Історія справи

Постанова КЦС ВП від 12.01.2022 року у справі №757/18747/20-ц
Ухвала КЦС ВП від 02.02.2021 року у справі №757/18747/20-ц

Постанова

Іменем України

12 січня 2022 року

м. Київ

справа № 757/18747/20-ц

провадження № 61-286св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

представник позивача - ОСОБА_2,

відповідачі: Міністерство юстиції України, Державна казначейська служба України,

третя особа - Маріупольське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Донецькій області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 16 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Стрижеуса А. М., Поливач Л. Д., Шкоріної О. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до Міністерства юстиції України та Державної казначейської служби України, третя особа - Маріупольське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - Маріупольське об'єднане УПФУ в Донецькій області), про відшкодування шкоди.

Позовну заяву мотивовано тим, що ОСОБА_1 здобула право на отримання пенсії за віком, що посвідчується пенсійним посвідченням від 28 червня 1988 року № НОМЕР_1 та перебувала на обліку в управлінні Пенсійного фонду України Донецької області у м. Донецьку.

У зв'язку із набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 595, якою затверджений Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, у населеному пункті, де мешкала позивач було припинено здійснення повноважень відповідним органом Пенсійного фонду України, а також зупинені до моменту повернення окупованої території під контроль органів державної влади видатки з державного бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Внаслідок цього ОСОБА_1, не маючи інших джерел існування крім пенсії, зверталася із заявою про взяття на облік та на продовження виплат пенсії до іншого територіального органу Пенсійного фонду України. У листопаді 2014 року ОСОБА_1 стала на облік до Маріупольського об'єднаного УПФУ в Донецькій області, яке до квітня 2017 року нараховувало їй пенсійне забезпечення та перераховувало належні до виплати суми на картковий рахунок, який був відкритий на її ім'я в акціонерному товаристві "Ощадбанк".

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 зазначав, що у квітні 2017 року на картковий рахунок ОСОБА_1 протиправно не була зарахована щомісячна пенсія.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 25 вересня 2018 року у справі № 805/4738/18-а визнано протиправною бездіяльності Маріупольського об'єднаного УПФУ в Донецькій області щодо невиплати пенсії ОСОБА_1 з дня припинення її виплати. Зобов'язано Маріупольське об'єднане УПФУ в Донецькій області поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії і сплатити заборгованість по ній з дня припинення її виплати.

У зв'язку з тим, що Маріупольське об'єднане УПФУ в Донецькій області не виконало в добровільному порядку рішення суду державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області відкрив виконавче провадження № 58007461, проте Маріупольське об'єднане УПФУ в Донецькій області фактично відмовилося виконувати судове рішення, державний виконавець направив повідомлення до правоохоронного органу та виніс постанову від 17 січня 2020 року про закінчення виконавчого провадження № 58007461.

Листом від 11 липня 2019 року Маріупольське об'єднане УПФУ в Донецькій області фактично відмовилося відновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з квітня 2017 року, посилаючись на постанову Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365 зі змінами від 25 квітня 2018 року № 335.

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 вважав, що у зв'язку із тривалим невиконанням судового рішення ОСОБА_1 нанесена шкода у неотриманні пенсії у розмірі недоотриманої суми пенсії та компенсації за несвоєчасну виплату пенсії.

З урахуванням викладеного, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просив суд стягнути з держави Україна за рахунок державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 шкоду, заподіяну Маріупольським об'єднаним УПФУ Донецької області, у розмірі 115 742,88 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 28 вересня 2020 року у складі судді Бусик О. Л. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано відсутністю правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки невиплачені кошти на виконання судових рішень, ухвалених на його користь, не є майновою шкодою, яка підлягає відшкодуванню на підставі статей 1173, 1174 ЦК України.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 16 грудня 2020 року представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Печерського районного суду м.

Києва від 28 вересня 2020 року скасовано, провадження у справі за позовом ОСОБА_1 закрито.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, суд першої інстанції не встановив природу правовідносин, які виникли між сторонами, невірно застосував норми процесуального права, тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини 1 статті 255 ЦПК України та пунктом 1 частини 1 статті 255 ЦПК України, із роз'ясненням заявнику права звернення до суду із заявою про направлення справи в цій частині вимог за встановленою юрисдикцією.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі, поданій у січні 2021 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та передати справу на новий апеляційний розгляд.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції, закриваючи провадження у справі, дійшов помилкових висновків, що справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, оскільки невірно визначив характер і зміст спірних правовідносин.

Разом із цим представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 вважає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18), 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18-ц (провадження № 14-36цс19), від 26 червня 2019 року у справі № 263/5125/18-а (провадження № 11-286апп19), від 03 липня 2019 року у справі № 676/1557/16-ц (провадження № 14-197цс19) та від 13 листопада 2019 року у справі № 638/14694/18-ц (провадження № 14-434цс19).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 01 лютого 2021 року було відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи № 757/18747/20-ц із Печерського районного суду м. Києва.

У лютому 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвала Верховного Суду від 07 грудня 2021 року справу призначено до розгляду.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У лютому 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив Маріупольське об'єднане УПФУ в Донецькій області на касаційну скаргу, у якому зазначено, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції є законною та обґрунтованою.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 має право на отримання пенсії за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням від 28 червня 1988 року № НОМЕР_1, і перебувала на обліку в УПФУ Донецької області в м. Донецьку.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 25 вересня 2018 року у справі № 805/4738/18-а визнано протиправною бездіяльність Маріупольського об'єднаного УПФУ щодо невиплати пенсії ОСОБА_1 з дня припинення її виплати.

Зобов'язано Маріупольське об'єднане УПФУ поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії й сплатити заборгованість по ній з дня припинення її виплати.

14 грудня 2018 року Донецьким окружним адміністративним судом було видано виконавчий лист.

08 січня 2019 року державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області відкрив виконавче провадження № 58007461 з примусового виконання зазначеного судового рішення.

У травні 2019 року відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області звернувся до суду із заявою про зміну способу та порядку виконання судового рішення, а саме: із "зобов'язання Маріупольське УПФУ в Донецькій області поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії і сплатити заборгованість по ній з дня припинення її виплати" на "стягнення з Маріупольського об'єднаного УПФУ в Донецькій області нарахованої згідно з розрахунком за пенсійною справою № 914110802643 заборгованості за період з 01 квітня 2017 року до 31 грудня 2018 року у розмірі 102 679,44 грн на користь ОСОБА_1".

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 04 червня 2019 року у справі № 805/4738/18-а в задоволенні заяви відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області відмовлено.

17 січня 2020 року державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області прийняв постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі частини 3 статті 63 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якої невиконання боржником рішення, яке не може бути без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задоволенню не підлягає з таких підстав.

Частиною 3 статті 3 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Згідно з частиною 1 статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (пункт 1 частини 1 статті 19 КАС України).

Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов'язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов'язаних з реалізацією публічної влади.

Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Отже, юрисдикція адміністративного суду поширюється на публічно-правові спори, ознаками яких є не лише спеціальний суб'єктний склад (хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції), але й спеціальні підстави виникнення, пов'язані з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина 1 статті 19 ЦПК України).

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право, яке має існувати на час звернення до суду, а, по-друге, суб'єктний склад такого спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Відтак, вирішуючи питання про юрисдикцію суду, необхідно з'ясувати, зокрема, характер спірних правовідносин, а також суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 вказала, що у зв'язку із відмовою органу Пенсійного фонду України виплатити заборгованість по пенсії у розмірі 115 742,88
грн їй була завдана шкода у розмірі недоотриманої пенсії в сумі 115 742,88 грн і така шкода повинна бути відшкодована державою.

При цьому зі змісту позовної заяви видно, що ОСОБА_1 подала позовну заяву про відшкодування шкоди у вигляді недоотриманої пенсії відповідно до норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Таким чином, спір щодо недоотримання пенсії є публічно-правовим, виник з публічно-правових відносин за участю органу державної влади як суб'єкта владних повноважень, тому повинен розглядатися у порядку адміністративного судочинства (стаття 19 Кодексу адміністративного судочинства України).

Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 750/1668/17 (провадження № 14-599цс18) та від 03 липня 2019 року у справі № 750/1591/18-ц (провадження № 14-261цс19), постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 757/61718/17-ц (провадження № 61-15930св19), а також постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 березня 2020 року у справі № 757/63985/16-ц (провадження № 14-556цс19).

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Ураховуючи зміст положень вищезазначених норм процесуального права, спірні правовідносини мають ознаки публічно-правових за предметом та суб'єктним складом, а отже, підлягають розгляду за правилами КАС України.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (рішення у справі "Сокуренко і Стригун проти України") суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

За таких обставин оскаржуване судове рішення, яким закрито провадження у справі відповідає нормам процесуального закону, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин справи, що відповідно до вищенаведеної статті 400 ЦПК України перебуває поза межами повноважень Верховного Суду.

При цьому колегія суддів вважає, що позивач не позбавлена права на доступ до правосуддя, оскільки має процесуальну можливість захистити свої права в порядку адміністративного судочинства.

Згідно зі частиною 1 статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених частиною 1 статті 410 ЦПК України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 406, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 16 грудня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта