Історія справи

Ухвала КАС ВП від 26.03.2018 року у справі №819/1365/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 липня 2019 року

Київ

справа №819/1365/17

адміністративне провадження №К/9901/36377/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 20.09.2017 (суддя - Дерех Н.В.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2017 (головуючий суддя - Матковська З.М., судді: Затолочний В.С., Шавель Р.М.) у справі №819/1365/17 за позовом Приватного малого підприємства «Галактика» до Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

Приватне мале підприємство «Галактика» (далі - ПМП «Галактика») звернулося до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило суд скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області (далі - ГУ ДФС у Тернопільській області) від 07.06.2017 №0004581202 та №0004591202.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 20.09.2017, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2017, позов задоволено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ГУ ДФС у Тернопільській області оскаржило їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 20.09.2017, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2017 та прийняти у справі нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

В обґрунтування своїх вимог ГУ ДФС у Тернопільській області посилається на те, що у випадку купівлі-продажу нерухомості на орендованій земельній ділянці, за землю платять обидва: продавець - орендну плату до припинення договору оренди, покупець - плату за землю до оформлення договору оренди. Крім того, позивачем визначено суму грошового зобов`язання по орендній платі за землю з юридичних осіб шляхом подання до контролюючого органу податкової звітності. Зокрема, податкова декларація з плати за землю від 11.02.2016, від 14.05.2016, згідно яких ПМП «Галактика» зобов`язувалося протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця сплачувати орендну плату за землю у розмірі 6731,30 грн., що ним і здійснювалося.

Позивач не скористався своїм правом та не надав відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду даної касаційної скарги.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, ГУ ДФС у Тернопільській області проведено камеральну перевірку своєчасності сплати узгодженого податкового (грошового) зобов`язання з плати за землю (орендна плата).

За результатами проведеної перевірки складено акт від 25.05.2017 №3041/19-00-12-02/14029559, в якому відображено висновок про порушення позивачем вимог пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України, у зв`язку з несвоєчасною сплатою узгоджених грошових зобов`язань з орендної плати за землю з юридичних осіб із затримкою до 30 календарних днів включно та більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання.

ГУ ДФС у Тернопільській області на підставі названого акта перевірки 07.06.2017 прийнято податкове повідомлення-рішення №0004581202 за платежем орендна плата за землю з юридичних осіб, яким зобов`язано позивача сплатити штраф у розмірі 20%, а саме 4364,43 грн., а також податкове повідомлення-рішення №0004591202 за платежем орендна плата за землю з юридичних осіб, яким зобов`язано позивача сплатити штраф у розмірі 10%, а саме 1993,33 грн.

Підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно із підпунктами 14.1.72 і 14.1.73 пункту 14.1 статті Податкового кодексу України земельним податком визнається обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачами можуть бути юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до підпунктів 269.1.1 і 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно з підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу України об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

За правилами пункту 287.7 статті 287 Податкового кодексу України у разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами, податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин).

У частинах першій та другій статті 120 Земельного кодексу України встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Статтями 125 і 126 цього Кодексу встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Аналогічним чином перехід права власності на земельну ділянку до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, унормовують положення статті 377 Цивільного кодексу України.

У відповідності до статті 7 Закону України «Про оренду землі» до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

У розумінні вищенаведених правових норм платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов`язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.

Якщо певна фізична чи юридична особа набула право власності на будівлю або його частину, що розташовані на орендованій земельній ділянці, то до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом України у постанові від 08.06.2016 (справа №21-804а16) та постанові від 12.09.2017 (справа №21-3078а16).

Отже, до нового власника об`єкта нерухомості переходить і встановлений податковим законом обов`язок зі сплати податку за земельну ділянку (орендної плати), на якій розташоване набуте ним майно.

Судами також встановлено, що 13.04.2016 між ПМП «Галактика» (продавець) та ТОВ «Сітіклінмайстер» (покупець) укладено договір купівлі-продажу, на виконання умов якого покупець передав у власність покупця 89/100 часток нежитлового приміщення, інструментальної роздатки за адресою м. Тернопіль, вул. Промислова, 26 , про що свідчить акт приймання-передачі від 13.04.2016, належним чином підписаний уповноваженими представниками сторін. При цьому, вказаний об`єкт нерухомого майна знаходився на земельній ділянці, яка перебуває у користуванні ПМП «Галактика» на підставі укладеного з Тернопільською міською радою договору оренди землі.

У зв`язку із відчуженням 89/100 часток нежитлового приміщення 05.05.2016 ПМП «Галактика» надало нотаріально посвідчену згоду на вилучення вищевказаної земельної ділянки на користь ТОВ «Сітікланмайстер».

Таким чином, у зв`язку з продажем ПМП «Галактика» нерухомого майна до покупця ТОВ «Сітікланмайстер» перейшов встановлений податковим законом обов`язок зі сплати податку за земельну ділянку (орендної плати), на якій розташоване набуте ним майно.

Отже, з 13.04.2016 ПМП «Галактика» не є землекористувачем і не може бути належним платником орендної плати за землю за період з липня 2016 по грудень 2016 року включно ( в тому числі штрафних сум, нарахованих контролюючим органом за цей період), а таким платником є фактичний власник нерухомого майна, яке знаходиться на такій земельній ділянці, тобто фактичний землекористувач. Відповідно, починаючи з моменту продажу будівлі припиняється нарахування будь-яких грошових зобов`язань за землю, відповідно і штрафних санкцій.

Згідно із уточнюючою декларацією від 29.02.2017 за №1700040354 по орендній платі за землю за 2016 рік, починаючи з жовтня 2016 року по орендній платі зазначаються « 0», а за 2017 рік така декларація позивачем не подавалася.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про протиправність нарахування штрафних санкцій згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Доводи касаційної скарги вищевказаних обставин не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області залишити без задоволення.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 20.09.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна ,

Судді Верховного Суду