ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ

З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Ізмайлової Т.Л.,

суддів: Євграфової Є.П., Євтушенко О.І.,

Кадєтової О.В., Карпенко С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до комунального підприємства виконавчого органу Київської міської державної адміністрації "Київреклама" про встановлення факту розірвання (припинення) трудового договору, зміни формулювання причин звільнення, визнання незаконним наказу про звільнення, стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку за час вимушеного прогулу і затримки розрахунку при звільненні за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 17 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 1 червня 2016 року,

встановила:

У серпні 2015 року ОСОБА_3 звернувся з позовом до комунального підприємства виконавчого органу Київської міської державної адміністрації "Київреклама" (далі - КП "Київреклама") про встановлення факту розірвання (припинення) трудового договору, зміни формулювання причин звільнення, визнання незаконним наказу про звільнення, стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку за час вимушеного прогулу і затримки розрахунку при звільненні.

В обґрунтування заявлених вимог зазначав, що з 19 вересня 2007 року перебував у трудових відносинах з відповідачем та обіймав різні посади, останньою з яких була посада начальника юридичного відділу.

30 липня 2015 року він звернувся до відповідача із заявою про звільнення на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України у зв'язку із невиконанням КП "Київреклама" законодавства про працю та умов трудового договору, а саме: незаконне створення умов та тиску з метою переведення на іншу посаду чи звільнення; порушення строків виплати заробітної плати; порушення п. 3.2 та п. 6.4 колективного договору в частині обов'язкового щорічного підвищення розміру заробітної плати; безпідставне позбавлення премії за червень 2015 року.

31 липня 2015 року після завершення робочого дня, неотримавши відповіді, він направив КП "Київреклама" лист з вимогою припинити порушення його трудових прав та розірвати трудовий договір з 30 липня 2015 року.

6 серпня 2015 року листом відповідач повідомив про проведення службового розслідування на підставі його заяви від 30 липня 2015 року та неможливість звільнення з підстав, зазначених у заяві. Крім того, у листі відповідач просив пояснити причини відсутності на робочому місці 3 серпня 2015 року.

Наказом директора КП "Київреклама" від 21 серпня 2015 року № 351-к його звільнено з посади начальника юридичного відділу на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з прогулом.

Посилаючись на незаконність дій відповідача, з урахуванням уточнених позовних вимог, ОСОБА_3 просив визнати розірваним трудовий договір з 31 липня 2015 року на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України; визнати незаконним звільнення на підставі наказу від 21 серпня 2015 року № 351-к за ч. 4 ст. 40 КЗпП України; зобов'язати відповідача змінити дату та формулювання причини звільнення у трудовій книжці; стягнути з КП "Київреклама" середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні та за час вимушеного прогулу у розмірі 100 124 грн37 коп. та вихідну допомогу у розмірі тримісячного середнього заробітку у сумі 58 835 грн97 коп.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 17 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 1 червня 2016 року, ОСОБА_3 відмовлено у позові.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 6 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що позивачем не доведено обставин, на які він посилався як на підставу для задоволення позову.

З такими висновками судів попередніх інстанцій погоджується колегія суддів суду касаційної інстанції, враховуючи наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 19 вересня 2007 року ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах з КП "Київреклама" та обіймав різні посади, останньою з яких була посада начальника юридичного відділу.

30 липня 2015 року позивач звернувся до відповідача із заявою про звільнення на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України у зв'язку із невиконанням КП "Київреклама" законодавства про працю та умов трудового договору, яке полягало у незаконному створенні умов та тиску з метою переведення на іншу посаду чи звільнення; порушенні строків виплати заробітної плати; порушенні п. 3.2 та п. 6.4 колективного договору в частині обов'язкового щорічного підвищення розміру заробітної плати; безпідставному позбавленні премії за червень 2015 року.

Оскільки позивач до завершення робочого дня не отримав відповіді на його заяву про звільнення, 31 липня 2015 року направив відповідачу листа з вимогою припинити порушення його трудових прав та розірвати трудовий договір з 30 липня 2015 року.

6 серпня 2015 року ОСОБА_3 отримав лист "Київреклама", у якому зазначалось про проведення службового розслідування на підставі його заяви від 30 липня 2015 року та неможливість звільнення з вказаних ним підстав. Крім того, у листі відповідач просив пояснити причини відсутності на робочому місці 3 серпня 2015 року.

Наказом директора КП "Київреклама" від 21 серпня 2015 року № 351-к ОСОБА_3 звільнено з посади начальника юридичного відділу на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з прогулом.

Судом першої інстанції встановлено, що неявка позивача на роботу у період з 3 серпня 2015 року по 20 серпня 2015 року, про що складено відповідачем відповідні акти, вказує на вчинення ним прогулів, оскільки наказ про звільнення ОСОБА_3 на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України видано не було, тому він не був звільнений від виконання покладених на нього трудових обов'язків. За таких обставин суд дійшов правомірного висновку щодо звільнення позивача за ч. 4 ст. 40 КЗпП України з дотриманням вимог чинного законодавства, підстави для зміни формулювань причин звільнення відсутні.

Відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст.ст. 10, 60 ЦПК України та зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, установлених ст.ст. 10, 60 ЦПК України.

Частиною 4 ст. 10 ЦПК України передбачено, що суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених Частиною 4 ст. 10 ЦПК України.

Розглядаючи зазначений позов, суд першої інстанції вірно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, повно дослідив наявні у справі докази та надав їм належну правову оцінку згідно зі ст.ст. 10, 58, 59, 60, 212 ЦПК України, встановив фактичні обставини справи, та ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд згідно вимог ст.ст. 10, 57, 60, 212, 303, 304, 309, 316 ЦПК України перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, і дійшов правомірного висновку про додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухваленні рішення і не спростування доводами апеляційної скарги відсутність порушення відповідачем вимог чинного законодавства України під час звільнення позивача.

Доводи касаційної скарги про порушення судами норм матеріального та процесуального права є безпідставними, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій та не дають підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.

Статтею 337 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку про відхилення касаційної скарги і залишення рішення суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду без змін.

Керуючись ст.ст. 336, 337, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 17 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 1 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

ГоловуючийТ.Л.Ізмайлова Судді:Є.П.Євграфова О.І.Євтушенко О.В.Кадєтова С.О.Карпенко