ПОСТАНОВА

Іменем України

02 квітня 2019 року

Київ

справа №826/4927/16

адміністративне провадження №К/9901/37308/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року (головуючий суддя Оксененко О.М., судді: Губська Л.В., Федотов І.В.) у справі № 826/4927/16 за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича, третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

У березні 2016 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича (далі по тексту - відповідач, Уповноважена особа), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача в частині віднесення відповідно до пункту 7 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» до нікчемних договору банківського вкладу «Зростаючий» у доларах США №015-28857-230215, укладеного 23 лютого 2015 року ПАТ «Дельта Банк» з позивачем;

- зобов`язати відповідача надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про позивача для включення до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, розраховану відповідно до встановленого порядку суму до виплати за договором банківського вкладу (депозиту) «Зростаючий» у доларах США № 015-28857-230215 від 23 лютого 2015 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 вересня 2017 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Дельта Банк" в частині віднесення відповідно до пункту 7 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» до нікчемних договору банківського вкладу «Зростаючий» у доларах США №015-28857-230215, укладеного 23 лютого 2015 року ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 Зобов'язано Уповноважену особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_1 для включення до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, розраховану відповідно до встановленого порядку суму до виплати за договором банківського вкладу (депозиту) «Зростаючий» у доларах США №015-28857-230215 від 23 лютого 2015 року.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. задоволено. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 вересня 2017 року скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В.В., третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії відмовлено.

Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили, що 23 лютого 2015 року між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_1 укладено договір банківського вкладу (депозиту) "Зростаючий" у доларах США № 015-28857-230215, відповідно до умов якого сума вкладу складає 6260 доларів США; вклад залучається на строк із моменту зарахування Вкладу на рахунок, вказаний у пункті 1.6 цього Договору, та по 09 березня 2015 року включно; процентна ставка на суму вкладу становить 5,5 процентів річних. У відповідності до пункту 1.6 Договору Банк відкриває Вкладнику вкладний (депозитний) рахунок НОМЕР_2.

Згідно з пунктом 1.10. Вклад виплачується Вкладнику у разі закінчення строку розміщення Вкладу, або в інший термін дострокового припинення дії цього Договору у випадках, передбачених цим Договором та Правилами, шляхом зарахування на поточний рахунок, операції за яким можуть здійснюватись із використанням електронних платіжних засобів № НОМЕР_1, відкритий на ім`я Вкладника в установі Банку.

Відповідно до платіжного доручення в іноземній валюті для фізичної особи, яка не здійснює підприємницької діяльності №46301005 від 23 лютого 2015 року на рахунок позивача перераховано 6260,00 доларів США.

Постановою Правління Національного банку України від 02 березня 2015 року №150 ПАТ "Дельта Банк" віднесено до категорії неплатоспроможних.

02 березня 2015 року виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк" №51, на підставі якого, з 03 березня 2015 року розпочато процедуру виведення ПАТ "Дельта Банк" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на три місяці з 03 березня 2015 року по 02 червня 2015 року включно та призначено уповноважену особу Фонду Кадирова В.В.

В подальшому, рішенням виконавчої дирекції Фонду "Про внесення змін до рішення виконавчої дирекції Фонду від 02 березня 2015 року №51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк" від 08 квітня 2015 року №71 до рішення виконавчої дирекції Фонду від 02 березня 2015 року №51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк" внесено зміни, виклавши пункт 2 цього рішення у такій редакції: "2. Тимчасову адміністрацію запровадити строком на шість місяців з 03 березня 2015 року по 02 вересня 2015 року включно.".

Рішенням виконавчої дирекції Фонду "Про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк" від 03 серпня 2015 року №147 строки здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк" продовжено по 02 жовтня 2015 року включно.

Згідно витягу з протоколу засідання Комісії з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями ПАТ "Дельта Банк" від 15 вересня 2015 року, комісія дійшла висновку, що договори банківських вкладів, укладені між банком та фізичними особами після 16 січня 2015 року включно, за якими здійснювалося зарахування коштів на вкладні рахунки від фізичних осіб, які є одночасно кредиторами банку, є нікчемними з підстав, визначених пунктом 7 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23 лютого 2012 року №4452-VI (надалі - Закон №4452-VI).

Також, Комісія вирішила затвердити результати перевірки, якою виявлено правочини (договори) за вкладними операціями, що є нікчемними згідно з пунктом 7 частини 3 статті 38 Закону №4452-VI, в тому числі й договір, укладений між ПАТ "Дельта Банк" та позивачем.

Наказом Уповноваженої особи "Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів) за вкладними операціями" №813 від 16 вересня 2015 року вирішено застосувати наслідки нікчемності договорів банківських вкладів (депозитів), що є нікчемними з підстав, визначених пунктом 7 частини 3 статті 38 Закону №4452-VI згідно переліку, наведеного в додатку №1, в якому, зокрема, міститься інформація про договір, укладений між ПАТ "Дельта Банк" та позивачем.

На підставі постанови Правління Національного банку України "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" від 02 жовтня 2015 року №664, виконавчою дирекцією Фонду 02 жовтня 2015 року прийнято рішення "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Дельта Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку" №181. Відповідно до вказаного рішення розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Дельта Банк" з 05 жовтня 2015 року по 04 жовтня 2017 року та призначено уповноважену особу Фонду Кадирова В.В. строком на 2 роки, з 05 жовтня 2015 року по 04 жовтня 2017 року включно.

Незгода позивача із рішенням відповідача про нікчемність договору №015-28857-230215 та застосування наслідків недійсності (нікчемності) правочину, яке оформлене наказом від 16 вересня 2015 року №813, стала підставою для його звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що доводи відповідача щодо нікчемності договору банківського вкладу з мотивів перерахування коштів на депозитний рахунок позивача іншою фізичною особою не ґрунтуються на нормах законодавства, оскільки законом не встановлено обмежень в частині походження коштів вкладу. Переказ грошових коштів на депозитний рахунок позивача було здійснено до запровадження тимчасової адміністрації у банку, а сам факт знаходження коштів на рахунку відповідачем не заперечується. Суд першої інстанції також вказав, що Правила банківського обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Дельта Банк» не є нормою закону в розумінні статті 215 ЦК України. Таких підстав як «вчинення правочинів з метою штучного створення обов'язку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо відшкодування грошових коштів за рахунок Фонду» чи «дроблення коштів вкладника» не відносяться до переліку підстав, за якими договір вкладу позивача можна вважати нікчемним.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та приймаючи нову про відмову в задоволенні позовних вимог, апеляційний суд вказав на те, що з аналізу вимог Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління НБУ від 12 листопада 2003 року №492 (далі - Інструкція №492) вбачається, що при відкритті депозитного рахунку за договором банківського вкладу кошти на такий рахунок мають бути зараховані саме від вкладника. Відповідні умови містить і пункт 1.8 договору банківського вкладу від 23 лютого 2015 року №015-28857-230215. При цьому заборона зарахування на депозитний рахунок коштів від третіх осіб передбачена і пунктом 5.11 Правил банківського обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Дельта Банк». Судом зауважено, що можливість зарахування коштів на вкладний рахунок від іншої особи мала б бути чітко передбачена відповідним договором банківського вкладу. Апеляційний суд зазначив, що встановлені ним у справі обставини у взаємозв'язку із пунктом 7 частини 3 статті 38 Закону №4452-VI дають обґрунтовані підстави вважати, що кошти на вкладний рахунок позивача надійшли внаслідок «дроблення» вкладу іншого клієнта, укладення вказаного договору було здійснено з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), не передбачених законодавством або внутрішніми документами банку.

Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року і залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 вересня 2017 року.

В обґрунтування вимог касаційної скарги заявником зазначено, що суд апеляційної інстанції, вважаючи, що укладеним між позивачем та банком договором банківського вкладу було надано окремим кредиторам переваги (пільги), не вказав, які саме умови вказаного договору передбачають такі умови. Наголошено на тому, що норми ЦК України, Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою правління НБУ від 03 грудня 2003 року №516, Інструкції №492 передбачають можливість зарахування коштів на депозитний рахунок з рахунку іншої особи. Скаржник вказує на те, що кошти на рахунок позивача надійшли до запровадження у банку тимчасової адміністрації, при цьому банк не наділений правом визначати і контролювати напрями використання грошових коштів клієнта, або встановлювати інші, не передбачені законом обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд. Посилання на «дроблення» вкладу іншого клієнта фактично є припущеннями відповідача, з якими помилково погодився апеляційний суд.

Від інших учасників справи заперечення на касаційну скаргу не надходили..

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Закон № 4452-VI).

Пунктом 3 та 4 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI визначено, що вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти;

вкладник - фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Частиною першою статті 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.

Відповідно до частини 1 статті 27 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону і нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Згідно з пункту 6 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 09 серпня 2012 року № 14 (далі - Положення), передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників.

Суд зауважує, що підставою для поширення на особу гарантій, передбачених Законом №4452-VI щодо відшкодування вкладу, є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім'я, тобто наявність вкладу та статусу вкладника у особи. При цьому вкладниками є особи, які уклали або на користь яких укладено або договір банківського вкладу (депозиту), або банківського рахунку, або які є власниками іменного депозитного сертифіката. Слід зазначити, що положення чинного законодавства не пов'язують визначення статусу вкладника банку та виникнення у нього права на отримання гарантованої суми відшкодування вкладу із походженням на відповідному вкладному (депозитному, поточному) рахунку коштів.

Отже, під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону №4452-VI підпадають особи, які є вкладниками у розумінні приписів статті 2 Закону №4452-VI, вклади яких розміщено на рахунку у відповідному банку до запровадження у ньому тимчасової адміністрації.

Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 802/351/16-а.

Відповідно до положень статей 37, 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторін правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.

Частина третя статті 38 Закону № 4452-VI, в редакції, станом на дату укладення договору банківського вкладу, визначає, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»;

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Відповідно до частини четвертої статті 38 Закону № 4452-VI Фонд, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

З аналізу вищенаведеного слідує, що Уповноважена особа дійсно наділена правом перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних, але це право не є абсолютним та кореспондується з обов'язком встановити обставини, з якими закон пов'язує нікчемність правочину. Висновок про нікчемність правочину має ґрунтуватися виключно на встановлених та доведених обставинах, які за законом тягнуть за собою застосування певних наслідків, зокрема щодо не включення особи до переліку вкладників банку для отримання в подальшому гарантованої суми вкладу.

Уповноважена особа вважала нікчемним договір банківського вкладу між банком і позивачем з підстави, передбаченої пунктом 7 частини 3 статті 38 Закону № 4452-VI.

Відповідно до статті 1062 ЦК України на рахунок за банківським вкладом зараховуються грошові кошти, які надійшли до банку на ім'я вкладника від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. При цьому вважається, що вкладник погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про рахунок за вкладом.

Отже, за загальним правилом перерахування коштів на депозитний рахунок з рахунку іншої особи законом не обмежено. Втім, договір банківського вкладу або підзаконні нормативно-правові акти можуть передбачати інше.

Пунктом 5.11 Правил банківського обслуговування фізичних осіб у ПАТ «Дельта Банк» (у редакції, чинній на час укладення договору банківського вкладу) заборонено зарахування на вкладний (депозитний) рахунок грошових сум для вкладника від третіх осіб, крім випадків, передбачених нормами діючого законодавства або Продуктами банку.

Як вказав суд апеляційної інстанції, як на одну із підстав для відмови у позові, пункт 1.8 договору банківського вкладу від 23 лютого 2015 року №015-28857-230215 визначає, що зарахування вкладу на рахунок здійснюється з власного поточного або власного вкладного (депозитного) рахунку вкладника, відкритого в банку, або готівкою через касу банку в день укладання сторонами договору.

Втім, вказаний договір банківського вкладу не містив категоричної заборони зарахування коштів на вкладний (депозитний) рахунок з рахунку іншої особи.

Колегія суддів зазначає, що пункт 10.12 Інструкції №492 визначено, що кошти на вкладний (депозитний) рахунок фізичної особи можуть бути внесені вкладником готівкою, перераховані з іншого власного вкладного (депозитного) або поточного рахунку. Після закінчення строку або настання інших обставин, визначених законодавством України чи договором банківського вкладу, кошти з вкладного (депозитного) рахунку повертаються вкладнику шляхом видачі готівкою або в безготівковій формі на зазначений у договорі рахунок вкладника для повернення коштів чи за заявою вкладника на інший його рахунок.

На вкладний (депозитний) рахунок фізичної особи можуть зараховуватися кошти, які надійшли на ім'я власника рахунку від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. У цьому разі вважається, що власник рахунку погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про свій вкладний (депозитний) рахунок.

На вкладний (депозитний) рахунок в іноземній валюті фізичної особи-резидента зараховуються кошти, перераховані з поточного рахунку іншої фізичної особи, якщо це передбачено договором банківського вкладу (пункт 10.19 Інструкції №492).

Так, вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позовних вимог, суди в повній мірі не з'ясували питання, чи є позивач вкладником у розумінні статті 2 Закону №4452-VI, чи є у такої особи залишок коштів на вкладному рахунку, коли саме було розміщено такі кошти на рахунок та чи у відповідності до вимог чинних на той час нормативно-правових актів.

Зокрема, суд першої інстанції залишив поза увагою умови залучення коштів на депозитний рахунок, визначені у договорі банківського вкладу, натомість, суд апеляційної інстанції вважав, що пункт 10.12 Інструкції №492 забороняє зарахування коштів на рахунок від іншої особи, хоча відповідних імперативних приписів вказана правова норма не містить.

Разом з тим, ні суд першої, ні апеляційної інстанції не з'ясували, з якого типу рахунку іншої фізичної особи було зараховано кошти на депозитний рахунок позивача, як і не надали правову оцінку тому, яким чином порушення Інструкції №492, у разі якщо таке мало місце, впливає на можливість віднесення правочину до категорії нікчемних за пунктом 7 частини 3 статті 38 Закону №4452-VI.

Колегія суддів касаційного суду наголошує на тому, що частиною третьою статті 38 Закону №4452-VI визначено вичерпний перелік підстав, за яких Уповноважена особа може віднести правочин до категорії нікчемних та застосувати наслідки його нікчемності, в усіх інших випадках Уповноважена особа повинна звертатись до суду з позовом про визнання такого правочину недійсним.

Наявність чи відсутність передбачених законом підстав для невключення до переліку вкладників, зокрема чи пов'язує відповідач такі обставини з нікчемністю правочинів, підлягає перевірці та встановленню в рамках розгляду даної справи на підставі дослідження відповідних доказів.

За змістом частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Частиною 4 статті 353 КАС України визначено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, оскільки судами не з'ясовано обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення.

Під час нового розгляду справи суду слід з'ясувати фактичні обставини щодо наявності чи відсутності у відповідача передбачених Законом №4452-VI підстав для невключення позивача до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Керуючись ст. 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 вересня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року - скасувати та направити справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.М. Гімон

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик ,

Судді Верховного Суду