Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 жовтня 2018 року

Київ

справа №821/1902/17

адміністративне провадження №К/9901/53364/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного підприємства «Південь Актив Профіт»

на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 12.01.2018 (суддя - Хом'якова В.В.)

та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2018 (судді - Зуєва Л.Є., Шевчук О.А., Федусик А.Г.)

у справі №821/1902/17

за позовом Приватного підприємства «Південь Актив Профіт»

до Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області

третя особа - Херсонська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Херсонській області

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2017 року Приватне підприємство «Південь Актив Профіт» (далі - Підприємство) звернулось до суду з позовом про визнання протиправними дій Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі ДПІ) щодо відмови у прийнятті податкових декларацій позивача та про визнання поданих декларацій з податку на додану вартість такими, що прийняті та зареєстровані 26.10.2017.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що ДПІ безпідставно відмовлено Підприємству у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість та додатків до неї за серпень та вересень 2016 року, яку позивач змушений був подати у паперовому вигляді.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 12.01.2018, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2018, в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з судовими рішеннями Підприємство звернулось з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просило їх скасувати та задовольнити позов. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про необґрунтованість позовних вимог невірно оцінивши залучені до справи докази та обставини справи.

У своєму відзиві на касаційну скаргу ДПІ вважає судові рішення законними та обґрунтованими.

Від третьої особи відзиву на касаційну скаргу не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що Підприємство як платник податків, в тому числі і податку на додану вартість, з серпня 2016 року перебуває на обліку у ДПІ.

04 жовтня 2017 позивачем надіслано поштою до ДПІ податкові декларації з податку на додану вартість за серпень та вересень 2017 року з додатками в паперовому вигляді, що отримані відповідачем 26.10.2017.

Листом від 01.11.2017 ДПІ проінформувала позивача про те, що надіслані Підприємством податкові декларації з податку на додану вартість за серпень та вересень 2017 року не визнані як податкові декларації та до розгляду не приймаються. Підставою для відмови у прийнятті декларації зазначено порушення п.49.4 ст.49 Податкового кодексу України, а саме, подання декларацій на паперовому носії, а не в електронній формі.

Також під час розгляду справи судами встановлено та не заперечується сторонами, що строк дії договору про визнання електронних документів від 10.10.2016 №101001, укладений позивачем з відповідачем, було припинено 04.04.2017.

02.06.2017 Підприємство направило до Херсонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області (далі - Херсонська ОДПІ) договір №2 про визнання електронних документів, який був прийнятий контролюючим органом.

Листом від 27.07.2017 Херсонська ОДПІ проінформувала позивача про те, що договір від 02.06.2017 знаходиться на розгляді і на електрону адресу позивача буде направлена квитанція №2, в якій буде засвідчений факт прийняття або відмови в укладенні договору про визнання електронних документів.

Такої квитанції станом на жовтень 2017 року позивач не отримав.

Таким чином, на час подання Підприємством до ДПІ податкових декларацій з податку на додану вартість за серпень та вересень 2017 року дію договору від 10.10.2016 №101001, укладеного між позивачем та відповідачем було припинено, а інформації щодо укладення нового договору з Херсонською ОДПІ Підприємством отримано не було.

Відмовивши в задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходили з того, що подавши податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень та вересень 2016 року у паперовій формі, Підприємство порушило приписи п.49.4 статті 49 Податкового Кодексу України, яким передбачено, що податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі контролюючому органу всіма платниками цього податку з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Пунктом 49.4 статті 49 Податкового Кодексу України обумовлено, що податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі контролюючому органу всіма платниками цього податку з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

У разі припинення договору про визнання електронних документів з підстав, визначених законом, платник податків має право до складення нового договору подавати податкову звітність у спосіб, визначений підпунктами "а" і "б" пункту 49.3 цієї статті, тобто, особисто платником податків або уповноваженою на це особою або надісланням поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення.

Згідно із підпунктом 49.8. статті 49 Податкового Кодексу України прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

При цьому, згідно з підпунктом 49.10 статті 49 ПК України відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею забороняється.

Верховним Судом зроблено висновок щодо застосування положень статей 48,49 Податкового Кодексу України, відповідно до якого недодержання платником податків приписів пункту 49.4. статті 49 Податкового Кодексу України щодо подання податкової звітності з податку на додану вартість в електронній формі та надання такої звітності у паперовій формі, само по собі, не є підставою для відмови у прийнятті податкової декларації, при умові наявності у поданих документах реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу.

Вказаний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 31 липня 2018 року у справі №810/1570/16.

Суди попередніх інстанцій на наведене уваги не звернули та не з'ясували, чи було подано Товариством податкову звітність з відображенням у ній реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 Податкового Кодексу України, чи відповідають дії ДПІ щодо відмови у прийнятті податкової звітності Товариства вимогам пункту 49.8 Податкового Кодексу України, отже, судами зроблено передчасний висновок про безпідставність адміністративного позову, не забезпечено повного і всебічно з'ясування обставин в адміністративній справі, не вжито визначених законом заходів для з'ясування всіх обставин справи, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю і передати справу на новий розгляд.

Частиною 1 статті 353 КАС України обумовлено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Керуючись статтями 345, 349, 353, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Південь Актив Профіт» задовольнити частково.

Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 12.01.2018 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2018 скасувати.

Справу направити до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова

І.Я. Олендер