Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 560/3040/20

адміністративне провадження № К/9901/35961/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Жука А. В.,

суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Держави Україна в особі Міністерства юстиції України

про стягнення шкоди,

провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.09.2020 (головуючий суддя - Фелонюк Д.Л.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14.12.2020 (головуючий суддя - Полотнянко Ю.П., судді - Драчук Т.О., Ватаманюк Р.В.)

ВСТАНОВИВ:

І. Історія справи

1. У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Держави Україна в особі Міністерства юстиції України, в якому просив суд стягнути з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України на його користь 382 800,00 грн шкоди, завданої законом, що визнаний неконституційним.

2. Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 19.06.2020 позовну заяву залишено без руху у зв`язку з тим, що позивач заявляє лише одну вимогу про стягнення шкоди, завданої законом, що визнаний неконституційним, не поєднуючи її з вимогами про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності відповідача, що не відповідає вимогам ч. 1 ст. 5 КАС України; а також у зв`язку із відсутністю доказів сплати судового збору у встановленому законом розмірі. Запропоновано позивачу усунути недоліки позовної заяви шляхом подання до суду позовної заяви із зазначенням позовних вимог, звернутих до відповідача, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 5 КАС України, та доказів сплати судового збору в розмірі 3828,00 грн або документів, які підтверджують звільнення від сплати судового збору відповідно до Закону України «Про судовий збір».

3. При цьому суд відхилив посилання позивача на звільнення його від сплати від судового збору за п. 13 ч. 2 ст. 3 та п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», вказавши, що предметом позову в межах цієї справи є стягнення матеріальної шкоди, завданої Законом, що визнаний неконституційним, а не внаслідок незаконного рішення, дії чи бездіяльність органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, до того ж предметом позову є стягнення шкоди, а не заробітної плати та поновлення на роботі.

4. На виконання вказаної ухвали позивачем подано до суду заяву, в якій, зокрема, він зазначив, що судовий збір на підставі пункту 13 частини 2 статті 3 Закону України «Про судовий збір» не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою.

5. Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 09.07.2020 продовжено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), але не менше, ніж 10 днів з дня вручення йому цієї ухвали. Запропоновано позивачу усунути недоліки позовної заяви шляхом подання доказів сплати судового збору в розмірі 3828,00 грн або документів, які підтверджують звільнення від сплати судового збору відповідно до Закону України «Про судовий збір».

6. Судом зазначено, що лише у справах, в яких предметом спору є правовідносини стосовно відшкодування шкоди, заподіяної незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади особисто особі, така особа звільняється від сплати судового збору.

7. З метою виконання вимог цієї ухвали позивач подав клопотання, в якому зазначив про його звільнення від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини 2 статті 3 Закону України «Про судовий збір», в якому вважав, що наявні підстави для застосування вказаної норми, оскільки органом державної влади - Верховною Радою України прийнято рішення (закон), який визнаний неконституційним, і яким особисто позивачу завдано шкоду у вигляді невиплаченої вихідної допомоги при звільненні.

Короткий зміст оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій

8. Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.09.2020, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14.12.2020, позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу на підставі п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України.

9. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що посилання позивача на п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» є безпідставними, оскільки позовна заява позивача стосується стягнення матеріальної шкоди, завданої прийняттям нормативно-правового акта, що був визнаний неконституційним, а не внаслідок незаконного рішення, дії чи бездіяльність органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою. Тобто лише у справах, в яких предметом спору є правовідносини стосовно відшкодування шкоди, заподіяної незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади особисто особі, така особа звільняється від сплати судового збору.

10. Також суд першої інстанції зазначив, що Законом України від 18.06.2020 №731-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» були внесені зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» №540-IX від 30.03.2020, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом.

11. Суд апеляційної інстанції підтримав висновки суду першої інстанції, а також з посиланням на ч. 5 ст. 21 КАС України зазначив, що вимозі про відшкодування шкоди передує вимога про встановлення порушення прав, свобод та інтересів позивача. За такого правового врегулювання вимога про відшкодування шкоди не є об`єктом, за який справляється судовий збір. Водночас за вимогу, яка їй передує, такий платіж сплачується.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї

12. У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.09.2020 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14.12.2020, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить вказані судові рішення скасувати та передати справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

13. У касаційній скарзі позивач стверджує, що імперативним приписом п. 13 ч. 2 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» прямо передбачено, що судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою особою. На думку скаржника, позов про стягнення шкоди ним подано через прийняття органом державної влади (Верховною Радою України) рішення (Закону), який визнано неконституційним, і яким йому таку шкоду було завдано у виді невиплаченої вихідної допомоги при звільненні.

14. Позивач також зазначає, що у справах №554/6525/19, №440/4628/19, №560/2065/19 суди дійшли висновку, що у справах про стягнення шкоди, завданої законом, що визнаний неконституційним, не вимагають сплати судового збору.

15. Відзиву на касаційну скаргу у встановлений судом строк відповідачем не подано.

Рух адміністративної справи в суді касаційної інстанції

16. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.12.2020 для розгляду справи №560/3040/20 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Жук А.В., судді - Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.

17. Ухвалою Верховного Суду від 09.02.2021 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

18. Ухвалою Верховного Суду від 01.02.2023 адміністративну справу призначено до судового розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

ІІ. Позиція Верховного Суду

19. Згідно з ч. 1 ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

20. Оцінюючи обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

21. Відповідно до встановлених у справі обставин підставою для повернення позовної заяви стало невиконання позивачем вимог ухвали про залишення позову без руху, а саме відсутність доказів сплати позивачем судового збору у встановленому законом розмірі.

22. Позивач вважає, що він звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір». Так, згідно вказаної правової норми судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

23. В касаційній скарзі позивач стверджує, що ним подано позов про відшкодування шкоди, заподіяної органом державної влади - Верховною Радою незаконним рішенням - Законом, що визнаний неконституційним. На підтвердження своєї позиції посилається на судові рішення у справах №554/6525/19, №440/4628/19 та №560/2065/19, та зазначає про відсутність обов`язку сплачувати судовий збір за подання позову про відшкодування шкоди, завданої законом, що визнаний неконституційним.

24. Колегія суддів не погоджується з доводами касаційної скарги з огляду на наступне.

25. Відповідно до статті 1 Закону України «Про судовий збір» судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат.

26. Позовна заява є окремим об`єктом справляння судового збору (частина 1 статті 3 цього Закону), а розміри ставок судового збору визначаються для кожного об`єкта окремо (пункт 3 частини 2 статті 4 Закону).

27. Згідно з частиною 2 статті 4 Закону за подання до суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою підприємцем сплачується судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

28. Колегія суддів зауважує, що Верховним Судом вже розглядалося питання сплати судового збору за подання позовних заяв, в яких заявлено вимоги про відшкодування шкоди законом, який визнано неконституційним.

29. Так, в ухвалах від 25.08.2020 у справі №300/49/20 та від 10.12.2020 у справі №300/59/20 Верховний Суд зазначив, що лише у справах, в яких предметом спору є правовідносини стосовно відшкодування шкоди, заподіяної незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади особисто особі, така особа звільняється від сплати судового збору.

30. Разом з тим, спір у цій справі, як і у справах №300/49/20 та №300/59/20, стосується стягнення матеріальної шкоди, завданої прийняттям нормативно-правового акту, що був визнаний неконституційним, а не внаслідок незаконного рішення, дії чи бездіяльність органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою.

31. Позивач помилково ототожнює вимоги про відшкодування шкоди, завданої прийняттям неконституційного нормативно-правового акту, з вимогами про стягнення шкоди, завданої особі внаслідок дій, рішень або бездіяльності органу державної влади.

32. Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, яка викладена зокрема у постановах від 23.04.2018 у справі №800/385/17 та від 20.08.2019 у справі №800/617/16, при розгляді та ухваленні законів Верховна Рада України не виконує публічно-владних управлінських функцій у розумінні положень КАС України. Тобто, у цій справі Верховна Рада України не є суб`єктом владних повноважень відносно позивача, а тому закон, прийнятий Верховною Радою України не є рішенням органу державної влади як суб`єкта владних повноважень.

33. Водночас, з аналізу визначень, поданих у ч. 1 ст. 4 КАС України, випливає, що рішення органу державної влади або місцевого самоврядування (яке може бути виражене у формі нормативно-правового акту чи індивідуального акту) має бути прийнято саме суб`єктом владних повноважень.

34. Тобто, закон, прийнятий Верховною Радою України, в подальшому визнаний неконституційним, не може розглядатися як рішення органу державної влади для застосування п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір».

35. Отже, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що посилання скаржника на пункт 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» є безпідставними.

36. Судом відхиляються також посилання позивача на судові рішення у справах №554/6525/19, №440/4628/19, №560/2065/19, оскільки зазначені судові рішення не містять висновків стосовно подібних правовідносин; судами у вказаних позивачем справах не розглядалося питання сплати позивачем судового збору за подання позовної заяви з вимогами про відшкодування шкоди, завданої законом, що визнаний неконституційним.

37. Таким чином, позивач в силу положень ч. 1 ст. 3, ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» має сплатити судовий збір за подання цього позову, про що справедливо було вказано в ухвалах Хмельницького окружного адміністративного суду від 19.06.2020 про залишення позову без руху та від 09.07.2020 про продовження строку для усунення недоліків позовної заяви.

38. Разом з тим, позивач судовий збір не сплатив, вимоги ухвали про залишення позову без руху не виконав, що в силу п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України є підставою для повернення позовної заяви позивачу.

39. Колегія суддів вважає за необхідне також зазначити, що відповідно до ч. 8 ст. 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

40. Згідно зі ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

41. Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

42. З огляду на результат касаційного перегляду справи перерозподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.09.2020 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14.12.2020 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

..................................

..................................

..................................

А.В. Жук

Н.М. Мартинюк

Ж.М. Мельник-Томенко

Судді Верховного Суду