Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 12.04.2021 року у справі №644/6532/19

УХВАЛА

31 травня 2021 року

м. Київ

справа № 644/6532/19

провадження № 61-4130ск21

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Олійник А. С. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1, подану через адвоката Безкоровайного Вадима Анатолійовича, на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 20 листопада 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 10 лютого 2021 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Кошель Тетяна Владиславівна, про визнання договору купівлі-продажу частково недійсним,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2021 року ОСОБА_1 через адвоката Безкоровайного В. А. звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 20 листопада 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 10 лютого 2021 року.

Ухвалою Верховного Суду від 12 квітня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху, надано строк для усунення її недоліків. Заявнику запропоновано надати суду уточнену редакцію касаційної скарги, у якій зазначити передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України підстави касаційного оскарження, а також надіслати суду копії уточненої редакції касаційної скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.

Ухвалу Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 12 квітня 2021 року заявник отримав 24 квітня 2021 року, проте не виконав її вимоги, тому суд не може вирішити питання про відкриття касаційного провадження.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною 2 статті 389 ЦПК України.

Пунктом 5 частини 2 статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) Пунктом 5 частини 2 статті 392 ЦПК України підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі Пунктом 5 частини 2 статті 392 ЦПК України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі Пунктом 5 частини 2 статті 392 ЦПК України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У поданій касаційній скарзі заявник, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не навів передбачених частиною 2 статті 389 ЦПК України підстав касаційного оскарження судових рішень. Посилання у касаційній скарзі на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права без зазначення конкретних випадків, наведених у пунктах 1, 2, 3, 4 частини 2 статті 389 ЦПК України, не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини 2 статті 392 ЦПК України) щодо обов'язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження.

На виконання ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху заявник надіслав доповнення до касаційної скарги, у якому не виклав підстави касаційного оскарження рішення суду відповідно до частини 2 статті 389 ЦПК України, а лише послався на те, що суди попередніх інстанцій встановили обставини, що мають значення для справи на підставі недопустимих доказів, проте таке посилання є формальним, без обгрунтованого зазначення змісту підстав оскарження.

Згідно з пунктом 4 частини 4 статті 393 ЦПК України касаційна скарга не приймається до розгляду та повертається судом, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені пунктом 4 частини 4 статті 393 ЦПК України підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року, Reports 1996-V, p. 1544, § 45; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).

Відповідно до частини 3 статті 185, частини 2 статті 393 ЦПК України у разі невиконання ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху вона вважається неподаною та повертається.

Враховуючи те, що заявник не виконав вимог процесуального закону при поданні касаційної скарги щодо наведення підстав касаційного оскарження судових рішень, така скарга підлягає поверненню заявнику.

Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню із скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Керуючись статтями 185, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1, подану через адвоката Безкоровайного Вадима Анатолійовича, на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 20 листопада 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 10 лютого 2021 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Кошель Тетяна Владиславівна, про визнання договору купівлі-продажу частково недійсним вважати неподаною та повернути заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя А. С. Олійник