Історія справи

Ухвала КАС ВП від 28.10.2018 року у справі №826/1484/16

[herb.gif]

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 жовтня 2018 року

Київ

справа №826/1484/16

адміністративне провадження №К/9901/40565/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача: Хохуляка В.В.,

суддів: Бившевої Л.І., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.10.2016 (суддя - Арсірій Р.О.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2017 (головуючий суддя - Желтобрюх І.Л.,судді: Мамчур Я.С., Бєлова Л.В.) у справі №826/1484/16 за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Галіція Дистилері" до Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправною відмови у списанні безнадійного податкового боргу та зобов'язання списати безнадійний податковий борг,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Галіція Дистилері" звернулось до адміністративного суду з позовом до Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників, в якому просило визнати протиправною відмову відповідача у списанні безнадійного податкового боргу за заявою позивача від 10.12.2015 №816 та зобов'язати податковий орган списати безнадійний податковий борг у розмірі 3840500,00грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.10.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від
26.01.2017 позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби звернувся з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.10.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2017 у справі №826/1484/16, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 36, пункту 38.1 статті 38, пункту 57.1 статті 57, статті 59, пункту 88.1 статті 88, пунктів 89.1, 89.2 статті 89, пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), підпункту 4 пункту 2.1 Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого наказом Міндоходів від 10.10.2013 №577 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), статей 69, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Доводи Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби зводяться до того, що під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій неповно з'ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, а також неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що стало причиною прийняття незаконних та необґрунтованих судових рішень. Зокрема, відповідач зазначає, що оскільки Приватне акціонерне товариство "Галіція Дистилері" звернулося до Торгово-промислової палати України про визнання існування форс-мажорних обставин не для списання податкового боргу, а на підставі підпункту 212.1.1 пункту 212.1 статті 212, підпункту 180.1.2 пункту
180.1 статті 180 та абзацу 4 пункту 226.9 статті 226 Податкового кодексу України, правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні. А тому, на думку відповідача, відмова податкового органу у списанні безнадійного податкового боргу позивача є правомірною, а вимоги Приватного акціонерного товариства "Галіція Дистилері" - безпідставними.

Приватне акціонерне товариство "Галіція Дистилері" не скористалося своїм правом та не надало заперечення на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Згідно з частиною 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин 1 , 2 та 3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

На підставі належних та допустимих доказів, досліджених з дотриманням норм процесуального права, судами попередніх інстанцій встановлено, що Приватним акціонерним товариством "Галіція Дистилері" 14.07.2014 до Головного управління Міндоходів у Тернопільській області було подано попередню заявку-розрахунок №469 про потребу в марках акцизного податку на вересень 2014 року. Також, позивачем було подано попередні заяви-розрахунки про потребу в марках акцизного податку на жовтень та листопад 2014 року.

Станом на час подання вказаних заявок ставка акцизного податку на спиртові дистиляти та спиртні напої, одержані шляхом перегонки виноградного вина або вичавок винограду (коди згідно УКТЗЕД 2208 20 12 00,2208 20 62 00) була встановлена на період з 01.04.2014 по 31.08.2014 в розмірі 56,42грн. за 1 л 100-відсоткового спирту, а з 01.09.2014 мала застосовуватись ставка акцизного податку, визначена частин 1 , 2 та 3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України частин 1 , 2 та 3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України в розмірі 70,53грн. за 1 літр 100-відсоткового спирту.

Верховною Радою України 12.08.2014 прийнято Закон України №1638-VII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України щодо посилення контролю за обігом підакцизних товарів та уточнення окремих податкових норм", яким ставка акцизного податку на спиртові дистиляти та спиртні напої, одержані шляхом перегонки виноградного вина або вичавок винограду (коди згідно УКТЗЕД 2208 20 12 00,2208 20 62 00) на період з 01.04.2014 по 31.12.2014 була встановлена в розмірі 56,42грн. за 1 л 100-відсоткового спирту. Наведені зміни набули чинності з 04.09.2014.

Таким чином, у період по 31.08.2014 включно діяла ставка в розмірі 56,42грн., у період з 01.09.2014 по 04.09.2014 - в розмірі 70,53грн., з 04.09.2014 по
31.12.2014 - 56,42грн.

Судами встановлено, що позивачем завчасно було подано попередні заяви-розрахунки на марки акцизного збору на період вересень-листопад 2014 року, з одночасним поданням листів №524 від 14.08.2014 до заявки №522 на жовтень 2014 року від
18.08.2014 та №527 від 15.08.2014 до заявки №528 на листопад 2014 року від
15.08.2014, з вимогою врахувати уточнені дані щодо ставки акцизного податку, із зазначенням суми акцизного податку 56,42грн.

Проте, позивачем надруковані на замовлення на вересень та жовтень 2014 року марки акцизного податку було отримано із сумою акцизного податку 70,53грн.

Вказані марки акцизного податку на листопад 2014 року позивачем було отримано
06.11.2014.

Вподальшому вказані обставини зумовили зупинення Приватним акціонерним товариством "Галіція Дистилері" на період з 01.09.2014 по 06.11.2014 виробництво коньяку, оскільки сума акцизного податку на акцизних марках, які попередньо, до внесення змін до чинного податкового законодавства, позивач замовив на вересень-листопад 2014 року не відповідала розміру суми, який діяв станом на вказані періоди.

У зв'язку з несплатою позивачем визначеного у податковій декларації від
19.11.2014 №9067360522 податкового зобов'язання з акцизного податку в розмірі 2116485,88грн., відповідачем 08.12.2014 на адресу товариства було направлено податкову вимогу від 01.12.2014 №324-11 на загальну суму 2935329,88грн., з яких 2116485,88грн. акцизний податок та 818844,00грн. податок на додану вартість.

Листом Центральний офіс з обслуговування великих платників Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби повідомив позивача, що станом на 31.12.2014 відповідно до облікових даних карток особових рахунків податковий борг позивача становить 3840500,27грн.

Судами встановлено, що вважаючи вказані зміни до податкового законодавства форс-мажорними обставинами, з настанням яких пов'язані вимушені простій у виробництві та неможливість оплатити самостійно визначених сум податкового зобов'язання, Приватне акціонерне товариство "Галіція Дистилері" звернулося до Торгово-промислової палати України про видачу сертифікату на засвідчення форс-мажорних обставин, які діяли з 01.09.2014 по 06.11.2014.

Торгово-промислова палата України 15.10.2015 видала сертифікат №5289 про форс-мажорні обставини, яким засвідчила, що позивачу діями або бездіяльністю державних органів внесеними змінами до законодавства унеможливлено виконання обов'язку платника податків, а саме: сплати податків і зборів у строки та у розмірах, встановлених нормативно-правовими актами (сплати акцизного податку), а також виконання вимог маркування продукції у вересні 2014 року; жовтні 2014 року; листопаді 2014 року; термін сплати 10 днів після граничного стоку подання звітності: до 30.10.2014,30.11.2014; 30.12.2014. Період дії форс-мажорних обставин з 01.09.2014 (дата настання) по 06.11.2014 (дата закінчення).

Позивач 10.12.2015 звернувся до податкового органу із заявою №816 про списання безнадійного податкового боргу в розмірі 3840500,27грн., який виник в результаті обставин непереборної сили (форс-мажорні обставин) засвідчених сертифікатом Торгово-промислової палати України №5289 від 15.10.2015.

Однак, Центральний офіс з обслуговування великих платників Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби листом від 13.01.2016 №1040/10/28-10-23-26 відмовив позивачу у списанні безнадійного податкового боргу.

Фактичною підставою для такої відмови стала відповідь Торгово-промислової палати України на звернення відповідача, про те, що Приватне акціонерне товариство "Галіція Дистилері" зверталося про засвідчення форс-мажорних обставин відповідно до підпункту 212.1.1 пункту 212.1 статті 212, підпункту 180.1.2 пункту 180.1 статті 180 та абзацу 4 пункту 226.9 статті 226 Податкового кодексу України, а не для списання податкового боргу.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що оскільки Приватним акціонерним товариством "Галіція Дистилері" з дотриманням вимог податкового законодавства було надано відповідачу всі необхідні документи на підтвердження наявності безнадійного податкового боргу, заборгованість з акцизного податку, яка виникла в результаті обставин непереборної сили підлягає списанню, як безнадійний податковий борг на загальних підставах. На думку суду, підстави для відмови у списанні такого безнадійного податкового боргу відсутні.

Відповідно до пункту 101.1 статті 101 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.

Згідно з пунктом 101.2 статті 101 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) під терміном "безнадійний" розуміється, зокрема, податковий борг платника податків, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Відповідно до пункту 4.1 розділу 4 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) Торгово-промислова палата України відповідно до статті 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" здійснює засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з усіх питань договірних відносин, інших питань, а також зобов'язань/обов'язків, передбачених законодавчими, відомчими нормативними актами та актами органів місцевого самоврядування, крім договірних відносин, в яких сторонами уповноваженим органом із засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено безпосередньо регіональну Торгово-промислову палату.

Згідно з пунктом 6.1 розділу 6 вказаного Регламенту підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов'язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами.

Відповідно до пункту 6.2 розділу 6 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. До кожної окремої заяви додається окремий комплект документів.

Пунктом 6.3 розділу 6 вказаного Регламенту передбачено, що заява за встановленою Торгово-промисловою палатою України формою про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) (Додатки № 1,2,3,4 до Регламенту) подається за підписом керівника підприємства, організації та з відбитком печатки підприємства, або за його дорученням - довіреною особою.

Згідно з підпунктом 6.3.1 пункту 6.3 розділу 6 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у заяві, зокрема, зазначається, які саме зобов'язання за договором, контрактом, угодою та/або законом, нормативним актом не можуть бути виконані у встановлений термін внаслідок настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) з посиланням і наданням доказів таких обставин, початок їх виникнення і термін дії, які на думку заявника унеможливили виконання цих зобов'язань у встановлений договором, контрактом, угодою та/або законом, нормативним актом термін та інші відповідні відомості. У заяві зазначаються також телефонні номери для зв'язку, електронна адреса, спосіб отримання сертифіката (особисто, через уповноважену особу, кур'єрською чи звичайною поштою тощо).

Відповідно до пункту 101.5 статті 101 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Пунктом 3.1 Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 N577 передбачено, що визначення сум безнадійного податкового боргу, що підлягає списанню органами доходів і зборів, здійснюється на підставі даних інформаційних систем органів доходів і зборів станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.

Відповідно до пункту 3.2 вказаного Порядку днем виникнення безнадійного податкового боргу вважається, зокрема, у випадку, визначеному в підпункті 4 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, - день, що настає за граничним терміном погашення грошових зобов'язань за період, на який припадає дата, зазначена в документі, що засвідчує факт непереборної сили.

Відповідно до пункту 4.1 Порядку у випадках, передбачених підпунктом 4 пункту
2.1 розділу II цього Порядку, платник податків звертається до органу доходів і зборів за місцем обліку безнадійного податкового боргу та/або за місцем обліку такого платника з письмовою заявою, в якій зазначаються суми податків та зборів, що підлягають списанню.

До заяви обов'язково додаються документи, зазначені в підпункті 4 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, які підтверджують, що податковий борг вважається безнадійним.

Згідно з пунктом 4.2 Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від
10.10.2013 N577 за результатами розгляду документів, наданих платником податків, керівник (його заступник) органу доходів і зборів за наявності підстав приймає рішення про списання безнадійного податкового боргу, яке оформляється на бланку за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку. Рішення про списання безнадійного податкового боргу складається у двох примірниках: перший - для платника податків, другий - для органу доходів і зборів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що сертифікатом Торгово-промислової палати України №5289 від 15.10.2015 засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), які сталися внаслідок дії або бездіяльності державних органів внесеними змінами до законодавства та призвели до фактичного виникнення у позивача податкового боргу у розмірі 3840500,27грн., що в розумінні підпункту
101.2.4 пункту 101.2 статті 101 Податкового кодексу України є безнадійним податковим боргом та підлягає списанню.

Судами також встановлено, що позивачем у відповідності до Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 N577, своєчасно та в повному обсязі було надано відповідачу всі необхідні документи на підтвердження наявності у платника безнадійного податкового боргу.

Таким чином, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що правові підстави для відмови Приватному акціонерному товариству "Галіція Дистилері" у списанні безнадійного податкового боргу у контролюючого органу були відсутні.

Посилання податкового орану, як на підставу правомірності відмови у списанні безнадійного податкового боргу, на відповідь Торгово-промислової палати України, яка повідомила, що звернення позивача про визнання існування форс-мажорних відбулося на не задля списання податкового боргу, а на підставі підпункту
212.1.1 пункту 212.1 статті 212, підпункту 180.1.2 пункту 180.1 статті 180 та абзацу 4 пункту 226.9 статті 226 Податкового кодексу України, обґрунтовано відхиляються судами, оскільки саме вказані норми Податкового кодексу України регулюють порядок списання зобов'язань платника податків, виконання яких стало неможливим внаслідок настання форс-мажорних обставин.

Відповідно до вимог частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) обов'язок щодо доказування фактичної відсутності надмірної сплати податку на додану вартість та ненадходження до Державного бюджету України сум податку на додану вартість покладається саме на суб'єкта владних повноважень.

Разом з тим, податковим органом не наведено жодних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірних дій, а тому, за встановлених обставин, підстави для відмови Приватному акціонерному товариству "Галіція Дистилері" у списанні безнадійного податкового боргу відсутні.

Враховуючи викладене, за встановлених судами обставин Верховний Суд вважає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо визнання протиправною відмови Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників у списанні безнадійного податкового боргу за заявою позивача від 10.12.2015 №816 та зобов'язання відповідача списати безнадійний податковий борг у розмірі 3840500,00грн. є правильним.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини 2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Як встановлено пунктом 1 частини 1 статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.10.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2017 у справі №826/1484/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

І.Я. Олендер

Судді Верховного Суду