ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

02 квітня 2019 року

справа №815/3837/15

адміністративне провадження №К/9901/26248/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2015 року у складі судді Єфіменка К.С.

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2015 року у складі суддів Шеметенко Л.П., Запорожана Д.В., Коваля М.П.,

у справі № 815/3837/15

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції в Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

У липні 2015 року Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - Підприємець, платник податків, позивач у справі) звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19 червня 2015 року №0016841701 щодо застосування штрафних санкцій в розмірі 65000,00 грн, з мотивів безпідставності його прийняття.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2015 року, позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі Головного управління ДФС в Одеській області від 19 червня 2015 року №0016841701.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції висновувався з недоведеності податковим органом порушення позивачем пункту 2.6 постанови Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року "Про затвердження Положення проведення касових операцій в національній валюті в Україні" № 637 (далі - Положення № 637).

У листопаді 2016 року відповідачем подано до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

У касаційній скарзі податковий орган зазначає, що оприбуткування готівки у сумі 13000 грн згідно з платіжним дорученням від 28 березня 2013 року № 22 є сумнівним, в той час коли товар отримано на підставі видаткової накладної від 30 січня 2014 року №РН-0000001 через більш ніж 2 роки.

У запереченні на касаційну скаргу платник податків посилається на її необґрунтованість та просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

20 грудня 2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача після усунення недоліків , зазначених в ухвалі цього ж суду від 15 листопада 2016 року та витребувано справу №815/3837/15 з Одеського окружного адміністративного суду.

17 січня 2017 року справа № 815/3837/15 надійшла на адресу Вищого адміністративного суду України.

20 лютого 2018 року справа № 815/3837/15 та матеріали касаційного провадження №К/9901/26248/18 передані з Вищого адміністративного суду України до Верховного Суду.

Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої та ухвалу апеляційної інстанцій, в межах доводів касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення вимог касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Аналогічні вимоги містять положення статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що в період з 14 травня 2015 року по 27 травня 2015 року співробітниками відповідача на підставі наказу від 12 травня 2015 року №319 та направлень від 12 травня 2015 року №№418,419 проведена позапланова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління НБУ від 15 грудня 2004 року №637, а саме не оприбуткування у Книзі доходів та витрат підприємця отриманої виручки від реалізації товарів на загальну суму 13000,00 грн. За результатами перевірки складено акт від 04 червня 2015 року №3333/15-52-17-01/НОМЕР_1 (далі - акт перевірки).

На підставі акта перевірки та згідно з пунктом 1.2 статті 1, пункту 2.6 статті 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління НБУ від 15 грудня 2004 року №637 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 19 червня 2015 року №0016841701 на суму 65000,00 грн на підставі статті 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12 червня 1995 року №436/95.

Згідно з частиною першою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою визначає Положення № 637, згідно з пунктом 1.2 якого оприбуткування готівки це проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму їх фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Згідно з пунктом 1.2 Положення № 637 оприбуткування готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Пункт 2.6 Положення № 637 передбачає, що уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК). Суми готівки, що оприбутковуються мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових ( розрахункових) документах.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є сукупність таких дій: фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО (даних РК) та своєчасне (у день одержання готівкових коштів) відображення на підставі звітних чеків готівки у КОРО. Невиконання будь-якої з цих дій є порушенням порядку оприбуткування готівки, за яке встановлена відповідальність (абзац 3 пункт 1 Указу № 436/95).

Наказом Міністерства фінансів України від 15 грудня 2011 року №1637 «Про затвердження форм книги обліку доходів і книги обліку доходів і витрат та порядку їх ведення», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України від 27 грудня 2011 року за №1534/20272, у пункті 4 якого передбачено, що в Книзі відображається фактично отримана сума доходу від здійснення діяльності із сумарним підсумком за місяць, квартал, рік. Згідно з пунктом 5 Порядку записи у Книзі виконується за підсумками робочого дня, протягом якого отримано дохід, зокрема кошти, що надійшли на поточний рахунок платника податку та/ або отримані готівкою, сума заборгованості, за якою минув строк позовної давності, фактично безоплатно отримані товари (роботи, послуги).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в ході перевірки виявлено, що у 2014 році позивачем записано до Книги обліку доходів і витрат за Ф-10 дохід у розмірі 918072,99 грн. Також встановлено суму відвантаженого товару згідно з видатковими накладними за 2014 рік, яка складає 931072,99 грн. Таким чином, сума відвантаженого товару у 2014 році за видатковими накладними перевищує суму записаного до Книги обліку доходів і витрат за Ф-10 на 13000,00 грн. Ця різниця складається у результаті того, що згідно з видатковою накладною від 30 січня 2014 року №РН-0000001 відвантажено товар (арматуру) ФОП ОСОБА_1 на суму 13000,00 грн, однак ця сума у 2014 році не відображена у Книзі обліку доходів і витрат за Ф-10, так як вона отримана від ФОП ОСОБА_2 на розрахунковий рахунок позивача 28 березня 2012 року та відображена у Книзі обліку доходів і витрат за Ф-10 28 березня 2012 року.

Доводи податкового органу зводяться до того, що факт не оприбуткування позивачем суми у розмірі 13000 грн за продаж арматури ФОП ОСОБА_2 підтверджується видатковою накладною від 30 січня 2014 року за №РН-0000001.

Суд зазначає, що видаткова накладна вважається документом первинного обліку в розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", однак не є розрахунковим документом згідно з Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а лише фіксує факт отримання/передачі товарів або послуг і по суті завершує купівлю-продажу між продавцем і покупцем, а не підтверджує рух коштів.

Відтак, недоведеність податковим органом факту здійснення позивачем порушення порядку оприбуткування готівки, встановленого пунктом 2.6 Положення № 637, обумовлює протиправність застосування відповідачем спірним податковим повідомленням-рішенням фінансових санкцій відповідно до абзацу 3 статті 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12 червня 1995 року № 436/95 у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Відповідач касаційною скаргою просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно спірних правовідносин, що знаходиться за межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішення, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2015 року у справі № 815/3837/15 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер