Юридичний лабіринт розлучення

Всі весілля схожі один на одного, але всі розлучення цікаві по-своєму. Вілл Роджерс

З цією думкою цілком погоджуюсь, і дійсно кожне розлучення має свої особливості. Деякі пари, питання з розлученням вирішують мирно, врегульовують у добровільну порядку проживання та утримання дітей, поділ майна та інші питання. Водночас існує велика кількість майбутніх колишніх, які приймають рішення влаштувати один одному тривалі судові баталії та закінчити відносини так, щоб пам’ятати про них все життя.

Станом на серпень 2023 року в Україні зареєстровано 10 139 випадків розірвання шлюбу, що на третину більше, ніж за відповідний період минулого року. Можна багато говорити про те, що війна стала своєрідним каталізатором збільшення кількості розлучень, оскільки багатьом сім'ям довелося тривалий час проживати окремо, також не забуваємо, війна позначилась на емоційному та фінансовому стані багатьох людей, що вплинуло на їх сімейні взаємовідносини. Проте я все ж таки дотримуюсь думки, що людина сама вирішує, обрати шлюб чи розлучення, і які б катаклізми не стали на шляху ваших відносин, якщо ви оберете їх зберегти — ви їх збережете.

Але все ж таки тема даної статті «Юридичний лабіринт розлучення», тому далі ми поговоримо про те, як пройти цей лабіринт швидко та безболісно.

Шляхи розірвання шлюбу

Варто зазначити, що воєнний стан не спростив процедуру розірвання шлюбу. Наразі чинне законодавство України передбачає, що розірвання шлюбу може бути здійснено наступним чином:

• якщо подружжя перебуває в Україні, не має спільних дітей і мають спільний намір розлучитися, вони можуть звернутися зі спільною заявою до органу РАЦС за місцем проживання одного з подружжя;

• якщо подружжя перебуває в Україні, має спільних дітей і намір розлучитися, вони можуть розлучитися шляхом подання спільної заяви про розлучення, яка буде розглядатися в рамках окремого провадження за місцем реєстрації заявника;

• якщо подружжя перебуває в Україні, має спільних дітей, та одна із сторін заперечує проти розлучення, інша сторона може звернутися до суду за місцем реєстрації другої сторони з позовною заявою про розірвання шлюбу.

Якщо ж подружжя прийняло рішення розлучитися, не має спільних неповнолітніх дітей, але проживає в іншій країні, в такому разі розлучити таку пару може найближча консульська установа України. Але за наявності дітей або ж якщо інша сторона заперечує проти розірвання шлюбу, єдиний варіант розлучитися — в судовому порядку на території України.

Розлучення за взаємною згодою сторін

Далі розглянемо докладніше варіанти розірвання шлюбу. Тож як зазначалось вище, чинне законодавство України дозволяє розлучення за взаємною згодою сторін, без дітей, через відділи РАЦС. Для того, щоб розлучитися шляхом звернення до органів РАЦСу, подружжю потрібно подати спільну заяву про бажання розірвати шлюб (такий документ повинен бути наданий обома партнерами). Якщо ж чоловік чи дружина перебувають закордоном, тоді аби розірвати шлюб, особа, котра перебуває за кордоном, оформляє та нотаріально завіряє свою частину заяви про розлучення, після чого інший партнер подає цю заяву до РАЦСу.

До заяви про розірвання шлюбу долучаються копії паспортів, свідоцтво про шлюб та квитанція про сплату держмита (близько 10 грн).

Якщо подружжя не змінює своє рішення протягом місяця, РАЦС приймає рішення про розірвання шлюбу та видає відповідне свідоцтво.

У разі, якщо подружжя має спільних неповнолітніх дітей, чи одна із сторін не надає згоду на розірвання шлюбу, такий шлюб може бути розірвано в судовому порядку.

Водночас варто зазначити, що за наявності спільної згоди на розірвання шлюбу та наявності неповнолітніх дітей, подружжя може звернутися до суду зі спільною заявою про розірвання шлюбу. Така заява подається до суду за місцем реєстрації заявника та розглядається в порядку окремого провадження. Судовий збір за подання заяви наразі становить 536 грн 80 коп.

Спільно із заявою про розірвання шлюбу до суду обов'язково подається письмовий нотаріально посвідчений договір про те, з ким із батьків будуть проживати діти після розлучення, яку участь у забезпеченні умов їхнього життя і вихованні братиме той з батьків, хто проживає окремо, розмір та порядок сплати аліментів на утримання дитини. Також у такому договорі є можливість, зафіксувати обов'язок того з батьків, з ким залишаться діти, не перешкоджати другому в реалізації своїх батьківських прав та обов'язків щодо дітей. Середня вартість посвідчення такого договору становить 3 000–5 000 гривень.

Справи про розірвання шлюбу в порядку окремого провадження розглядаються судом протягом одного місяця з дня подачі відповідної заяви.

Загалом такий варіант розірвання шлюбу вважаю досить швидким та економним. Якщо вам вдалося врегулювати питання утримання та проживання дітей, не маєте проблем з поділом майна, що було набуто під час шлюбу та обидві сторони погоджуються на розлучення — то подання до суду спільної заяви про розлучення буде для вас оптимальним варіантом.

Розлучення шляхом подання позовної заяви

Є випадки, що розлучення супроводжується суперечками та тотальним непорозумінням, у такому разі, сторона яка прийняла рішення розлучитися, звертається до суду з позовною заявою про розірвання шлюбу.

Така позовна заява подається до суду за місцем реєстрації відповідача (тобто другого з подружжя). Проте ст. 28 ЦПК України передбачає, що позовні заяви про розлучення можуть подаватися до суду за місцем проживання дружини або чоловіка, якщо під їх опікою знаходяться малолітні або неповнолітні діти, а також коли цього вимагає стан здоров’я заявника або інші поважні причини. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.

Розмір судового збору становить 0,4 % від прожиткового мінімуму на одну працездатну особу (станом на сьогодні 1073 грн 60 коп). Збір сплачує особа, яка звернулась до суду з позовом.

До позовної заяви додаються наступні документи у двох примірниках (один для суду, а інший для відповідача):

• копія свідоцтва про народження дитини,

• квитанція про оплату судового збору,

• оригінал свідоцтва про шлюб,

• копія паспорта та ідентифікаційний код позивача,

• копія паспорта та ідентифікаційного код відповідача.

Після подачі позовної заяви про розірвання шлюбу, суд може надати строк для примирення подружжя. Суд визначає його з урахуванням думки обох сторін, наявності неповнолітніх дітей та інших обставин справи.

Якщо у визначений строк примирення між сторонами не відбулось — суд розглядає справу й ухвалює рішення по суті.

Рішення суду про розірвання шлюбу вступає в законну силу після тридцяти днів з дня його винесення.

Для завершення процедури розлучення, заявникові необхідно отримати копію рішення суду з відміткою про набрання чинності та звернутися з цим рішенням до РАЦСу в якому було зареєстровано шлюб.

Утримання дітей та поділ майна без судових суперечок

Досить часто, після того як однією зі сторін прийнято рішення про розірвання шлюбу, між сторонами виникають суперечки з приводу утримання і проживання дітей та поділу спільного майна. І найчастіше всі ці питання вирішуються у судовому порядку шляхом подання позову про стягнення аліментів, про визначення місця проживання дитини, або ж позову про поділ спільного майна.

Такі судові процеси є досить клопіткими в емоційному стані, та є доволі затратними. Але якщо сторони не можуть домовитись, то звичайно, що доводиться вирішувати проблеми в судовому порядку.

На мою думку, пірнати в судовий процес для визначення розміру аліментів чи то поділу майна є трохи не обдуманим варіантом. Вважаю це крайнім методом. Моя порада всім парам, які стають на шляху розлучення, все ж таки намагатися вирішити всі вищевказанні питання шляхом укладення відповідних договорів.

Так, ст. 9 Сімейного кодексу України (надалі — СКУ, визначає, що подружжя, батьки дитини, батьки та діти, інші члени сім'ї та родичі, відносини між якими регулює СКУ, можуть врегулювати свої відносини за домовленістю (договором), якщо це не суперечить вимогам цього Кодексу, інших законів та моральним засадам суспільства.

До переваг вирішення питання щодо розміру аліментів або поділу майна шляхом укладення відповідного договору можна віднести швидкість (думаю ви погодитесь зі мною, що підписати та засвідчити у нотаріуса договір буде значно швидше ніж подавати позов, та проходити всі судові інстанції) та відносно невисока вартість (при укладенні договору поділу майна, ви сплачуєте лише вартість нотаріальних послуг за посвідчення договору (близько 4000–5000 гривень), а от у випадку подання позову про поділ майна вам доведеться проводити оцінку всього майна, що підлягатиме поділу, а це в середньому 4000 грн за один об’єкт, також необхідно буде нести витрати на адвоката).

Договір поділу майна

Тож якщо ви дійшли згоди в питанні поділу майна та все ж таки вирішили укласти відповідний договір, то варто знати, що таке спільне сумісне майно та знати, яке майно не може бути поділено у випадку розірвання шлюбу.

Відповідно до ст. 69 СКУ поділу підлягає лише майно, яке належить чоловікові та дружині на праві спільної сумісної власності.

Право спільної сумісної власності полягає у тому, що частки чоловіка і дружини не виділені, а тому кожен з них має рівне право володіти, користуватися та розпоряджатися майном.

На праві спільної сумісної власності вважається майно, набуте подружжям за час шлюбу, яке належить дружині та чоловікові незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Отже, при розлученні вам доведеться ділити все спільне нерухоме майно, рухоме майно, побутову техніку та інші речі, що були придбані за час шлюбу.

Також об'єктами спільної сумісної вважаються прибутки отримані кожним із подружжя (заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи) та речі придбані одним із подружжя для професійних занять — це можуть бути: музичні інструменти, лікарське устаткування, оргтехніка та інше.

А яке майно не підлягає поділу?

Таким майном є особиста приватна власність. Особиста приватна власність кожного із подружжя — це те майно, яке належить лише одному з подружжя і на яке не поширюється сімейно-правовий принцип спільності майна подружжя. Згідно чинного законодавства в Україні, таким майном вважається:

• майно, набуте одним із подружжя до шлюбу;

• майно, яке набуте чоловіком чи дружиною під час шлюбу на підставі договору дарування;

• майно отримане у власність у порядку спадкування;

• майно, яке було придбане за особисті кошти одного з подружжя;

• речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть тоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя;

• майно, що набуте подружжям за час їхнього окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.

Також під час розлучення не можуть бути поділені: премії, нагороди, які були одержані за особисті заслуги, страхові виплати, відшкодування за втрачену чи пошкоджену річ чи або за нанесення моральної шкоди.

Крім того, не підлягають поділу плоди та доходи від речей, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка. Так, ст. 58 СКУ визначає, якщо річ, що належить одному з подружжя, плодоносить, дає приплід або дохід (дивіденди), він є власником цих плодів, приплоду або доходу (дивідендів).

Тому, якщо ви вирішили укласти договір поділу майна, радимо підійти до даного процесу виважено та чесно, проконсультувавшись з юристом, оскільки в цьому питанні не варто перетягувати ковдру на себе, а справедливо поділити спільно нажите майно.

Визначення місця проживання дитина та порядку сплати аліментів

Окремо хотілось би звернути увагу на питання укладення договору про визначення місця проживання дитини та визначення розміру аліментів на дитину.

Тож батьки дитини мають право укласти між собою договір про сплату аліментів на дитину, який укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню. Договір є двостороннім, безоплатним, консенсуальним. Такий договір може бути укладено в незалежності від того чи перебувають батьки дитини у шлюбі.

Умови договору про сплату аліментів на дитину мають визначати розмір, строки, а також порядок виплати та підстави цільового використання аліментів і не можуть порушувати права дитини, які встановлені СКУ. Необхідною умовою договору є визначення місця проживання дитини, яке співпадає з місцем проживання одного з батьків. Саме цей з батьків є аліментоотримувачем та власником аліментів

Вказаний договір має встановлювати регламент зустрічей з дитиною тим з батьків, який не проживає постійно разом з дитиною, та інших родичів (дідуся, бабусі, братів, сестер тощо). Важливо максимально чітко зафіксувати в договорі порядок побачень з дитиною, можливість спільного відпочинку, проведення вихідних та святкових днів, канікул. Крім того, в договорі можна зафіксувати порядок вибору навчального закладу, гуртків для дитини та ін.

Розмір аліментів визначається за згодою сторін. Розмір аліментів може бути набагато вищим за той, на який одержувач аліментів міг би претендувати згідно із законом. Проте можливість щодо їх зменшення обмежена, оскільки існує правило про те, що умови договору не можуть порушувати права дитини, встановлені законодавством. Тобто у будь-якому випадку розмір аліментів за договором повинен відповідати вимогам ст. 182 СКУ, відповідно до якої мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

При посвідченні договору про сплату аліментів на дитину нотаріусом роз'яснюється зміст частини другої ст. 189 СКУ з одночасним зазначенням про це у тексті договору, в частині можливості стягнення аліментів у безспірному порядку на підставі виконавчого напису у разі невиконання одним із батьків свого обов'язку за договором. Таким чином, нотаріальна форма договору у випадку невиконання однією з сторін аліментного договору своїх обов'язків надає можливість здійснення примусового стягнення за таким договором без додаткових процесуальних складнощів. Нотаріально посвідчений аліментний договір має силу виконавчого листа.

Зміни та доповнення до аліментного договору вчиняються шляхом укладення договору про зміни, який також підлягає нотаріальному посвідченню. Також варто додати, що розмір аліментів, визначений за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшений або збільшений за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров’я когось із них.

Підсумовуючи зазначу, що процес розлучення є складним та багатогранним, вимагає великої уваги до деталей та знання законодавства. До того ж, потребує ретельного планування і взаєморозуміння сторін під час розлучення, оскільки це впливає на фінансові та правові аспекти подальшого життя. Чіткі угоди та домовленості можуть допомогти уникнути подальших конфліктів. Водночас важливо врахувати індивідуальні особливості кожного випадку та звертатися до кваліфікованого юриста для забезпечення правової чистоти процесу та захисту інтересів всіх сторін. Ну і пам’ятаємо, що «розлучення краще, ніж шлюб, схожий на війну».... (Джон Готтман).

Автор консультації: Інна Мирошніченко, адвокат юридичної компанії "Максим Боярчуков та Партнери"