Історія справи

Ухвала КАС ВП від 29.09.2019 року у справі №826/12393/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 вересня 2019 року

Київ

справа №826/12393/16

адміністративне провадження №К/9901/44323/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Желєзного І. В., судді Чиркіна С. М., судді Шарапи В. М., розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гречаної Руслани Тарасівни, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мироник Оксана Вікторівна, товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи", про визнання неправомірними дій та скасування рішення за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Степанюка А. Г., Кузьменка В. В., Шурка О. І. від 31 жовтня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2016 року ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гречаної Р. Т., треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мироник О. В., товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи", в якому просив суд:

- визнати неправомірними дії приватного нотаріуса Гречаної Р. Т. щодо проведення державної реєстрації обтяження іпотекою квартири АДРЕСА_1, за реєстраційним номером у Державному реєстрі іпотек №7999038 від 07 грудня 2012 року;

- скасувати рішення приватного нотаріуса Гречаної Р. Т. за реєстраційним №7999038 від 07 грудня 2012 року про державну реєстрацію обтяження іпотекою квартири АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності згідно з договором купівлі-продажу від 30 вересня 2008 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у відповідача не було достатніх правових підстав для вчинення спірної реєстраційної дії з огляду на те, що йому не було надано необхідних документів, перелік яких визначено законодавством.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 серпня 2017 року позов задоволено.

Дане рішення товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" оскаржило у апеляційному порядку.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2017 року постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 серпня 2017 року скасовано, позов ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гречаної Руслани Тарасівни, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мироник О. В., товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи", про визнання неправомірними дій та скасування рішення залишено без розгляду.

Скасовуючи постанову першої інстанції та залишаючи позовну заяву без розгляду, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2017 року, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційна скарга подана до суду 17 листопада 2017 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 826/12393/16.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 липня 2019 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів у складі судді-доповідача Желєзного І. В., суддів: Чиркіна С. М., Шарапи В. М.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанції встановлено, що предметом оскарження у цій справі є рішення приватного нотаріуса Гречаної Р. Т. за реєстраційним номером 7999038 від 07 грудня 2012 року про державну реєстрацію обтяження іпотекою квартири АДРЕСА_1, та визнання протиправними пов'язаних з ним дій.

Розглядаючи даний спір, суд першої інстанції виходив з того, що про порушення своїх прав позивач дізнався зі змісту інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №65008769, сформованої 03 серпня 2016 року.

Водночас, суд апеляційної інстанції встановив, що ОСОБА_1 було подано позов до Дарницького районного суду м. Києва до публічного акціонерного товариства "Омега Банк", товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи", товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс", приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Заєць І. О., приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гречаної Р. Т., третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мироник О. В., про визнання договору, нотаріальних написів недійсними та покладання обов'язку вчинити певні дії.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 06 листопада 2015 року у справі № 753/9095/15-ц, яке залишене без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 08 червня 2016 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 грудня 2016 року, відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, зокрема про визнання недійсним запису, внесеного 07 грудня 2012 року до Державного реєстру іпотек реєстратором - приватним нотаріусом Гречаною Р. Т. щодо іпотечного договору №2615/0908/71-085-Z-85 від 30 вересня 2008 року, укладеного між ВАТ "Сведбанк" та ОСОБА_2.

Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що про існування оскаржуваного рішення приватного нотаріуса Гречаної Р. Т. від 07 грудня 2012 року щодо внесення змін до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна на підставі договору про передачу прав за іпотечним договором від 28 листопада 2012 року позивач дізнався або повинен був дізнатися не пізніше 06 листопада 2015 року - дня ухвалення Дарницьким районним судом м. Києва рішення у справі №753/9095/15-ц.

Натомість із позовом до Окружного адміністративного суду м. Києва ОСОБА_1 звернувся лише 11 серпня 2016 року, тобто більш ніж через дев'ять місяців з моменту, коли дізнався або повинен був дізнатися про існування оскаржуваного рішення приватного нотаріуса Гречаної Р. Т.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з порушенням норм процесуального права.

ОСОБА_1 зазначив, що у відповідності до статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваного судового рішення) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Враховуючи, що про порушення своїх прав позивач дізнався зі змісту інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, №65008769, сформованої 03 серпня 2016 року, строк звернення до суду не пропущений.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин 1 , 2 та 3 статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина 4 статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону рішення суду апеляційної інстанції відповідає, а викладені у касаційній скарзі мотиви скаржника є неприйнятні з огляду на наступне.

Згідно із частиною 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог статті 99 КАС України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваного судового рішення) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого статті 99 КАС України або іншими Законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини 1 статті 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Згідно з частиною 1 статті 71 КАС України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваного рішення) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених частиною 1 статті 71 КАС України.

Для з'ясування питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно встановити фактичну обставину, з настанням якої позивач дізнався або мав би дізнатися про порушення свого права.

Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, предметом оскарження є рішення приватного нотаріуса Гречаної Р. Т. за реєстраційним номером 7999038 від 07 грудня 2012 року про державну реєстрацію обтяження іпотекою квартири та визнання протиправними пов'язаних з ним дій.

Розглядаючи даний спір, суд першої інстанції виходив з того, що про порушення своїх прав позивач дізнався зі змісту інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №65008769, сформованої 03 серпня 2016 року.

Водночас, суд апеляційної інстанції встановив, що ОСОБА_1 було подано позов до Дарницького районного суду м. Києва до публічного акціонерного товариства "Омега Банк", товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи", товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс", приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Заєць І. О., приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гречаної Р. Т., третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мироник О. В., про визнання договору, нотаріальних написів недійсними та покладання обов'язку вчинити певні дії. За результатами розгляду даної справи рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 06 листопада 2015 року, зареєстрованим в Єдиному державному реєстрі судових рішень за №53305733, відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, зокрема про визнання недійсним запису, внесеного 07 грудня 2012 року до Державного реєстру іпотек реєстратором - приватним нотаріусом Гречаною Р. Т. щодо іпотечного договору №2615/0908/71-085-Z-85 від 30 вересня 2008 року, укладеного між ВАТ "Сведбанк" та ОСОБА_1.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 08 червня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 грудня 2016 року, рішення суду першої інстанції від 06 листопада 2015 року залишено без змін.

З огляду на викладене, про існування оскаржуваного рішення приватного нотаріуса Гречаної Р. Т. від 07 грудня 2012 року щодо внесення змін до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна на підставі договору про передачу прав за іпотечним договором від 28 листопада 2012 року позивач дізнався або повинен був дізнатися не пізніше 06 листопада 2015 року - дня ухвалення Дарницьким районним судом м. Києва рішення у справі №753/9095/15-ц.

Разом з тим, із вказаним позовом ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва лише 11 серпня 2016 року, тобто більш ніж через дев'ять місяців з моменту, коли дізнався або повинен був дізнатися про існування оскаржуваного рішення приватного нотаріуса Гречаної Р. Т.

У зв'язку із чим колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції, що позивачем не наведено жодної поважної причини пропуску строку звернення до суду, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та не підтверджені належними доказами.

У відповідності до статті 102 КАС України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваного рішення) пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.

Зокрема, причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Необхідно зауважити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Аналогічні правові висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 809/1087/17 та від 22 листопада 2018 року у справі № 815/91/18.

Суд звертає увагу на те, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Пропуск відповідного строку на звернення до суду через небажання вчасно скористатися цим правом не є поважною причиною пропуску строку та, відповідно, підставою для поновлення звернення до суду з адміністративним позовом.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем не наведено поважних підстав, які б унеможливили звернення його до суду в межах встановленого КАС України строку. Обставини, на які посилається позивач, не свідчать про існування будь-яких перешкод у реалізації ним своїх прав на судовий захист з метою відновлення прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 155 КАС України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваного судового рішення), суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що позивачем було пропущено строк звернення до суду з адміністративним позовом, передбачений статтею 99 КАС України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваного судового рішення), та ним не наведено жодних поважних причин, які перешкоджали зверненню до суду у встановлений чинним законодавством строк, тобто впродовж шести місяців з дня, коли особа дізналася про порушення свого права, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про наявність правових підстав для залишення позовної заяви без розгляду на підставі пункту 9 частини 1 статті 155 КАС України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваного судового рішення).

Також суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

За таких обставин, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції обґрунтовано залишив без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гречаної Руслани Тарасівни, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мироник О. В., товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи", про визнання неправомірними дій та скасування рішення.

При цьому, суд також зауважує, що рішення суду про залишення без розгляду в даному випадку не є вирішенням спору по суті та не позбавляє позивача ініціювати спір про той самий предмет і з тих же підстав в суді іншої юрисдикції з дотриманням строків та інших процесуальних особливостей відповідної юрисдикції.

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення суду апеляційної інстанції, то відповідно до частини 6 статті 139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. В. Желєзний

Судді: С. М. Чиркін

В. М. Шарапа