ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ

З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Кузнєцова В.О.,

суддів: Кадєтової О.В., Карпенко С.О.,

Леванчука А.О., Маляренка А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою ОСОБА_3 на дії старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Харківського районного управління юстиції Харківської області ОСОБА_4, заінтересована особа - ОСОБА_5, про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу апеляційного суду Харківської області від 9 грудня 2015 року,

встановила:

У березні 2015 року ОСОБА_3 звернувся зі скаргою на дії старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Харківського районного управління юстиції Харківської області ОСОБА_4, в якій просив визнати дії щодо розшуку і передачі належного йому автомобіля незаконними та зобов'язати старшого державного виконавця вилучити автомобіль у ОСОБА_5 і повернути його власнику.

В обґрунтування скарги зазначав, що постановою старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Харківського районного управління юстиції Харківської області ОСОБА_4 відкрито виконавче провадження з примусового виконання ухвали Харківського районного суду Харківської області від 13 лютого 2015 року про накладення арешту на автомобіль "Mitsubishi Lancer", 2012 року випуску, зареєстрований на ОСОБА_3

У межах виконавчого провадження зазначений автомобіль вилучено у ОСОБА_3 та передано на зберігання ОСОБА_5

ОСОБА_3, зазначаючи про незаконність дій державного виконавця, які полягають у неповідомленні його про відкриття виконавчого провадження, необґрунтоване вилучення у нього автомобіля та передання його на зберігання стягувачу, просив скаргу задовольнити.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 10 вересня 2015 року скаргу ОСОБА_3 задоволено.

Визнано неправомірними дії старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Харківського районного управління юстиції Харківської області ОСОБА_4 щодо розшуку автомобіля "Mitsubishi Lancer", 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, зареєстрованого 18 листопада 2014 року на ОСОБА_3 і передачі його на зберігання ОСОБА_5

Зобов'язано старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Харківського районного управління юстиції Харківської області ОСОБА_4 вилучити у ОСОБА_5 вказаний автомобіль і повернути його ОСОБА_3

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 9 грудня 2015 року ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 10 вересня 2015 року скасовано та постановлено нову ухвалу, якою ОСОБА_3 відмовлено у задоволенні скарги.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції і залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 6 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року (далі - ЦПК України).

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Задовольняючи скаргу, суд першої інстанції виходив із того, що державний виконавець, у порушення вимог чинного законодавства, не повідомив боржника про відкриття виконавчого провадження; дії державного виконавця щодо оголошення розшуку майна боржника та передання автомобіля на зберігання стягувачу суд вважав передчасними та необґрунтованими.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що виконавчі дії державний виконавець проводив на виконання ухвали суду про забезпечення позову, яка відповідно до ч. 9 ст. 153 ЦПК України підлягає негайному виконанню. Крім того, прийняття державним виконавцем рішення про передання автомобіля на зберігання стягувачеві не порушує права ОСОБА_3 як власника майна, оскільки не тягне за собою перехід права власності на автомобіль.

Такі висновки суду апеляційної інстанції є обґрунтованими, зважаючи на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Харківського районного управління юстиції Харківської області від 3 березня 2015 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання ухвали Харківського районного суду Харківської області від 13 лютого 2015 року про забезпечення позову шляхом накладення арешту на автомобіль "Mitsubishi Lancer", 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, що постановлена у межах провадження за позовом ОСОБА_5 про визнання недійсним правочину, за яким ОСОБА_3 набув право власності на вказаний автомобіль.

Того ж дня старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Харківського районного управління юстиції Харківської області ОСОБА_4 винесено постанову про розшук майна боржника - автомобіля "Mitsubishi Lancer", 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1.

5 березня 2015 року старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Харківського районного управління юстиції Харківської області ОСОБА_4 складено акт опису та арешту майна і передано його на зберігання іншій особі - стягувачеві ОСОБА_5 Даний акт складено без виклику боржника та у відсутність боржника.

За містом ст. 383 ЦПК Українисторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ст. 383 ЦПК України, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених ч. 1 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з ч. 4 ст. 31 Закону України "Про виконавче провадження" у разі якщо рішення підлягає негайному виконанню, державний виконавець відкриває виконавче провадження не пізніше наступного робочого дня після надходження документів, зазначених у ч. 4 ст. 31 Закону України "Про виконавче провадження", і невідкладно розпочинає його примусове виконання.

Відповідно до ч. 9 ст. 153 ЦПК України ухвала про забезпечення позову виконується негайно у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Частинами 4 та 5 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом про забезпечення позовних вимог або якщо рішення підлягає негайному виконанню, строк, встановлений частиною другою цієї статті (до семи днів з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження для самостійного виконання боржником рішення), не надається. Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України "Про виконавче провадження" копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України "Про виконавче провадження", що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Статтею 40 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника державний виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов'язковою для виконання органами внутрішніх справ.

Згідно зі Статтею 40 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" майно, на яке накладено арешт, за винятком майна, зазначеного в ч. 1 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження", передається на зберігання боржникові або іншим особам (далі - зберігач), призначеним державним виконавцем, під розписку в акті опису.

Згідно з п. 11 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 2 квітня 2012 року № 12/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 року за № 489/20802, якщо опис і арешт майна (коштів) здійснюються на виконання рішення про забезпечення позову, виконавець передає арештоване майно на зберігання боржнику або його представнику. Іншій особі майно на зберігання може бути передано лише у випадку відсутності боржника чи його відмови від прийняття майна на зберігання, а також у випадку, якщо судовим рішенням визначено іншу особу, якій необхідно передати майно на зберігання.

Апеляційний суд, перевіряючи доводи апеляційної скарги, встановив, що постанова про відкриття виконавчого провадження була направлена до відома учасникам виконавчого провадження 3 березня 2015 року. Крім того, у день відкриття виконавчого провадження старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Харківського районного управління юстиції Харківської області ОСОБА_4 здійснено вихід за місцем проживання боржника з метою складання акта опису та арешту майна боржника. Оскільки автомобіль був відсутній за місцем проживання боржника, державним виконавцем винесено постанову про розшук майна боржника, копію якої 3 березня 2017 року направлено до управління Державної автомобільної інспекції УМВС України у Харківській області та сторонам виконавчого провадження.

Також судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням Харківського районного суду Харківської області від 26 березня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 26 травня 2015 року, визнано недійсним правочин, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 щодо відчуження спірного автомобіля та визнано недійсним свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу за ОСОБА_3

Ураховуючи наведене, на підставі належним чином оцінених доказів (ст. 212 ЦПК України) суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для скасування ухвали суду першої інстанції та відмовив у задоволенні скарги, оскільки встановив, що державним виконавцем дотримано вимоги Закону України "Про виконавче провадження"; виконавчі дії державний виконавець проводив на виконання ухвали суду про забезпечення позову, яка підлягає негайному виконанню. У зв'язку з відсутністю автомобіля за місцем проживання боржника, державний виконавець правомірно виніс постанову про розшук майна боржника та у зв'язку з відсутністю на штрафному майданчику боржника ОСОБА_3, автомобіль, на який було накладено арешт, переданий на зберігання стягувачу ОСОБА_7, що прямо не заборонено законодавством.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло б призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, у силу п. 1 ч. 1 ст. 342 ЦПК Україниколегія суддів відхиляє касаційну скаргу і залишає ухвали без змін, оскільки їх прийнято з додержанням вимог закону.

Керуючись ст.ст. 336, 342, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Ухвалу апеляційного суду Харківської області від 9 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ.О.Кузнєцов СуддіО.В.Кадєтова С.О.Карпенко А.О.Леванчук А.В.Маляренко