Історія справи

Ухвала КАС ВП від 13.08.2018 року у справі №813/3702/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 жовтня 2018 року

Київ

справа №813/3702/17

адміністративне провадження №К/9901/58626/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2018 (судді - Матковська З.М., Бруновська Н.В., Затолочний В.С.)

у справі №813/3702/17

за позовом Приватного підприємства «Автоінтерлогістік»

до Головного управління ДФС у Львівській області

про визнання протиправним і скасування наказу, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2017 року Приватне підприємство «Автоінтерлогістік» (далі - Підприємство) звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління ДФС у Львівській області (далі - ДФС) від 03.10.2017 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що у відповідача не було підстав, передбачених Податковим Кодексом України для призначення позапланової перевірки Підприємства.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28.11.2017 (суддя - Гулик А.Г.) в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2018 задоволено апеляційну скаргу Підприємства, скасовано рішення суду першої інстанції та задоволено адміністративний позов:

-визнано протиправним та скасовано наказ ДФС №4492 від 03.10.2017 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Автоінтерлогістік»;

-стягнуто на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 243 грн.

Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції ДФС звернулась з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просила її скасувати та залишити в силі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28.11.2017. При цьому скаржник зазначив, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог невірно оцінивши залучені до справи докази та обставини справи.

Позивач відзиву на касаційну скаргу не надав, що не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що наказом ДФС від 03.10.2017 призначено документальну позапланову виїзну перевірку Підприємства з питань проведення взаємовідносин позивача з його контрагентами за період червень 2017 року та з питань правомірності формування податкових зобов'язань, що містяться в податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2017 року.

Порядок призначення документальних позапланових перевірок регламентовано положеннями статті 78 Податкового Кодексу України, в якій визначено виключні підстави для проведення такої перевірки.

Зі змісту оскаржуваного наказу ДФС слідує, що документальну позапланову перевірку Підприємства призначено на підставі п.п.78.1.1 цього Кодексу, тобто в зв'язку з отриманням податкової інформації, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Відмовивши в задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції на підставі належного аналізу обставин справи та доказів, наданих сторонами в обґрунтування своїх тверджень та заперечень, виходив з того, що наказ ДФС від 03.10.2017 прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства, в межах компетенції відповідача та без порушень законних прав та інтересів Підприємства.

Натомість, скасувавши рішення суду першої інстанції та задовольнивши адміністративний позов суд апеляційної інстанції виходив з того, що запити ДФС, які було надіслано на адресу позивача, складені з порушенням вимог Податкового Кодексу України, відтак у контролюючого органу не було законних підстав для призначення позапланової перевірки Підприємства.

Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Постанова суду апеляційної інстанції вказаним вимогам не відповідає в зв'язку з наступним.

Передбачений п.п.78.1.1 статті 78 Податкового Кодексу України запит ДФС щодо надання пояснень та їх документальних підтверджень щодо взаємовідносинах позивача з ТзОВ «Волинь Мото», ТзОВ «Автохелп 2016» за травень 2017 року направлено на адресу позивача 31.07.2017.

Запит ДФС обґрунтовано тим, що контролюючим органом виявлено факти, що свідчать про недостовірність визначення Підприємством даних податкового кредиту по взаємовідносинах з ТзОВ «Волинь Мото» та даних податкових зобов'язань по взаємовідносинах з ТзОВ «Автохелп 2016» за травень 2017 року.

Вказаний запит містить підстави для надіслання запиту; інформацію, яка це підтверджує; перелік інформації, яка запитується, перелік документів, які пропонується надати та печатку контролюючого органу.

Відтак, отриманий позивачем запит за своєю формою та змістом відповідають приписам п. 73.3. статті 73 Податкового Кодексу України та Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 N1245.

Листом від 10.08.2017 Підприємство надало відповідь на отриманий запит ДФС та додаткові документи.

07.09.2017 та 11.09.2017 ДФС направила на адресу позивача повторні запити щодо надання пояснень та їх документальних підтверджень щодо податкових зобов'язань, які містяться в податковій декларації з ПДВ за червень 2017 року та взаємовідносин Підприємства з ТзОВ «ТД «Гал-Кат», ТзДВ «Укр-Мідь», ТзОВ «УКР-Алюміній», ТзОВ «Марселл», ТзОВ «Покров-ОІЛ» за цей же період.

Зазначені запити ДФС також відповідають вимогам п. 73.3. статті 73 ПК України та Порядку №1245, оскільки містять підстави для надіслання запиту; інформацію, яка це підтверджує; перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; печатку контролюючого органу.

Позивач надав відповіді на вказані запити листами від 13.09.2017 та від 27.09.2017.

Зі змісту відповідей Підприємства та наданих ним на запити ДФС документів, вбачається, що позивач надав інформацію не по всім переліченим у запитах питаннях, що обумовило прийняття ДФС оскаржуваного наказу про позапланову документальну перевірку для забезпечення належного виконання контролюючим органом покладених на нього приписами статями 41,61,62 Податкового Кодексу України функцій.

Оскаржуваний наказ ДФС від 03.10.2017 містить всі обумовлені положеннями п.81.1 статті 81 Податкового Кодексу України реквізити, зокрема, мету та вид перевірки, а також підстави для проведення перевірки.

Суд апеляційної інстанції дійшов помилкового та такого, що не ґрунтується на матеріалах справи, висновку про невідповідність надісланих ДФС запитів приписам чинного законодавства, зокрема п. 73.3. статті 73 ПК України та Порядку N1245 не врахувавши, що вимоги, які висуваються до змісту та форми запиту є нормативно визначеними і поширювальному тлумаченню не підлягають.

Враховуючи викладене, колегія суддів Касаційного адміністративного суду вважає, що судом апеляційної інстанції, внаслідок невірної оцінки матеріалів справи, скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Статтею 352 КАС України обумовлено, що суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 345, 349, 352, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2018 скасувати, залишивши в силі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28.11.2017.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова

І.Я. Олендер