ПОСТАНОВА

Іменем України

28 листопада 2019 року

Київ

справа №809/339/16

адміністративне провадження №К/9901/6399/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Бучик А. Ю.,

суддів: Мороз Л. Л., Рибачука А. І.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 червня 2016 року (суддя Могила А. Б. ) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2016 року (колегія суддів: Затолочний В. С., Костів М. В., Нос С. П. ) у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області про визнання нечинним рішення та наказу, -

УСТАНОВИЛ:

В квітні 2016 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області про визнання нечинними рішення Управління державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області від
28.03.2016 №16 про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт від 25.07.2011 року № ІФ08311022181 та наказу начальника Управління державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області від 28.03.2016 №16, прийнятого за наслідками такого рішення, згідно з яким реєстрація цієї декларації вважається скасованою.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.06.2016, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від
18.08.2016, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що перевірку проведено з порушеннями, за відсутності представника позивача та за відсутності на те підстав. Вказує на наявність права користування земельною ділянкою згідно договору сервітуту, а відтак скасування декларації про початок будівельних робіт є протиправним. Також посилається на обмеження щодо перевірок встановлених нормами Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 №71-VIII

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 грудня 2016 року відкрито касаційне провадження.

Справу передано до Верховного Суду.

У зв'язку із відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, ця справа розглядалася в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 1 частини 1 статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судами встановлено, що рішенням Івано-Франківської міської ради від 26.12.2007 №628 підприємцю ОСОБА_1 надано дозвіл на проведення проектно-пошукових робіт на власній, орендованій або наданій у постійне користування земельній ділянці з добудовою торгових приміщень по АДРЕСА_1.

В подальшому, 23.02.2010 між позивачем та Івано-Франківською міською радою укладено договір сервітутного користування реальною часткою прибудинкової території загальною площею 0,06440 га, яка знаходяться по АДРЕСА_1, для обслуговування торгових приміщень та договір сервітутного користування ідеальною часткою земельної ділянки загальною площею 0,02614 га для переобладнання підвального приміщення під крамницю промтоварі. Попередньо Івано-Франківською міською радою 23.02.2010 прийнято рішення №29-XLVII про укладення таких договорів.

В подальшому фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 скеровано до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Івано-Франківській області декларацію про початок виконання будівельних робіт реконструкції з добудовою торгових приміщень по АДРЕСА_1.

Інспекцією 25.07.2011 здійснено державну реєстрацію вказаної декларації за №ІФ08311022181 в Єдиному реєстрі отриманих повідомлень про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, виданих дозволів на виконання будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про готовність об'єкта до експлуатації та виданих сертифікатів, відмов у реєстрації таких декларацій та у видачі таких дозволів і сертифікатів.

24.03.2016 уповноважена особа відповідача прибула за адресою здійснення будівництва для проведення позапланової перевірки. Підставою для проведення позапланової перевірки стало звернення Органу самоорганізації населення "Будинковий комітет по АДРЕСА_1" від 10.03.2016 скероване Начальнику Управління державної архітектурної інспекції у Івано-Франківській області щодо самочинного будівництва підприємцем ОСОБА_1 на прибудинковій території по АДРЕСА_1, за наявності договорів сервітутного користування, а також зазначення ним недостовірних даних щодо форми користування земельною ділянкою за вказаною адресою.

Згідно акту перевірки від 24.03.2016 проведення такої на місці об'єкта Управлінням державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області не являлося можливим за відсутності замовника даного будівництва. Однак, згідно інформації, наданої Управлінням земельних відносин виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, правовстановлюючим документом на землю, який позивачем зазначено в декларації про початок виконання будівельних робіт від
25.07.2011 за № ІФ08311022181, фактично є договір сервітутного користування.

28.03.2016 Управлінням державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області прийнято рішення та наказ №16 про скасування реєстрації декларації від 25.07.2011 за № ІФ08311022181.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що наявні підстави для скасування декларації про початок будівництва, оскільки у позивача відсутній договір оренди земельної ділянки, про який зазначено в декларації про початок виконання будівельних робіт, також відсутні містобудівні умови.

Колегія суддів, дослідивши спірні правовідносини, зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 4 частини 4 цієї статті передбачено, що посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право проводити перевірку відповідності виконання підготовчих та будівельних робіт вимогам будівельних норм, державних стандартів і правил, затвердженим проектним вимогам, рішенням, технічним умовам, своєчасності та якості проведення передбачених нормативно-технічною і проектною документацією зйомки, замірів, випробувань, а також ведення журналів робіт, наявності у передбачених законодавством випадках паспортів, актів та протоколів випробувань, сертифікатів та іншої документації.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553 затверджено Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю (далі - Порядок № 553), який визначає процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Відповідно до пункту 5,6 Порядку № 553, державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.

Згідно п. 7 Порядку № 553 позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Підставами для проведення позапланової перевірки є: звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб'єктом містобудування вимог містобудівного законодавства.

Отже, підставою для перевірки слугувало звернення Органу самоорганізації населення "Будинковий комітет по АДРЕСА_1" від 10.03.2016, скероване Начальнику Управління державної архітектурної інспекції у Івано-Франківській області щодо самочинного будівництва підприємцем ОСОБА_1 на прибудинковій території по АДРЕСА_1, за наявності договорів сервітутного користування, а також зазначення ним недостовірних даних щодо форми користування земельною ділянкою за вказаною адресою.

Пунктом 9 Порядку передбачено, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб'єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об'єкт будівництва.

Зважаючи, що представника суб'єкта містобудування не було залучено, перевірку провдено не було, про що свідчить відповідний акт. В свою чергу відповідачем документально перевірено достовірність записів у поданій декларації про початок виконання будівельних робіт.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" право на виконання будівельних робіт у замовника виникає після реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до I-III категорій складності, до яких, згідно поданої декларації, належить об'єкт будівництва по АДРЕСА_1.

Згідно ч. 8 ст. 36 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про початок виконання будівельних робіт, та виконання будівельних робіт без зареєстрованої декларації.

Як встановлено ч. 8 ст. 36 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", у разі виявлення інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом, зокрема якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, реєстрація такого повідомлення або декларації підлягає скасуванню інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 22 Порядку виконання будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 466, у разі виявлення органом державного архітектурно-будівельного контролю наведених у декларації недостовірних даних (встановлення факту, що на дату реєстрації декларації інформація, яка зазначалася в декларації, не відповідала дійсності, та/або виявлення розбіжностей між даними, зазначеними у декларації), які не є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом відповідно до статті 39-1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", орган державного архітектурно-будівельного контролю письмово повідомляє замовнику протягом одного робочого дня з дня такого виявлення. У разі виявлення органом державного архітектурно-будівельного контролю недостовірних даних (встановлення факту, що на дату реєстрації декларації інформація, яка зазначалася в ній, не відповідала дійсності, та/або виявлення розбіжностей між даними, зазначеними у декларації), наведених у зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом, зокрема, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, реєстрація такої декларації підлягає скасуванню органом державного архітектурно-будівельного контролю.

Суд, досліджуючи повноту з'ясування відповідачем під час перевірки достовірності даних, зареєстрованої позивачем декларації про початок виконання будівельних робіт, дійшов висновку про правомірність виявлення відповідачем розбіжностей між даними, зазначеними позивачем у декларації, а також про внесення до неї інформації, що не відповідає дійсності.

Судами встановлено, що даними, які не відповідають дійсності, що внесені до декларації про початок виконання будівельних робіт, як встановлено, є інформація щодо використання позивачем земельної ділянки на підставі договору оренди №17 від 10.03.2010, проте вказаний договір не є договором оренди, а сервітутного користування.

Частиною 1 ст.98 Земельного кодексу України визначено, що право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

З договору сервітутного користування реальною часткою прибудинкової території та договору сервітутного користування ідеальною часткою земельної ділянки для переобладнання підвального приміщення під крамницю промтоварів, укладених
23.02.2010 між позивачем та Івано-Франківською міською радою, встановлено, що частка прибудинкової території передається в користування позивачу для обслуговування торгових приміщень.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що право земельного сервітуту є обмеженим правом землекористувача на користування земельною ділянкою, яке полягає у її використанні згідно цільового призначення, в даному випадку для обслуговування торгових приміщень.

Отже, позивачем без документа на право користування земельною ділянкою, який дає право виконувати будівельні роботи, розпочато будівництво - реконструкцію з добудовою торгових приміщень по АДРЕСА_1.

Відтак, у відповідача були наявні підстави для скасування декларації про початок будівельних робіт.

Щодо посилань в касаційній скарзі на заборону проведення перевірок, встановлених нормами Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 №71-VIII, колегія суддів зазначає наступне.

Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 №71-VIII направлений на врегулювання відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів та передбачає внесення змін до податкового законодавства.

Отже, за своєю метою та змістом Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 №71-VIII покликаний врегулювати саме податкові, а не будь-які інші правовідносини, зокрема і ті, які виникають у сфері державного архітектурного нагляду.

Відповідно до статті 1 Податкового кодексу України останній регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Вказаним Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності тих контролюючих органів, про які йдеться у статті 1 Податкового кодексу України.

Зокрема контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи. У складі контролюючих органів діють підрозділи податкової міліції.

Таким чином, обмеження на проведення перевірок підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами, встановлені ~law21~ стосується лише контролюючих органів, визначених у підпункті
41.1 статті 41 Податкового кодексу України.

Відтак, беручи до уваги, що завданням органів Державної архітектурно-будівельної інспекції є здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач не є контролюючим органом доходів і зборів в розумінні вимог пункту 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України. Відтак вказана заборона на проведення перевірок на спірні правовідносини не поширюється.

Відповідно до ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 червня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2016 року залишити без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий А. Ю. Бучик

Судді Л. Л. Мороз

А. І. Рибачук