Історія справи

Ухвала КАС ВП від 12.04.2018 року у справі №826/12808/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2021 року

м. Київ

справа № 826/12808/17

адміністративне провадження № К/9901/46552/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С. С.,

суддів: Васильєвої І. А., Юрченко В. П.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Телекомпанія "ТЕТ" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 грудня 2017 року (суддя Пащенко К. С. ) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2018 року (головуючий суддя Парінов А. Б., судді: Беспалов О. О., Губська О. А.) у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Телекомпанія "ТЕТ" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2017 року Приватне акціонерне товариство "Телекомпанія "ТЕТ" (далі - Товариство, позивач) звернулось до суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - Офіс, відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 05 липня 2017 року №0004511402 про нарахування йому пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Обґрунтовуючи позовну заяву, Товариство, посилаючись на положення статті 58 Конституції України та пункту 11 підрозділу 10 розділу 20 Податкового кодексу України (далі - ПК України), зазначало, що проведення перевірки та встановлення порушень строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності відбулось вже після введення в дію 03 січня 2017 року Закону України від 03 листопада 2016 року №1724-VIII "Про внесення змін до деяких законів України щодо усунення адміністративних бар'єрів для експорту послуг" (далі - Закон №1724), яким, в свою чергу, визначено, що вимоги частини 1 статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23 вересня 1994 року №185/94-ВР (далі - Закон №185) не поширюються на експорт послуг (крім транспортних і страхових), прав інтелектуальної власності, авторських та суміжних прав, а відтак Товариству безпідставно нарахована пеня згідно зі спірним податковим повідомленням-рішенням від 05 липня 2017 року №0004511402.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 грудня 2017 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2018 року, в задоволенні позову відмовлено.

Приймаючи такі рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що на час вчинення виявлених та встановлених в акті перевірки Товариства правопорушень вони визнавались такими відповідно до положень Закону №185, що, в свою чергу, згідно з приписами статті 4 Закону №185 є підставою для нарахування йому пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на ті ж доводи і мотиви, що вже наводились ним в позовній заяві та апеляційній скарзі, просив їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідач в письмовому відзиві на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів попередніх інстанцій, які він просив залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання процесуальних норм, Верховний Суд вказує на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 14 червня 2017 року за результатами документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог валютного законодавства при розрахунках за зовнішньоекономічними контрактами від 01 квітня 2015 року №01042015, від 01 листопада 2014 року №011114/2, згідно з листами ПАТ КБ "Приватбанк" від 09 листопада 2015 року №Е.21.0.0.0/4-77137, від 03 червня 2016 року №Е.21.0.0.0/4-119977 та від 07 грудня 2016 року №0-727 Офісом складено акт №1275/28-10-14-02/16393959, в якому встановлено порушення позивачем статті 1 Закону №185 внаслідок несвоєчасного надходження валютної виручки за вказаними контрактами.

05 липня 2017 року на підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0004511402, яким Товариству на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України, частин 1,6 статті 4 Закону №185 нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 2 047 566,68 грн.

Також суди з'ясували, що 01 квітня 2015 року між Товариством та компанією-нерезидентом Bayboro Ltd (юридична особа за законодавством Кіпру) укладено договір №01042015 про розповсюдження реклами, відповідно пункту 1.1 якого ліцензіар (позивач) передає (уступає) ліцензіату (Bayboro Ltd) виключні права на використання/телевізійний показ фільмів на передбаченій даним договором території протягом ліцензійного строку шляхом безкоштовного та платного телебачення.

При цьому, на виконання вказаного контракту позивачем надано Bayboro Ltd рекламні послуги загальною вартістю 35 565,80 доларів США.

Разом з тим, Товариством не заперечується порушення законодавчо встановлених термінів надходження валютної виручки за надані послуги, а саме: 06 травня 2015 року позивачу зарахована на його валютний рахунок від Bayboro Ltd валютна виручка у розмірі 619,80 доларів США (кількість днів прострочення - 5 днів); 09 жовтня 2015 року позивачу зарахована на його валютний рахунок від Bayboro Ltd валютна виручка у розмірі 2 115,00 доларів США (кількість днів прострочення - 72 дні); 18 травня 2016 року позивачу на його валютний рахунок від Bayboro Ltd зарахована валютна виручка у розмірі 150,00 доларів США (кількість днів прострочення - 263 дні), у розмірі 2 025,00 доларів США (кількість днів прострочення - 233 дні), у розмірі 525,00 доларів США (кількість днів прострочення - 202 дні), у розмірі 1 230,00 доларів США (кількість днів прострочення - 80 днів), у розмірі 1 380,00 доларів США (кількість днів прострочення - 49 днів), у розмірі 2 580,00 доларів США (кількість днів прострочення - 18 днів); 08 листопада 2016 року позивачу на його валютний рахунок від Bayboro Ltd зарахована валютна виручка у розмірі 300,00 доларів США (кількість днів прострочення - 72 дні), у розмірі 600,00 доларів США (кількість днів прострочення - 41 день), у розмірі 349,80 доларів США (кількість днів прострочення - 11 днів), у розмірі 3 150,00 доларів США (кількість днів прострочення - 11 днів).

Крім того, 01 листопада 2014 року між Товариством та вказаною компанією-нерезидентом укладено договір №011114/2, відповідно до пункту 2.1 якого на умовах та в порядку, передбачених цим договором та додатками до нього, позивач на замовлення рекламодавця (Bayboro Ltd) надає йому за плату рекламні послуги - послуги з розповсюдження (розміщення) реклами та/або спонсорської реклами в ефірі телеканалу, які надаються телеканалом рекламодавцеві за цим договором.

Позивачем не заперечується порушення законодавчо встановлених термінів надходження валютної виручки за передані виключні права на використанням/телевізійний показ фільмів, а саме: 09 жовтня 2015 року позивачу на його валютний рахунок від Bayboro Ltd зарахована валютна виручка у розмірі 40
000,00 доларів США (кількість днів прострочення - 101 день), у розмірі 5 160,00
доларів США (кількість днів прострочення - 87 днів), у розмірі 5 160,00 доларів США (кількість днів прострочення - 71 день); 18 травня 2016 року на валютний рахунок позивача від Bayboro Ltd зарахована валютна виручка у розмірі 39 080,00
доларів США (кількість днів прострочення - 262 дні), у розмірі 14 691,00 доларів США (кількість днів прострочення - 201 день), у розмірі 1 600,00 доларів США (кількість днів прострочення - 201 день), у розмірі 15 180,00 доларів США (кількість днів прострочення - 170 днів), у розмірі 32 400,00 доларів США (кількість днів прострочення - 140 днів), у розмірі 1 060,00 доларів США (кількість днів прострочення - 109 днів), у розмірі 20 140,00 доларів США (кількість днів прострочення - 95 днів); 09 листопада 2016 року позивачу на його валютний рахунок від Bayboro Ltd зарахована валютна виручка у розмірі 32 000,00
доларів США (кількість днів прострочення - 48 днів).

За результатами оскарження спірного податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку до органів ДФС скарги платника податків залишено без задоволення.

Не погоджуючись із прийнятим Офісом податковим повідомленням-рішенням, Товариство звернулось до суду з позовом у даній справі.

В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті на час спірних правовідносин було врегульовано Законом №185, частиною 1 статті 1 якого (в редакції, що діяла до 03 січня 2017 року) передбачалось, що виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Строк та умови завершення імпортної операції без увезення товару на територію України визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України (частини 1 та 3 статті 2 Закону №185).

За змістом статті 4 Закону №185 порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених частини 1 статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23 вересня 1994 року або встановлених Національним банком України відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23 вересня 1994 року, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Відповідно до підпунктів 1 та 2 пункту 2 розділу І Закону №1724 у статті 1 Закону №185 перше речення частини першої викладено в такій редакції: "Виручка резидентів у іноземній валюті від експорту продукції підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) такої продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, транспортних послуг - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання транспортних послуг"; після частини першої доповнено двома новими частинами такого змісту: "Вимоги частини першої цієї статті не поширюються на експорт послуг (крім транспортних і страхових), прав інтелектуальної власності, авторських та суміжних прав. Банки мають право вимагати від резидентів перекладу на українську мову складених іноземною мовою документів, у тому числі рахунка (інвойсу), крім викладених англійською мовою, а також викладених іноземною мовою з одночасним викладенням українською (англійською) мовою".

При цьому, зміни, внесені Законом №1724, вводяться в дію згідно із пунктом 1 розділу ІІ "Прикінцеві положення" частини 1 статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23 вересня 1994 року - з 03 січня 2017 року.

Отже, як відмітили суди, починаючи саме з 03 січня 2017 року вимоги частини 1 статті 1 Закону №185 не поширюються на експорт послуг (крім транспортних і страхових), прав інтелектуальної власності, авторських та суміжних прав.

Втім, на час вчинення виявлених та встановлених в акті перевірки Товариства правопорушень вони визнавались такими відповідно до положень Закону №185, що, в свою чергу, згідно з приписами статті 4 Закону №185 є підставою для нарахування йому пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Разом з тим, приймаючи рішення, суди надали оцінку посиланням позивача в обґрунтування свої позиції на статтю 58 Конституції України та ту обставину, що на момент проведення перевірки та виявлення порушення Товариством вимог статті 1 Закону №185 внесені Законом №1724 зміни вже були введені в дію.

Так, статтею 58 Конституції України встановлено, що Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України у Рішенні від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 щодо офіційного тлумачення положення частини 1 статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) дійшов висновку, що положення частини 1 статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи).

Водночас, в мотивувальній частині цього Рішення Конституційний Суд України зазначив, що такий його висновок не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом'якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте, надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Однак, Закон №1724 не містить застережень щодо надання його положенням зворотної дії в часі, у зв'язку із чим суди визнали такі посилання Товариства безпідставними.

Також судами спростовано й посилання позивача на положення пункту 11 підрозділу 10 розділу 20 ПК України, Узагальнюючу податкову консультацію з окремих питань застосування штрафних санкцій за порушення норм Податкового кодексу України", затверджену наказом ДПА від 06 липня 2012 року №592, та інформаційний лист Вищого адміністративного суду України від 24 листопада 2011 року №2198/11/13-11, оскільки останні стосуються питання відповідальності за порушення норм саме ПК України, в той час як штрафні санкції до позивача застосовано на підставі норм Закону №185.

Враховуючи наведене вище в сукупності, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку про відсутність, в даному випадку, правових підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи ж касаційної скарги не спростовують мотивів, покладених судами в основу оскаржуваних рішень, й не свідчать про неправильне застосування ними норм матеріального права або ж порушення процесуальних норм.

Відповідно до частин 1, 2, 3, 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному частин 1, 2, 3, 4 статті 242 КАС України.

Згідно з частиною 3 статті 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 327, 341, 343, 349, 355 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Телекомпанія "ТЕТ" залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 грудня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

СуддіС. С. Пасічник І. А. Васильєва В. П. Юрченко