Історія справи

Ухвала КАС ВП від 01.11.2018 року у справі №348/1178/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 листопада 2018 року

Київ

справа №348/1178/17

адміністративне провадження №К/9901/37472/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Гімона М.М.,

суддів: Бучик А.Ю., Мороз Л.Л.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області на постанову Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 13 липня 2017 року (головуючий суддя - Міськевич О.Я.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 4 жовтня 2017 року (головуючий суддя - Іщук Л.П., судді: Онишкевич Т.В., Сеник Р.П.)

у адміністративній справі №348/1178/17 за позовом ОСОБА_1 до Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області (далі - Управління ПФУ) про визнання дій протиправними,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила визнати відмову Управління ПФУ у проведенні перерахунку пенсії неправомірною та зобов'язати перерахувати та виплачувати пенсію із включенням до заробітної плати, з якої виплачується пенсія, сум матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на соціально-побутові потреби, індексації заробітної плати, з яких нараховувався і сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування за період з 12 липня 2013 року.

Ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 13 липня 2017 року позовні вимоги за період з 12 липня 2013 року по 1 грудня 2016 року залишено без розгляду.

Постановою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 13 липня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 4 жовтня 2017 року, позов задоволено. Визнано неправомірними дії Управління ПФУ та зобов'язано здійснити з 1 грудня 2016 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» та статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в розмірі 80 відсотків від заробітної плати, з включенням до розрахунку пенсії інших виплат (матеріальної допомоги на оздоровлення, соціально-побутові потреби та індексації заробітної плати ), зазначених у довідці про складові заробітної плати (за останні 24 календарні місяці роботи або за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією), що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», видану Надвірнянським районним центром зайнятості 6 грудня 2016 року № 1649-04/12-16, та виплатити їй недоплачені суми пенсії та виплачувати пенсію в подальшому згідно проведеного перерахунку до виникнення обставин, з якими закон пов'язує виникнення, зміну чи припинення спірних правовідносин.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Управління ПФУ подало касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач посилається на те, що матеріальна допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та індексація заробітної плати носить разовий характер та не є складовою частиною заробітної плати у розумінні частини другої статті 33 Закону України «Про державну службу», а сам факт утримання із сум допомоги збору на обов'язкове державне страхування не є підставою для включення її до складу заробітної плати державного службовця та врахування при обчисленні розміру пенсії державного службовця.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Вирішуючи спір суди виходили з того, що ОСОБА_1 з 12 липня 2013 року перебуває на обліку в Управлінні ПФУ та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» в розмірі 80 відсотків від заробітної плати.

9 грудня 2016 року позивач звернулася до Управління ПФУ із заявою про перерахунок пенсії з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для соціально-побутових потреб та індексації заробітної плати, з яких нараховувались страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та надала довідку про складові заробітної плати, видану Надвірнянським районним центром зайнятості № 1649-04/12-16 від 6 грудня 2016 року.

Відповідно до вказаної довідки позивач отримала при виході на пенсію матеріальну допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для соціально - побутових потреб та було проведено індексацію заробітної плати. На всі виплати, включені в довідку, нараховані страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а з 1 січня 2011 року - єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Листом від 12 грудня 2016 року № 379/п-15 Управління ПФУ відмовило у перерахунку пенсії у зв'язку з тим, що такі виплати не включаються до заробітної плати державного службовця при обчисленні пенсії.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.

Колегія суддів погоджується з таким висновком судів з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу» (далі Закон №3723-ХІІ; чинного на час призначення пенсії позивачу) пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 2 цього Закону визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.

Частинами другою та шостою статті 33 Закону №3723-ХІІ передбачено, що заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок. Державним службовцям можуть установлюватися надбавки за високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи, доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників та інші надбавки і доплати, а також надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.

Умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України (частина сьома статті 33 Закону № 3723-ХІІ).

Постановою Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 року № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, прокуратури, судів та інших органів» керівникам цих органів надано право у межах затвердженого фонду оплати праці надавати працівникам матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення при наданні щорічної відпустки у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника.

Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» №1282-ХІІ від 3 липня 1991 року передбачено, що об'єктом індексації грошових доходів населення є в тому числі заробітна плата, підстави для індексації грошових доходів населення наявні у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка, те що індексація грошових доходів працюючого населення проводиться за основним місцем роботи.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що допомога на оздоровлення, матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань, індексація заробітної плати входить до системи оплати праці державного службовця.

Частиною першою статті 66 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» визначено, що до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Стаття 41 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначає виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. Так, зокрема, до такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

За змістом наведених норм отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.

Аналогічна позиція зазначена у постанові Верховного Суду України від 20 лютого 2012 року у справі №21-430а11.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на всі виплати, включені в довідку про складові заробітної плати, нараховано страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а з 1 січня 2011 року єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а тому відповідні виплати мають враховуватись при обчисленні розміру пенсії державного службовця.

За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про задоволення позовних вимог.

Доводи, наведені у касаційній скарзі про те, що матеріальна допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та індексація заробітної плати носить разовий характер та не є складовою частиною заробітної плати у розумінні частини другої статті 33 Закону України «Про державну службу» є безпідставними та висновки судів першої та апеляційної інстанції не спростовують, оскільки в ході розгляду справи судами встановлено, що при обчисленні пенсії відповідачем не враховано усі види оплати праці, які отримував позивач, і з яких було сплачено страхові внески, за правилами статті 41 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» такий заробіток повинен враховуватись під час обчислення пенсії, відповідач протиправно відмовив у перерахунку пенсії позивачу з врахуванням таких видів заробітку, а тому суди обґрунтовано прийняли рішення про задоволення позову.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що суди попередніх інстанцій безпідставно зобов'язали відповідача виплачувати таку пенсію в подальшому з урахуванням здійсненого перерахунку, оскільки, по-перше, звертаючись до суду з вказаним позовом позивачем така вимога не заявлялась, а по-друге, у порядку адміністративного судочинства підлягають захисту лише порушені права, а тому суд позбавлений можливості задовольняти вимоги на майбутнє.

Відповідно до частини першої і четвертої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення судів попередніх інстанцій, а саме: в третьому абзаці резолютивної частини постанови суду першої інстанції виключити словосполучення «та виплачувати пенсію в подальшому згідно проведеного перерахунку до виникнення обставин, з якими закон пов'язує виникнення, зміну чи припинення спірних правовідносин». В іншій частині судові рішення слід залишити без змін.

Керуючись статтями 345, 351, 356 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області задовольнити частково.

Постанову Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 13 липня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 4 жовтня 2017 року змінити, виключивши з абзацу третього резолютивної частини постанови Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 13 липня 2017 року словосполучення «та виплачувати пенсію в подальшому згідно проведеного перерахунку до виникнення обставин, з якими закон пов'язує виникнення, зміну чи припинення спірних правовідносин».

В іншій частині Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 13 липня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 4 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.М. Гімон

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик,

Судді Верховного Суду