Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 30.07.2018 року у справі №572/2531/17

Ухвала

26 липня 2018 року

м. Київ

справа № 572/2531/17-ц

провадження № 61-36635 ск18

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Білоконь О. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 11 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Рівненської області від 03 квітня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - Тутовицька сільська рада Сарненського району Рівненської області, про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаним позовом до ОСОБА_1, посилаючись на те, що до належної їй на праві приватної власності 27/100 частини житлового будинку АДРЕСА_5 входять приміщення коридору та кухні, якими відповідач самовільно користується, створюючи конфліктні ситуації.

Позивач просила усунути їй перешкоди у користуванні своєю власністю, шляхом зобов'язання відповідача звільнити вказані приміщення та зробити окремий вхід до будинку.

Рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 11 грудня 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Рівненської області від 03 квітня 2018 року, позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Зобов'язано ОСОБА_1 усунути ОСОБА_2 перешкоди у користуванні належними їй на праві власності 27/100 частинами житлового будинку по АДРЕСА_3 (складається із коридору 1-1, площею 6,7 кв. м, кухні 1-2, площею 9,9 кв. м, житлової кімнати 1-3, площею 11,1 кв. м), шляхом звільнення приміщення коридору № 1-1 та заборонено користуватись приміщенням кухні № 1-2.

У задоволенні вимоги про зобов'язання ОСОБА_1 зробити окремий вхід в належну йому частину житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_4 відмовлено.

У червні2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив оскаржувані судові рішення скасувати і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, враховуючи наступне.

За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно із частиною 4 статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Предметом касаційного оскарження є судові рішення ухвалені у справі щодо усунення перешкод у користуванні нерухомим майном.

Ця справа не є справою з ціною позову, яка перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, і не є справою, яка підлягає розгляду лише за правилами загального позовного провадження, виключний перелік яких передбачений частиною 4 статті 274 ЦПК України.

Зазначена справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень частина 6 статті 19 ЦПК України, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

При цьому Верховним Судом також перевірено, чи мають місце обставини, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, та зазначених обставин не встановлено.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись статтею 129 Конституції України, статтею 19, статтею 260, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 11 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Рівненської області від 03 квітня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - Тутовицька сільська рада Сарненського району Рівненської області, про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслатизаявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О. В. Білоконь