Історія справи

Постанова КАС ВП від 01.10.2025 року у справі №560/220/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2025 року

м. Київ

справа № 560/220/21

касаційне провадження № К/990/4691/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 15.04.2021 (cуддя Ковальчук О.К.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.12.2021 (головуючий суддя - Ватаманюк Р.В., судді - Боровицький О.А., Матохнюк Д.Б.) у справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області (далі - Управління) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

У січні 2021 року ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.12.2020 №1674/0901 та № 1673/0901.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач послався на те, що контролюючим органом був порушений порядок проведення перевірки, а саме: підстави призначення, обставини та порядок проведення перевірки, оскільки йому не було вручено до початку перевірки ані наказу, ані направлення на перевірку, а з самого акту перевірки неможливо розібрати (встановити) хто проводив перевірку та що цією перевіркою було встановлено. Також, позивач вказував на те, що у зв`язку із запровадженням карантину, пов`язаного із Covid-19, фактичне встановлення рівнемірів-лічильників відбулося 04.12.2020, з огляду на що у даному випадку відсутні підстави для застосування до позивача запроваджених з 01.01.2020 санкцій у відповідності до пунктів 128-1, 128-1.3 статті 128 Податкового кодексу України.

Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 15.04.2021, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30.12.2021, у задоволенні позову відмовив.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що під час судового розгляду справи позивач не виконав вимогу суду та не надав документи, які підтверджують відповідність паливороздавальних колонок, встановлених ним на АЗС, вимогам 1 Закону України від 15.01.2015 № 124 «Про технічні регламенти та оцінку відповідності» і підпунктів 1 і 2 пункту 2 Порядку ведення Єдиного державного реєстру витратомірів - лічильників і рівнемірів - лічильників рівня пального у резервуарі, передачі облікових даних з них електронними засобами зв`язку до контролюючих органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 №891, та здатність виконувати функції витратоміра лічильника. Також, суди вказали, що позивач також не заперечував той факт, що на дату фактичної перевірки 19.11.2020 та дату застосування до позивача штрафних санкцій, передбачених підпунктом 230.1.2 пункту 320.1 статті 320 ПК України, встановлені у резервуарах рівнеміри, не були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі рівномірів.

Позивач, не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржник зазначив пункт 2 частини п`ятої статті 328 КАС України - суди попередніх інстанцій не врахували існування розбіжностей у трактуванні та застосуванні положень підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України та підпункту 1 пункту 2 Порядку ведення Єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників і рівнемірів - лічильників рівня пального у резервуарі, передачі облікових даних з них електронними засобами зв`язку до контролюючих органів затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 № 891, а тому ця касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для скаржника.

Зокрема, скаржник вказує на те, що Довідкою про розпорядника акцизного складу пального, акцизні склади пального, розташовані на них резервуари пального, витратоміри та рівнеміри підтверджено встановлення та реєстрацію рівнемірів-лічильників станом на 01.04.2020. Також, скаржник наголошує, що в силу положень абзацу 5 підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України за наявності на автомобільній заправній станції (далі - АЗС) паливнороздавальних колонок (далі - ПРК) додатково встановлювати витратоміри-лічильники не потрібно, оскільки ПРК виконують їх функції, з урахуванням того, що законодавством не передбачено виокремлювати з ПРК засіб вимірювальної техніки і реєструвати його як витратомір, також не передбачено і реєстрації самої установки ПРК, яка виконує, в тому числі, і функцію витратоміра-лічильника. Крім того, на переконання скаржника, оскільки у позивача на момент перевірки були наявні та використовувались ПРК (які в силу положень абзацу 5 підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України виконують функції витратоміра-лічильника), а також те, що відповідно до пункту 7 Порядку ведення Єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників і рівнемірів - лічильників рівня пального у резервуарі, передачі облікових даних з них електронними засобами зв`язку до контролюючих органів затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 № 891, витратоміри-лічильники передають дані (інформацію) в автоматичному режимі (без втручання платника податків), то, відповідно, вказані норми виключають вину, наявність якої є обов`язковою умовою застосування санкції, визначеної пунктом 128-1.3 статті 128 Податкового кодексу України. Крім іншого, скаржник зазначає, що наказ на перевірку та направлення в порушення вимог підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України не був вручений уповноваженій особі.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 22.04.2022 відкрив провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач, посилаючись на законність рішень судів першої та апеляційної інстанцій, просить касаційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 15.07.2025 закінчив підготовку справи до касаційного розгляду та призначив касаційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 16.07.2025. з підстав того, що нормами діючого законодавства встановлено заборону здійснення реалізації пального без наявності зареєстрованих витратомірів-лічильників, рівнемірів-лічильників та резервуарів, тоді як відомості про внесення ФОП ОСОБА_1 даних про витратоміри-лічильники до Єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників і рівнемірів - лічильників, а також довідок про зведені за добу підсумкові облікові дані щодо обсягів обігу (отримання/відпуску) та залишків пального на акцизному складі пального у періоді, що перевірявся, в системі відсутні, що підтверджується фото екрану з вкладкою «Архів ЕД» ІТС «Єдине вікно подання електронної звітності».

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи позивача та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено, що 26.10.2020 контролюючим органом прийнято наказ №2170 «Про проведення фактичної перевірки», відповідно до якого на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України з метою здійснення контролю за дотриманням законодавства під час провадження діяльності, пов`язаної з обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального, прийнято рішення провести фактичну перевірку суб`єкта господарювання - фізичної особи ОСОБА_1 з 10.11.2020 тривалістю 10 діб.

12.11.2020 на підставі цього наказу та направлень на проведення перевірки від 09.11.2020 №220, № 221, № 222 контролюючим органом проведено фактичну перевірку господарської одиниці платника - АЗС за адресою: Хмельницька обл., Дунаєвецький р-н, с. Балинівка, вул. Небесної Сотні, 30, за результатами якої складений акт № 885/22-01-09-01/3410411591 (зареєстрований 19.11.2020), яким встановлено порушення платником вимог підпунктів 230.1.2, 230.1.3 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України, а саме: 1) на трьох відокремлених колонках (за саме: для заправки безином А-92, А-95 та дизельним пальним) відсутні витратоміри-лічильники, а також вони не зареєстровані в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівномірів-лічильників рівня пального у резервуарі; 2) за даними ІС «Податковий блок» встановлено факт неподання до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну і митну політику, електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального на початок та кінець звітної доби та про добові фактичні обсяги отриманого та реалізованого пального у розрізі кодів товарних підкатегорій згідно з УКТЗЕД у літрах, приведених до температури 15°С за звітні період з 01.04.2020 по 11.11.2020, форма яких затверджена наказом Міністерства фінансів України від 27.11.2018 №944 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 18.06.2019 №248), у кількості 225 (30+31+30+31+31+30+31+11) довідок.

На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення від 10.12.2020: №1674/0901, відповідно до якого на підставі пункту 128-1.1 статті 128 Податкового кодексу України до ФОП ОСОБА_1 застосовані штрафні (фінансові) санкції (штраф) на суму 60000,00 грн.; № 1673/0901, відповідно до якого на підставі пункту 128-1.3 статті 128 Податкового кодексу України до ФОП ОСОБА_1 застосовані штрафні (фінансові) санкції (штраф) на суму 225000,00 грн.

Аналізуючи правомірність висновків судів першої та апеляційної інстанції щодо оскаржуваних податкових повідомлень-рішень Верховний Суд виходить з наступного.

Відповідно до положень пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з пунктом 80.1статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

За приписами підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Пунктом 80.5 статті 80 ПК України передбачено, що допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого орган; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки. Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

У справі, що розглядається, суди установили, що перед початком проведення фактичної перевірки, оператор АЗС, що належить позивачу, ОСОБА_2 (батько позивача), був ознайомлений з наказом про проведення перевірки, отримав його копію та підписав направлення на проведення фактичної перевірки, що слугувало підставою для початку її проведення. Із зазначеними документами до початку перевірки ознайомився також позивач, що підтверджується його підписом на акті перевірки з зазначенням, що зауважень до перевіряючих немає.

Також, перевірка була проведена в присутності службових осіб позивача - оператора АЗС ОСОБА_2 (батька позивача) та оператора АЗС ОСОБА_3 (дружини позивача), що підтверджується їх поясненнями як свідків в судовому засіданні.

Отже, фактична перевірка позивача, проведена з дотриманням відповідачем порядку проведення перевірок, передбаченого ПК України.

Верховний Суд зазначає, що підставою для визнання наслідків реалізації наказу контролюючого органу про проведення перевірки протиправними є не будь-які недоліки, а лише ті, які є істотними і суттєво вплинули на реалізацію прав платника податків.

В межах обставин, які мають місце у цій справі, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що в межах цієї справи наказ про призначення перевірки був реалізований через допуск посадових осіб контролюючого органу до перевірки, з огляду на що суди дійшли висновку про необхідність надання оцінки саме оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, прийнятим за результатами такої перевірки.

Щодо прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень Верховний Суд зазначає наступне.

В акті перевірки зафіксовано факт не обладнання витратомірами-лічильниками (3 одиниці) на кожній відокремленій ПРК, а також суб`єктом господарювання не надано документу на підтвердження того, що вони не зареєстровані в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівномірів-лічильників рівня пального у резервуарі.

Позивач, на противагу позиції контролюючого органу стверджує, що для заправлення рідким пальним на АЗС за адресою: с Хмельницька обл., Дунаєвецький р-н, с. Балинівка, вул. Небесної Сотні, 30, використовуються три ПРК № 75081, № 75080 та № 75082, рік випуску яких - 1989, 23 травня 2009 року, остання повірка яких проведена 23.10.2020 та результат повірки якої є позитивним, на підтвердження чого надав формуляри ПРК із відповідними відмітками про дати повірок зазначених ПРК та їх результатами.

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимог в цій частині, дійшли висновку про правомірність податкового повідомлення-рішення від 10.12.2020 № 1674/0901, оскільки позивач не виконав вимогу суду та не надав документи, які підтверджують відповідність ПРК колонок, встановлених ним на АЗС, вимогам 1 Закону України від 15.01.2015 № 124 «Про технічні регламенти та оцінку відповідності» і підпунктів 1 і 2 пункту 2 Порядку ведення Єдиного державного реєстру витратомірів - лічильників і рівнемірів - лічильників рівня пального у резервуарі, передачі облікових даних з них електронними засобами зв`язку до контролюючих органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 №891, та здатність виконувати функції витратоміра лічильника.

Відповідно до пункту 14.1 статті 14 ПК України акцизний склад - це приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального (підпункт 14.1.6).

Розпорядник акцизного складу - суб`єкт господарювання, який одержав ліцензію на право виробництва спирту етилового, алкогольних напоїв, зареєстрований платником акцизного податку, або суб`єкт господарювання - платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу (підпункт 14.1.224).

За положеннями підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі, а для скрапленого газу (пропану або суміші пропану з бутаном), інших газів, бутану, ізобутану за кодами згідно з УКТ ЗЕД 2711 12 11 00, 2711 12 19 00, 2711 12 91 00, 2711 12 93 00, 2711 12 94 00, 2711 12 97 00, 2711 13 10 00, 2711 13 30 00, 2711 13 91 00, 2711 13 97 00, 2711 14 00 00, 2711 19 00 00, 2901 10 00 10 - також можуть бути обладнані пристроями для вимірювання рівня або відсотка пального у резервуарі (далі - рівнемір-лічильник) на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі.

Витратоміри-лічильники та резервуари повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, проведені відповідно до законодавства, а рівнеміри-лічильники повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, або калібрування, проведені відповідно до законодавства. У разі відсутності позитивного результату повірки або оцінки відповідності, або калібрування витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників для цілей цього Кодексу акцизні склади, на яких вони розташовані, вважаються необладнаними витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.

Відповідальність за порушення правил обліку, виробництва та обігу пального або спирту етилового на акцизних складах передбачена статтею 128-1 ПК України.

Так, відповідно до пункту 128-1.1 статті 128-1 ПК України, необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі, та/або витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованого на акцизному складі, а також необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників обсягу виробленого спирту етилового витратоміра-лічильника спирту етилового на місці отримання та відпуску спирту етилового, розташованого на акцизному складі, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 20000 гривень за кожний необладнаний резервуар та/або незареєстрований рівнемір-лічильник, а також за кожне необладнане місце відпуску пального наливом з акцизного складу або за кожне місце отримання та відпуску спирту етилового, та/або незареєстрований витратомір-лічильник/витратомір-лічильник спирту етилового.

Санкція, встановлена пунктом 128-1.1 статті 128-1 ПК України, застосовується не конкретно за реалізацію пального за відсутності встановлених витратомірів-лічильників на кожному місці відпуску пального наливом, а у випадку виробництва, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального, за відсутності встановлених витратомірів-лічильників на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірів-лічильників рівня таких товарів (продукції) у резервуарі. При цьому, такі витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники повинні бути зареєстровані у Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників.

Як вбачається з матеріалів справи, позивача було притягнуто до відповідальності не лише за відсутність витратомірів-лічильників (функцію яких, на переконання позивача, виконують ПРК), а й за відсутність реєстрації таких витратомірів-лічильників у Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 № 891 був затверджений Порядок ведення Єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників і рівнемірів - лічильників рівня пального у резервуарі, передачі облікових даних з них електронними засобами зв`язку до контролюючих органів (далі - Порядок № 891), згідно з пунктом 12 якого Формат даних, структура Реєстру та форма електронних документів для наповнення Реєстру визначаються Мінфіном.

На виконання вимог Порядку № 891 наказом Міністерства фінансів України від 27.11.2018 № 944 було затверджено Формат даних та структуру Єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників і рівнемірів - лічильників рівня пального у резервуарі (далі - Реєстр), відповідно до пунктів 2-5 розділу ІІ «Структура реєстру» Реєстр складається із записів з посиланням на електронні документи, які подаються у вигляді таких форм: довідка про розпорядника акцизного складу пального, акцизні склади пального, розташовані на них резервуари пального, витратоміри та рівнеміри (далі - Довідка 1); довідка про зведені за добу підсумкові облікові дані щодо обсягів обігу (отримання/відпуску) та залишків пального на акцизному складі пального (далі - Довідка 2). Реєстр містить інформацію щодо: виду електронних документів - основні або коригуючі; дати подання основного електронного документа; дати подання коригуючого електронного документа; проведених робіт/послуг із заміни, опломбування, технічного обслуговування, ремонту, повірки резервуарів, витратомірів, рівнемірів та організацій, які їх здійснили. Довідки подаються окремо щодо кожного акцизного складу пального. Довідки зберігаються безстроково. Довідки можуть бути основними та коригуючими: основна Довідка 1 подається до початку введення в дію Реєстру / нового акцизного складу; основна Довідка 2 подається щодня незалежно від того, здійснювалися виробництво та обіг пального на акцизному складі, чи ні; коригуючі довідки надсилаються протягом трьох календарних днів з дати виявлення помилок/виникнення змін у наявній у довідках інформації.

На підтвердження факту відсутності реєстрації витратомірів-лічильників на дату проведення перевірки контролюючий орган посилався на дані системи «Архів ЕД» ІТС «Єдине вікно подання електронної звітності», що підтверджується відповідним фото екрану цією системи.

Так, матеріали справи містять Довідку про розпорядника акцизного складу пального, акцизні склади пального, розташовані на них резервуари пального, витратоміри та рівнеміри (основну), подану позивачем (без дати), у таблиці 2 «Інформація щодо витратомірів, установлених на акцизному складі пального на місцях відпуску пального наливом зі складу» відсутня будь-яка інформація щодо наявності у ФОП ОСОБА_1 витратомірів-лічильників.

В свою чергу, матеріали справи містять також Довідку про розпорядника акцизного складу пального, акцизні склади пального, розташовані на них резервуари пального, витратоміри та рівнеміри (коригуючу), складену позивачем 20.01.2021 (тобто після проведення перевірки і отримання оскаржуваних податкових повідомлень-рішень), у таблиці 2 «Інформація щодо витратомірів, установлених на акцизному складі пального на місцях відпуску пального наливом зі складу» позивачем була заповнена інформація щодо ПРК, які є витратомірами-лічильниками, із зазначенням їх моделі, серійних номерів тощо.

Викладене свідчить на користь того, що на дату проведення перевірки витратоміри-лічильники на АЗС позивача не були зареєстровані у Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників.

З аналізу вказаних правових норм вбачається, що розпорядники акцизних складів зобов`язані були обладнати акцизні склади витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками та зареєструвати їх в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі. Законодавцем також було визначено і граничний строк для такого обладнання та реєстрації, зокрема по акцизному складу, де розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів, - не пізніше 1 січня 2020 року.

Абзацом четвертим пункту 18 підрозділу 5 розділу XX ПК України передбачено, що норми пункту 128-1.1 статті 128-1 цього Кодексу застосовуються до розпорядників акцизних складів, на яких розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів - з 1 квітня 2020 року.

Отже згаданими вище пунктами підрозділу 5 Розділу XX ПК України встановлено строки для виконання обов`язку платником податку для облаштування акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками рівня пального у резервуарі та реєстрації таких в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі, а також передбачено дату з якої до таких платників застосовуються норми пункту 128-1.1 статті 128-1 Податкового кодексу України.

Тобто складом правопорушення, визначеного пункту 128-1.1 статті 128-1 ПК України, за яке передбачена штрафна санкція, є саме необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та не спростовано доводами касаційної скарги, факт того, що станом на час проведення перевірки на АЗС, що належить позивачу, було 3 резервуари, які не були обладнані зареєстрованими в Єдиному державному реєстрі витратомірами-лічильниками.

За таких обставин, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для притягнення позивача до відповідальності, передбаченої пунктом 128-1.1 статті 128-1 ПК України.

Відповідно до абзацу 1 підпункту 230.1.3 пункту 230.1 статті 230 ПК України розпорядники акцизних складів зобов`язані на кожному акцизному складі щоденно (крім днів, в які акцизний склад не працює) формувати дані про фактичні залишки пального на початок та кінець звітної доби та про добові фактичні обсяги отриманого та реалізованого пального (далі у цьому розділі - обсяг обігу пального) у розрізі кодів товарних підкатегорій згідно з УКТ ЗЕД у літрах, приведених до температури 15° С.

Дані про фактичні залишки пального та про обсяг обігу пального формуються після проведення останньої операції з обігу пального у звітній добі, але не пізніше 23 години 59 хвилин цієї доби, до початку здійснення операцій з обігу пального у добу, що настає за звітною добою, та подаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, не пізніше 23 години 59 хвилин доби, що настає за звітною добою.

На кожному акцизному складі за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД формуються показники про: обсяги залишків пального на початок та кінець звітної доби, що визначаються шляхом підсумовування обсягів залишків пального в кожному резервуарі на підставі показників рівнемірів-лічильників, встановлених на таких резервуарах, розташованих на такому акцизному складі; добовий обсяг реалізованого пального, що визначається шляхом підсумовування обсягів реалізованого за звітну добу пального через кожне місце відпуску пального наливом з акцизного складу на підставі показників витратомірів-лічильників, встановлених на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на такому акцизному складі; добовий обсяг отриманого пального, що визначається шляхом віднімання від обсягу залишків пального на кінець звітної доби обсягу залишків пального на початок звітної доби та додавання добового обсягу реалізованого пального з такого акцизного складу з додаванням обсягу втраченого пального, зазначеного в акцизних накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі акцизних накладних, та з відніманням додаткового обсягу пального, зазначеного в заявках на поповнення обсягу залишку пального або спирту етилового, зареєстрованих у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Фактичні показники витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників щодо обсягів залишків пального та добового обсягу реалізованого пального перераховуються у літри, приведені до температури 15° С, крім показників паливороздавальних колонок та/або оливороздавальних колонок, які виконують функції витратомірів-лічильників.

Під час виходу з ладу, проведення повірки або калібрування рівнеміра-лічильника або витратоміра-лічильника визначення даних про обсяги залишків пального та обсяги обігу пального здійснюється у мірах повної місткості, які мають позитивний результат повірки, проведеної відповідно до законодавства, та/або за допомогою рулетки та метроштока або переносного (портативного) рівнеміра-аналізатора, які мають позитивний результат повірки, проведеної відповідно до законодавства. Застосування такого способу вимірювання може здійснюватися не більше 20 календарних днів поспіль (для акцизних складів, які є місцями роздрібної торгівлі пальним, на які отримано ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, - не більше 15 календарних днів поспіль) та не більше чотирьох разів протягом календарного року.

Дані про залишки пального та про обсяг обігу пального подаються електронними засобами зв`язку у формі електронних документів, яка затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Електронні документи заповнюються автоматично шляхом передачі до них даних з витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників (під час виходу з ладу, проведення повірки або калібрування рівнеміра-лічильника або витратоміра-лічильника - заповнюються відповідальною особою розпорядника акцизного складу).

В електронних документах також зазначаються відповідальною особою розпорядника акцизного складу дані про обсяги залишків пального, що знаходяться на акцизному складі в тарі, балонах, упаковці, про добовий обсяг реалізованого пального в тарі, балонах, упаковці, а також інформація про дні, в які акцизний склад не працює.

Відповідно до підпунктів 8, 13 пункту 2 розділу ІІ «Структура реєстру» Формату даних та структуру Єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників і рівнемірів - лічильників рівня пального у резервуарі, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 27.11.2018 № 944, Реєстр містить інформацію щодо: витратомірів, встановлених на точках наливу (відпуску) пального, розташованих на акцизному складі пального, зокрема: уніфікованих номерів витратомірів, цифрове значення яких має відповідати вимогам частини другої пункту 14 Порядку (аналогічно до уніфікованих номерів резервуарів); назви (моделі) витратомірів у вигляді текстових символів; серійних (ідентифікаційних) номерів витратомірів; дати встановлення, заміни, опломбування, технічного обслуговування, ремонту, повірки витратомірів; похибки вимірювання згідно з технічною документацією на витратоміри відповідно до їх метрологічних характеристик; зведених підсумкових даних стосовно добового обсягу обігу (отримання/відпуску) та залишків пального за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД у розрізі резервуарів, розташованих на акцизному складі пального, за витратомірами (літри, приведені до температури 15 °С), зокрема: даних показників витратомірів, встановлених на точках наливу (відпуску) пального, розташованих на акцизному складі пального; даних показників ручних замірів.

Згідно пункту 128-1.3 статті 128-1 ПК України незабезпечення з вини розпорядника акцизного складу своєчасного подання до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі 1000 гривень за кожний неподаний електронний документ.

У справі, що розглядається, суди установили, що позивачем не сформовано та не передано засобами електронного зв`язку зведені підсумкові дані стосовно добового обсягу обігу (отримання/відпуску) та залишків пального за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД у розрізі резервуарів, розташованих на акцизному складі пального, за витратомірами (літри, приведені до температури 15 °С) за період з 01.04.2020 по 11.11.2020, форма яких затверджена наказом Міністерства фінансів України від 27.11.2018 №944 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 18.06.2019 №248), у кількості 225 (30+31+30+31+31+30+31+11) довідок.

За таких обставин, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для притягнення позивача до відповідальності, передбаченої пунктом 128-1.3 статті 128-1 ПК України.

Враховуючи наведене, зміст встановлених фактичних обставин, описаних вище, зважаючи на їх зміст та юридичну природу, висновок судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у справі, що розглядається, ґрунтується на правильному застосуванні згаданих вище норм матеріального права, з огляду на що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341 349 350 355 356 359 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 15.04.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.12.2021 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова