Ухвала КАС ВП від 30.06.2019 року у справі №855/210/19

Друк

Пошук

390

Переглядів

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

касаційний адміністративний суд верховного суду ( КАС ВП )

Історія справи

Ухвала КАС ВП від 30.06.2019 року у справі №855/210/19

Державний герб України

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 липня 2019 року

Київ

справа №855/210/19

адміністративне провадження №А/9901/155/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді-доповідача: Мартинюк Н.М.,

суддів: Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,

при секретарі: Івашків Р.В.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Рахнянський Б.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 червня 2019 року

(головуючий суддя: Кузьмишина О.М., судді: Костюк Л.О., Пилипенко О.Є.)

у справі № 855/210/19

за позовом ОСОБА_2

до Центральної виборчої комісії

про скасування постанови № 1257 від 24 червня 2019 року про відмову у реєстрації кандидатом у народні депутати України та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

І. Суть спору

ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Центральної виборчої комісії (далі - відповідач, ЦВК), в якому просила:

- скасувати постанову ЦВК № 1257 від 24 червня 2019 року "Про відмову у реєстрації кандидатів в народні депутати України ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , висунутих у порядку самовисування на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року";

- зобов`язати ЦВК вчинити дії, а саме зареєструвати ОСОБА_2 кандидатом у народні депутати в одномандатному виборчому окрузі № 212 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач зазначає, що постанова ЦВК не підписана Головою Комісії і винесена відносно двох осіб ( ОСОБА_2 та ОСОБА_4 ). Як вважає позивач, рішення про відмову їй в реєстрації в якості кандидата в народні депутати України є актом індивідуальної дії, застосовується одномоментно до однієї особи, а тому така постанова є юридично нікчемною за своїм змістом. Також позивач вказує, що нею було подано до ЦВК всі документи, передбачені частиною 2 статті 55 Закону України "Про вибори народних депутатів України" та внесення грошової застави було здійснено її представником ОСОБА_1 , який діяв на підставі довіреності.

Шостий апеляційний адміністративний суд рішенням від 28 червня 2019 року відмовив у задоволенні позову.

Приймаючи таке рішення, суд дійшов висновку, що ЦВК правомірно відмовила в реєстрації кандидата в народні депутати України ОСОБА_2 , оскільки документа про внесення грошової застави саме кандидатом у народні депутати України відповідно до статті 56 Закону України "Про вибори народних депутатів України" до ЦВК не надано, а тому дана позовна вимога не підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання ЦВК зареєструвати позивача кандидатом в народні депутати України, висунутого в порядку самовисування в одномандатному виборчому окрузі № 212 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року, то суд зазначив, що така вимога не може бути задоволена, оскільки вона є похідною від першої вимоги позивача, яка не підлягає задоволенню.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення про задоволення позову.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом були неправильно застосовані норми матеріального права, а саме - статті 55, 56, 60 Закону України "Про вибори народних депутатів України". Зазначає, що вказаним Законом не передбачено яким саме чином кандидат в народні депутати вносить грошову заставу на спеціальний рахунок ЦВК, особисто або через свого представника, з допомогою інших осіб, організацій, технічних засобів тощо. У квитанції про переказ у безготівковому порядку на спеціальний рахунок ЦВК коштів внесених ОСОБА_1 вказано, що це грошова застава щодо кандидата у народні депутати України ОСОБА_2 , тому позивач вважає, що грошова застава була внесена без порушень законодавства.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач проти доводів апеляційної скарги заперечує, вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову та просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін оскаржуване рішення суду першої інстанції.

ІІ Мотиви Верховного Суду

У судовому процесі встановлено, що 19 червня 2019 року позивач звернулася до ЦВК із заявою про самовисування кандидатом у народні депутати України та просила зареєструвати її кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 212. До цієї заяви позивач додала: автобіографію кандидата у народні депутати України; заяву про відсутність заборгованості зі сплати аліментів на утримання дитини кандидата у народні депутати України; документ про внесення грошової застави; фотографії кандидата розміром 4x6 см; ксерокопії паспорта громадянина України кандидата у народні депутати України; передвиборна програма кандидата у народні депутати України. Ці документи були прийняті ЦВК 19 червня 2019 року о 17 год. 08 хв.

За результатами розгляду вказаної заяви та документів 24 червня 2019 року ЦВК прийняла постанову № 1257, якою, поміж іншим, відмовила в реєстрації кандидатом в народні депутати України ОСОБА_2 , висунутій в порядку самовисування в одномандатному виборчому окрузі № 212 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року. Підставою для відмови вказано пункт 2 частини першої статті 60 Закону України "Про вибори народних депутатів України", а саме:

- невідповідність поданої автобіографії вимогам пункту 2 частини другої статті 55 Закону України "Про вибори народних депутатів України" - зокрема, автобіографія не містить відомостей про час проживання на території України, адресу місця проживання, контактний номер телефону, а також повних і однозначних відомостей про посаду (заняття), місце роботи й склад сім`ї;

- внесення грошової застави неналежною особою, а це означає, що передбачений пунктом 4 частини другої статті 55 Закону України "Про вибори народних депутатів України" документ про внесення грошової застави кандидатом у народні депутати України відповідно до статті 56 Закону, вважається не поданим.

Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В цьому апеляційному провадженні позивач не погоджується з оскаржуваним рішенням суду першої інстанції лише щодо неправильного застосування норм матеріального права в частині внесення грошової застави, підписання постанови ЦВК головою комісії та винесення постанови ЦВК стосовно двох осіб одночасно.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів Верховного Суду виходить з наступного.

Частиною першою статті 9 Закону України "Про вибори народних депутатів України" передбачено, що депутатом може бути обраний громадянин України, який на день виборів досяг двадцяти одного року, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх п`яти років.

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 55 цього Закону Центральна виборча комісія реєструє кандидата у депутати, який балотується в одномандатному окрузі в порядку самовисування, за умови пред`явлення ним особисто одного із документів, передбачених пунктами 1 або 2 частини третьої статті 2 цього Закону, та отримання нею, зокрема, документу про внесення грошової застави відповідно до статті 56 Закону України "Про вибори народних депутатів України".

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 60 Закону України "Про вибори народних депутатів України" Центральна виборча комісія відмовляє в реєстрації кандидата (кандидатів) у депутати, зокрема, в разі: відсутності документів, зазначених у частині першій статті 54 чи частинах першій або другій статті 55 цього Закону.

Згідно з частиною другою статті 56 Закону України "Про вибори народних депутатів України" партія, яка висунула кандидата в депутати в одномандатному окрузі, кандидат у депутати, який балотується в одномандатному окрузі в порядку самовисування, після початку виборчого процесу та до подання документів ЦВК для реєстрації вносить на спеціальний рахунок ЦВК грошову заставу в розмірі десяти розмірів мінімальної заробітної плати.

Відповідно до частини третьої статті 56 цього Закону, у разі прийняття ЦВК рішення про відмову в реєстрації кандидата у депутати, який балотується в одномандатному окрузі в порядку самовисування, внесена грошова застава повертається у п`ятиденний строк після прийняття відповідного рішення на визначений відповідним кандидатом у депутати рахунок.

Частиною шостою зазначеної статті встановлено, що грошова застава, внесена кандидатом у депутати, який балотувався в одномандатному окрузі в порядку самовисування, повертається у разі, якщо за підсумками виборів кандидат визнаний обраним в одномандатному окрузі, у восьмиденний строк з дня офіційного оприлюднення результатів виборів депутатів на рахунок, вказаний у заяві, поданій до ЦВК обраним народним депутатом.

З системного аналізу статті 56 Закону вбачається, що документ про внесення грошової застави має відображати: здійснення оплати грошової застави саме кандидатом, який балотується в одномандатному виборчому окрузі та подає документи для реєстрації; здійснення оплати кандидатом до подання документів до Комісії для реєстрації; здійснення оплати на спеціальний рахунок ЦВК, відкритий для зарахування грошової застави; внесення грошових коштів в розмірі десяти розмірів мінімальної заробітної плати.

Судом першої інстанції встановлено, що до заяви про самовисування ОСОБА_2 додано дублікат чека квитанції АТ КБ "Приватбанк" від 19 червня 2019 року № 0.0.1385749336.1 про переказ у безготівковому порядку на спеціальний рахунок ЦВК коштів у розмірі 41 730 грн., внесених ОСОБА_1 , а в графі "призначення платежу" вказано: "грошова застава кандидата у народні депутати України ОСОБА_2 ", однак, в усіх графах "ПІБ" зазначено: " ОСОБА_1 ", що в даному випадку ідентифікує його як платника.

Крім того, у вказаній квитанції в графі "призначення платежу" зазначено "комісія з платника", а оскільки у графі "ПІБ" в такій квитанції зазначено також " ОСОБА_1 ", то таке свідчить, що комісію стягнуто з ОСОБА_1 як платника за такими квитанціями.

Також, факт надходження відповідних коштів до ЦВК саме від ОСОБА_1 підтверджується копією витягу з виписки Державної казначейської служби України за 19 червня 2019 року зі спеціального рахунку ЦВК, відкритого для зарахування грошової застави.

У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представник позивача ОСОБА_1 пояснив суду, що сплату грошової застави за позивача він здійснив у безготівковому порядку зі свого карткового рахунку.

Отже, з наданих доказів та інших матеріалів справи, не встановлено надходження на спеціальний рахунок ЦВК коштів саме від ОСОБА_2 .

Аргументи позивача про те, що Законом України "Про вибори народних депутатів України" чітко не встановлено, що внесення грошових коштів (застави) має бути здійснено особисто кандидатом у народні депутати України, колегія суддів відхиляє, оскільки, як правильно зазначено судом першої інстанції, платником у документі про внесення грошової застави має бути зазначена саме особа, яка подає документи до ЦВК для реєстрації як кандидат у народні депутати України, оскільки частина друга статті 56 цього Закону передбачає, що саме кандидат у депутати вносить грошову заставу.

Разом з тим, в матеріалах справи наявна копія довіреності, згідно якої позивач уповноважує ОСОБА_1 бути її представником, зокрема, здійснювати від її імені у будь-якому відділенні КП "ПриватБанк" перерахування виборчої застави в розмірі 41 730 гривень на спеціальний рахунок ЦВК, відкритий для зарахування грошової застави кандидатів у народні депутати України.

Верховний Суд звертає увагу на те, що за змістом частини другої статті 56 Закону України "Про вибори народних депутатів України" суб`єктом внесення грошової застави є суб`єкт висування кандидата у народні депутати - партія, яка висуває кандидатів, або ж особа, яка висувається кандидатом в одномандатному виборчому окрузі в порядку самовисування.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що сплата грошової застави саме особою, яка висувається кандидатом в народні депутати України шляхом самовисування, спрямована на дотримання ідеї чесних виборів та чистоти "політичних коштів". Натомість, сплата такої грошової застави іншою особою буде суперечити вказаному.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що грошову заставу внесено не позивачем, а іншою особою, тому документа про внесення грошової застави кандидатом у народні депутати України відповідно до статті 56 Закону України "Про вибори народних депутатів України" до ЦВК не надано.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 855/154/19, від 29 червня 2019 року № 855/167/19.

Стосовно аргументів апеляційної скарги позивача про те, що оскаржувана постанова не підписана головою ЦВК і прийнята щодо двох осіб одночасно (позивача та іншої особи), а тому підлягає скасуванню, Верховний Суд зазначає наступне.

Оскаржувана постанова прийнята на засіданні ЦВК 24 червня 2019 року та в той же день оприлюднена на її офіційному веб-сервері за адресою: https://www.cvk.gov.ua/pls/acts/new56f1.html?py=2019&pm=6&pd=24

Належним чином засвідчена копія цієї постанови направлена позивачу в порядку, передбаченому Регламентом ЦВК та Інструкцією з діловодства ЦВК, затвердженою постановою ЦВК № 534 від 7 жовтня 1998 року. Крім того, в матеріали справи надана належним чином її засвідчена копія.

Також, законодавство не встановлює обов`язку ЦВК приймати постанови про відмову в реєстрації окремо по кожному кандидату в народні депутати, якому відмовляють в реєстрації. Тому, Верховний Суд також відхиляє перелічені доводи апеляційної скарги.

Отже, аргументи, наведені позивачем у апеляційній скарзі, не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 272, 273, 278, 292, 308, 310, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд