ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2020 року

м. Київ

справа № 750/2642/17

адміністративне провадження № К/9901/20580/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Данилевич Н.А.,

суддів: Смоковича М.І., Шевцової Н.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом Чернігівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України до Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області, про зобов`язання закінчити виконавче провадження та скасування постанови в частині щодо стягнення з боржника виконавчого збору, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Чернігівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 травня 2017 року (головуючий суддя - Литвиненко І.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2017 року (головуючий суддя - Вівдиченко Т.Р., судді - Собків Я.М., Грибан І.О.) у справі № 750/2642/17.

І. Суть спору

Короткий зміст позовних вимог

14.03.2017 позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив зобов`язати відповідача закінчити виконавче провадження ВП№53371452 від 08.02.2017 та скасувати п. 3 постанови про відкриття виконавчого провадження ВП№53371452 від 08.02.2017 щодо стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 12800грн на підставі пункту 9 частини 5 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження».

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2017 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди зазначили, що позивач не надав доказів того, що постанову Деснянського районного суду м. Чернігова у справі №750/10061/16-а виконано в повному обсязі до відкриття виконавчого провадження. Крім того, суди визнали безпідставними доводи позивача про те, що винесення оскаржуваної постанови із стягненням виконавчого збору не узгоджується з нормами Закону України «Про виконавче провадження», оскільки винесення постанови про відкриття виконавчого провадження із зазначенням в ній про стягнення виконавчого збору прямо передбачено Законом України «Про виконавче провадження».

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

28 липня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Чернігівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 травня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2017 року, в якій позивач просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти нове про задоволення позовних вимог.

На обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник вказує, що пенсія відноситься до періодичних платежів, а отже виконавчий збір не повинен стягуватись. Крім того, скаржник посилається на добровільне виконання судового рішення, на підставі якого видано виконавчий лист, до відкриття виконавчого провадження.

Відповідачем до Суду надано заперечення на касаційну скаргу, в обґрунтування якого вказано на безпідставність викладених в ній висновків. Вказує, що на виконанні перебував виконавчий документ зобов`язального характеру, що свідчить про наявність підстав для стягнення виконавчого збору. Просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2020 року зазначену адміністративну справу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 08.02.2017 старшим виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Назаренко М.Б. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №750/10061/16-а, виданого Деснянським районним судом м. Чернігова 31.01.2017 про зобов`язання Чернігівське об`єднане управління Пенсійного фонду України поновити базовий місяць для проведення індексації пенсії ОСОБА_1 квітень 2010 року, провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням раніше визначеного базового місяця для проведення індексації квітня 2010 року та виплатити суму недоплати, що утвориться внаслідок такого перерахунку.

Пунктом 3 постанови про відкриття виконавчого провадження від 16.01.2017 передбачено стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 12800грн.

13.02.2017 Чернігівське об`єднане управління Пенсійного фонду України отримало постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№53371452.

21.02.2017 заступник начальника Чернігівське об`єднане управління Пенсійного фонду України надіслав на адресу відповідача повідомлення про те, що обов`язок щодо здійснення поновлення базового місяця для проведення індексації пенсії ОСОБА_1 квітень 2010 року та виплатити суму недоплати, що утвориться внаслідок такого перерахунку, виконано в добровільному порядку (а.с. 11).

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 1 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі по тексту - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

В силу ч. 1 ст. 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно положень ч.ч. 5, 6 статті 26 вказаного Закону, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Згідно ч. 3 статті 27 Закону №1404-VIII за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Частина 9 статті 27 Закону №1404-VIII визначає, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону №1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), внесені Законом України від 15.01.2020 №460-ІХ, за правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" якого, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 341 КАС України).

З урахуванням норм, закріплених у частині 5 статті 26 Закону №1404-VIII, зазначення у постанові про відкриття виконавчого провадження про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 Закону №1404-VIII, за умови, що примусове виконання рішення передбачає його справляння, є обов`язком державного виконавця.

Відповідно до пункту 1 частини 5 статті 27 Закону №1404-VIII -VIII виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.

Разом з тим, як було встановлено судами попередніх інстанцій, виконавчий лист №750/10061/16-а, виданий Деснянським районним судом м. Чернігова 31.01.2017, стосується виконання судового рішення, що має зобов`язальний характер, тому вказані норми Закону №1404-VIII до спірних правовідносин не застосовуються.

Також, у державного виконавця були відсутні інші підстави, передбачені частиною 5 статті 27 Закону №1404-VIII, не стягувати з боржника виконавчий збір.

Суд зазначає, що сам по собі факт виконання боржником судового рішення до винесення державним виконавцем постанови про відкриття провадження з його виконання теж не впливає на необхідність зазначення у такій постанові про стягнення з боржника виконавчого збору.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16 травня 2019 року у справі №296/2223/17.

Також Суд вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій стосовно того, що жодних передбачених Законом підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження на час винесення державним виконавцем оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження не було. Суд зауважує, що обставини виконання боржником рішення у добровільному порядку не перешкоджають винесенню державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, а з`ясовуються останнім вже на стадії примусового виконання виконавчого документу.

Оцінюючи доводи касаційної скарги, Суд виходить з того, що судами першої та апеляційної інстанцій було надано належну правову оцінку доводам, викладеним у позовній заяві та запереченнях проти позову, а також наведеним сторонами під час судового розгляду справи. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваних судових рішень, у касаційній скарзі не зазначено.

Частиною першою статті 350 КАС України (в чинній редакції) передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищенаведене, відповідно до частини 1 статті 350 КАС України Суд касаційної інстанції вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін, оскільки судами не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.

З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, підстави для скасування судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Чернігівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України залишити без задоволення.

Постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 травня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2017 року у справі № 750/2642/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіН.А. Данилевич М.І. Смокович Н.В. Шевцова