ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 826/10888/18

адміністративне провадження № К/9901/10740/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Желєзного І. В.

суддів: Берназюка Я. О., Коваленко Н. В.

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Приватного підприємства "Конвалія-нерухомість"

на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Карпушової О. В., суддів: Губської Л. В., Епель О. В. від 03.03.2020

у справі №826/10888/18

за позовом Приватного підприємства "Конвалія-нерухомість"

до Міністерства культури молоді та спорту України, Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації),

треті особи: Прокуратура міста Києва, Київський науково-методичний центр по охороні, реставрації та використанню пам'яток історії, культури і заповідних територій,

про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. У липні 2018 року Приватне підприємство "Конвалія-нерухомість" (далі також - позивач) звернулося до суду із позовом до Міністерства культури молоді та спорту України, Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі також - відповідачі), треті особи: Прокуратура міста Києва, Київський науково-методичний центр по охороні, реставрації та використанню пам'яток історії, культури і заповідних територій, в якому просило: визнати протиправними дії Управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо внесення подання про включення об'єктів нерухомості та садиби міської, розташованої по вулиці Хорива, 2 у Подільському районі міста Києва, (охоронний №955-Кв) для включення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України; визнати протиправними дії Міністерства культури України щодо включення об'єктів нерухомості та садиби міської, розташованої по вулиці Хорива, 2 у Подільському районі міста Києва, (охоронний №955-Кв) до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, скасувати пункт №30 в частині наказу Міністерства культури України від
15.10.2014 №869 "Про занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України", а саме в частині включення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України міської садиби, розташованої по вулиці Хорива 2 у Подільському районі міста Києва, як пам'ятки архітектури місцевого значення, охоронний №955-Кв, згідно з Переліком об'єктів культурної спадщини у місті Києві, що заносяться до Державного реєстру нерухомих пам'яток України за категорією місцевого значення, який є Додатком №1 до наказу Міністерства культури України від 15.10.2014 №869.

2. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.07.2018 позовну заяву Приватного підприємства "Конвалія-нерухомість" повернуто позивачу.

3. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.11.2018 апеляційну скаргу задоволено, ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.07.2018 скасовано та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

4. Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.07.2019 відмовлено представнику Міністерства культури України в задоволенні заяви про залишення позовної заяви без розгляду.

5. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.07.2019 позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправним наказ Міністерства культури України від 15.10.2014 №869 "Про занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України" в частині включення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України по вулиці Хорива, 2 у Подільському районі міста Києва як пам'ятки архітектури місцевого значення садиби охоронний номер №955-Кв та скасовано пункт №30 Додатку №1 до наказу Міністерства культури України від 15.10.2014 №869 "Про занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України". В решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто на користь Приватного підприємства "Конвалія-нерухомість" за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства культури України витрати зі сплати судового збору у сумі 1762,00 грн.

6. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2020 апеляційну скаргу Міністерства культури молоді та спорту України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.07.2019, до якої приєднався Почесний президент Громадської організації "Зелена хвилина" журналіст Інформаційного агентства "Активні громадяни" ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1), задоволено повністю: рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від
09.07.2019 скасовано, адміністративний позов Приватного підприємства "Конвалія-нерухомість" до Міністерства культури молоді та спорту України, Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), треті особи: Прокуратура міста Києва, Київський науково-методичний центр по охороні, реставрації та використанню пам'яток історії, культури і заповідних територій, про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - залишено без розгляду.

7. У квітні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга позивача на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2020, в якій просить її скасувати та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

8. Ухвалою Верховного Суду від 05.05.2020 відкрито касаційне провадження у справі.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

9. Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Подільської районної у місті Києві ради 29 сесії 5 скликання від 28.10.2010 №883 затверджено результати конкурсу по залученню інвесторів до реконструкції або реставрації жилих та нежилих будинків, а також вбудованих в жилі будинки нежилих приміщень, що знаходяться в комунальній власності територіальної громади Подільського району м. Києва згідно з протоколом засідання Районної конкурсної комісії від
27.10.2010 №15; залучено до реконструкції або реставрації непридатного для проживання будинку №2 літ. А, Б, В, Г, Д, Є, Ж, З, по вулиці Хорива, загальною площею 3109,7 кв. м, Приватне підприємство "Конвалія-Нерухомість".

10.15.11.2010 між КП "Поділ-Інвест Реконструкція" та Приватним підприємством "Конвалія-Нерухомість" укладено інвестиційний договір №16 на реконструкцію та будівництво об'єкта за адресою: вулиця Хорива, 2 літ. А, Б, В, Г, Д, Е, Ж, З в Подільському районі міста Києва, предметом якого є реалізація інвестиційного проекту з реконструкції та будівництва за адресою: місто Київ, вулиця Хорива, 2 літ. А, Б, В, Г, Д, Є, Ж, З на умовах конкурсу, визначених районною конкурсною комісією по залученню інвесторів до реконструкції або реставрації жилих та нежилих будівників, а також вбудованих в жилі будинки нежилих приміщень, що знаходяться на балансі житлово-експлуатаційних та інших організацій (підприємств, установ) комунальної власності територіальної громади Подільського району м. Києва (протокол №15 від 27.10.2010), також належним чином виконати всі інші зобов'язання за цим договором з дотриманням вимог чинного законодавства.

11.15.06.2014 Науково-дослідний інститут пам'яток охоронних досліджень розробив історико-архітектурну довідку та історико-містобудівне обґрунтування, з яких вбачається, що на ділянці проектування за адресою: місто Київ, вулиця Хорива, 2 літ. А, Б, В, Г, Д, Е, Ж, 3 відсутні об'єкти, що перебувають на державному обліку як об'єкти культурної спадщини, однак дана ділянка знаходиться на території двох пам'яток.

12.26.01.2015 Приватне підприємство "Конвалія-нерухомість" звернулось із листом №01-01/15 до Управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо з'ясування статусу будинку по вулиці Хорива, 2 у Подільському районі міста Києва.

13. Управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за результатами розгляду вказаної заяви листом від 04.02.2015 №066-344 повідомило, що будинок прибутковий по вулиці Хорива, 2 (2-а) та будинок житловий з торгівельними приміщеннями по вулиці Хорива, 2-б наказом Міністерства культури України від 15.10.2014 №869 внесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України як пам'ятку архітектури місцевого значення, охоронний №955/1-Кв і № 955/2-Кв.

14. Відповідно до листа КП "Центральний Подільського району міста Києва" №1/2 від 09.02.2015 будинок 2 по вулиці Хорива обслуговує КП "Центральний Подільського району міста Києва", всі приватизовані квартири та нежитлові приміщення належать на праві приватної власності Приватному підприємству "Конвалія-Нерухомість".

15. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.05.2015 у справі №826/5932/15, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2015, позовні вимоги Приватного підприємства "Конвалія-нерухомість" задоволено частково: визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства культури України від 15.10.2014 №869 "Про занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України" в частині включення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України по вулиці Хорива, 2 (2-а і 2-б) у Подільському районі міста Києва як пам'ятку архітектури місцевого значення, охоронний №955/1-Кв і №955/2-Кв, а саме: пункт 31 і 32 Додатку №1 до наказу Міністерства культури України від 15.10.2014 №869.

16. Приписом Державного реєстру нерухомих пам'яток України № 425/п від
29.12.2017 позивача повідомлено, що садибу охоронний №955-Кв не виключено із Державного реєстру нерухомих пам'яток України.

17. Вважаючи своє право порушеним, позивач звернувся із даним позовом до суду.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

18. Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову у цій справі, виходив з того, що суд, вирішуючи питання про наявність підстав для відкриття провадження у справі, визнав причини пропуску строку на звернення до суду поважними та поновив позивачу процесуальний строк, а тому підстави для залишення позовної заяви без розгляду відсутні. Щодо суті спору зазначив, що процедура занесення садиби міської по вулиці Хорива, 2 у Подільському районі міста Києва як об'єкта культурної спадщини до Реєстру повинна була складатись з декількох етапів, зокрема: прийняття рішення уповноваженого органу охорони культурної спадщини про занесення садиби міської по вулиці Хорива, 2 у Подільському районі міста Києва до Переліку об'єктів культурної спадщини; письмового повідомлення власника об'єкта про внесення об'єкта культурної власності до Переліку об'єктів культурної власності і набуття правового статусу щойно виявленого об'єкта культурної спадщини; складання облікової документації на об'єкт культурної спадщини; занесення об'єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України; письмового повідомлення власника пам'ятки про занесення об'єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України; видачі Міністерством культури України власнику об'єкта свідоцтва про реєстрацію об'єкта культурної спадщини як пам'ятки. Однак рішення уповноваженого органу охорони культурної спадщини про занесення садиби міської по вулиці Хорива, 2 у Подільському районі міста Києва до Переліку об'єктів культурної спадщини не приймалось. У матеріалах справи відсутні дані, що підтверджують повідомлення в письмовій формі власника об'єкта - позивача про внесення об'єкта до Переліку об'єктів культурної власності і набуття правового статусу щойно виявленого об'єкта культурної спадщини. Дані обставини не підлягають доказуванню як такі, що встановлені рішенням суду у справі №826/6932/15 від 15.05.2015 та мають преюдиційне значення.

19. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про залишення позову без розгляду, виходив з того, що дослідивши облікову документацію на об'єкти культурної спадщини "будинок прибутковий", що знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Хорива 2-а, та "будинок житловий з торгівельними приміщеннями", який розташований за адресою: місто Київ, вулиця Хорива 2-Б, колегія суддів дійшла висновку, що об'єкт культурної спадщини "Садиба міська", що знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Хорива 2, є самостійним об'єктом культурної спадщини, оскільки в перелік цього об'єкта входять ще й інші об'єкти нерухомості, які не входять в об'єкти культурної спадщини за адресами по вулиці Хорива 2-А та 2-Б. Враховуючи наведене, позивач строк звернення до суду з цим позовом пропустив, причини наведені позивачем про поновлення строку не є поважними, позивач міг дізнатися про порушення своїх прав ще у 2015 році, проте з цим позовом звернувся до суду у липні 2018, чим порушив шестимісячний строк звернення до суду.

ІV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ НА НЕЇ

20. Позивач у касаційній скарзі не погоджується з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на те, що таке ухвалене без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 14.02.2019 у справі №826/5493/16, від 13.03.2019 у справі №712/8985/17, від 18.07.2019 у справі №826/16725/17; від 19.12.2019 у справі №826/6102/18, від 22.01.2020 у справі №803/931/16. Висновок суду апеляційної інстанції про пропущення строків звернення до суду з неповажних причин є необґрунтованим та помилковим. Судом апеляційної інстанції не враховано, що окремого об'єкта за адресою: місто Київ, вулиця Хорива, 2 не існує, а лише існують об'єкти з відповідними літерними позначеннями, а тому виключення з Державного реєстру нерухомих пам'яток України об'єктів по вулиці Хорива, 2 (2-а і 2-б) у Подільському районі міста Києва (охоронні №955/1-Кв і №955/2-Кв) позбавляє змісту та предмету садибу охоронний №955-кв. Садиба міська не є ані окремою будівлею, ані окремою архітектурною спорудою, ані будь-яким іншим об'єктом нерухомості, а є комплексом будівель, що складається із двох будинків - 2-а та 2-б. Садиба міська не має окремого порядкового номеру і розміщена в Додатку №1 до спірного наказу між рядком 30 та рядком 31, а також має однакову адресу із будинком прибутковим (охоронний №955/1-Кв (вулиця Хорива, 2 (2-а), рядок 31) та будинком житловим з торгівельними приміщеннями (охоронний №955/2-Кв (вулиця Хорива, 2 (2-б), рядок 32). Таким чином, рядок, в якому є посилання на садибу міську в додатку № 1 до спірного наказу, цілком правомірно розцінювався позивачем як заголовок до наступних рядків 31 і 32, а не як запис про окремий об'єкт культурної спадщини. Таким чином, позивач дізнався та повинен був дізнатися про порушення прав спірним наказом своїх прав та інтересів після отримання припису. Крім того оспорюваний наказ містить ознаки нормативно-правового акта.

21. Від ОСОБА_1 (особа, яка приєдналася до апеляційної скарги) до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу та додаткові пояснення, у яких просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін, посилаючись на безпідставність доводів касатора.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

22. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.

23. Ухвалюючи рішення про залишення позову без розгляду, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строк звернення до суду з цим позовом, оскільки він повинен був дізнатися про порушення своїх прав ще при подачі позову чи постановленні судом рішення у справі № 826/5932/15, тобто з травня 2015 року.

24. Однак колегія суддів вважає помилковим такий висновок суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

25. Відповідно до частини 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого частини 1 статті 122 КАС України або іншими законами.

26. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (абзац 1 частини 2 статті 122 КАС України).

27. Згідно з частиною 3 статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

28. Системний аналіз наведених положень дає змогу дійти висновку, що початок перебігу строку звернення до адміністративного суду пов'язується з днем, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

29. Колегія суддів зазначає, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

30. Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.

Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

31. Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об'єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулює Закон України "Про охорону культурної спадщини" (далі також - ~law11~, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

32. Відповідно до ~law12~ об'єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України за категоріями національного та місцевого значення пам'ятки. Порядок визначення категорій пам'яток встановлюється Кабінетом Міністрів України.

33. Порядок занесення об'єкта культурної спадщини до Реєстру та внесення змін до нього визначено ~law13~, згідно з якою занесення об'єкта культурної спадщини до Реєстру та внесення змін до нього (вилучення з Реєстру, зміна категорії пам'ятки) провадяться відповідно до категорії пам'ятки, зокрема, пам'ятки місцевого значення - рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини за поданням відповідних органів охорони культурної спадщини або за поданням Українського товариства охорони пам'яток історії та культури, інших громадських організацій, до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини, протягом одного місяця з дня одержання подання. Об'єкт культурної спадщини до вирішення питання про його реєстрацію як пам'ятки вноситься до Переліку об'єктів культурної спадщини і набуває правового статусу щойно виявленого об'єкта культурної спадщини, про що відповідний орган охорони культурної спадщини в письмовій формі повідомляє власника цього об'єкта або уповноважений ним орган (особу). Переліки об'єктів культурної спадщини затверджуються рішеннями відповідних органів охорони культурної спадщини.

Порядок обліку об'єктів культурної спадщини визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини видає власнику пам'ятки або уповноваженому ним органу свідоцтво про реєстрацію об'єкта культурної спадщини як пам'ятки.

34. Відповідно до положень ~law14~ об'єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов'язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об'єкти (об'єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об'єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність.

35. ~law15~ передбачено, що за типами об'єкти культурної спадщини поділяються на: споруди (витвори); комплекси (ансамблі) (топографічно визначені сукупності окремих або поєднаних між собою об'єктів культурної спадщини); визначні місця.

36. Порядок визначення категорій пам'яток для занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України затверджено постановою Кабінету Міністрів України №1760 від 27.12.2001 (далі також - Порядок №1760, в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного в частині наказу).

37. Пунктом 15 Порядку №1760 передбачено, що комплексам (ансамблям), визначним місцям присвоюється єдиний охоронний номер. Кожному об'єкту культурної спадщини у складі комплексу (ансамблю) або визначного місця присвоюється охоронний номер, що складається з охоронного номера комплексу (ансамблю) або визначного місця та номера об'єкта у складі комплексу (наприклад: 128/3).

38. Згідно з пунктом 14 Порядку №1760 усім пам'яткам у разі занесення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України присвоюються охоронні номери, що не можуть дублюватися. Охоронний номер пам'ятки місцевого значення складається з цілого числа (наприклад: 128).

39. Як вбачається зі змісту оспорюваного в частині наказу, між рядками 30 та 31 Переліку об'єктів культурної спадщини у місті Києві, що заносяться до Державного реєстру нерухомих пам'яток України за категорією місцевого значення (Додаток 1 до наказу Міністерства культури України від 15.10.2014 №869, далі також - Перелік) без зазначення порядкового номера у графах "назва об'єкта", "датування ", "адреса ", "вид об'єкта", " № та дата рішення про взяття під охорону", "охоронний № " містяться наступні відомості "Садиба міська ", "1830-1910-ті рр. ", "вул. Хорива, 2 ", "Пам'ятка архітектури", "На обліку не перебував", "955-Кв" відповідно.

40. У графі 31 цього ж Переліку у тих же графах вказано: "Будинок прибутковий", "1897-1898 рр. ", "вул. Хорива, 2 (2-а) ", "Пам'ятка архітектури", "На обліку не перебував", "955/1-Кв" відповідно.

41. У графі 32 у вказаних графах міститься зазначення: "Будинок житловий з торгівельними приміщеннями", "1830-і рр., 1875 р., 1897 р.", "вул. Хорива, 2-б (2)", "Пам'ятка архітектури ", "На обліку не перебував ", "955/2-Кв" відповідно.

42. З огляду на наведене вище правове регулювання та зміст Переліку у зазначеній частині колегія суддів дійшла висновку, що наведені у графах 31 та 32 Переліку об'єкти становлять комплекс (ансамбль), якому присвоєний єдиний охоронний номер - 955-Кв. Водночас об'єкту "Будинок прибутковий" у складі комплексу (ансамблю) присвоєно охоронний номер "955/1-Кв", а об'єкту "Будинок житловий з торгівельними приміщеннями" - "955/2-Кв".

43. Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, дослідивши облікову документації на об'єкти культурної спадщини "будинок прибутковий", що знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Хорива 2-а, та "будинок житловий з торгівельними приміщеннями", що розташований за адресою: місто Київ, вулиця Хорива 2-Б, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що об'єкт культурної спадщини "Садиба міська", що знаходиться за адресою: місто Київ вулиця Хорива 2, є самостійним об'єктом культурної спадщини, оскільки в перелік цього об'єкту входять ще й інші об'єкти нерухомості, які не входять в об'єкти культурної спадщини за адресами по вулиці Хорива 2-А та 2-Б.

44. Водночас судом апеляційної інстанції не враховано, що у Переліку відсутні будь-які дані щодо інших об'єктів нерухомості, які не входять в об'єкти культурної спадщини за адресами: місто Київ, вулиці Хорива 2-А та 2-Б, однак входять до об'єкта культурної спадщини "Садиба міська", що знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Хорива 2. Тобто, зважаючи на те, що кожному об'єкту культурної спадщини у складі комплексу (ансамблю) присвоюється охоронний номер, що складається з охоронного номера комплексу (ансамблю) та номера об'єкта у складі комплексу (згідно з оспорюваним в частині наказом відповідача до комплексу (ансамблю) з охоронним номером "955-Кв" належать лише "будинок прибутковий" та "будинок житловий з торгівельними приміщеннями", яким присвоєно відповідні охоронні номери) та у Переліку відсутні відомості щодо присвоєння охоронних номерів будь-яким іншим об'єктам з комплексу (ансамблю) з охоронним номером "955-Кв", колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що станом на момент подання позову чи постановлення судом рішення у справі №826/5932/15 позивач не міг знати про порушення своїх прав наявністю запису, що міститься в Переліку між рядками 30 та 31, так як вважав, що для належного захисту його прав достатньо визнання протиправним та скасування пунктів 31 і 32 Додатку №1 до наказу Міністерства культури України від
15.10.2014 №869, що у свою чергу позбавляє змісту запис про садибу міську, охоронний №955-кв.

45. Крім того, як вбачається зі змісту постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.05.2015 у справі №826/5932/15 за позовом Приватного підприємства "Конвалія-нерухомість" до Міністерства культури України, Управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання дій протиправними та скасування наказу №869 від 15.10.2014 в частині, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2015, у позовній заяві позивач просив суд визнати протиправними дії Управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо включення будинку по вулиці Хорива, 2 (2-а і 2-б) у Подільському районі міста Києва у перелік пам'яток місцевого значення; визнати протиправним та таким, що підлягає скасуванню частково наказ Міністерства культури України від 15.10.2014 №869 "Про занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України" в частині включення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України по вулиці Хорива, 2 (2-а і 2-б) у Подільському районі міста Києва як пам'ятку архітектури місцевого значення, охоронний №955/1-Кв і №955/2-Кв, а саме: пункт 31 і 32 Додатку №1 до наказу Міністерства культури України від 15.10.2014 №869.

46. Також, як встановлено судом першої інстанції, Приватне підприємство "Конвалія-нерухомість" зверталось листом від 26.01.2015 за №01-01/15 до Управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо з'ясування статусу будинку по вул. Хорива, 2 у Подільському районі м. Києва.

47. Управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за результатами розгляду вказаної заяви листом від 04.02.2015 №066-344 повідомило, що будинок прибутковий по вулиці Хорива, 2 (2-а) та будинок житловий з торгівельними приміщеннями по вулиці Хорива, 2-6 наказом Міністерства культури України від 15.10.2014 №869 внесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України як пам'ятку архітектури місцевого значення, охоронний №955/1-Кв і № 955/2-Кв.

48. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що про включення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України за категорією місцевого значення, а саме пам'ятки архітектури - садиби міської, що знаходиться по вулиці Хорива, 2, охоронний номер №955-Кв, позивач дізнався лише з моменту отримання припису №425/п від 29.12.2017, а тому відсутні підстави для залишення позову без розгляду.

49. Судження ОСОБА_1 (особа, яка приєдналася до апеляційної скарги), викладені у відзиві на касаційну скаргу та додаткових поясненях щодо незгоди з касаційною скаргою, за вищенаведеного правового регулювання не спростовують аргументів, викладених у касаційній скарзі щодо обізнаності позивача про порушення своїх прав з моменту отримання припису.

50. Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги та відзиву на неї в частині, чи містить оспорюваний наказ ознаки нормативно-правового акта, оскільки зазначені обствини не були предметом аргументації позову та підставою задоволення вимог судом першої інстанції.

51. Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

52. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

53. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

54. Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

55. Відповідно до частини 1 статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

56. Враховуючи викладене, оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанцій підлягає скасуванню із направленням справи для продовження розгляду.

Керуючись статтями 345, 349, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства "Конвалія-нерухомість" задовольнити.

2. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2020 скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Желєзний

Судді: Я. О. Берназюк

Н. В. Коваленко