Для збільшення частки співвласника у майні обов’язковими є наступні передумови: поліпшення спільного майна не можна відокремити, зроблені такі своїм коштом, з додержанням встановленого порядку використання спільного майна та за згодою всіх співвласників. (ВС КЦС у справі №686/10987/21 від 12.12.2025 р.)

Фабула судового акту: Співвласниця будинку звернулась до другого співвласника про виділ частки з майна в натурі. Вказувала на те, що вона неодноразово усно та письмово зверталася до відповідача з пропозицією укласти договір про поділ в натурі житлового будинку як об`єкта права спільної часткової власності, проте відповідач ігнорував її пропозицію.

Коли вона подала цей позов, запропонувавши декілька варіантів поділу - відповідач подав зустрічний, за яким просив суд про збільшення частки у праві спільної часткової власності. Так, він вважав що має на це право, через те що самостійно - без позивачки - ремонтував будинок, доглядав за ним та за прилеглою територією, в іншому випадку відбулось б безповоротне знищення вказаного об`єкта нерухомості. Вказував, що позивачці було відомо про ремонт, однак вона жодного разу за 12 років не приїздила за адресою будинку та не цікавилась його долею. Він вважав, що провів ремонтні роботи на загальну суму понад 300 000,00 грн., тому його частка має бути збільшена.

Суди першої та другої інстанції задовольнив лише первісний позов - яким позивачка просила поділу будинку. В задоволенні зустрічного позову суд відмовив. Із такими висновками погодилась і апеляційна і касаційна інстанція. ВС КЦС аргументуючи рішення, зазначив наступне:

Щодо поділу будинку.

Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

За змістом частини першої статті 356, частин першої, другої статті 358 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

У частині третій статті 358 ЦК України передбачено, що кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Відповідно до частин першої, третьої статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації. Виділ частки із спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частки в праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні.

Відповідно до частини першої статті 370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом.

Оскільки після виділу частки зі спільного нерухомого майна в порядку статті 364 ЦК України право спільної часткової власності припиняється, то при виділі частки зі спільного нерухомого майна власнику, що виділяється, та власнику (власникам), що залишаються, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, окрему систему водопостачання, водовідведення, опалення тощо, тобто складати окремий об`єкт нерухомого майна у розумінні статті 181 ЦК України.

Верховний Суд у постанові від 11 листопада 2020 року у справі №361/4047/17 зазначив, що системний аналіз положень статей 183, 358, 364, 379, 380, 382 ЦК України дає підстави дійти висновку, що у спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено його відокремлену частину, яка відповідає розміру їх часток у праві власності. Виділ часток (поділ) жилого будинку, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або в разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилася.

Визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників.

Поділ (виділ) частки житлового будинку передбачає перебудову існуючого, зазвичай, одноквартирного будинку з метою обладнання двох і більше ізольованих квартир. Варіанти поділу (виділу частки) житлового будинку повинні максимально забезпечувати однакові умови для співвласників із урахуванням їхніх часток. Поділ (виділ) частки житлового будинку вважається можливим якщо за результатами поділу у частинах будинку, що виділяються співвласникам, є можливість влаштувати ізольовані та забезпечені окремими виходами на прилеглу земельну ділянку, як мінімум однокімнатні, житлові квартири, які за своїми показниками (об`ємно-планувальним рішенням, складом приміщень, площею, забезпеченістю інженерним обладнанням тощо) відповідають чинним вимогам нормативних документів.

Поділ житлового будинку (з технічної точки зору) - технічна можливість поділу в натурі житлового будинку у відповідності до часток співвласників (або близьких до цих часток) з облаштуванням у частинах будинку, що виділяються співвласникам, окремих ізольованих як мінімум однокімнатних квартир, у відповідності до вимог нормативних документів.

Щодо вимог про збільшення частки внаслідок самовільно проведених ремонтів.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (частина перша статті 319 ЦК України). Статтею 322 ЦК України визначено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до статті 360 ЦК України співвласник, відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності, зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Відповідно до частин третьої-п`ятої статті 357 ЦК України співвласник має право на відповідне збільшення своєї частки у праві спільної часткової власності, якщо поліпшення спільного майна, які не можна відокремити, зроблені ним своїм коштом за згодою всіх співвласників, з додержанням встановленого порядку використання спільного майна.

Співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав. Така добудова (прибудова) є власністю співвласника, який її зробив, і не змінює розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності.

Поліпшення спільного майна, які можна відокремити, є власністю того з співвласників, який їх зробив, якщо інше не встановлено домовленістю співвласників.

Згідно з постановою Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 570/4748/15 співвласник наділений правом вимагати збільшення своєї частки за обов`язкової наявності таких чотирьох умов:

1. поліпшення спільного майна не можна відокремити від спільного об`єкта. При цьому мається на увазі не технічна неможливість відокремлення поліпшень від речі, а неможливість відокремлення їх без пошкодження або істотного знецінення речі. Якщо виходити із змісту частини першої статті 187 ЦК України, нерозривний зв`язок поліпшень з річчю має місце у тому випадку, коли відділення поліпшень має наслідком пошкодження або істотне знецінення безпосередньо основної речі, від якої були відокремлені поліпшення, а не самих поліпшень;
2. поліпшення зроблені за кошти цього співвласника, без залучення коштів інших співвласників. Якщо кошти, за рахунок яких були зроблені поліпшення, не належать співвласнику, поліпшення вважатимуться майном, набутим ним без достатньої правової підстави (глава 83 ЦК України);
3. поліпшення були зроблені за згодою всіх інших співвласників;
4. при здійсненні поліпшень було додержано порядок використання спільного майна, тобто загальні засади володіння та користування спільним майном, визначені законом, а також умови володіння та користування спільним майном відповідно з домовленістю між співвласниками.

У разі, якщо співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди зробив у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, він набуває право власності на таку добудову (прибудову) виключно, якщо це не порушує прав інших співвласників.

Частки співвласників можуть бути змінені на підставі договору між співвласниками або на підставі судового рішення. За відсутності хоча б однієї із наведених умов поліпшення жодним чином не вплине на зміну часток у праві спільної часткової власності.

Наведені правила частини третьої статті 357 ЦК України стосуються випадків, коли внаслідок здійснених поліпшень спільного майна співвласник вимагає від інших співвласників збільшення своєї частки у цьому майні. Такі поліпшення повинні стосуватися як частки співвласника, який бажає збільшення його частки, так і іншого (інших) співвласника (співвласників) спільного майна. Обов'язковим для такого збільшення є дотримання співвласником передумов, визначених цією статтею, зокрема таких: поліпшення спільного майна не можна відокремити, зроблені ним своїм коштом за згодою всіх співвласників, з додержанням встановленого порядку використання спільного майна.

Якщо ж поліпшення здійснено тільки у частці одного співвласника шляхом добудови (прибудови) та не торкаються іншої частки у спільному майні, то застосовуються положення частини четвертої статті 357 ЦК України, відповідно до якої не відбувається зміна розміру часток співвласників у спільному майні та не вимагається обов`язкової згоди інших співвласників на таку перебудову за умови, що вона не порушує їхніх прав та здійснена із дотриманням встановленого законом порядку.

У ЦК України встановлюються особливі правила щодо добудови (прибудови), здійсненої одним із співвласників житлового будинку, іншої будівлі або споруди. Така добудова (прибудова) не є об`єктом права спільної власності і жодним чином не впливає на розмір часток, а стає об`єктом права власності лише того співвласника, який її зробив, за таких умов:

1. добудова (прибудова) зроблена за рахунок лише цього співвласника, а не інших співвласників;
2. добудова (прибудова) здійснена у встановленому законом порядку, що є необхідною передумовою для державної реєстрації права на нерухоме майно і набуття права власності на нього (абзац третій частини другої статті 331 ЦК України);
3. добудова (прибудова) не порушує прав інших співвласників, наприклад, не створює для них перешкод у користуванні майном, яке вони здійснюють згідно за домовленістю між собою (частини другої статті 358 ЦК України).

У постанові Верховного Суду від 14 квітня 2020 року у справі № 457/238/18 (провадження № 61-2404св20) зроблено висновок про те, що при розгляді спорів між учасниками спільної часткової власності на жилий будинок про зміну часток суди повинні враховувати, що такі вимоги можуть бути задоволені, якщо учасник спільної власності збільшить в ньому за свій рахунок корисну площу будинку (жилих і підсобних його приміщень) шляхом прибудови, надбудови або перебудови, проведеної з дозволу виконкому місцевої ради і за згодою решти учасників спільної власності. Спорудження господарських будівель (сараїв, гаражів тощо) не є підставою для збільшення встановленого раніше розміру частки в праві власності на будинок. Отже, при здійсненні перебудов житлового будинку, позовні вимоги про перерозподіл часток співвласників у праві спільної частково власності із виділенням в натурі новостворених часток, про що відсутня згода кожного із таких співвласників, не можуть бути задоволені.

Отже у цій справі: Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд і ВС КЦС взяв до уваги саме перший варіант розподілу спірного домоволодіння, оскільки такий варіант поділу технічно можливий, є найбільш прийнятним з точки зору доцільності та оптимальний для обох сторін. Також судами правильно ураховано зменшення частки позивачки за рахунок частки відповідача, у зв`язку із чим стягнуто з нього відповідну компенсацію на користь неї.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову відповідача - про здійснення перерозподілу часток співвласників будинку, суди виходили із того, що відповідач не довів, що прзивачка надала йому згоду на проведення ремонтних робіт. Також у матеріалах справи були відсутні докази на підтвердження аварійного стану домоволодіння та необхідності негайного, обов`язкового виконання ремонтних робіт у будинку.

Аналізуйте судовий акт: Недобудову за рішенням суду можна знести без згоди її власника, тобто без участі боржника у виконавчому провадженні (ВС/КГС у справі № 924/315/17 від 25 вересня 2020 р.);

Недопустимим є поєднання в позові вимоги про припинення права на частку одного співвласника та визнання права на ту ж частку за іншим співвласником одночасно (ВС КЦС № 169/740/20 від 31.05.2023 р.);

Незначні відхилення від проекту, наявність добудови чи другого поверху замість мансарди не можуть свідчити про втрату спадкоємцем права забудовника на недобудову (ВС КЦС справа №372/4235/19 від 04.05.2022 р.);

Співвласник будинку може зробити за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, і така є власністю того хто її зробив, НЕ змінює розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності і НЕ впливає на розмір часток при поділі. (УТОЧНЕННЯ позиції ВП ВС №357/3145/20 від 23.04.2025 р.).

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2025 року

м. Київ

справа № 686/10987/21

провадження № 61-7229св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Луспеника Д. Д., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 лютого 2025 року у складі судді Заворотної О. Л. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 08 травня 2025 року, ухвалену у складі колегії суддів: Костенка А. М., П`єнти І. В., Спірідонової Т. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про виділ частки з майна в натурі.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, щона підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 12 липня 2012 року вона є власником 2/3 частини житлового будинку з надвірними будівлями, який розташований на АДРЕСА_1 . Відповідач є власником 1/3 частини вказаного домоволодіння. Частки кожного із співвласників в натурі не визначені. Вказувала на те, що вона неодноразово усно зверталася до відповідача з пропозицією укласти договір про поділ в натурі житлового будинку як об`єкта права спільної часткової власності.

Також 18 березня 2021 року її представник направив відповідачу лист - письмову пропозицію про добровільне врегулювання конфлікту (добровільний поділ спільно часткового майна між співвласниками), однак така пропозиція була залишена без розгляду відповідачем та надалі він не виявляє бажання укласти відповідний договір, погодити його умови або ж вчинити будь-які інші дії, що свідчили б про намір укласти відповідний правочин.

Крім того, її представник листом від 13 травня 2021 року запропонував відповідачу надати дозвіл (доступ) до спірного майна для огляду, проте цей лист також був залишений без відповіді та належного реагування відповідачем.

З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просила суд поділити в натурі житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 , що належить їй та ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності, згідно їх часток у нерухомому майні та припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на цей житловий будинок.

У липні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про збільшення частки у праві спільної часткової власності.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що він як співвласник спірного нерухомого майна прийняв рішення ремонтувати будинок, доглядати як за будинком та прилеглою територією, в іншому випадку відбулось б безповоротне знищення вказаного об`єкта нерухомості.

Вказував на те, що у нього це єдине житло і воно було у спільній власності. Він був змушений доглядати та ремонтувати весь будинок та прилеглу територію. Про ремонт будинку, гаража, копання криниці та обслуговування прилеглої території ОСОБА_1 було відомо, але будь-якої матеріальної компенсації вона не йому виплатила.

Зазначав, що за дванадцять років відповідачка жодного разу не приїздила за адресою будинку та не цікавилась його долею, а саме, не реагувала: що впала стеля, прогнили вікна та вхідні двері, облетіла глина з плиткою та дав тріщини будинок, завалився дах на гаражі, що потребують заміни паркан та в`їзні ворота із хвірткою, завалився льох, а також потребує заміни дах будинку та інше.

Вказував, шо про всі будівельні роботи він у телефонному режимі повідомляв ОСОБА_1 , але зрозумів, що стан будинку її не цікавить.

Зазначав, що він провів ремонтні роботи на загальну суму понад 300 000,00 грн. Вважав, що внаслідок проведення ним за особисті кошти без участі відповідача реконструкції, добудов, поліпшень, має бути збільшена його частки у нерухомому майні.

З урахуванням зазначеного, ОСОБА_2 просив судздійснити перерозподіл часток співвласників у домоволодінні АДРЕСА_1 шляхом збільшення його частки та зменшення частки ОСОБА_1 після його витрат на реконструкцію, добудови, поліпшення цього домоволодіння у процентному відношенні, визначеному експертом.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 лютого 2025 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 08 травня 2025 року, позов ОСОБА_1 задоволено.

Поділено в натурі житловий будинок з господарськими будівлями АДРЕСА_1 , виділивши:

- ОСОБА_1 у натурі 2/3 частки у домоволодінні, що складається з приміщень: у будинку «А-1» та цегляної прибудови «а»: № 1-1 коридор площею 5,6 кв. м, № 1-2 житлова кімната площею 14,5 кв. м, № 1-3 житлова кімната площею 10,8 кв. м, № 1-6 коридор площею 8,5 кв. м, №1-7 кухня площею 9,3 кв. м, загальною площею 48,7 кв. м та житловою площею 25,3 кв. м, із господарськими будівлями: цегляний хлів «Б», цегляний хлів «В», цегляний льох «Г»;

- ОСОБА_2 у натурі 1/3 частки у домоволодінні, що складається з приміщень: у будинку «А-1» та цегляної прибудови «а'»: № 1-4 житлова кімната площею 11,3 кв. м, № 1-5 житлова кімната площею 12,1 кв. м, № 1-8 прихожа площею 11,3 кв. м, № 1-9 пральня площею 2,2 кв. м, загальною площею 36,9 кв. м та житловою площею 23,4 кв. м, із господарськими будівлями: цегляний гараж «З» та цегляний льох «з».

Припинено за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право спільної часткової власності на житловий будинок з господарськими будівлями АДРЕСА_1 .

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію у розмірі 73 769,00 грн.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 та відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 , суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, установивши, що спірний житловий будинок належить сторонам на праві спільної часткової власності, а сторони добровільно не дійшли згоди щодо його поділу, дійшов висновку про наявність правових підстав для здійснення поділу житлового будинку з господарськими будівлями згідно з першим варіантом висновкуексперта № 995/022 за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи, складеного від 22 травня 2023 року, оскільки такий варіант поділу технічно можливий, є найбільш прийнятним з точки зору доцільності, оптимальний для обох сторін та є наближеним до ідеальних часток сторін.

Також суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що ОСОБА_2 не довів, що ОСОБА_1 надала йому згоду на проведення ремонтних робіт, а тому дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову про здійснення перерозподілу часток співвласників будинку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У червні 2025 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати вказані судові рішення, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що до спірного будинку була добудоване приміщення котельні, чим збільшено площу нерухомого майна,яка неправильно відображена на схемі поділу і в висновку експерта. Самочинні будівлі не враховуються при виділі частки в натурі, оскільки вони не є об`єктами права власності.

Посилаючись на те, що ОСОБА_2 не довів, що ОСОБА_1 надала йому згоду на проведення ремонтних робіт, суди не врахували випадки, коли згода не є обов`язковою:необхідні ремонти для збереження майна: якщо ремонтні роботи спрямовані на збереження майна та не порушують прав інших співвласників, згода може не вимагатися; відсутність співвласника: якщо співвласник тривалий час не проявляє інтересу до майна (наприклад, не відвідує його протягом 23 років), це може свідчити про його байдужість до стану майна.

Суди не врахували стан будинку, 1954 року побудови, який повністю глинобитний, без фундаменту. Утеплення пінопластом було необхідністю, щоб мати змогу експлуатувати будинок у зимовий період, так саме як встановлення опалення і побудова септика та криниці. Ці роботи проведені самостійно ОСОБА_2 із залученням знайомих, а у деяких випадках - вузькопрофільних фахівців (підключення опалення, встановлення криниці, встановлення пластикових вікон). Це все відображено у висновку експерта № 995/022 від 22 травня 2023 року та не заперечувалась сторонами.

Отже, у випадку, коли ремонтні роботи проводяться з метою збереження майна та не порушують прав інших співвласників, а також за відсутності активної участі іншого співвласника у користуванні та утриманні майна, згода на проведення таких робіт може не вимагатися. Суди мали дослідити, чи було необхідним проводити такі роботи саме з метою збереження майна, нормального функціонування та використання приміщення за цільовим призначенням.

Крім того, суд допустив порушення норм процесуального права, не залучив до участі у справі ОСОБА_3 як третю особу, якому належить земельна ділянка, на якій розташований спірний будинок.

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 344/8200/14-ц (провадження № 14-302цс19), від 25 березня 2020 року у справі № 307/3957/14-ц (провадження № 14-43цс20), постановах Верховного Суду від 05 листопада 2018 року у справі № 686/9379/15-ц (провадження № 61-2535св18), від 24 січня 2020 року у справі № 910/1395/19, від 30 листопада 2021 року у справі № 2-5969/11 (провадження № 61-17114св20), від 31 травня 2023 року у справі № 308/12227/13-ц (провадження № 61-4121св23), від 12 червня 2023 року у справі № 127/20330/20 (провадження № 61-3924св23) та у постановах Верховного Суду України від 04 грудня 2013 року у справі № 6-130цс13, від 30 вересня 2015 року у справі № 6-286цс15.

Доводи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 16 червня 2025 року для розгляду справи визначено такий склад колегії: суддя-доповідач - Коломієць Г. В. та судді, які входять до складу колегії: Гулько Б. І. Луспеник Д. Д.

Ухвалою Верховного Суду від 18 червня 2025 року відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

У липні 2025 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.

Розпорядженням заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 25 листопада 2025 року призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Системою автоматизованого розподілу справ (протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 листопада 2025 року) визначено суддю-доповідача - ОСОБА_4 та суддів, які входять до складу колегії: Луспеника Д. Д., Черняк Ю. В.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

08 травня 2002 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_5 з однієї сторони та ОСОБА_3 з другої сторони укладений договір міни, згідно з яким ОСОБА_2 набув у власність 1/3 частини, а ОСОБА_5 - 2/3 частини житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,23 га, на якій розташовані об`єкти нерухомості (житловий будинок «А-1», розміром житлової площі 48,7 кв. м, цегляний хлів «Б», цегляний хлів «В», цегляний льох «Г», цегляний гараж «З», цегляний льох «з» розташовані у АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 0,23 га (державний акт про право приватної власності на землю, виданий Хмельницькою міською радою 26 квітня 2002 року, зареєстрований у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю ХМ № 21403).

Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від12 липня 2012 року ОСОБА_1 набула у власність 2/3 частини житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 , якій належав ОСОБА_5 на підставі договору міни.

Відповідно до технічного паспорту на будинок АДРЕСА_1 цей будинок має загальну площу 85,6 кв. м та житлову площу 48,7 кв. м.

Згідно з висновком експерта № 995/022 за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи, складеного від 22 травня 2023 року, поділ в натурі житлового будинку з надвірними будівлями із незначним відхиленням (до 10 %) від рівних ідеальних часток співвласників є технічно можливим. Експертом запропоновано два можливі варіанти розподілужитлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , виходячи з розрахунку по 2/3 та 1/3 ідеальній частині кожному зі співвласників, із визначенням розміру грошової компенсації в разі зменшення частки.

Перший варіант передбачає поділ з окремими входами, виходами, з незначним відхиленням (менше 10 %) від ідеальних часток відповідно до вимог державних будівельних норм:

ОСОБА_1 пропонується виділити такі приміщення у будинку «А-1» та цегляної прибудови «а»:

- № 1-1 коридор площею 5,6 кв. м,

- № 1-2 житлова кімната площею 14,5 кв. м,

- № 1-3 житлова кімната площею 10,8 кв. м,

- № 1-6 коридор площею 8,5 кв. м,

- №1-7 кухня площею 9,3 кв. м, загальною площею 48,7 кв. м та житловою площею 25,3 кв. м,

з господарських будівель: цегляний хлів «Б», цегляний хлів «В», цегляний льох «Г»;

ОСОБА_2 пропонується виділити такі приміщення у будинку «А-1» та цегляної прибудови «а»:

- № 1-4 житлова кімната площею 11,3 кв. м;

- № 1-5 житлова кімната площею 12,1 кв. м;

- № 1-8 прихожа площею 11,3 кв. м;

- № 1-9 пральня площею 2,2 кв. м;

загальною площею 36,9 кв. м та житловою площею 23,4 кв. м;

з господарських будівель: цегляний гараж «З» та цегляний льох «з».

Згідно з першим варіантом розподілу домоволодіння, вартість часток становить:- загальна вартість частки домоволодіння, яка припадає ОСОБА_1 після поділу становить 508 583,00 грн, що складає 58,13 %;

- загальна вартість частки домоволодіння, яка припадає ОСОБА_2 , після поділу становить 366 341,00 грн, що становить 41,87 %.

За другим варіантом поділу з окремими входами, виходами, з незначним відхиленням (менше 10 %) від ідеальних часток відповідно до вимог державних будівельних норм:

ОСОБА_1 пропонується виділити такі приміщення глиняного житлового будинку «А-1» та цегляної прибудови «а»:

- № 1-3 житлова кімната площею 10,8 кв. м,

- № 1-4 житлова кімната площею 11,3 кв. м,

- №1-5 житлова кімната площею12,1 кв. м,

- № 1-8 прихожа площею 11,3 кв. м,

- № 1-9 пральня площею 2,2 кв. м, загальною площею 47,7 кв. м та житловою площею 34,2 кв. м,

з господарських будівель: цегляний хлів «Б», цегляний хлів «В», цегляний льох «Г», цегляний гараж «З» та цегляний льох «з»;

ОСОБА_2 пропонується виділити такі приміщення у будинку «А-1» та цегляної прибудови «а»:

- № 1-1 коридор площею 5,6 кв. м,

- №1-2 житлова кімната площею 14,5 кв. м,

- № 1-6 коридор площею 8,8 кв. м,

- № 1-7 кухня площею 9,3 кв. м, загальною площею 37,9 кв. м та житловою площею 14,5 кв. м.

За другим варіантом розподілу домоволодіння, вартість часток становить:

- загальна вартість частки домоволодіння, яка припадає ОСОБА_1 після поділу становить 544 030,00 грн, що складає 62,18 %;

- загальна вартість частки домоволодіння, яка припадає ОСОБА_2 після поділу становить 330 894,00 грн, що складає 37,82 %.

Вказані варіанти поділу житлового будинку з надвірними будівлями передбачають відхилення від ідеальних часток сторін у спірному будинку, а переобладнання потребує втручання в несучі конструкції.

Експертом обрахована вартість загально-будівельних робіт що слід провести для можливості поділу домоволодіння згідно із запропонованими варіантами розподілу, в цінах станом на 18 травня 2023 року, яка становить: для першого варіанту поділу - 66 800,00 грн, для другого варіанту поділу - 89 548,00 грн.

Згідно з першим варіантом поділу необхідно провести будівельно-монтажні роботи:

- демонтувати віконний блок № 1 в зовнішній стіні приміщення коридору 1-6, влаштувати на його місці дверний проріз та встановити вхідний дверний блок;

- закласти цеглою дверний проріз № 2 у стіні між приміщеннями № 1-6 і № 1-8,

- встановити дублюючий дверний блок № НОМЕР_1 при вході у приміщення № 1-8,

- влаштувати дверний проріз № НОМЕР_2 у стіні між приміщеннями № 1-5 і №1-8 та встановити дверний блок,

- демонтувати дверний блок № 5 у перегородці між приміщеннями № 1-1, і № 1-5 та закласти дверний проріз цеглою,

- демонтувати дверний блок № 6 у перегородці між приміщеннями №1-3 і № 1-4 та закласти дверний проріз цеглою,

- демонтувати існуючу перегородку між приміщеннями № 1-4 і № 1-5 та влаштувати нову цегляну перегородку з дверним прорізом в приміщенні № 1-4 з послідуючим встановленням дверного блоку, в результаті чого утворюються окремі приміщення житлової кімнати та санвузла, для забезпечення частини будинку ОСОБА_2 необхідними приміщеннями.

Виконання робіть з демонтажу віконного блоку № 1 в зовнішній стіні приміщення коридору № 1-6 та влаштування на його місці дверний проріз, встановлення вхідного дверного блоку, демонтаж дверного блоку № 5 в перегородці між приміщеннями № 1-1 і № 1-5 та закладення дверного прорізу цеглою, закладення цеглою дверного прорізу № 2 у стіні між приміщеннями № 1-6 і № 1-8, слід покласти на ОСОБА_1

ОСОБА_2 слід встановити дублюючий дверний блок № НОМЕР_1 при вході у приміщення № 1-8, влаштувати дверний проріз № НОМЕР_2 в стіні між приміщеннями № 1-5 і № 1-8 та встановити дверний блок, демонтувати існуючу перегородку між приміщеннями № 1-4 і № 1-5 та влаштувати нову цегляну перегородку з дверним прорізом в приміщенні № 1-4 з послідуючим встановленням дверного блоку.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 400 ЦПК України встановлено межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Так, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно з частиною першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 .

Згідно із частиною першою статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до статті 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно із частиною першою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Непорушність права власності закріплено також у статті 321 ЦК України, відповідно до частини першої якої ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

За змістом частини першої статті 356, частин першої, другої статті 358 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

У частині третій статті 358 ЦК України передбачено, що кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Відповідно до частин першої, третьої статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації. Виділ частки із спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частки в праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні.

Відповідно до частини першої статті 370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом.

Оскільки після виділу частки зі спільного нерухомого майна в порядку статті 364 ЦК України право спільної часткової власності припиняється, то при виділі частки зі спільного нерухомого майна власнику, що виділяється, та власнику (власникам), що залишаються, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, окрему систему водопостачання, водовідведення, опалення тощо, тобто складати окремий об`єкт нерухомого майна у розумінні статті 181 ЦК України.

Верховний Суд у постанові від 11 листопада 2020 року у справі №361/4047/17 зазначив, що системний аналіз положень статей 183, 358, 364, 379, 380, 382 ЦК України дає підстави дійти висновку, що у спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено його відокремлену частину, яка відповідає розміру їх часток у праві власності. Виділ часток (поділ) жилого будинку, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або в разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилася.

Визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників.

Поділ (виділ) частки житлового будинку передбачає перебудову існуючого, зазвичай, одноквартирного будинку з метою обладнання двох і більше ізольованих квартир. Варіанти поділу (виділу частки) житлового будинку повинні максимально забезпечувати однакові умови для співвласників із урахуванням їхніх часток. Поділ (виділ) частки житлового будинку вважається можливим якщо за результатами поділу у частинах будинку, що виділяються співвласникам, є можливість влаштувати ізольовані та забезпечені окремими виходами на прилеглу земельну ділянку, як мінімум однокімнатні, житлові квартири, які за своїми показниками (об`ємно-планувальним рішенням, складом приміщень, площею, забезпеченістю інженерним обладнанням тощо) відповідають чинним вимогам нормативних документів.

Поділ житлового будинку (з технічної точки зору) - технічна можливість поділу в натурі житлового будинку у відповідності до часток співвласників (або близьких до цих часток) з облаштуванням у частинах будинку, що виділяються співвласникам, окремих ізольованих як мінімум однокімнатних квартир, у відповідності до вимог нормативних документів.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, забезпечивши повний та всебічний розгляд справи, надавши оцінку доводам сторін, дослідивши та оцінивши всі докази у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, взяв до уваги висновокексперта № 995/022 за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи, складений від 22 травня 2023 року, зокрема перший варіант розподілу спірного домоволодіння, оскільки такий варіант поділу технічно можливий, є найбільш прийнятним з точки зору доцільності та оптимальний для обох сторін. Також судами правильно ураховано зменшення частки ОСОБА_1 за рахунок частки ОСОБА_2 , у зв`язку із чим стягнуто з нього відповідну компенсацію на користь ОСОБА_1 .

Щодо зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 .

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (частина перша статті 319 ЦК України).

Статтею 322 ЦК України визначено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 360 ЦК України співвласник, відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності, зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Відповідно до частин третьої-п`ятої статті 357 ЦК України співвласник має право на відповідне збільшення своєї частки у праві спільної часткової власності, якщо поліпшення спільного майна, які не можна відокремити, зроблені ним своїм коштом за згодою всіх співвласників, з додержанням встановленого порядку використання спільного майна.

Співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав. Така добудова (прибудова) є власністю співвласника, який її зробив, і не змінює розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності.

Поліпшення спільного майна, які можна відокремити, є власністю того з співвласників, який їх зробив, якщо інше не встановлено домовленістю співвласників.

Згідно з постановою Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 570/4748/15 співвласник наділений правом вимагати збільшення своєї частки за обов`язкової наявності таких чотирьох умов: 1) поліпшення спільного майна не можна відокремити від спільного об`єкта. При цьому мається на увазі не технічна неможливість відокремлення поліпшень від речі, а неможливість відокремлення їх без пошкодження або істотного знецінення речі. Якщо виходити із змісту частини першої статті 187 ЦК України, нерозривний зв`язок поліпшень з річчю має місце у тому випадку, коли відділення поліпшень має наслідком пошкодження або істотне знецінення безпосередньо основної речі, від якої були відокремлені поліпшення, а не самих поліпшень; 2) поліпшення зроблені за кошти цього співвласника, без залучення коштів інших співвласників. Якщо кошти, за рахунок яких були зроблені поліпшення, не належать співвласнику, поліпшення вважатимуться майном, набутим ним без достатньої правової підстави (глава 83 ЦК України); 3) поліпшення були зроблені за згодою всіх інших співвласників; 4) при здійсненні поліпшень було додержано порядок використання спільного майна, тобто загальні засади володіння та користування спільним майном, визначені законом, а також умови володіння та користування спільним майном відповідно з домовленістю між співвласниками.

У разі, якщо співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди зробив у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, він набуває право власності на таку добудову (прибудову) виключно, якщо це не порушує прав інших співвласників.

Частки співвласників можуть бути змінені на підставі договору між співвласниками або на підставі судового рішення. За відсутності хоча б однієї із наведених умов поліпшення жодним чином не вплине на зміну часток у праві спільної часткової власності.

Наведені правила частини третьої статті 357 ЦК України стосуються випадків, коли внаслідок здійснених поліпшень спільного майна співвласник вимагає від інших співвласників збільшення своєї частки у цьому майні. Такі поліпшення повинні стосуватися як частки співвласника, який бажає збільшення його частки, так і іншого (інших) співвласника (співвласників) спільного майна. Обов`язковим для такого збільшення є дотримання співвласником передумов, визначених цією статтею, зокрема таких: поліпшення спільного майна не можна відокремити, зроблені ним своїм коштом за згодою всіх співвласників, з додержанням встановленого порядку використання спільного майна.

Якщо ж поліпшення здійснено тільки у частці одного співвласника шляхом добудови (прибудови) та не торкаються іншої частки у спільному майні, то застосовуються положення частини четвертої статті 357 ЦК України, відповідно до якої не відбувається зміна розміру часток співвласників у спільному майні та не вимагається обов`язкової згоди інших співвласників на таку перебудову за умови, що вона не порушує їхніх прав та здійснена із дотриманням встановленого законом порядку.

У ЦК України встановлюються особливі правила щодо добудови (прибудови), здійсненої одним із співвласників житлового будинку, іншої будівлі або споруди.

Така добудова (прибудова) не є об`єктом права спільної власності і жодним чином не впливає на розмір часток, а стає об`єктом права власності лише того співвласника, який її зробив, за таких умов: 1) добудова (прибудова) зроблена за рахунок лише цього співвласника, а не інших співвласників; 2) добудова (прибудова) здійснена у встановленому законом порядку, що є необхідною передумовою для державної реєстрації права на нерухоме майно і набуття права власності на нього (абзац третій частини другої статті 331 ЦК України); 3) добудова (прибудова) не порушує прав інших співвласників, наприклад, не створює для них перешкод у користуванні майном, яке вони здійснюють згідно за домовленістю між собою (частини другої статті 358 ЦК України).

У постанові Верховного Суду від 14 квітня 2020 року у справі № 457/238/18 (провадження № 61-2404св20) зроблено висновок про те, що при розгляді спорів між учасниками спільної часткової власності на жилий будинок про зміну часток суди повинні враховувати, що такі вимоги можуть бути задоволені, якщо учасник спільної власності збільшить в ньому за свій рахунок корисну площу будинку (жилих і підсобних його приміщень) шляхом прибудови, надбудови або перебудови, проведеної з дозволу виконкому місцевої ради і за згодою решти учасників спільної власності. Спорудження господарських будівель (сараїв, гаражів тощо) не є підставою для збільшення встановленого раніше розміру частки в праві власності на будинок. Отже, при здійсненні перебудов житлового будинку, позовні вимоги про перерозподіл часток співвласників у праві спільної частково власності із виділенням в натурі новостворених часток, про що відсутня згода кожного із таких співвласників, не можуть бути задоволені.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову про здійснення перерозподілу часток співвласників будинку, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що ОСОБА_2 не довів, що ОСОБА_1 надала йому згоду на проведення ремонтних робіт.

Колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій та вважає, що підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_2 отримав згоду іншого співвласника на покращення (поліпшення) спільного майна. Також у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження аварійного стану домоволодіння та необхідності негайного, обов`язкового виконання ремонтних робіт у будинку.

Доводи касаційної скарги фактично зводяться до необхідності переоцінки доказів та незгоди з оцінкою доказів, наданою судом, а також пов`язуються з необхідністю встановлення обставин, які, на думку заявника, встановлені судом неповно і неправильно.

Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів касаційної скарги по суті спору та їх відображення в судових рішеннях (з урахуванням доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження), питання вмотивованості висновків судів, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам спору надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних правовідносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих висновків судів попередніх інстанцій.

Посилання у касаційній скарзі на неврахування судом висновків, викладених у постановах Верховного Суду, є такими, що не заслуговують на увагу, оскільки фактичні обставини у вказаних справах відрізняються від тих, що установлені судами у справі, яка переглядається в касаційному порядку.

Колегія суддів зауважує, що Верховний Суд висловлює правові висновки у справах з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи, і такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності і необхідності застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 154/3029/14-ц).

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 лютого 2025 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 08 травня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. В. Коломієць Д. Д. Луспеник Ю. В. Черняк