Історія справи

Ухвала КАС ВП від 09.01.2020 року у справі №160/1582/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 160/1582/19

адміністративне провадження № К/9901/154/20, К/9901/235/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Калашнікової О. В.,

суддів: Білак М. В., Соколова В. М.,

розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу №160/1582/19

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційними скаргами Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 липня 2019 року (прийняте у складі головуючого судді Єфанової О. В. ) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Юрко І. В., суддів: Чабаненко С. В., Чумака С. Ю.)

УСТАНОВИЛ:

І. Суть спору

1.18 лютого 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, в якому з урахуванням уточнень, просив:

1.1. визнати протиправною бездіяльність посадових осіб СУ ГУ НП в Дніпропетровській області щодо надання йому повідомлення за формою, встановленою Додатком до "Положення про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду", затвердженого наказом Мінюста України, Генеральної прокуратури України, Міністерства фінансів України №6/5/3/41 від 04 березня 1996 року із роз'ясненням, куди і протягом якого терміну він може звернутися за відшкодуванням шкоди і поновленням порушених прав, у зв'язку із закриттям щодо нього кримінальної справи № 36001130 постановою старшого слідчого СВ "03" СУ УМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_2 від 26 квітня 2006 року;

1.2. визнати протиправним рішення заступника начальника ГУ НП в Дніпропетровській області начальника слідчого управління Куратченко М. В. від 10 січня 2019 року про відмову в винесенні постанови (ухвали) про визначення розміру відшкодування шкоди - заробітку та інших грошових доходів, які він втратив внаслідок незаконних дій; сплачених ним судових витрат та інших витрат; сум, сплачених ним в зв'язку з наданням юридичної допомоги адвоката при розгляді судом та при досудовому розслідуванні кримінальної справи про його обвинувачення за ч. 4 ст.189 КК України, яка була закрита постановою старшого слідчого СВ "03" СУ УМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_2 за недоведеністю його участі в інкримінованому йому злочині та у ненадісланні такої постанови (ухвали) на його адресу;

1.3. зобов'язати ГУ НП в Дніпропетровській області надіслати на його адресу повідомлення за формою, що встановлена Додатком до "Положення про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду із роз'ясненням, куди і протягом якого терміну він може звернутися за відшкодуванням шкоди і поновленням порушених прав, у зв'язку із закриттям щодо нього кримінальної справи №36001130 постановою слідчого СВ "03" СУ УМВС України в Дніпропетровській області від 26 квітня 2006 року;

1.4. зобов'язати ГУ НП в Дніпропетровській області винести та надіслати на його адресу копію завіреної гербовою печаткою постанови щодо визначення розміру відшкодування шкоди - заробітку та інших грошових доходів, які він втратив внаслідок незаконних дій; сплачених ним судових витрат та інших витрат; сум, сплачених ним в зв'язку з наданням юридичної допомоги адвоката при розгляді судом та при досудовому розслідуванні кримінальної справи про його обвинувачення за ч. 4 ст. 189 КК України, яка була закрита постановою слідчого СВ "03" СУ УМВС України в Дніпропетровській області від 26 квітня 2006 року.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що постановою слідчого СВ "03" СУ УМВС України в Дніпропетровській області від 26 квітня 2006 року закрито кримінальну справу №36001130 за п.2 ст.213 КПК України (в ред. 1960 року) за відсутністю доказів вини, зокрема і позивача, в скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст.148-4, ч.2 ст.143, ч.2 ст.144, ч.4 ст.189 КК України (додатки 1,2). При цьому слідчим і прокурором, в порушення вимог ст.11 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" позивачу не було роз'яснено порядок поновлення його порушеного права та відшкодування завданої шкоди.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

3.11 жовтня 2018 року слідчим управлінням Головного Управління Національної поліції в Дніпропетровській області вручено ОСОБА_1 копію постанови старшого слідчого СВ "03" СУ УМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_2 від 26 квітня 2006 року про закриття кримінальної справи №36001130 за п.2 ст.213 КПК України (в редакції 1960 року) за недоведеністю вини ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_5 в скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст.148-4, ч.2 ст.143, ч.2 ст.144, ч.4 ст.189 КК України (а. с.10-13,14).

3.1.10 грудня 2018 року позивач звернувся до Слідчого управління Головного Управління Національної поліції в Дніпропетровській області з заявою про надання передбаченої частиною 1 статті 12 Закону України № 266/94-ВР "Про відшкодування шкоди завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" завіреної гербовою печаткою копії постанови про розмір шкоди, завданої позивачу незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду, яка складається за формою, що встановлена в пункті 12 Положення.

3.2. Заступник начальника ГУ НП в Дніпропетровській області начальник слідчого управління Куратченко М. В. листом від 10 січня 2019 року відмовив в наданні постанови про розмір шкоди, завданої ОСОБА_1 незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду, та в надісланні на його адресу її завіреної гербовою печаткою копії, оскільки на теперішній час не існує рішення про визнання дій органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.

3.3. Не погодившись з вказаною відмовою, позивач звернувся до суду з даним позовом.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

4. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 липня 2019 року, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року, позов задоволено частково.

4.1. Визнано протиправною бездіяльність посадових осіб Головного управління МВС в Дніпропетровській області в особі Ліквідаційної комісії щодо надання ОСОБА_1 повідомлення за формою, що встановлена Додатком до "Положення про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду", затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України, Міністерства фінансів України № 6/5/3/41 від 04 березня 1996 року із роз'ясненням, куди і протягом якого терміну ОСОБА_1 може звернутися за відшкодуванням шкоди і поновленням порушених прав, у зв'язку із закриттям щодо нього кримінальної справи №36001130 постановою старшого слідчого СВ "03" СУ УМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_2 від 26 квітня 2006 року.

4.2. Визнано протиправною відмову заступника начальника Головного Управління Національної поліції в Дніпропетровській області начальника слідчого управління Куратченко М. В. викладену в листі від 10 січня 2019 року про відмову у винесенні постанови про визначення розміру відшкодування шкоди - заробітку та інших грошових доходів, які ОСОБА_1 втратив внаслідок незаконних дій; сплачених ним судових витрат та інших витрат; сум, сплачених ним в зв'язку з наданням юридичної допомоги адвоката при розгляді судом та при досудовому розслідуванні кримінальної справи про його обвинувачення за ч.4 ст.189 КК України, яка була закрита постановою старшого слідчого СВ "03" СУ УМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_2 за недоведеністю участі ОСОБА_1 в інкримінованому йому злочині.

4.3. Зобов'язано Головне Управління Національної поліції в Дніпропетровській області надіслати на адресу ОСОБА_1 повідомлення за формою, що встановлена Додатком до "Положення про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду", затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України, Міністерства фінансів України №6/5/3/41 від 04 березня 1996 року із роз'ясненням, куди і протягом якого терміну позивач може звернутися за відшкодуванням шкоди і поновленням порушених прав, у зв'язку із закриттям щодо нього кримінальної справи № 36001130 постановою старшого слідчого СВ "03" СУ УМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_2 від 26 квітня 2006 року.

4.4. Зобов'язано Головне Управління Національної поліції в Дніпропетровській області винести та надіслати на адресу ОСОБА_1 постанову щодо визначення розміру відшкодування шкоди згідно ст.12 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", у зв'язку із закриттям щодо нього кримінальної справи №36001130 постановою старшого слідчого СВ "03" СУ УМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_2 від 26 квітня 2006 року.

В решті позовних вимог відмовлено.

4.5. Задовольняючи позовні вимоги частково, суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що матеріалами справи підтверджується та не заперечується сторонами, що одночасно з винесенням постанови про закриття кримінальної справи за недоведеністю участі ОСОБА_1 у вчиненні злочину, слідчим не направлено повідомлення з роз'ясненням позивачу порядку відшкодування шкоди, чим порушено п.6 Положення про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду".

4.6. Вимога про визнання протиправною бездіяльності щодо ненаправлення повідомлення, передбаченого статтею 241 КПК України (в редакції 1960 року) не може бути задоволена по відношенню до ГУНП в Дніпропетровській області, оскільки як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, кримінальна справа відносно позивача закрита саме старшим слідчим СВ "03" СУ УМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_2. Тому, з врахуванням вищевикладеного та п.11 Положення, зазначені позовні вимоги слід задовольнити саме до Головного управління МВС в Дніпропетровській області в особі Ліквідаційної комісії.

IV. Касаційне оскарження

5. У касаційних скаргах Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області та Ліквідаційна комісія Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просять скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

5.1. В обґрунтування касаційної скарги Головне Управління Національної поліції в Дніпропетровській області вказує, що органу, який здійснював досудове слідство в кримінальній справі відносно позивача, вже не існує, а Головне Управління Національної поліції в Дніпропетровській області не є правонаступником в даному випадку та не може відшкодовувати шкоду, завдану вже ліквідованим органом.

Вимоги про визнання бездіяльності відповідача стосовно невинесення повідомлення, передбаченого статтею 214 КПК України (в редакції 1960 року), є безпідставними, оскільки даний нормативно-правовий акт вже не має законної сили. Також вказує, що Головне Управління Національної поліції в Дніпропетровській області не є належним відповідачем у справі, оскільки закривав провадження у кримінальній справі інший орган.

5.2. Ліквідаційна комісія ГУ МВС України в Дніпропетровській області в касаційній скарзі зазначає, що остання не є слідчим підрозділом та не є правонаступником слідчого органу міліції, який припинив своє існування, а відтак не повинно направляти повідомлення за формою, що встановлена додатком до Положення про застосування Закону №266.

6. Позивач відзивів на касаційні скарги не надав.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

7. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

8. Згідно з положеннями частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

9. Приписами частини 1 статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

10. Відповідно до статті 1 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" від 01 грудня 1994 року № 266/94-ВР (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон №266) підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок:

1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян;

2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу;

3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України "Про оперативно-розшукову діяльність", "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" та іншими актами законодавства.

10.1. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

11. За приписами пункту 2 частини 1 статті 2 Закону №266 право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених статті 1 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду", виникає у випадках закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

12. Відповідно до статті 3 Закону №266 у наведених в статті 1 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються):

1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій;

2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт;

3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином;

4) суми, сплачені громадянином у зв'язку з поданням йому юридичної допомоги;

5) моральна шкода.

13. Відповідно до статті 12 Закону №266 розмір відшкодовуваної шкоди, зазначеної в статті 1 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду", залежно від того, який орган провадив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу, у місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура і суд, про що виносять постанову (ухвалу). Якщо кримінальне провадження закрито судом при розгляді кримінальної справи в апеляційному або касаційному порядку, зазначені дії провадить суд, що розглядав справу у першій інстанції.

13.1. У разі незгоди з винесеною постановою (ухвалою) про відшкодування шкоди громадянин відповідно до положень цивільного процесуального законодавства може оскаржити постанову до суду, а ухвалу суду до суду вищої інстанції в апеляційному порядку. Оскарження до суду не позбавляє громадянина права звернутись із скаргою до відповідного прокурора.

14. Пунктом 4 Положення про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" затвердженим наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України, Міністерства фінансів України №6/5/3/41 від 04.03.1996 року (далі - Положення) гарантується, що завдана громадянинові шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду.

15. Згідно з пунктом 6 Положення громадянинові, а у разі його смерті його спадкоємцям відповідний орган, зазначений у пункті 11 цього Положення, одночасно з повідомленням про закриття справи в стадії дізнання і попереднього слідства або з копією виправдувального вироку, що набрав законної сили, або постановою (ухвалою) суду (судді) направляє повідомлення, в якому роз'яснює, куди і протягом якого терміну можна звернутися за відшкодуванням шкоди і поновленням порушених прав.

15.1. Повідомлення складається за формою, що встановлена в додатку до цього Положення. У повідомленні зазначається перелік тільки тих вимог, на які даний громадянин має право претендувати.

15.2. При відсутності відомостей про місце проживання спадкоємців повідомлення направляється їм не пізніше п'яти днів з дня їх звернення до органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду.

16. Пунктом 7 Положення визначено види відшкодування, що узгоджується з положеннями статті 3 Закону №266.

17. Відповідно до пункту 10 Положення крім відшкодування заробітку та інших грошових доходів, громадянинові, згідно з пунктом 3 статті 3 Закону №266 підлягають поверненню суми штрафу, стягнуті на виконання вироку суду як міри покарання, судові витрати та інші витрати.

17.1. До інших витрат відносяться суми, стягнуті з громадянина на виконання вироку в частині задоволеного цивільного позову, суми, внесені ним на відшкодування матеріальної шкоди добровільно або за вимогою адміністрації, а також суми, витрачені на оплату проїзду за викликами органів розслідування і суду та найом жилого приміщення.

17.2. Відповідно до пункту 4 статті 3 Закону громадянинові підлягають також поверненню суми, сплачені ним у зв'язку з наданням юридичної допомоги. До цих сум відносяться суми, сплачені адвокатському об'єднанню (адвокату) за участь адвоката у справі, написання касаційної і наглядної скарги, а також внесені ним в рахунок оплати витрат адвоката у зв'язку з поїздками у справі до касаційної та наглядної інстанції.

18. Для визначення розміру шкоди, переліченої в пунктах 1,3,4 статті 3 Закону №266, громадянин протягом шести місяців після направлення йому повідомлення може звернутися, зокрема, при закритті провадження в справі органами дізнання або слідства Міністерства внутрішніх справ, Генеральної прокуратури і Служби безпеки України - відповідно до цих органів (пункт 11 Положення).

VI. Позиція Верховного Суду

19. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

20. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 341 КАС України).

21. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

22. Як встановлено судами попередніх інстанцій, що лише 11 жовтня 2018 року слідчим управлінням Головного Управління Національної поліції в Дніпропетровській області вручено ОСОБА_1 копію постанови старшого слідчого СВ "03" СУ УМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_2 від 26 квітня 2006 року про закриття кримінальної справи №36001130 за п.2 ст.213 КПК України (в редакції 1960 року) за недоведеністю вини ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_5 в скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст.148-4, ч.2 ст.143, ч.2 ст.144, ч.4 ст.189 КК України.

23. Матеріалами справи підтверджується та не заперечується сторонами, що одночасно з винесенням постанови про закриття кримінальної справи за недоведеністю вини у вчиненні злочину, в тому числі і ОСОБА_1, слідчим не направлено повідомлення з роз'ясненням позивачу порядку відшкодування шкоди, чим порушено пункт 6 Положення.

24. В свою чергу, зважаючи на те, що повідомлення станом на час звернення позивача до суду з адміністративним позовом не направлено, перебіг шестимісячного строку, встановленого пунктом 11 Положення №6/5/3/41 не розпочався.

25. Щодо посилань ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Дніпропетровській області в касаційній скарзі, що остання не є слідчим підрозділом та не є правонаступником слідчого органу міліції, який припинив своє існування, а відтак не повинно направляти повідомлення за формою, що встановлена додатком до Положення про застосування Закону №266, колегія суддів вважає їх безпідставними виходячи з наступного.

26. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлялись позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності щодо надання йому повідомлення за формою, встановленою Додатком до Положення про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду", із роз'ясненням, куди і протягом якого терміну він може звернутися за відшкодуванням шкоди і поновленням порушених прав, у зв'язку із закриттям щодо нього кримінальної справи. Вказані вимоги позивач заявляв до слідчого управління ГУ НП в Дніпропетровській області.

27. Задовольняючи вказані вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку та визнали належним відповідачем по вказаним вимогам Ліквідаційну комісію ГУ МВС України в Дніпропетровській області, оскільки вимога про визнання протиправною бездіяльності щодо ненаправлення повідомлення передбаченого статтею 241 КПК України не може бути задоволена по відношенню до ГУНП в Дніпропетровській області, так як кримінальна справа відносно позивача закрита саме старшим слідчим СВ "03" СУ ГУ МВС України в Дніпропетровській області, яке в свою чергу є підрозділом ГУ УМВС України в Дніпропетровській області, що на теперішній час заходиться в стадії ліквідації.

28. Суд також звертає увагу, що суди першої та апеляційної інстанцій не зобов'язували Ліквідаційну комісію ГУ МВС України в Дніпропетровській області на вчинення будь-яких дій за оскаржуваними рішеннями судів, а тому посилання в касаційній скарзі Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Дніпропетровській області, що вона не повина направляти повідомлення позивачу за формою, що встановлена додатком до Положення про застосування Закону №266 є безпідставними.

29. В свою чергу, в касаційній скарзі Головне Управління Національної поліції в Дніпропетровській області наголошує на тому, що органу, який здійснював досудове слідство в кримінальній справі відносно позивача, вже не існує, а Головне Управління Національної поліції в Дніпропетровській області не є правонаступником в даному випадку та не може відшкодовувати шкоду, завдану вже ліквідованим органом. Скаржник зазначає, що вимоги про визнання бездіяльності відповідача стосовно невинесення повідомлення, передбаченого статтею 214 КПК України (в редакції 1960 року), є безпідставними, оскільки даний нормативно-правовий акт вже не має законної сили. Крім цього вказує, що Головне Управління Національної поліції в Дніпропетровській області не є належним відповідачем у справі, оскільки закривав провадження у кримінальній справі інший орган.

30. Вказані доводи відповідача, колегія суддів Верховного Суду вважає необгрунтованими, оскільки, як вірно зазначили суди попередніх інстанцій, Головне Управління Національної поліції в Дніпропетровській області за своїми функціями, принципами, завданням та діяльністю є органом виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом. У своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

31. Крім цього, Верховний Суд України в постановах від 04 березня 2014 року (справа № 21-8а14), від 27 травня 2014 року (справа № 21-108а14), від 28 жовтня 2014 року (справа №21-484а14) сформулював правову позицію, згідно з якою ліквідація юридичної особи публічного права має місце у випадку, якщо в розпорядчому акті органу державної влади або органу місцевого самоврядування наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої відмови. У разі ж покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган, мова йде фактично про реорганізацію.

32. Суд також звертає увагу, що саме слідчим управлінням Головного Управління Національної поліції в Дніпропетровській області було вручено ОСОБА_1 копію постанови старшого слідчого СВ "03" СУ УМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_2 від 26 квітня 2006 року про закриття кримінальної справи №36001130.

33. Доводи скаржника про безпідставність застосування статті 214 КПК України (в редакції 1960 року), оскільки даний нормативно-правовий акт вже не має законної сили Верховний Суд вважає помилковими, оскільки застосуванню належить Закон №266 та Положення про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду".

34. Аналогічний підхід до розуміння зазначених норм права Верховний Суд висловив, зокрема, у постанові від 15 березня 2018 року у справі № 813/8146/14.

35. Враховуючи наведене, суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій у справі.

36. Згідно статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

37. Таким чином, оскільки суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, підстави для їх скасування відсутні, а тому касаційні скарги необхідно залишити без задоволення, а згадані судові рішення - без змін.

VIІ. Судові витрати

38. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

постановив:

1. Касаційні скарги Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області та Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

2. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 липня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіО. В. Калашнікова М. В. Білак В. М. Соколов