Історія справи

Ухвала КАС ВП від 01.07.2019 року у справі №855/207/19

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 липня 2019 року

Київ

справа №855/207/19

адміністративне провадження №А/9901/157/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді-доповідача Мартинюк Н.М.,

суддів Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,

при секретарі Івашків Р.В.,

за участю представника позивача адвоката Ільчук Н.В.,

представника відповідача Єзерської А.С.,

розглянув у судовому засіданні

апеляційну скаргу Центральної виборчої комісії

на рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 червня 2019 року

(головуючий суддя: Кузьмишина О.М., судді: Костюк Л.О., Пилипенко О.Є.)

у справі № 855/207/19

за позовом ОСОБА_1

до Центральної виборчої комісії

про скасування постанови № 1258 від 24 червня 2019 року про відмову у реєстрації кандидатом у народні депутати України, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

І. Суть спору

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Центральної виборчої комісії (далі - відповідач, ЦВК), в якому просив:

- визнати дії ЦВК протиправними та постанову ЦВК від 24 червня 2019 року № 1258 «Про відмову у реєстрації кандидата в народні депутати України ОСОБА_1 , висунутого в порядку самовисування в одномандатному виборчому окрузі № 219 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року» (далі - Постанова ЦВК);

- зобов`язати ЦВК повторно переглянути документи для реєстрації кандидата у народні депутати України ОСОБА_1 , висунутого в порядку самовисування в одномандатному виборчому окрузі № 219 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року.

Позивач вказує, що ЦВК протиправно відмовила йому у реєстрації кандидатом у народні депутати України, оскільки він подав всі документи, передбачені частиною другої статті 55 Закону України «Про вибори народних депутатів України». Певні помилки та неточності у поданій ним автобіографії не можуть бути підставою для відмови у реєстрації кандидатом у народні депутати України.

Шостий апеляційний адміністративний суд рішенням від 28 червня 2019 року адміністративний позов задовольнив частково. Визнав протиправними дії ЦВК щодо відмови у реєстрації ОСОБА_1 у кандидати в народні депутати України, висунутого в порядку самовисування в одномандатному виборчому окрузі № 219 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року. Визнав протиправною та скасував постанову ЦВК від 24 червня 2019 року № 1258 «Про відмову у реєстрації кандидата в народні депутати України ОСОБА_1 , висунутого в порядку самовисування в одномандатному виборчому окрузі № 219 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року». Зобов`язав ЦВК повторно переглянути документи для реєстрації кандидата у народні депутати України ОСОБА_1 , висунутого в порядку самовисування в одномандатному виборчому окрузі № 219 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року.

Рішення суд обґрунтував висновком про неправомірність оспорюваної постанови ЦВК з огляду на відсутність правових підстав для відмови у реєстрації позивача кандидатом у народні депутати України. Такий висновок суд мотивував тим, що недоліки автобіографії мають бути усунені шляхом надання кандидату у народні депутати України можливості надати уточнюючі відомості та не можуть бути підставою для відмови у реєстрації.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. ЦВК вказує, що судом було порушено норми статей 55 та 60 Закону України «Про вибори народних депутатів України» та Роз`яснення щодо застосування деяких положень Закону України «Про вибори народних депутатів України» під час реєстрації кандидатів у народні депутати України, затвердженого постановою ЦВК від 29 травня 2019 року № 909. Відповідач звертає увагу суду, що суд першої інстанції не дав оцінку його аргументам щодо відсутності обов`язкових відомостей у поданій позивачем автобіографії, зокрема: відомостей про партійність позивача. Крім цього, автобіографія містила непідтверджені відомості про те, що позивач є головою ГО «Слуга народу Святошин». Тоді як інформація з Реєстру громадських об`єднань не містила цієї інформації.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить суд залишити апеляційну скаргу ЦВК без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Свій відзив позивач аргументує тим, що подана ним автобіографія містить достовірні відомості про його призначення головою Громадської організації «Слуга народу Святошинський район міста Києва» (ГО «Слуга народу Святошин»); інформація про партійність відсутня, оскільки він не є членом жодної політичної партії, а неточності поданих документів не є підставою для відмови у реєстрації кандидата в народні депутати України.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.

ІІ. Мотиви Верховного Суду

У судовому процесі встановлено, що 19 червня 2019 року позивач звернувся до ЦВК із заявою про самовисування кандидатом у народні депутати України разом із документами та просив зареєструвати його кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 219.

За результатами розгляду вказаної заяви та документів 24 червня 2019 року ЦВК прийняла постанову № 1258, якою відмовила в реєстрації кандидатом в народні депутати України ОСОБА_1 , висунутого в порядку самовисування в одномандатному виборчому окрузі № 219 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року. Підставою для відмови вказано пункт 2 частини першої статті 60 Закону України «Про вибори народних депутатів України», а саме: невідповідність поданої автобіографії вимогам пункту 2 частини другої статті 55 Закону України «Про вибори народних депутатів України» - не містить повних та достовірних відомостей про його посаду (заняття), місце роботи. При цьому у постанові вказано, що зазначені позивачем біографічні відомості не забезпечують дотримання принципу вільних виборів та можуть створювати передумови для введення виборців в оману.

Частиною першою статті 9 Закону України «Про вибори народних депутатів України» передбачено, що депутатом може бути обраний громадянин України, який на день виборів досяг двадцяти одного року, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх п`яти років.

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 55 цього Закону Центральна виборча комісія реєструє кандидата у депутати, який балотується в одномандатному окрузі в порядку самовисування, за умови пред`явлення ним особисто одного із документів, передбачених пунктами 1 або 2 частини третьої статті 2 цього Закону, та отримання нею таких документів: автобіографії кандидата в депутати, на паперовому носії та в електронному вигляді, що обов`язково повинна містити: прізвище, власне ім`я (всі власні імена) та по батькові (за наявності), число, місяць, рік і місце народження, громадянство із зазначенням часу проживання на території України, відомості про освіту, трудову діяльність, посаду (заняття), місце роботи, громадську роботу (у тому числі на виборних посадах), партійність, склад сім`ї, адресу місця проживання, контактний номер телефону, відомості про наявність чи відсутність судимості.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 60 Закону України «Про вибори народних депутатів України» Центральна виборча комісія відмовляє в реєстрації кандидата (кандидатів) у депутати, зокрема, в разі: відсутності документів, зазначених у частині першій статті 54 або частинах першій чи другій статті 55 цього Закону.

Частиною третьою цієї статті визначено, що помилки і неточності, виявлені в поданих кандидатами на реєстрацію документах, підлягають виправленню і не є підставою для відмови в реєстрації кандидата в депутати.

Згідно з абзацом першим пункту 1 Роз`яснення щодо застосування деяких положень Закону України «Про вибори народних депутатів України» під час реєстрації кандидатів у народні депутати України, затвердженого постановою ЦВК від 29 травня 2019 року № 909, Центральна виборча комісія реєструє кандидата в депутати за умови отримання документів, передбачених частиною першою статті 54, частинами першою, другою статті 55 Закону, які обов`язково повинні містити відомості, зазначені у наведених нормах Закону.

При цьому документ вважається таким, що не поданий для реєстрації кандидатом у депутати, в разі відсутності в ньому відомостей, які обов`язково повинні міститися у такому документі (абзац четвертий цього пункту).

Вищевказані норми частини третьої статті 60 Закону України «Про вибори народних депутатів України» чітко встановлюють можливість виправлення кандидатом у народні депутати України недоліків та неточностей у поданих останнім документах. Водночас, законодавцем встановлена чітка заборона щодо оцінки таких недоліків та неточностей як підставу для відмови у реєстрації кандидатом у народні депутати України.

На підставі оцінки доданих до матеріалів справи документів, як-то: протокол Загальних зборів громадської організації «Слуга народу», згідно з яким позивача обрано головою правління цієї громадської організації; витяг з реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в яких вказано, що ОСОБА_1 є керівником вказаної ГО, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про достовірність інформації, наведеної позивачем в автобіографії щодо місця його роботи та посади. Такий висновок суд зробив із врахуванням норм частини дванадцятої статті 9 Закону України «Про громадські об`єднання», яка встановлює 60-ти денний термін для громадського об`єднання для повідомлення про внесення змін у складі керівних органів.

Аргументуючи свою апеляційну скаргу, відповідач звертає увагу Верховного Суду на те, що судом першої інстанції не було дано правової оцінки іншому мотиву постанови ЦВК - відсутність в автобіографії інформації про партійність позивача. Цей недолік автобіографії дійсно був однією з підстав для прийняття оспорюваної постанови ЦВК та всупереч нормам частини четвертої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України не знайшов свого відображення у рішенні суду першої інстанції.

Разом із тим, таке порушення норм процесуального права судом першої інстанції не призвело до неправильного вирішення спору.

З урахуванням встановлених обставин справи щодо цих аргументів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає, що позивач, не зазначивши в автобіографії свою «безпартійність», оскільки не є членом жодної політичної партії, не мав на меті повідомити недостовірну інформацію, що може ввести виборців в оману та вплинути на їхній вибір. А тому, позбавлення позивача права балотуватися з цієї підстави є непропорційним поставленій законом меті щодо обмеження пасивного виборчого права.

Наведене узгоджується з правовими позиціями Європейського Суду з прав людини у справі «Краснов і Скуратов проти Російської Федерації» (скарга № 17864/04 та 21396/04), постанова Суду від 19 липня 2007 року.

Ототожнення відповідачем в оскаржуваній постанові ЦВК неточностей та недоліків указаних відомостей в автобіографії з відсутністю такого документу, не відповідає правильному змісту правового регулювання частини третьої статті 60 Закону України «Про вибори народних депутатів України». Під неподанням документів для цілей застосування пункту 2 частини другої статті 60 цього Закону слід розуміти виключно фізичну відсутність будь-якого з документів, передбаченого у частині другій статті 55 цього ж Закону.

Відсутність певних відомостей в поданій до ЦВК автобіографії не може мати наслідком позбавлення позивача права на реєстрацію кандидатом у народні депутати України, а є лише підставою для внесення до неї виправлень.

Не впливає на правильність вказаних висновків і посилання відповідача на правову позицію Верховного Суду щодо застосування частини третьої статті 60 Закону України «Про вибори народних депутатів України», викладену у постанові від 18 червня 2019 року у справі № 855/150/19. Розуміння відповідачем цієї правової позиції ґрунтується на вибірковому виокремленні висновків Верховного Суду. При цьому відповідач не звертає увагу на підсумковий висновок суду при застосування вказаної норми - недотримання певних вимог щодо оформлення документу є підставою для внесення до нього виправлень, а не підставою для прийняття рішення про відсутність такого документу. Висновок суду першої інстанції відповідає вказаній позиції.

У силу норм частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Отже, судове рішення у частині відмови у задоволенні позову не підлягає апеляційному перегляду.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України однією з підстав для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні його мотивувальної частини.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення адміністративного позову, проте з врахуванням мотивів, викладених судом апеляційної інстанції. За таких обставин рішення суду першої інстанції слід змінити в мотивувальній частині щодо мотивів часткового задоволення позову.

Частиною дев`ятою статті 273 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі несплати судового збору на момент вирішення справи суд одночасно вирішує питання про стягнення судового збору відповідно до правил розподілу судових витрат, встановлених цим Кодексом.

При подачі апеляційної скарги, ЦВК не сплатило судовий збір за подачу апеляційної скарги. Розмір судового збору, із врахуванням норм частини четвертої статті 6 Закону України «Про судовий збір» становить 1152,60 грн. Враховуючи результати апеляційного розгляду, вказана вище сума підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись статтями 272, 273, 278, 292, 308, 310, 315, 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Центральної виборчої комісії задовольнити частково.

Рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 червня 2019 року змінити у мотивувальній частині щодо мотивів часткового задоволення позову.

В решті рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 червня 2019 року залишити без змін.

Стягнути з Центральної виборчої комісії (01133, м. Київ, площа Лесі Українки,1; код ЄДРПОУ 21661450) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Державної судової адміністрації України (отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код ЄДРПОУ 37993783; банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві; код банку отримувача 820019; рахунок отримувача 31215256700001; код класифікації доходів бюджету 22030106 "Судовий збір" (Державна судова адміністрація України) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1152 (одну тисячу сто п`ятдесят дві) гривні 60 копійок.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і не може бути оскаржена.

Головуючий суддя: Н.М. Мартинюк

Судді: А.В. Жук

Ж.М. Мельник-Томенко