Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 31.03.2020 року у справі №361/7573/19

Ухвала

31 березня 2020 року

місто Київ

справа № 361/7573/19

провадження № 61-5240ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В.

В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

третя особа - Броварська міська державна нотаріальна контора Київської області,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 05 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Кулікової С. В., Олійника В. І., Желепи О. В.,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про стягнення з ОСОБА_2, спадкоємця ОСОБА_3, коштів у розмірі 1 973 534,69 грн.

До позову подана заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_3.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 31 жовтня 2019 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на нерухоме майно, власником якого зазначено ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме: на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1; на 1/2 частину житлового будинку, загальною площею 347,0 кв. м, житловою площею 123,4 кв. м, з надвірними спорудами: баня літ. "Б", огорожа літ. "N", що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 06 листопада 2019 року внесено виправлення до резолютивної частини ухвали Броварського міськрайонного суду Київської області від 31 жовтня 2019 року, замість: "накласти арешт на нерухоме майно, власником якого значиться ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1" необхідно читати правильно: "накласти арешт на нерухоме майно, власником якого є ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1".

Встановивши, що між позивачем та ОСОБА_3 14 червня 2018 року укладено договір позики, яка оформлена розпискою, проте ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, зобов'язання за зазначеним договором не виконав, його спадкоємцем є ОСОБА_2, суд першої інстанції зробив висновок про співмірність заходів забезпечення позову заявленим позовним вимогам.

Постановою Київського апеляційного суду від 05 лютого 2020 року ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, врахував, що ціна позову у справі становить 1 973 534,69 грн, орієнтовна вартість майна, на яке накладено арешт, - 1 750 000,00 грн, тому обраний спосіб забезпечення позову є співмірним позовним вимогам, зазначене заявником не спростовано, що є підставою для залишення апеляційної без задоволення.

ІІ. ВИМОГИ та АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

ОСОБА_2 17 березня 2020 року звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, ухвалити нове про задоволення вимог заявника.

Касаційна скарга обґрунтовувалася тим, що оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм процесуального права, вважає, що розписка від 14 червня 2018 року, яка є підставою позовних вимог, є нікчемною і не створює правові наслідки, оскільки ОСОБА_3 отримав у позику грошові кошти під заставу нерухомого майна, а отже такий правочин відповідно до статті 577 ЦК України мав бути посвідчений нотаріально. Зазначене сторонами правочину не дотримано.

На переконання заявника, посилання позивача на можливість вчинення дій стороною відповідача із реалізації майна є непереконливим доводом на підтвердження існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання рішення суду у разі задоволення позову. А тому, така підстава є недостатньою для задоволення заяви про забезпечення позову.

Також заявник вважає, що судом апеляційної інстанції не враховано наявність обґрунтованих сумнівів, що зазначена боргова розписка складена ОСОБА_3, оскільки є підробленою.

ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд, дослідивши подану касаційну скаргу та додані до неї документи, зробив висновок, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Пунктом 3 частини 1 статті 389 ЦПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвалу суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження.

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За правилом частини 4 статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Зі змісту оскаржуваного рішення Верховний Суд встановив, що касаційна скарга є очевидно необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо йог незаконності та неправильності.

Такий висновок суд зробив з огляду на таке.

Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій

Судами встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним позовом, просить суд стягнути з ОСОБА_2 суму боргу у розмірі 1 973 534,69 грн.

Із обґрунтування позову випливає, що відповідно до розписки від 14 червня 2018 року ОСОБА_3 отримав від позивача кошти у розмірі 70 000,00 дол. США, зі сплатою 10 % річних, які зобов'язався повернути до 15 вересня 2018 року.

У визначений сторонами термін ОСОБА_3 позику не повернув.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, спадкоємцем його прав та обов'язків є донька - ОСОБА_2.

Суд апеляційної інстанції, врахувавши відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, встановив, що ОСОБА_2 на праві приватної спільної часткової власності належить: 1/2 частина квартири АДРЕСА_1; 1/2 частина житлового будинку, загальною площею 347,0 кв. м, житловою площею 123,4 кв. м, з надвірними спорудами: баня літ. "Б", огорожа літ. "N", що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2.

Судами встановлено, що приблизна вартість нерухомого майна, на яке накладено арешт, становить 1 750 000,00 грн.

Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження виникнення потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі.

Забезпечення позову по суті є обмеженням суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

За змістом частин 1 та 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених частин 1 та 2 статті 149 ЦПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до частини 1 статті 150 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання заяви та розгляду її судами першої та апеляційної інстанцій) позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Оцінюючи співмірність, необхідно враховувати безпосередній зв'язок заяви про забезпечення позову з предметом позову, відповідність заявленій вимозі, їхній меті, необхідність вжиття забезпечувальних заходів.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Отже, умовою застосування забезпечення позову, як сукупності процесуальних дій, є обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Такі заходи гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати або знецінити, якщо такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суди першої та апеляційної інстанцій врахували, що предметом спору є вимога про стягнення суми позики у розмірі 1 973 534,69 грн та, встановивши істотний розмір вимог такого позову, визнали, що наявні підстави для його забезпечення майном відповідача, орієнтовна вартість якого складає 1 750 000,00 грн.

Співмірність передбачає визначення судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Отже, застосовуючи заходи забезпечення позову, суди повинні перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Встановивши, що метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, та врахувавши, що вказаний спосіб забезпечення є адекватним захистом для попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про залишення без змін рішення суду першої інстанції, яким забезпечено позов.

Доводи, що наведені у касаційній скарзі заявника, зокрема: щодо правової природи розписки від 14 червня 2018 року, яка є підставою позовних вимог; наявність підстав вважати, що зазначена боргова розписка складена не ОСОБА_3, оскільки є підробленою, підлягають перевірці та з'ясуванню під час вирішення спору по суті судом.

Верховний Суд наголошує, що позбавлений процесуальної можливості встановлювати обставини, давати оцінку доказам, не дослідженим судами першої та апеляційної інстанцій.

З урахуванням наведеного, Верховний Суд визнає підставним висновок, що правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права не викликає розумних сумнівів, а касаційна скарга ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 05 лютого 2020 року є необґрунтованою.

Згідно з частиною 4 статті 394 ЦПК України, у разі якщо суд дійде висновку, що подана касаційна скарга є необґрунтованою, суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження.

Керуючись пунктом 2 частини 1 , частиною 2 статті 389, частиною 4 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 05 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Броварська міська державна нотаріальна контора Київської області про стягнення боргу за розпискою із спадкоємця, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття судом та оскарженню не підлягає.

Судді: С. О. Погрібний

А. С. Олійник

В. В. Яремко