Історія справи

Ухвала КАС ВП від 12.09.2019 року у справі №160/8859/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 листопада 2019 року

м. Київ

справа №160/8859/18

адміністративне провадження №К/9901/24800/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Усенко Є. А.,

суддів: Гімона М. М., Гусака М. Б.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04.07.2019 (судді - Ясенова Т. І., Суховаров А. В., Головко О. В. ) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Реал-Строй" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИЛ:

У листопаді 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Реал-Строй" (далі - ТОВ "Реал-Строй", Товариство, позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві, відповідач), в якому просило визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення: від 09.11.2018р. №0057181404 - про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 5 518
801,25 грн (з яких 4 415 041,00 грн - за податковим зобов'язанням, 1 103 760,00
грн - за штрафними (фінансовими) санкціями); від 09.11.2018 року №0057191404 - про визначення грошового зобов'язання із штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 510,00 грн.

Обґрунтовуючи позов, ТОВ "Реал-Строй" посилається на те, що податкова перевірка щодо Товариства була проведена без його відома, внаслідок чого Товариство було позбавлене можливості надати для перевірки наявні у нього документи на підтвердження задекларованих показників податкового обліку з податку на додану вартість (далі - ПДВ).

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.03.2019 в задоволенні адміністративного позову ТОВ "Реал-Строй" відмовлено.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що ГУ ДФС у м. Києві було дотримано пункт 42.2 статті 42 Податкового кодексу України при здійсненні документальної невиїзної перевірки. Згідно з висновком суду документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення, а тому, враховуючи, що ГУ ДФС у м. Києві довело, що повідомлення про проведення перевірки та копія наказу про проведення перевірки були направлені на адресу позивача 01.08.2018, твердження позивача, що він не був обізнаний про проведення перевірки, не відповідає дійсності.

Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 04.07.2019 рішення суду першої інстанції скасував, а позов задовольнив з тих підстав, що судом першої інстанції не було досліджено процедуру проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача. Апеляційний суд встановив, що контролюючим органом не було дотримано вимог статті 79 Податкового кодексу України при проведенні перевірки позивача, доказів на підтвердження обставин щодо належного повідомлення позивача про проведення перевірки, вручення йому копії наказу про проведення перевірки відповідач не надав.

ГУ ДФС у м. Києві подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, відповідач посилається на звернення до позивача із запитами від 12.04.2018 № 15353/10/26-15-14-04-04-04-12 та від
08.06.2018 № 26671/10/26-15-14-04-04-12, відповідно до яких у Товариства була витребувана інформація (пояснення та їх документальне підтвердження) щодо фінансово-господарських операцій з ТОВ "Галіон-Д" та ТОВ "Фірма "Солора", проте, позивач відмовив у наданні запитуваної інформації. ГУ ДФС у м. Києві видано наказ від 31.07.2018 № 11812 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Реал-Строй", який разом із повідомленням від 01.08.2018 № 38188/10/26-15-14-04-04 та листом від 01.08.2018 № 38193/10/26-15-14-04-04 був направлений на адресу позивача. З врахуванням цих обставин відповідач вважає, що він виконав вимоги пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України, що давало йому право на проведення документальної невиїзної перевірки.

Позивач не реалізував процесуальне право подати заперечення на касаційну скаргу.

Верховний Суд перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача, правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суди попередніх інстанцій встановили, що ГУ ДФС у м. Києві з 02.08.2018 по
08.08.2018 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Реал-Строй" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з контрагентами-постачальниками ТОВ "Галион-Д" за листопад 2017 року, ТОВ "Фірма "Солара" за грудень 2017 року, січень, лютий 2018 року, за результатами якої складено та підписано акт від 15.08.2018 № 806/26-15-14-04-04/37271751.

На підставі зазначеного акта перевірки ГУ ДФС у м. Києві прийняті податкове повідомлення-рішення від 09.11.2018 р. №0057181404, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 5 518 801,25 грн (з яких 4 415 041,00 грн - за податковим зобов'язанням, 1 103 760,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями) та податкове повідомлення-рішення від
09.11.2018 р. №0057191404 про визначення грошового зобов'язання із штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 510,00 грн.

Відповідно до абзацу першого підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - так само) документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу (абзаци четвертий, шостий цього підпункту).

Пунктом 79.2 статті 79 Податкового кодексу України передбачено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному Пунктом 79.2 статті 79 Податкового кодексу України, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки (абзац другий пункту
79.2).

Незважаючи на правило пункту 79.3 статті 79 Податкового кодексу України щодо необов'язкової присутності платника податків під час проведення документальних невиїзних перевірок, останній має право бути присутнім під час проведення перевірки, і тим більше, бути обізнаним щодо призначення перевірки та її проведення. Це узгоджується з нормою підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України, якою встановлено, що платник податків має право бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України.

Право платника податків бути присутнім під час проведення перевірки забезпечується, зокрема обов'язком контролюючого органу ознайомити його у встановлений законом спосіб до початку перевірки із наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення. Це одна із гарантій того, що перевірка буде проведена об'єктивно та повно, а платник зможе надати наявні у нього документи, пояснення з питань перевірки.

У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції встановив, що документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "Реал-Строй" проводилася з
02.08.2018 по 08.08.2018. При цьому копію наказу № 11812 від 31.07.2018 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Реал-Строй" направлено контролюючим органом на адресу позивача 01.08.2018.

Враховуючи, що повідомлення про проведення перевірки було направлено ГУ ДФС у м.

Києві на адресу позивача (м. Дніпро, вул. Любарського, 98, офіс 15) 01.08.2018 (а. с. 189, том 2), а також тривалість поштових пересилань з м. Києва до м.

Дніпра, доводи позивача, що він не був повідомлений до початку перевірки про її призначення та не отримав копію наказу про призначення перевірки, є об'єктивно підтвердженими. Невиконання контролюючим органом вимог пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Такий правовий висновок щодо застосування норм пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України права у подібних правовідносинах був зроблений в постанові Верховного Суду України від 27.01.2015 у справі № 21-425а14. Підстав для відступу від такого висновку колегія суддів не вбачає.

Суд апеляційної інстанції правильно застосував норми матеріального права до встановлених у справі обставин, зробивши висновок про неправомірність податкових повідомлень-рішень, яких стосується спір, що є предметом судового розгляду у цій адміністративній справі.

Відповідно до частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статями 349, 350, частинами 1, 5 статті 355, статтями 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04.07.2019 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.........................................

Є. А. Усенко

М. М. Гімон

М. Б. Гусак,

Судді Верховного Суду