ПОСТАНОВА
Іменем України
01 березня 2018 року
Київ
справа №818/149/17
провадження №К/9901/2536/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Стрелець Т.Г.,
суддів: Білоуса О.В., Шарапи В.М.,
розглянувши в письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу № 818/149/17
за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Сумській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду (прийняту у складі головуючого судді - Соколова В.М.) від 22 березня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду (постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді - Перцової Т.С., суддів: Дюкарєвої С.В., Жигилія С.П.) від 01 червня 2017 року,
у с т а н о в и в :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_2 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Сумській області, в якому просив:
1.1. Визнати протиправними та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Сумській області № 5 о/с від 05 січня 2016 року в частині звільнення ОСОБА_2 зі служби в поліції.
1.2. Поновити ОСОБА_2 на посаді поліцейського роти поліції особливого призначення, підпорядкованої Головному управлінню Національної поліції в Сумській області.
1.3. Стягнути з Головного управління Національної поліції в Сумській області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06 січня 2017 року по час постановлення судового рішення.
1.4. Стягнути з Головного управління Національної поліції в Сумській області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 06 січня 2017 року по час постановлення судового рішення.
2. Позивач вважає незаконним звільнення його зі служби в поліції відповідно до пункту 4 (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», оскільки відповідач не дотримався норм законодавства, та не врахував того, що позивач має більш високу кваліфікацію та досягнення у службовій діяльності, ніж інші працівники, стосовно яких вирішено питання про залишення на посадах поліцейських. До того ж відповідачем не було запропоновано всі вакантні посади ГУНП в Сумській області, які позивач міг би обіймати відповідно до своєї професійної кваліфікації.
Короткий зміст рішення суду І інстанції
3. 22 березня 2017 року Сумський окружний адміністративний суд вирішив:
3.1. Адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Сумській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку - задовольнити частково.
3.2. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Сумській області № 5 о/с від 05 січня 2016 року в частині звільнення ОСОБА_2 зі служби в поліції.
3.3. Поновити ОСОБА_2 на посаді поліцейського роти особливого призначення, підпорядкованої Головному управлінню Національної поліції в Сумській області.
3.4. Стягнути з Головного управління Національної поліції в Сумській області (код ЄДРПОУ 40108777) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 20484,88 грн.
3.5. Допустити до негайного виконання постанову суду в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді поліцейського роти особливого призначення, підпорядкованої Головному управлінню Національної поліції в Сумській області та стягнення з Головного управління Національної поліції в Сумській області (код ЄДРПОУ 40108777) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в сумі 8666,68 грн.
3.6. В задоволенні інших вимог - відмовити.
4. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при звільненні ОСОБА_2 не дотримався вимог ч.5 ст.68 Закону України «Про Національну поліцію», та не врахував переважне право позивача на залишення на службі в поліції як поліцейського з більш високим кваліфікаційним рівнем та досягненнями у службовій діяльності, а також, що відповідачем не надано доказів того, що вакантні посади були запропоновані позивачеві і він від них відмовився.
5. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення з ГУНП в Сумській області на користь ОСОБА_2 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 06 січня 2017 року по день постановлення судового рішення, суд першої інстанції виходив з того, що цей період охоплений часом вимушеного прогулу, за який стягнуто кошти за рішенням суду.
6. Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
7. 01 червня 2017 року Харківський апеляційний адміністративний суд вирішив:
7.1. Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Сумській області залишити без задоволення, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 22.03.2017р. по справі № 818/149/17 залишити без змін.
8. Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Крім того, суд другої інстанції зазначив, що висновок відповідача про те, що кваліфікаційний рівень ОСОБА_2 є нижчим порівняно з іншими працівниками Роти особливого призначення при ГУНП в Сумській області, та, відповідно, про відсутність у позивача переважного права на залишенні на службі, є передчасним, оскільки позивач не мав можливості перескласти залік не з своєї вини, а отже, не міг реалізувати своє право на доведення належного рівня службової підготовки. Також суд вказав, що відповідач не наводить конкретних прізвищ поліцейських, які, на його думку, мали переважне право залишення на службі в зв'язку з реорганізацією, та не зазначає критерії, з яких він виходив, приймаючи рішення про звільнення з посади ОСОБА_2 Апеляційним судом відхилено посилання апелянта на те, що протоколом оперативної наради при т.в.о. начальника УКЗ ГУНП в Сумській області С.В. Терещенко № 59 від 12.12.2016 р. та показаннями свідка ОСОБА_4 підтверджено факт пропонування позивачу вакантних посад, оскільки зазначений протокол не містить найменування конкретних посад, які пропонувались позивачеві, та відомостей про те, що ОСОБА_2 від запропонованих посад відмовився, а та обставина, що ОСОБА_4, який був допитаний судом першої інстанції в якості свідка, був присутній на вищезазначеній нараді, і за результатами наради призначений на офіцерську посаду, не є свідченням того, що вакантні посади пропонувались і ОСОБА_2 Також, на думку колегії суддів, рапорт позивача від 04.01.2017 року про звільнення у зв'язку зі скороченням штатів раніше встановленого строку попередження не є свідченням відмови ОСОБА_2 від запропонованих посад.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
9. 10 листопада 2017 року Головне управління Національної поліції в Сумській області подало касаційну скаргу.
10. У касаційній скарзі відповідач просить:
10.1. Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 22 березня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2017 року у справі №818/149/17 скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2.
11. У касаційній скарзі не заявлено жодних клопотань.
12. Ухвалою Верховного Суду від 2 січня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Сумській області та установлено строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
13. 29 січня 2018 року ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу.
II. АРГУМЕНТИ СТОРІН
А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (відповідача у справі)
14. Касаційна скарга обґрунтована тим, що згідно з наказом Національної поліції від 18.11.2016 р. № 1185, оголошеним наказом ГУНП в Сумській області від 06.12.2016 р. № 1616 дск, було затверджено перелік змін у тимчасових штатах ГУНП в Сумській області, відповідно до якого скасовано всі тимчасові штати та скорочено всі посади в ГУНП в Сумській області, а саме 3101,5 посад, у тому числі 89 посад в роті поліції особливого призначення. Вказує, що на виконання вимог ч.1 ст. 68 Закону України «Про Національну поліцію» позивач був персонально письмово попереджений про можливе звільнення зі служби в поліції. Також позивачу було роз'яснено, що він може бути призначений за його згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров'я, ставлення виконання службових обов'язків на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції, після чого позивача було ознайомлено з вакантними посадами в ГУНП в Сумській області. Однак, позивач подав рапорт про звільнення з органів поліції, мотивуючи це власним бажанням, і був звільнений за п.7 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію». З посиланням на Відомість про результати перевірки рівня службової підготовленості поліцейських Роти особливого призначення ГУНП в Сумській області від 13.10.2016 р. зазначив, що серед всіх поліцейських даної роти позивач отримав найгірші оцінки з більшості показників службової підготовки, а отже мав найнижчий рівень кваліфікації в підрозділі. З огляду на викладене, не погоджується з висновком суду про те, що відповідачем не враховано переважне право ОСОБА_2 на залишення на службі в поліції як поліцейського з більш високим кваліфікаційним рівнем та досягненнями у службовій діяльності, оскільки в спецпідрозділі, де проходив службу позивач, основними критеріями службової діяльності є висока фізична та бойова підготовка. На думку відповідача, при винесенні оскаржуваного рішення судом не було взято до уваги той факт, що серед осіб, відносно яких не вирішувалось питання про скорочення їх посад, всі поліцейські мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці, ніж позивач, а також переважне право на залишення на роботі як учасники бойових дій, сімейні, в яких є двоє утриманців тощо. З посиланням на ч.2 ст.68 Закону України «Про Національну поліцію», ч.3 ст.49-2 КЗпП України стверджує, що пропонування працівнику іншої роботи на тому самому підприємстві, так само як і призначення поліцейського, посада якого скорочена, за його згодою на іншу посаду не передбачає складання будь-яких документів, які б підтверджували факт ознайомлення з вакантними посадами, так само як і факт надання згоди на призначення на іншу посаду. Стверджує, що протокол оперативної наради при т.в.о. начальника ГУНП в Сумській області C.B. Терещенко № 59 від 12.12.2016 р. та показання свідка ОСОБА_4, який був присутній на цій нараді та згодом був призначений за його згодою на іншу посаду, є достатнім доказом того, що позивачу були запропоновані всі наявні вакантні посади в ГУНП в Сумській області. При цьому, рапорт позивача від 04.01.2017 р., поданий ним на ім'я начальника ГУНП в Сумській області з проханням звільнити його з органів Національної поліції раніше встановленого строку попередження про скорочення посади, є безпосереднім доказом відмови позивача від запропонованих йому вакантних посад. Крім того, зазначив, що при ухваленні рішення про стягнення на користь ОСОБА_2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 20484,88 грн. судом першої інстанції не вказано, що дана сума повинна бути виплачена позивачеві з відрахуванням з неї податків і обов'язкових платежів. Також вказує, що судом апеляційної інстанції не взято до уваги того, що ОСОБА_2 отримав допомогу по безробіттю, тобто позивач фактично отримав заробітну плату за час вимушеного прогулу в подвійному розмірі.
Б. Доводи позивача у справі
15. У відзиві на касаційну скаргу позивач проти змісту і вимог касаційної скарги заперечує та просить касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Сумській області залишити без задоволення, а судові рішення - без змін. Вказує, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими, а оскаржувані судові рішення ухвалені відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
16. Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 27 лютого 2006 року ОСОБА_2 прийнятий на службу в органи внутрішніх справ, а з 07 листопада 2015 року проходив службу в Національній поліції.
17. З 26 квітня 2016 року призначений поліцейським роти поліції особливого призначення, підпорядкованого ГУНП в Сумській області на підставі наказу ГУНП в Сумській області №93 о/с від 26.04.2016 року (а.с.38).
18. Наказом ГУНП в Сумській області № 5 о/с від 05 січня 2017 року ОСОБА_2 звільнено зі служби в поліції з 06 січня 2017 року відповідно до пункту 4 (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (а.с.14).
19. Не погодившись із зазначеним наказом, позивач звернувся до суду з даним позовом.
IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА
Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
20.1. Частина 2 статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
21. Закон України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року №580-VIII
21.1. Частина 1 статті 58. Призначення на посаду поліцейського здійснюється безстроково (до виходу на пенсію або у відставку), за умови успішного виконання службових обов'язків.
21.2. Стаття 68. У разі здійснення реорганізації, внаслідок якої на підставі відповідного наказу скорочуються посади в органі чи окремому підрозділі органу (закладу, установи) поліції, поліцейський, посада якого буде скорочена, має бути персонально письмово попереджений про можливе наступне звільнення зі служби в поліції за два місяці до такого звільнення.
Поліцейський, посада якого скорочена, може бути призначений за його згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров'я, ставлення до виконання службових обов'язків на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції відповідно до частини першої цієї статті.
Поліцейський, посада якого була скорочена і якого не призначено на іншу посаду в поліції відповідно до частини другої цієї статті, після закінчення двомісячного строку з дня попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції має бути звільнений зі служби в поліції на підставі пункту 4 частини першої статті 77 цього Закону.
Перебування поліцейського, посада якого скорочена, на лікарняному, у відрядженні чи у відпустці не є перешкодою для його призначення на іншу посаду або звільнення зі служби в поліції відповідно до положень цієї статті, за умови його персонального у письмовій формі попередження у встановлений законом строк.
Переважне право на залишення на службі в поліції при реорганізації надається поліцейським з більш високими кваліфікацією та досягненнями у службовій діяльності. За рівних умов щодо кваліфікації та досягнень у службовій діяльності перевага в залишенні на службі надається особам, які мають таке право відповідно до вимог законодавства.
21.3. Пункт 4 частини 1 статті 77. Поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.
22. Положення про організацію службової підготовки працівників Національної поліції України, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26 січня 2016 року № 50
22.1. Пункт 1 Розділу ХІ. Перевірка рівня службової підготовленості проводиться з метою оцінювання як окремого поліцейського, так і підрозділу, органу (закладу, установи) поліції в цілому та здійснюється відповідно до: наказів організаційно-розпорядчого характеру Національної поліції України (для перевірки органу, (закладу, установи) поліції); наказів Міністерства внутрішніх справ України (для перевірки вищого навчального закладу із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських).
22.2.Пункт 2 Розділу ХІ. При здійсненні перевірки вивчається: якість та ефективність навчання в системі службової підготовки; обсяг вивченого на момент перевірки навчального матеріалу, передбаченого тематичним планом; рівень засвоєння поліцейськими навчального матеріалу та вміння застосовувати ці знання на практиці; готовність поліцейських до виконання службових завдань; стан та наявність навчально-матеріальної бази, її оснащення; роль керівника структурного (у тому числі територіального) підрозділу, органу (закладу, установи) поліції в організації навчання.
22.3.Пункт 5 Розділу ХІ. Контроль за рівнем службової підготовленості поліцейських здійснюється під час: призначення поліцейського на вищу посаду, інструктажу перед заступанням на службу, проведення навчального (контрольно-перевірочного) заняття, здачі заліків за підсумками проходження навчально-перевірочного збору, закріплення вогнепальної зброї; проведення комплексного інспектування, контрольної, цільової та підсумкової перевірок.
22.4.Пункт 6 Розділу ХІ. Форми перевірки рівня знань та умінь поліцейського: письмове виконання завдань (тестування); практичне виконання вправ, нормативів, ситуативних завдань; усне опитування (проводиться виключно в межах навчального заняття та під час інструктажу перед заступанням на службу поліцейського).
22.5.Пункт 11 Розділу ХІ. Етапи проведення підсумкової перевірки:
перший - складання заліків зі службової підготовки поліцейськими органу поліції (проводиться протягом 30 діб з моменту закінчення навчального року). До участі у першому етапі залучається не менше 70 відсотків від фактичної чисельності поліцейських підрозділу поліції;
другий - складання заліків зі службової підготовки поліцейськими, які на першому етапі з різних причин заліки не складали, та перескладання їх тими, які отримали оцінку «незадовільно» з одного з видів службової підготовки (проводиться протягом 45 діб після завершення першого етапу, з обов'язковим урахуванням терміну, необхідного для самостійної підготовки).
Поліцейським, які за результатами першого етапу підсумкової перевірки отримали хоча б з одного з видів службової підготовки оцінку «незадовільно», надається право на перескладання заліку відповідно до встановлених строків.
Для самостійної підготовки до перескладання заліку поліцейському надається термін не менше 30 діб (обчислюється з дня отримання незадовільної оцінки зі службової підготовки).
Поліцейський, який за результатами двох етапів підсумкової перевірки отримав оцінку «незадовільно» з тактичної, загальнопрофільної, фізичної та/або вогневої підготовок, вважається таким, який потребує підвищення професійного рівня і підлягає обов'язковому (відповідно до графіка) направленню на навчально-перевірочні збори.
23. Кодекс законів про працю України
23.1. Пункт 1 частини 1 статті 40. Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
23.2. Частина 2 статті 40. Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
23.3. Стаття 42. При скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п'яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України; 9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.
Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.
23.4. Стаття 49-2. Про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.
При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.
Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.
23.5. Частини 1 - 2 статті 235. У разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
24.1.Пункт 6 Розділу ІІІ. Поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв'язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення.
Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.
24.2. Пункт 9 Розділу І. При виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.
25.1. Пункт 8. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
26. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
27. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
28. Стосовно доводів скаржника, що позивач мав найнижчий рівень кваліфікації в підрозділі, оскільки за результатами перевірки рівня службової підготовленості поліцейських Роти особливого призначення ГУНП в Сумській області ОСОБА_2 отримав найгірші оцінки з більшості показників службової підготовки суд зазначає наступне.
Аналіз норм Положення про організацію службової підготовки працівників Національної поліції України, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26 січня 2016 року № 50 свідчить, що поліцейським, які за результатами першого етапу підсумкової перевірки отримали хоча б з одного з видів службової підготовки оцінку «незадовільно», надається право на перескладання заліку відповідно до встановлених строків.
Під час розгляду цієї справи у судах попередніх інстанцій відповідачем не було доведено, що ОСОБА_2 ознайомлено з Відомістю про результати перевірки рівня службової підготовленості поліцейських Роти особливого призначення ГУНП в Сумській області від 13.10.2016 р., а також про час проведення другого етапу підсумкової оцінки, тому позивач не міг реалізувати своє право на доведення належного рівня службової підготовки.
Таким чином, доводи скаржника щодо найнижчого рівня кваліфікації позивача в підрозділі є необґрунтованими.
29. Аргументи скаржника, що судом не було взято до уваги той факт, що серед осіб, відносно яких не вирішувалось питання про скорочення їх посад, всі поліцейські мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці, ніж позивач, а також переважне право на залишення на роботі як учасники бойових дій, сімейні, в яких є двоє утриманців є безпідставними, оскільки суд апеляційної інстанції встановив, що серед осіб, відносно яких не вирішувалось питання про скорочення їх посад, є такі, які не мають відповідної освіти та мають менший стаж проходження служби в органах внутрішніх справ, а отже мають менший досвід роботи. При цьому, судом зазначено, що позивач має юридичну освіту з освітнім рівнем бакалавр (а.с.15), проходив службу безперервно в органах внутрішніх справ з 2006 року, та має більше 12 років вислуги років (а.с.10-14), у серпні 2016 року успішно пройшов атестацію (а.с.53). Також судом вказано, що відповідач не наводить конкретних прізвищ поліцейських, які, на його думку, мали переважне право залишення на службі в зв'язку з реорганізацією.
30. Твердження скаржника, що протокол оперативної наради при т.в.о. начальника ГУНП в Сумській області C.B. Терещенко № 59 від 12.12.2016 р. та показання свідка ОСОБА_4, який був присутній на цій нараді та згодом був призначений за його згодою на іншу посаду, є достатнім доказом того, що позивачу були запропоновані всі наявні вакантні посади в ГУНП в Сумській області, а рапорт позивача від 04.01.2017 р., поданий ним на ім'я начальника ГУНП в Сумській області з проханням звільнити його з органів Національної поліції раніше встановленого строку попередження про скорочення посади, є безпосереднім доказом відмови позивача від запропонованих йому вакантних посад, колегія вважає не прийнятими, оскільки судами надавалася оцінка вказаним документам та обставинам, а вказані доводи відповідача зводяться до переоцінки доказів, що не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.
31. Аргументи скаржника, що при ухваленні рішення про стягнення на користь ОСОБА_2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 20484,88 грн. судом першої інстанції не вказано, що дана сума повинна бути виплачена позивачеві з відрахуванням з неї податків і обов'язкових платежів не свідчать про порушення судом першої інстанції норм матеріально чи процесуального права, а лише вказують на не зрозумілість виконання рішення.
32. Доводи скаржника, що ОСОБА_2 отримав допомогу по безробіттю на законність оскаржуваних судових рішень не впливає, оскільки виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу та Законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі № 6-511цс16.
33. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції у справі.
34. Відповідно до частин першої - третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
35. Згідно статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
36. З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
37. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
п о с т а н о в и в :
1. Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Сумській області - залишити без задоволення.
2. Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 22 березня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Сумській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Т. Г. Стрелець
Судді О. В. Білоус
В. М. Шарапа
page
telegram
viber
youtube
