Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 31.05.2021 року у справі №569/17135/20

УХВАЛА

20 травня 2021 року

м. Київ

справа № 569/17135/20

провадження № 61-7562ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Крата В. І., Русинчука М.

М., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Рівненського апеляційного суду від 01 квітня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на повнолітню дочку, яка продовжує навчання,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2020 року ОСОБА_2 звернулася в суд із позовом, в якому просила стягнути аліменти на повнолютню дочку, яка продовжує навчання, у розмірі 2000 грн, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення 23 років.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 22 грудня 2020 року в складі судді Харечка С. П. у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 01 квітня 2021 року в складі колегії суддів Шимківа С. С. Боймиструка С. В., Ковальчук Н. М. рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 22 грудня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на повнолітню дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка продовжує навчання, у розмірі 1135 гривень, щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з моменту набрання рішенням законної сили і до досягнення 23 років або припинення навчання.

30 квітня 2021 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову апеляційного суду.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Згідно з пунктом 3 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства).

Предметом позову в справі № 569/17135/20 є вимога про стягнення аліментів, тобто справа є малозначною в силу закону.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; ґ) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

ОСОБА_1 у касаційній скарзі посилається на підпункти "а ", "в" пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України та зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки апеляційний суд послався у своїй постанові на висновки викладені в постанові Верховного Суду в справі № 760/17457/16-ц, в якій немає висновків та не врахував позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 12 березня 2018 року в справі № 569/8960/17-ц, проте не обґрунтовує чому саме касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та справа має для нього виняткове значення.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, що фактично підтверджує його незгоду з оскарженим судовим рішенням, та не свідчить, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України, пункт 9 частини 3 статті 2 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37,38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

З огляду на викладене та відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389, пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України у відкритті касаційного провадження у цій справі слід відмовити.

Керуючись пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Рівненського апеляційного суду від 01 квітня 2021 року відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді Н. О. Антоненко

В. І. Крат

М. М. Русинчук