Історія справи

Постанова КАС ВП від 01.10.2025 року у справі №320/9509/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2025 року

м. Київ

справа №320/9509/20

касаційне провадження № К/9901/38821/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Фермерського господарства «Промінь +» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 05.04.2021 (суддя Терлецька О.О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2021 (головуючий суддя - Костюк Л.О., судді Бужак Н.П., Кобаль М.І.) у справі за позовом Фермерського господарства «Промінь+» до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, Державної податкової служби України про зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

У жовтні 2020 року Фермерське господарство «Промінь+» (далі - позивач, платник, Підприємство) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області (далі - відповідач, Управління, контролюючий орган), Державної податкової служби України (далі - ДПС України), в якому просило суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби в Київській області від 18.08.2020 №1845966/38065530 про відмову в реєстрації податкової накладної від 03.08.2020 №2 в Єдиному реєстрі податкових накладних, поданих Фермерським господарством «Промінь+» (код ЄДРПОУ - 38065530);

зобов`язати ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних складену та подану Фермерським господарством податкову накладну від 03.08.2020 №2 на загальну суму з урахуванням податку на додану вартість в розмірі 452816,00 грн.

На обґрунтування позову позивач послався на необґрунтованість рішення контролюючого органу з підстав прийняття його без врахування письмових пояснень позивача. Позивач зазначає, що контролюючий орган не зазначив, які саме документи слід надати до перевірки, що були б достатні для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. Оскільки оспорюване рішення прийняте без дослідження наданих до пояснень первинних документів, позивач вважає, що таке рішення підлягає скасуванню.

Позивач вказує, що контролюючим органом порушено принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, оскільки ним не зазначено в квитанції конкретного та чіткого переліку документів, які на думку контролюючого органу необхідно надати платнику податків. Також, в квитанції не зазначено: критерій (ї) ризиковості платника податку та/або критерій (ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (их) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку. Посилання на вичерпний перелік документів контролюючим органом, на думку позивача не є достатнім, а перелік документів, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення контролюючим органом, повинен бути конкретизований та чіткий. Дотримання вимоги чіткості і недвозначності щодо інформації, яка зазначена в квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної, є особливо важливим з огляду на специфіку податкового законодавства та наслідки недотримання платником податків вимог щодо подання неповного переліку документів. Позивач вважає, що фіскальний орган був зобов`язаний у квитанціях чітко вказати не тільки на конкретний вид критерію, який встановлений пунктом 1.6 Критеріїв, а і на відповідне рішення, відповідно до якого Підприємство віднесено до переліку ризикових платників. Як наслідок, позивач покликається на недотримання відповідачем принципу правової визначеності під час зупинення реєстрації податкової накладної призвело до необізнаності платника податків щодо вичерпного переліку необхідних документів, які він повинен був надати контролюючому органу, внаслідок чого у відповідача виникла можливість прояву нічим необмеженої дискреції.

Київський окружний адміністративний суд рішенням від 05.04.2021, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2021, позов задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував рішення Управління від 18.08.2020 №1845966/38065530 про відмову в реєстрації податкової накладної від 03.08.2020 №2 в Єдиному реєстрі податкових накладних. В іншій частині позову відмовив.

Задовольняючи позов у визначеній судами частині, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про необґрунтованість висновків контролюючого органу про наявність ознак здійснення позивачем ризикових операцій. Контролюючий орган не навів обґрунтованих підстав та причин віднесення позивача до ризикових платників податків відповідно до пункту 1.6 Критеріїв ризиковості платників податку.

Відмовляючи у позові в частині зобов`язання ДПС України зареєструвати податкову накладну, подану позивачем, суди виходили з того, що заявлений позивачем спосіб захисту зобов`язання ДПС України зареєструвати податкову накладну датою її подання, суперечить порядку реєстрації, визначеному законодавством, та є втручанням у дискреційні повноваження ДПС України.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог, позивач подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення першої і апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні позову та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Підставою касаційного оскарження судового рішення у цій справі скаржник визначає пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, з посиланням у касаційній скарзі на порушення судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права.

В касаційній скарзі позивач покликається на те, що судом апеляційної інстанції не були враховані висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 08.04.2021 у справі №2140/1820/18, від 08.04.2021 у справі №813/2127/18, а також у постановах Верховного Суду України від 16.09.2015 у справі №21-1465а15, від 02.02.2016 у справі № 804/14800/14.

Також, позивач зазначає про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду щодо обрання способу захисту порушеного права, висловлених у постановах від 23.10.2018 у справі №822/1817/18, від 08.04.2021 у справі №2140/1820/18, від 08.04.2021 у справі №813/2127/18.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 11.11.2021 відкрив провадження за касаційною скаргою позивача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення, посилаючись на правомірність висновків судів попередніх інстанцій щодо дискреційних повноважень контролюючого органу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 30.09.2025 призначив справу до касаційного розгляду у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін на 01.10.2025.

Верховний Суд не переглядає судові рішення попередніх інстанцій в частині визнання протиправним та скасування рішення контролюючого органу від 18.08.2020 №1845966/38065530 про відмову в реєстрації податкової накладної від 03.08.2020 №2 в Єдиному реєстрі податкових накладних, поданих Фермерським господарством «Промінь+», оскільки це не є предметом касаційного оскарження.

Верховний Суд, ураховуючи приписи статті 341 КАС України, переглядає судові рішення в межах вимог касаційної скарги і надає оцінку вимогам позивача щодо зобов`язання ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних складену та подану Фермерським господарством «Промінь+», податкову накладну від 03.08.2020 №2 на загальну суму з урахуванням податку на додану вартість в розмірі 452816,00 грн.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи позивача та дійшов наступних висновків.

Судами попередніх інстанцій установлено, що Підприємством відповідно до приписів пункту 201.10 статті 201 ПК України було складено податкову накладну від 03.08.2020 №2 на суму 452816,00 грн, в тому числі сума ПДВ у розмірі 75469,33 грн.

Податкова накладна була складена на виконання господарських операцій Підприємства з ТОВ «КУНШТ» за договором поставки від 31.07.2020 №31/07/20, предметом якого є придбання пшениці 3 класу, врожаю 2020 року українського походження.

На виконання умов цього договору було продано пшениці в кількості 80,86 тон на загальну суму 451816,33 грн.

На підтвердження здійснення цієї господарської операції позивачем надано до суду видаткові, податкові і товарно-транспортні накладні, довіреності, платіжні доручення, тощо.

Податкова накладна від 03.08.2020 №2 на суму 452816,00 грн, в тому числі сума ПДВ у розмірі 75469,33 грн була направлена платником у відповідності до норм податкового законодавства для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Однак, 11.08.2020 до вказаної податкової накладної було отримано квитанцію про зупинення реєстрації цієї податкової накладної.

В квитанції зазначено, що відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України реєстрація ПН/РК від 03.08.2020 №2 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. Коди УКТЗЕД/ДКПП товару/послуг 1001 відсутні в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних.

На виконання вимог наказу Мінфіну №520 «Порядок прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних» позивач надав до контролюючого органу усі необхідні документи, які беззаперечно підтверджують настання факту першої події - дата виникнення податкових зобов`язань.

Однак, від відповідача в електронній формі було отримано рішення від 18.08.2020 №1845966/38065530, яким було відмовлено Підприємству в реєстрації податкової накладної від 03.08.2020 №2 на загальну суму 452816,00 грн з підстав ненадання копій документів - первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних.

Вважаючи протиправним рішення, прийняте контролюючим органом, позивач звернувся до суду з цим позовом, в якому окрім скасування цього рішення, просив зобов`язати контролюючий орган зареєструвати спірну податкову накладну.

Надаючи оцінку правомірності вимоги позивача про зобов`язання контролюючого органу зареєструвати податкову накладну, Верховний Суд виходить із такого.

Відповідно до пунктів 1-4 частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.

Верховний Суд вказує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося б примусове виконання рішення.

Положеннями частин другої, третьої статті 9 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зазначені у частині першій статті 5 КАС України способи захисту порушеного права не містять виняткового переліку.

У частині другій зазначеної статті законодавець вказав, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Реалізація суб`єктами публічної адміністрації своїх повноважень, які є законодавчо визначеними, що випливає з положень частини 2 статті 19 Конституції України, здійснюється в межах відповідної законної дискреції.

Під дискреційними повноваженнями слід розуміти надання органу або посадовій особі повноважень діяти на власний розсуд у рамках закону.

Зокрема, дискреційні повноваження полягають у тому, що суб`єкт владних повноважень може обирати у конкретній ситуації альтернативне рішення, яке є законним.

Відповідно до рекомендації Комітету міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно виконання адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може виконувати з певною свободою. Тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він уважає найкращим за конкретних обставин.

Враховуючи те, що суди попередніх інстанцій визнали протиправним та скасували рішення Управління від 18.08.2020 №1845966/38065530 про відмову в реєстрації податкової накладної від 03.08.2020 №2 в Єдиному реєстрі податкових накладних, то вимога Підприємства зобов`язати ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних складену та подану Фермерським господарством податкову накладну від 03.08.2020 №2 на загальну суму з урахуванням податку на додану вартість в розмірі 452816,00 грн., яка є похідною вимогою, є обґрунтованою та є способом відновлення порушених прав та інтересів та справедливості в цілому, що відповідає повноваженням адміністративного суду.

З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування рішення Київського окружного адміністративного суду від 05.04.2021 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2021 в частині відмови у задоволення позовної вимоги про зобов`язаня ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних складену та подану Фермерським господарством податкову накладну від 03.08.2020 №2 на загальну суму з урахуванням податку на додану вартість в розмірі 452816,00 грн. з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення позову. В решті рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають залишенню без змін.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Відповідно до частин першої, третьої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Керуючись п.3 ч.1 ст. 349, ст. 351, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фермерського господарства «Промінь +» задовольнити.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 05.04.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2021 скасувати в частині відмови у задоволенні позову про зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних складену та подану Фермерським господарством податкову накладну від 03.08.2020 №2 на загальну суму з урахуванням податку на додану вартість в розмірі 452816,00 грн. та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити.

Зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних складену та подану Фермерським господарством податкову накладну від 03.08.2020 №2 на загальну суму з урахуванням податку на додану вартість в розмірі 452816,00 грн.

В решті рішення Київського окружного адміністративного суду від 05.04.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2021 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду