Стаття 11. Види органів і установ виконання покарань

1. Органами виконання покарань є: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань та пробації, його територіальні органи, уповноважені органи з питань пробації.

{Частина перша статті 11 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5461-VI від 16.10.2012 ; в редакції Законів № 1492-VIII від 07.09.2016 , № 3185-IX від 29.06.2023 }

2. Установами виконання покарань є: кримінально-виконавчі установи, спеціальні виховні установи (далі - виховні колонії), слідчі ізолятори у випадках, передбачених цим Кодексом.

{Частина друга статті 11 із змінами, внесеними згідно із Законами № 1186-VII від 08.04.2014 , № 3342-IX від 23.08.2023 }

3. Кримінально-виконавчі установи поділяються на кримінально-виконавчі установи відкритого типу (далі - виправні центри) і кримінально-виконавчі установи закритого типу (далі - виправні колонії).

4. Виправні колонії поділяються на колонії мінімального, середнього і максимального рівнів безпеки. У разі необхідності в межах однієї виправної колонії можуть створюватися сектори з різними рівнями безпеки.

{Частина четверта статті 11 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2158-IX від 24.03.2022 }

5. Виправні колонії мінімального рівня безпеки поділяються на колонії мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання і колонії мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання.

6. У виправних колоніях можуть створюватися сектори для тримання осіб, узятих під варту, за умови забезпечення ізоляції від засуджених, які тримаються у цій установі.

У виправних колоніях мінімального та середнього рівнів безпеки можуть створюватися сектори для відбування покарання засудженими неповнолітніми, за умови забезпечення їх ізоляції від засуджених повнолітніх осіб та за умови дотримання відповідних норм харчування і матеріально-побутового забезпечення, встановлених для неповнолітніх засуджених.

{Частину шосту статті 11 доповнено абзацом другим згідно із Законом № 3185-IX від 29.06.2023 }

{Статтю 11 доповнено новою частиною згідно із Законом № 1828-VI від 21.01.2010 ; в редакції Закону № 2158-IX від 24.03.2022 }

7. Під час дії воєнного стану в Україні у зв’язку з неможливістю доставлення військовополонених безпосередньо до табору для тримання військовополонених, з метою забезпечення їхнього життя та здоров’я такі особи можуть тимчасово перебувати в дільницях для тримання військовополонених, утворених у виправних колоніях мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання, середнього та максимального рівнів безпеки.

Військовополонені, які перебувають у дільницях для тримання військовополонених, переміщуються до табору для тримання військовополонених, як тільки таке безпечне переміщення стане практично можливим.

{Статтю 11 доповнено новою частиною згідно із Законом № 2158-IX від 24.03.2022 }

8. У межах, визначених цим Кодексом та законами України, виконання кримінальних покарань також здійснюють органи державної виконавчої служби, військові частини, гауптвахти і дисциплінарний батальйон.

{Частина статті 11 із змінами, внесеними згідно із Законами № 5461-VI від 16.10.2012 , № 1404-VIII від 02.06.2016 }

9. Територіальні органи, уповноважені органи з питань пробації, виправні центри, виправні та виховні колонії, слідчі ізолятори організовуються і ліквідуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань та пробації, а військові частини, гауптвахти і дисциплінарний батальйон - Міністерством оборони України.

{Частина статті 11 із змінами, внесеними згідно із Законами № 5461-VI від 16.10.2012 , № 1186-VII від 08.04.2014 ; в редакції Законів № 1492-VIII від 07.09.2016 , № 3185-IX від 29.06.2023 ; із змінами, внесеними згідно із Законом № 3342-IX від 23.08.2023 }