ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2024 року

м. Київ

справа №240/14999/22

адміністративне провадження № К/990/10181/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.

розглянув у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2023 року (колегія у складі суддів Капустинського М.М., Сапальової Т.В., Ватаманюка Р.В.)

у справі № 240/14999/22

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області

про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії.

І. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

1. У липні 2022 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ; позивач) звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - ГУ ПФ України в Житомирській області; відповідач), у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати підвищення до пенсії у розмірі, визначеному ст. 39 Закону України від 28.02.1991 №796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон №796-ХІІ);

- зобов`язати відповідача нарахувати з 01.07.2022 та виплатити щомісячну доплату до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на територіях радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному ст. 39 Закону № 796-XII, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам, встановленим законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

2. Судами встановлено, що позивач є непрацюючим пенсіонером, відповідно до зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання проживає у населеному пункті, який відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106, віднесений до зони гарантованого добровільного відселення, та перебуває на обліку у відповідача.

3. Верховною Радою України 28.12.2014 прийнято Закон України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 №76-VIII, який набрав чинності 01.01.2015, підпунктом 7 пункту 4 розділу І якого внесено зміни до Закону №796 шляхом виключення статей 31, 37, 39, 45.

4. Рішенням Конституційного Суду України від 17.07.2018 № 6-р/2018 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, підпункт 7 пункту 4 розділу І Закону № 76-VІІІ. Вирішено, що положення підпункту 7 пункту 4 розділу І Закону № 76-VІІІ, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. У зв`язку з цим позивач звернулася до відповідача з заявою про виплату їй підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру відповідно до статті 39 Закону № 796-ХІІ.

5. Відповідач листом повідомив позивача, що Закон України від 04.02.2016 № 987-VIII "Про внесення зміни до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон № 987-VIII) є чинним, не визнавався таким, що не відповідає Конституції України, а тому починаючи з 01.01.2016 стаття 39 Закону № 796-XII діє в редакції Закону № 987-VIII, яка передбачає встановлення доплати виключно громадянам, які працюють у зоні відчуження. Позивач до цієї категорії осіб не належить.

6. Позивач вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною звернувся до суду.

ІIІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

7. В обґрунтування позовних вимог позивач покликалася на те, що у зв`язку з прийняттям Рішення Конституційного Суду України від 17.07.2018 № 6-р/2018 відновила дію редакція ст. 39 Закону № 796-XII, яка була чинною до 01.01.2015, тому відповідач повинен був відновити нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, відповідно до ст. 39 Закону №796-XII.

8. Відповідач відзиву на позовну заяву не подав.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

9. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 30.11.2022 у задоволенні позову відмовлено.

10. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що законодавець з 01.01.2016, реалізувавши своє повноваження на прийняття закону, змінив правове регулювання спірних правовідносин, виклавши ст. 39 Закону №796 у редакції Закону № 987-VIII, передбачивши доплату за працю на територіях радіоактивного забруднення тільки громадянам, які працюють у зоні відчуження.

11. Відновлення дії норм права шляхом застосування негативної нормотворчості через скасування Конституційним Судом України нормативних актів, які визнано неконституційними, не створює нових норм. Юридичним фактом для відновлення дії попередньої редакції нормативного положення, яке було виключено у подальшому, може бути лише правотворчий акт законодавчого органу, прийнятий відповідно до закону, про повернення до "старої" норми. Такого нормативно-правового акта законодавцем прийнято не було.

Оскільки правозастосовна діяльність уповноважених суб`єктів права поширюється виключно на чинні правові норми, які належним чином зафіксовані в текстах нормативних актів, суд позбавлений можливості констатувати існування у позивача права на отримання підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру.

12. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09.02.2023, скасовано рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 30.11.2022 та прийнято нову постанову про часткове задоволення позовних вимог:

- визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 з 01.07.2022 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Житомирській області здійснити ОСОБА_1 з 01.07.2022 нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, установленого на 01 січня відповідного календарного року;

- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати у сумі 2481,00 грн;

- в решті позову відмовлено.

13. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що з моменту ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 17.07.2018 №6-р/2018 відновлено право позивача на отримання підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення - у зоні гарантованого добровільного відселення, на підставі статті 39 Закону № 796-ХІІ.

14. Крім того, покликаючись на висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у постанові від 11.12.2019 у справі №240/4946/18, дійшов висновку, що порушене право позивача підлягає судовому захисту та поновленню шляхом зобов`язання ГУ ПФ України у Житомирській області здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, установленого на 01 січня відповідного календарного року.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

15. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

16. Як на підставу касаційного оскарження покликається на те, що суд апеляційної інстанції при вирішенні справи не врахував правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 за результатами розгляду зразкової справи №240/4937/18 та безпідставно керувався ст. 71 Закону № 796-XII, п. 3 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.12.2016 № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» та виснував про зміну розрахункової величини при обрахунку підвищення до пенсії відповідно до ст. 39 Закону № 796-XII.

17. Відповідач відзиву на касаційну скаргу не подав. Ухвалу про відкриття касаційного провадження доставлено в електронний кабінет Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області - 31.03.2023.

VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

18. Верховний Суд перевірив правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у межах доводів касаційної скарги та дійшов такого висновку.

19. Згідно ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

20. Підставою для касаційного оскарження слугувала необхідність визначення розрахункової величини, яка підлягає застосуванню під час визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченого статтею 39 Закону №796-ХІІ, громадянам, які проживають в зоні гарантованого добровільного відселення.

21. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.04.2024 у справі №240/19227/21 виснувала:

« норма пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1774-VIIІ (в частині інших виплат, щодо яких не застосовується мінімальна заробітна плата як розрахункова величина) поширюється на підвищення (доплату) до пенсій непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення, а відтак розмір підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам на підставі статті 39 Закону № 796-ХІІ (у редакції, яка діяла до 01.01.2015) встановлюється із застосуванням як розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня відповідного календарного року, а не мінімальної заробітної плати.

6.37. Таким чином, ОСОБА_2 має право на щомісячне підвищення до пенсії як непрацююча пенсіонерка, яка проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, установленим на 1 січня відповідного календарного року.

22. Суд не вбачає підстав для відступу від цього висновку у справі, що розглядається.

23. Застосовуючи ці висновки до обставин справи, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 має право на нарахування та виплату підвищення до пенсії, як непрацюючий пенсіонер, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, установленого на 01 січня відповідного календарного року.

24. Відповідно до ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

25. За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись статтями 341 343 350 356 КАС України, Верховний Суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2023 року у справі №240/14999/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Суддя В.М. Кравчук

Суддя А.А. Єзеров

Суддя О.П. Стародуб