проживає у вказаній квартирі. Вимога про зобов'язання Барської міської ради утриматися від проведення приватизації без згоди позивача не підлягає задоволенню, оскільки дане питання не входить до компетенції відповідача.

25. Суд апеляційної інстанції не погодився з такими висновками та зазначив, що оскільки ОСОБА_9 є донькою позивача - ОСОБА_1, зареєстрована у квартирі АДРЕСА_1, відтак має право на приватизацію житла, яке надавалось згідно з ордером №2042 від 15.02.2007 у користування всім членам сім'ї. Виконавчий комітет Барської міської ради не мав права відмовити ОСОБА_2 у наданні дозволу на приватизацію житла.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

26. У касаційній скарзі ОСОБА_1 не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, посилаючись на те, що ОСОБА_2 є його донькою, однак на даний час така є повнолітньою особою, відтак не є членом його сім'ї, а тому право на придбання у приватну власність квартири має лише він як наймач квартири.

VI. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

27. Суд дослідив доводи касаційної скарги, перевірив правильність застосування норм матеріального та процесуального права судами попередніх інстанцій та дійшов таких висновків.

28. Згідно із частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (тут і далі - у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з цим позовом, КАС України) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

29. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

30. У пункті 24 рішення від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Крім того, в рішенні від
12.10.1978 у справі "Занд проти Австрії" вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (..) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (..)". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

31. На підставі пункту 7 частини 1 статті 3 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

32. Відповідно до частини 2 статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

33. Пунктом 1 частини 2 статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

34. Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

35. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

36. Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

37. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

38. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

39. Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

40. Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від
12.12.2018 у справі №685/1346/15-а.

41. Як установлено судами та видно із матеріалів справи, позивач звернувся з позовом до Барської міської ради Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Барської міської ради Вінницької області №138 від 27.04.2017 "Про надання дозволу на приватизацію житла" та зобов'язання відповідача утриматись від проведення приватизації зазначеного у позові житлового приміщення без згоди позивача.

42. Суд вважає, що у даній справі спір пов'язаний з захистом житлових прав позивача, тобто із захистом цивільних прав.

43. За правилами пункту 1 частини 1 статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного судового рішення) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

44. У порядку цивільного судочинства розглядаються спори щодо права особи на житло (приватизація житла, взяття на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, або зняття з такого обліку, надання житла, користування жилим приміщенням у будинку державного чи приватного жилого фонду, житлово-будівельних кооперативів, у гуртожитках, встановлення автономного опалення у приміщенні державного житлового фонду, зняття з реєстраційного обліку місця проживання за наявності спору, зобов'язання органу влади чи органу місцевого самоврядування здійснити необхідні дії щодо утримання в належному стані житлового будинку, виселення, а також спори щодо забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків тощо). Такі спори є житловими (цивільними) спорами, незалежно від участі у справі суб'єкта владних повноважень як відповідача.

45. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.03.2018 у справі №К/9901/12678/18, від 03.04.2019 у справі №826/11308/18, у постанові Верховного Суду від 18.09.2018 у справі №826/15164/15.

46. Таким чином, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених неправомірними, на думку особи, рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, і ці наслідки пов'язані з поновленням порушеного права у сфері житлових відносин, то такі спори відносяться до захисту цивільних (житлових) прав.

47. Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 806/104/16, від 03.10.2018 у справі № 757/37024/15-а.

48. При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі з обов'язком суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

49. За нормами частини 3 статті 3 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

50. Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що спір, який розглядається, не має публічно-правового характеру, оскільки існує спір про право, дана справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має вирішуватись за правилами цивільного судочинства.

51. Відповідно до частини 1 статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно частини 1 статті 354 КАС України.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених частини 1 статті 354 КАС України, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

Керуючись статтями 349, 354, 355, 356 КАС України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Постанову Барського районного суду Вінницької області від 15.08.2017 та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13.02.2018 скасувати.

3. Провадження в справі № 125/1103/17 за позовом ОСОБА_1 до Барської міської ради Вінницької області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2, Барське бюро по приватизації державного житлового фонду, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - закрити.

4. Роз'яснити позивачу право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Желєзний

Суддя А. А. Єзеров

Суддя І. В. Саприкіна